79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
28.01.2026 Справа № 914/3125/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.
за участю секретаря судового засідання Яремко В.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Приватного підприємства “Терра-ком-буд», м. Львів
до відповідача: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів
про: тлумачення змісту правочину
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Хід розгляду справи.
В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Приватного підприємства “Терра-ком-буд» до Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про тлумачення змісту правочину.
Ухвалою суду від 20.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.11.2025.
Подальший хід розгляду справи викладено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.
19.01.2026 суд заслухав заключні промови представників сторін та оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення - 28.01.2026.
28.01.2026 у судове засідання представники сторін не з'явились.
Беручи до уваги предмет та підстави позову у даній справи, закінчення процесуальних строків, суд дійшов до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
Позиція позивача.
Просить постановити рішення, яким розтлумачити абз. 5 п. 5.5 Договору 3045 купівлі-продажу нежитлових приміщень на аукціоні від 18.12.2015, який укладено між Приватним підприємством «Терра-ком-буд» (Покупець) та Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (Продавець).
Позивач зазначає, що вказаний пункт договору встановлює обов'язок покупця провести «ремонтно-відновлювальні роботи» згідно з робочим проектом протягом 4-х років. Проте вказує, що ані зміст Договору, ані чинні державні будівельні норми (ДБН) чи законодавство України не містять чіткого визначення складу, обсягу та конкретної сукупності технічних чи виробничих заходів, які охоплюються поняттям «ремонтно-відновлювальні роботи» саме в контексті даного об'єкта приватизації.
Також позивач вказує на правову невизначеність порядку виготовлення та погодження робочого проекту. Відсутність чітко встановленого регламенту взаємодії з органом місцевого самоврядування у цьому питанні унеможливлює належне виконання договірних умов у термін, визначений правочином.
Позовні вимоги обґрунтовані статтею 213 Цивільного кодексу України та мотивовані наявністю тривалого спору між сторонами щодо змісту та обсягу зобов'язань Покупця за Договором 3045 від 18.12.2015.
На підставі викладеного, позивач просить суд надати офіційне тлумачення абз. 5 п. 5.5 Договору 3045 в частині визначення конкретного переліку робіт, що підпадають під термін «ремонтно-відновлювальні», а також роз'яснити встановлений порядок виготовлення та погодження проектної документації для їх реалізації.
Позиція відповідача.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, вважаючи його зловживанням процесуальними правами та спробою ухилення від відповідальності за порушення умов приватизації.
У відзиві зазначає, що тлумачення правочину судом є можливим лише у разі наявності спору щодо його змісту, коли волевиявлення сторін виражено нечітко. Відповідач стверджує, що при підписанні Договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов, а Позивач засвідчив своє повне розуміння прав та обов'язків.
Зазначив, що позивач протягом десяти років з моменту укладення Договору не висловлював сумнівів щодо змісту п. 5.5. Більше того, у досудовому листуванні (лист 1104-1 від 11.04.2024) Позивач фактично підтвердив своє розуміння обов'язку, деталізуючи вчинені ним дії (замовлення передпроектної документації, проведення обмірів пам'ятки архітектури). Така поведінка свідчить про повну обізнаність Позивача зі змістом зобов'язання.
Строк виконання робіт закінчився 18.12.2019. Тлумачення умов Договору щодо зобов'язання, яке вже є простроченим, не призведе до захисту чи відновлення прав Позивача, оскільки правовим наслідком прострочення є розірвання договору, що і є предметом іншого судового розгляду.
На думку Відповідача, звернення до суду з даним позовом після десяти років дії Договору має на меті лише створення штучних підстав для перегляду справи про розірвання правочину та затягування судового процесу.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
18.12.2015 між Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (Продавець) та Приватним підприємством «Терра-ком-буд» (Покупець) було укладено Договір 3045 купівлі-продажу нежитлових приміщень на аукціоні. Об'єктом приватизації за вказаним Договором є нежитлові приміщення під індексами XI; XII; 1-21, загальною площею 572,8 кв.м, розташовані за адресою: м. Львів, вул. Тершаковців, 4.
Відповідно до п.1.3. Договору, право власності на Об?єкт продажу переходить до Покупця після сплати у повному обсязі ціни продажу об?єкта продажу, отримання акту прийому-передачі Об?єкта продажу та державної реєстрації у встановленому чинним законодавством України порядку права власності на придбаний об?єкт.
Пунктом 1.3. сторони обумовили, що початкова ціна Об?єкта продажу з врахуванням ПДВ становить 12 918 037,20 грн. (дванадцять мільйонів дев?ятсот вісімнадцять тисяч тридцять сім гривень 20 копійок), у тому числі ПДВ - 2 153 006,20 грн. (два мільйони сто п?ятдесят три тисячі шість гривень 20 копійок).
Розділом 5 Договору визначені обов?язки покупця.
Пунктом 5.5. Договору визначено умови продажу об'єкта приватизації: дотримання норм чинного законодавства під час експлуатаціі? об'єкта; укладення договорів на комунальні послуги з експлуатаціи?ними організаціями; виконання норм чинного законодавства Украі?ни у галузі охорони пам'яток культурноі? спадщини стосовно об'єкта купівлі-продажу, а саме: протягом 15 календарних днів від дати нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу у встановленому порядку подати необхідні документи до Управління охорони історичного середовища Львівськоі? міськоі? ради (м. Львів. вул.Валова, 20) для укладення Покупцем попереднього договору про укладення у маи?бутньому охоронного договору на пам'ятку (і?і? частину) стосовно об'єкта купівлі-продажу та наявних на об'єкті купівлі-продажу творів мистецтва - (перелік) з викладенням и?ого істотних умов, у тому числі, щодо цільового використання пам'ятки, робіт, які Покупець зобов'язується провести на пам'ятці з метою утримання і?і? у належному стані, згідно вимог ст.18 Закону Украі?ни «Про охорону культурноі? спадщини». Протягом 30 календарних днів від дата державноі? реєстраціі? права власності укласти охороннии? договір стосовно об'єкта купівлі-продажу; подальше використання об'єкта визначає Покупець згідно з нормами чинного законодавства; проведення покупцем ремонтно-відновлювальних робіт, виконаних згідно з робочим проектом, виготовленим та погодженим у встановленому порядку, протягом 4-х років від дати укладення договору купівлі-продажу; об'єкт приватизаціі? відчужується чи здається в оренду з дотриманням умов, на яких и?ого придбали.
Вказаний Договір підписаний, скріплений печатками обох сторін та посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу В.М. Василюк, зареєстрований в реєстрі за 10070.
Чинними державними будівельними нормами та законодавством не передбачено поняття та переліку робіт, котрі відносяться до ремонтно-відновлюваних, що спричинило неоднозначне розуміння щодо обсягу та характеру заходів, котрі мали бути проведені покупцем, а також порядку виготовлення та погодження такого робочого проекту Тому позивач звернувся із позовом до суду та просив надати офіційне тлумачення абз. 5 п. 5.5. Договору купівлі-продажу 3045 від 18 грудня 2015 року, укладеного року між приватним підприємством «Терра-ком-буд» та Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, з питання обсягу та характеру ремонтно-відновлювальних робіт, а також порядку виготовлення та погодження робочого проекту.
Оцінка суду.
Згідно ч.1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК Украі?ни договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст.627 ЦК Украі?ни відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаі?в ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК Украі?ни зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про
правочину.
Відповідно до ч. 3 при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
Якщо за правилами, встановленими частиною 3 цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення (ч. 4 ст. 213 ЦК України).
Отже, у ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України визначено загальні способи, що застосовуються при тлумаченні, які втілюються у трьох рівнях тлумачення.
Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.
Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також із намірами сторін, які вони виявляли при вчиненні правочину, а також із чого вони виходили при його виконанні.
Третім рівнем (якщо перші два не дали результатів) є врахування: (а) мети правочину, (б) попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше у правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.
Отже, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими ст. 213 ЦК України.
У розумінні наведених положень законодавства тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень. Підставою для тлумачення судом правочину є наявність спору між сторонами щодо його невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів у тексті всієї угоди або її частини, що не дає змогу з'ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір. У той же час тлумачення не може створювати нові умови договору, а виключно роз'яснює існуючі умови угоди. Тобто суд може постановити рішення про тлумачення змісту договору без зміни його умов.
Оскільки метою тлумачення правочину є з'ясування його окремих частин, який складають права та обов'язки сторін, то потрібно розуміти як спосіб виконання сторонами умов правочину.
Вказану правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 28.01.2020 у справі 915/692/19, від 09.07.2020 у справі 922/404/19, від 28.08.2020 у справі 922/2081/19.
Як встановлено судом, станом на сьогодні між сторонами існує спір, що перебуває в провадженні Західного апеляційного господарського суду в межах справи 914/3748/23 щодо розірвання договору купівлі-продажу.
Згідно усталеної практики Верховного Суду щодо тлумачення умов правочину, метою тлумачення правочину є з?ясування змісту договору/його окремих частин, який складає права та обов'язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання договору можливе до початку виконання сторонами його умов.
Судом з матеріалів справи встановлено, що станом на момент укладення договору чинним законодавством та державними будівельними нормами не було визначено терміну та переліку робіт, котрі відносяться до «ремонтно-відновлюваних робіт», не було визначено органу, який у встановленому порядку погоджує і який робочий проект.
Відповідно умову згаданого договору, а саме: «проведення покупцем ремонтно-відновлювальних робіт, виконаних згідно з робочим проектом, виготовленим та погодженим у встановленому порядку», тлумачити не має можливості, оскільки по суті відсутні норми, які встановлюють такі види робіт, їх правову кваліфікацію.
Судом надано оцінку змісту та термінам встановленими чинними нормативним актам на момент підписання вищевказаного договору, та на момент настання часу для виконання сторонами своїх зобов'язань, які позивач просить розтлумачити.
Відповідач у справі вказані обставини жодним чином не спростував, не навів норми які б встановлювали чіткі визначення саме «ремонтно-відновлювальних робіт», прав та обов'язків сторін вищевказаного договору, щодо таких.
Однак, встановлені судами обставини виключають необхідність застосування до спірних правовідносин статті 213 ЦК України в аспекті тлумачення змісту того правочину (його пункту), який тривалий час виконувався його сторонами.
Підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність та незрозумілість буквального значення слів, понять тексту всієї угоди або її частини, що не дає змоги з'ясувати дійсний зміст угоди або її частини.
Метою тлумачення правочину є з'ясування того, що в ньому дійсно виражено, викликане неповнотою або недостатньою ясністю окремих його частин (умов), чи в цілому.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, беручи до уваги встановлені обставини, враховуючи наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Судові витрати.
Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України залишаються за позивачем.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 73, 76-78, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд,
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Повний текст рішення (враховуючи термін листка непрацездатності судді) складено та підписано 16 лютого 2026.
Суддя Запотічняк О.Д.