про залишення позовної заяви без руху
11.02.2026 р. Справа № 914/396/26
Суддя Господарського суду Львівської області Бургарт Т.І., розглянувши позовну заяву
позивача: Приватного підприємства «Рестейт» (адреса: 79008, Україна, Львівська обл., місто Львів, вулиця Валова, будинок 31; код ЄДРПОУ 39639997);
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бабако» (79019, Львівська область, місто Львів, вул. Підзамче, будинок 6, квартира 11; код ЄДРПОУ 41067538);
про: стягнення заборгованості у розмірі 498' 600,00 грн; звернення стягнення на предмет іпотеки,-
Приватне підприємство «Рестейт» (далі також позивач, ПП «Рестейт») звернулося до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бабако» (далі також відповідач, ТзОВ «Бабако») про стягнення заборгованості у розмірі 498'600,00 грн; звернення стягнення на предмет іпотеки.
Перевіривши позовну заяву на предмет відповідності вимогам закону, суддя встановив наявність підстав для залишення позовної заяви без руху у зв'язку з недотриманням позивачем вимог пункту 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, що обґрунтовується таким.
Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 162 ГПК України, позовна заява повинна містити, в тому числі, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.
У прохальній частині позовної заяви позивач одночасно просить суд:
- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором поворотної фінансової допомоги у розмірі 498' 600,00 грн;
- звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 25 вересня 2024 року (реєстровий номер № 4755) - квартиру № 12 за адресою м. Львів, вул. Варшавська, будинок 46, що належить відповідачу, в рахунок погашення заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги у розмірі 498' 600,00 грн; встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах виконавчого провадження; визначити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності під час виконавчого провадження.
Суд зазначає, що одночасне заявлення вимоги про стягнення основного боргу та вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки за одним і тим самим зобов'язанням свідчить про обрання позивачем взаємовиключних способів захисту.
За своєю правовою природою звернення стягнення на предмет іпотеки є лише одним із способів задоволення вимог кредитора. Наявність одночасно двох вимог про стягнення однієї і тієї ж суми (у грошовій формі та шляхом реалізації майна) призведе до подвійного стягнення за одним зобов'язанням. При цьому, позивачем не наведено обставин, на підставі яких зобов'язання боржником має бути виконано в подвійному обсязі.
Разом з тим, заявлення позивачем двох самостійних майнових вимог відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачає обов'язок сплати судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки вимоги позивача є самостійними майновими вимогами, судовий збір має бути сплачений за кожну з них окремо.
При цьому, суд зазначає, що зміст заявленої вимоги про звернення стягнення на майно ґрунтується на наявності грошових вимог позивача до відповідача на підставі окремого договору, наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є припинення грошових вимог позивача. Отже, позовні вимоги про звернення стягнення на іпотечне майно мають вартісну оцінку, носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов.
Відповідна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2019 року у справі №907/9/17 та постановах Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі №907/628/17, від 14 травня 2019 року у справі №904/592/18, від 11 червня 2020 року у справі №917/1368/17.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 07 серпня 2019 року у справі № 907/628/17 зазначив, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки носить майновий характер та оплачується судовим збором у відповідності до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», тобто - 1,5 відсотка від вартості предмета іпотеки (розміру виконання, на яке претендує заставодержатель за рахунок заставленого майна).
Відтак, за першу майнову вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 498' 600,00 грн позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 7' 479,00 грн, що становить 1,5 % від ціни позову (498'600,00 грн Ч 1,5 % = 7' 479,00 грн).
Також, за другу майнову вимогу - про звернення стягнення на предмет іпотеки - позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 7' 479,00 грн, що становить 1,5 % від вартості предмета іпотеки (розміру виконання, на яке претендує заставодержатель за рахунок заставленого майна) (498' 600,00 грн Ч 1,5 % = 7' 479,00 грн).
Отже, сукупно при зверненні з позовом з двома самостійними майновими вимогами позивач повинен був сплатити судовий збір у загальному розмірі 14' 958,00 грн (7' 479,00 грн + 7' 479,00 грн).
Натомість до матеріалів справи долучено квитанцію АТ «Ощадбанк» від 06 лютого 2026 року про сплату судового збору в сумі 3' 328,00 грн, що не є достатньою сумою для заявлення навіть однієї з двох вимог.
А тому, суд дійшов висновку, що позивачу необхідно доплатити судовий збір у розмірі 11' 630,00 грн (14' 958,00 грн - 3' 328,00 грн) та надати суду належні докази його сплати з одночасним обґрунтуванням поєднання двох взаємовиключних самостійних майнових вимог.
Отже, позовну заяву подано з порушенням вимог пункту 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до неї не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
Згідно з частиною 1, 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись частиною 1, 2 статті 174 та статтями 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суддя,-
1.Позовну заяву залишити без руху.
2.Надати позивачу строк не більше 10 (десяти) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
3.Встановити спосіб усунення недоліків позовної заяви - шляхом:
- надання суду заяви про зміну предмета спору, обравши один із способів захисту з одночасною доплатою суми судового збору у розмірі 4' 151,00 грн;
- або належним чином обґрунтувати поєднання двох взаємовиключних самостійних майнових вимог та надати суду докази доплати судового збору за обидві вимоги у розмірі 11' 630,00 грн.
4.У випадку, якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважатиметься неподаною і буде повернута особі, що звернулася із позовною заявою.
5.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Бургарт Т.І.