79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
28.01.2026 Справа № 914/3227/25
місто Львів
за позовом: Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», м. Львів,
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Микуша Андрія Зеноновича, м. Львів
про стягнення 32 499, 60 грн
Суддя Олена ЩИГЕЛЬСЬКА
Секретар с/з Надія ВАШКЕВИЧ
Представників сторін:
від позивача: Хомин Н.М.. - представник;
від відповідача: Микуш А.З.
1. ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
2. Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» звернулось в Господарський суд Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Микуша Андрія Зеноновича про стягнення 32 499, 60 грн витрат, пов'язаних з проведенням демонтажу та зберіганням демонтованих рекламних конструкцій.
3. Ухвалою суду від 21.10.2025 (суддя Манюк П.Т.) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 17.11.2026. Хід розгляду справи викладено у відповідних ухвалах суду у справі та протоколах судових засідань, зокрема ухвалою суду від 15.12.2025 відкладено розгляд справи на 08.01.2026.
4. 14.11.2025 від відповідача поступив відзив на позовну заяву (вх.30450/25).
5. 24.11.2025 від позивача поступив відповідь на відзив (вх.31198/25).
6. 10.12.2025 від відповідача поступили письмові пояснення (вх.33242/25).
7. Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду Львівської області № 358 від 23.12.2025, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 914/3747/25, оскільки Указом Президента України №944/2025 від 13.12.2025 суддю Манюка П.Т. призначено на посаду судді Західного апеляційного господарського суду..
8. Внаслідок повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 914/3747/25 передано на розгляд судді Щигельській О.І.
9. Ухвалою суду від 24.12.2025 року справу прийнято до провадження , постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначити судове засідання на 28.01.2026.
10. Представник позивача в судове засідання 28.01.2026 з'явилася, просив позов задоволити, підтримавши заявлені вимоги повністю з підстав, зазначених в позовній заяві та відповіді на відзив.
11. Відповідач в судове засідання 28.01.2026 не з'явилися, заперечили позовні вимоги.
12. В судовому засіданні 28.01.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
13. АРГУМЕНТИ СТОРІН.
14. Аргументи позивача.
15. Позивач в обрунтування позовних вимог зазначає, що Відповідач встановив малі архітектурні форми (вивіску) без погодженого паспорта уповноваженим органом про відповідність за адресою - вул. Кн.Ольги, 106 та пл. Ринок, 40, а також рекламну конструкцію без виданого дозволу на розміщення за адресою: пл. Ринок, 40 м.Львів
16. Департамент містобудування та Департамент економічного розвитку Львівської міської ради надсилали Відповідачу листи з вимогою добровільно усунути допущені порушення у встановлений в них строк. Проте такі залишилися без реагування.
17. Відповідач не демонтував конструкції зовнішньої реклами та малу архітектурну форму (вивіску) у добровільному порядку.
18. Зважаючи на це, на підставі наказів виконавчих органів Львівської міської ради їх демонтаж здійснював Позивач із залученням підрядної організації.
19. Це завдало Позивачу майнової шкоди, яка полягає у витратах, пов'язаних з демонтажем. Відповідач як власник цих конструкцій повинен відшкодувати Позивачу завдану шкоду.
20. До розміру майнової шкоди належить також і сума ПДВ, яку Позивач змушений буде сплатити у разі зарахування на його рахунок суми витрат за демонтаж.
21. Предметом позову є стягнення 32499,60 грн витрат на оплату підрядній організації вартості робіт з демонтажу спеціальної конструкції зовнішньої реклами та малої архітектурної форми (вивіски) Відповідача, а також на їх зберігання.
22. Аргументи відповідача.
23. З підстав, наведених у відзиві Відповідач не погоджується з доводами Позивача та просить відмовити в задоволенні позовних вимог, у зв'язку з пропуском позовної давності.
24. Відповідач зазначив, що у 2018 він здійснював господарську діяльність за адресою м.Львів, вул.Княгині Ольги, 106, де була розміщена кав'ярня. З моменту відкриття було підготовлено пакет документів для оформлення МАФ (вивіски) і подано її на погодження, однак отримано зауваження щодо зміни формату вивіски.
25. За твердженнями Відповідача вивіска за адресою м.Львів, вул.Княгині Ольги, 106 була демонтована, однак ним не здійснювались дії з її повернення, а тому відсутні підстави для оплати витрат. Вивіска була утилізована позивачем у зв'язку із закінченням строку зберігання.
26. Крім того відповідач зазначає, що не має жодного відношення до здійснення господарської діяльності та демонтажу малих архітектурних форм (вивісок), рекламних конструкцій за адресою: м.Львів, пл.Ринок, 40.
27. Аргументи позивача у відповіді на відзив.
28. Позивач стверджує, що право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна. Винятком із загального правила про те, що право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна, є вказівка в нормі закону чи в положеннях договору.
29. Позивач зазначив, що інженером КП «Адміністративно-технічне управління» під час виїзду на місце було встановлено, що власником конструкцій є саме ФОП Микуш А.З. У зв'язку з цим на адресу відповідача рекомендованими листами було надіслано вимоги про здійснення демонтажу, з повідомленням, що у разі невиконання вимоги добровільно, демонтаж буде здійснений КП «Адміністративно-технічне управління», а витрати на його проведення підлягатимуть компенсації з боку Микуша А.З.
30. На момент отримання вимог про демонтаж та наказів Департаменту містобудування №121 від 26.07.2018, №53 від 18.06.2019р. та Департаменту економічного розвитку №40-Д від 12.06.2019р. відповідач не надав жодних заперечень або заяв, що спірні конструкції йому не належать, чим фактично погодився із зазначеною вимогою та наказом, усвідомлюючи всі наслідки.
31. Вважає, що у разі незгоди з означеними наказом відповідач мав можливість оскаржити їх в порядку адміністративного судочинства. Оскільки відповідач цим правом не скористався, вважається, що він погодився з рішеннями органу. Якби відповідач одразу, під час встановлення факту самовільного розміщення конструкцій або на момент отримання відповідної вимоги, повідомив, що не є їх власником, до таких об'єктів було б застосовано інший порядок демонтажу - передбачений для конструкцій із невстановленим власником.
32. На переконання позивача, починаючи з 12.03.2020 року строки позовної давності, визначені статтею 257 Цивільного кодексу України, продовжені на строк дії карантину та воєнного стану. Вважає, що позовні вимоги повністю законними, які підлягають до задоволення.
33. ОСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
34. За твердженнями позивача ФОП Микуш Андрій Зенонович самовільно, неодноразово без отримання дозволу на розміщення реклами, встановив малі архітектурні форми (вивіску) без погодженого паспорта уповноваженим органом про відповідність за адресою - вул. Кн.Ольги, 106 та пл. Ринок, 40, а також рекламну конструкцію без виданого дозволу на розміщення за адресою: пл. Ринок, 40 м.Львів.
35. У зв'язку з виявленням першого порушення ФОП Микуша А.З. було скеровано вимогу Департаменту містобудування Львівської міської ради від № 23.06.2018р. № 23/Р-18-2489, якою було запропоновано Відповідачу добровільно усунути допущені порушення у зазначені у вимозі терміни (до 08.07.2018).
36. В матеріалах справи відсутні докази добровільного демонтажу МАФ.
37. Департамент містобудування Львівської міської ради видав наказ від 26.07.2018р. № 121 «Про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм», яким доручив КП «Адміністративно-технічне управління» демонтувати самовільно встановлену вивіску ФОП Микуша А.З. в примусовому порядку.
38. На підставі вищезазначеного наказу самовільно встановлена конструкція ФОП Микуша А.З. була демонтована позивачем із залученням підрядних організацій, що підтверджується Актом проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 05.10.2018. №2. Демонтаж самовільно встановленої рекламної конструкції проводив підрядник ФОП Флис Т.І. згідно Договору про надання послуг від 03.04.2018 № 03/04/2018.
39. Зберігання самовільно встановлених рекламних конструкцій підтверджується копією накладної № 104 від 05.10.2018.
40. Позивачем нараховано вартість витрат, понесених Комунальним підприємством «Адміністративно-технічне управління»: за демонтаж конструкцій - 280,00 грн, транспортування - 300,00 грн, використання спецтехніки - 500,00 грн, за зберігання конструкцій на складі 6205,00 грн. (365 днів * 17 грн. = 6205,00 грн.). Загальна вартість понесених позивачем витрат становить 8742,00 грн, сума ПДВ 20 % - 1457,00 грн.
41. Оплата Позивачем витрат за демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами підряднику підтверджено випискою по рахунках: №1725 від 12.10.2018 (долучено до позовної заяви).
42. Окрім цього, за твердженнями позивача, що відповідачем самовільно встановлено малу архітектурну форму (вивіску) за адресою пл.Ринок, 40 м.Львів.
43. Департаментом містобудування Львівської міської ради Відповідачу скеровано вимогу від 24.05.2019р. №23/Р-3-2150 із рекомендацією добровільно демонтувати зазначену конструкцію до 06.06.2019.
44. В матеріалах справи відсутні докази добровільного демонтажу МАФ.
45. Департамент містобудування Львівської міської ради видав наказ від 18.06.2019р. № 53 «Про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок)», яким доручив КП «Адміністративно-технічне управління» демонтувати самовільно встановлену вивіску ФОП Микуша А.З. в примусовому порядку.
46. На підставі вищезазначеного наказу самовільно встановлена конструкція ФОП Микуша А.З. була демонтована позивачем із залученням підрядних організацій, що підтверджується Актом проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 31.07.2019 №1. Демонтаж самовільно встановленої рекламної конструкції проводив підрядник ФОП Алексєєва М.М. згідно Договору про надання послуг від 02.04.2019 № 02/04/2019.
47. Зберігання самовільно встановлених рекламних конструкцій підтверджується копією накладної № 81 від 31.07.2019.
48. Позивачем нараховано вартість витрат, понесених Комунальним підприємством «Адміністративно-технічне управління» : за демонтаж 2 конструкцій - 600,00 грн, за зберігання конструкцій на складі 12410,00 грн. (365 днів * 17 грн. * 2 конструкції = 12410,00 грн.). Загальна вартість понесених позивачем витрат становить 15612,00 грн, сума ПДВ 20 % - 2602,00 грн.
49. Оплата послуг підряднику - ФОП Алексєєвій М.М. підтверджено рахунком та актом на оплату №54 від 31.07.2019р. платіжною інструкцією - №360 від 02.08.2019р.
50. Окрім того, за твердженнями позивача Відповідачем самовільно без отримання належного дозволу, встановлено рекламну конструкцію за адресою пл.Ринок, 40 м.Львів
51. З метою усунення порушень, департаментом економічного розвитку на адресу відповідача скеровано вимогу від 23.05.2019р. №23-Р-3-2086 та рекомендовано добровільно демонтувати дану конструкцію.
52. В матеріалах справи відсутні докази добровільного демонтажу конструкції.
53. Наказом департаменту економічного розвитку від 12.06.2019р. №40-Д зобов'язано Відповідача демонтувати рекламну конструкцію.
54. Департамент містобудування Львівської міської ради видав наказ від 12.06.2019р. № 40-Д «Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами», яким доручив КП «Адміністративно-технічне управління» демонтувати самовільно встановлену вивіску ФОП Микуша А.З. в примусовому порядку.
55. На підставі вищезазначеного наказу самовільно встановлена конструкція ФОП Микуша А.З. була демонтована позивачем із залученням підрядних організацій, що підтверджується Актом проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 31.07.2019 №2. Демонтаж самовільно встановленої рекламної конструкції проводив підрядник ФОП Алексєєва М.М. згідно Договору про надання послуг від 02.04.2019 № 02/04/2019.
56. Зберігання самовільно встановлених рекламних конструкцій підтверджується копією накладної № 81 від 31.07.2019.
57. Позивачем нараховано вартість витрат, понесених Комунальним підприємством «Адміністративно-технічне управління» : за демонтаж 2 конструкцій - 600,00 грн, за зберігання конструкцій на складі 6188,00 грн. (365 днів * 17 грн. * 2 конструкції = 6188,00 грн.). Загальна вартість понесених позивачем витрат становить 8145,60 грн, сума ПДВ 20 % - 1357,60 грн.
58. Оплата послуг підтверджено долученим актом та розрахунком наданих послуг №54 від 31.07.2019р. та платіжною інструкцією №360 від 02.08.2019р.
59. З метою досудового врегулювання спору позивачем скеровувались відповідачу листи- вимоги від 20.08.2019р. №2410-10-5117; 20.08.2019р. №2410-10-5118, від 27.03.2024р. №2410-10-1320, 27.03.2024р. №2410-10-1321 про повернення витрат, понесених КП «Адміністративно-технічне управління» у зв'язку з демонтажем та зберіганням конструкцій, однак відповідач не оплатив витрат КП «Адміністративно-технічне управління», понесених у зв'язку з демонтажем та зберіганням самовільно встановленої конструкції зовнішньої реклами.
60. У зв'язку з тим, що відповідач не відшкодував позивачу зазначені вище понесені витрати, останній звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 24363,60 грн. витрат, пов'язаних з проведеним демонтажем та зберіганням демонтованих конструкцій, що на думку позивача, належали відповідачу.
61. ОЦІНКА СУДУ.
62. Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
63. Частиною 4 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
64. Відповідно до частини 1 статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
65. Згідно із частиною 3 статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації, а також громадяни несуть встановлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування за заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду їх діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повноважень.
66. Частинами 1 та 2 cтатті 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов'язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).
67. Відповідно до частини 4 статті 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
68. Частиною 1 статті 16 Закону України «Про рекламу» передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
69. Згідно із пунктом 1.7. Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові, що затверджений рішенням Львівської міської ради №1025 від 11.11.2016р. (чинного на дату спірних правовідносин), паспорт малої архітектурної форми (вивіски) проектна документація, яка є підставою для встановлення малої архітектурної форми (вивіски). Паспорт малої архітектурної форми (вивіски) виготовляє власник (користувач) вивіски у разі відсутності на дану будівлю паспорта комплексного розміщення малих архітектурних форм.
70. Узгоджений паспорт розміщення малих архітектурних форм (вивісок) підлягає внесенню у реєстр погоджених проектів малих архітектурних форм (вивісок), ведення якого забезпечує комунальне підприємство Адміністративно-технічне управління.
71. Відповідно до пункту 1.7. Порядку, самовільно встановлена мала архітектурна форма (вивіска) елемент декоративного оздоблення фасаду будинку, якій розміщується з порушенням вимог діючого Порядку.
72. Пунктом 1.7. Порядку також передбачено, що демонтаж комплекс дій, які передбачають відокремлення малої архітектурної форми (вивіски) разом з її основою від місця її розміщення та транспортування у місце її подальшого зберігання.
73. Згідно із пунктами 5.1. та 5.2. вказаного Порядку, моніторинг розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові здійснює комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління". Контроль за дотриманням цього Порядку здійснює уповноважений орган на базі моніторингової системи комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління".
74. Відповідно до пункту 5.3. Порядку, відповідальність за розміщення малої архітектурної форми (вивіски) (міцність, стійкість, безпеку, відповідність погодженому паспорту, цілісність фасаду будівлі після монтажу/демонтажу малої архітектурної форми (вивіски) несе власник або уповноважена власником особа.
75. Пунктом 6.1.1. Порядку передбачено, що демонтажу підлягають самовільно встановлені малі архітектурні форми (вивіски).
76. Згідно із пунктом 6.2. Порядку, власникам самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок) (підпункт 6.1.1) скеровуються вимоги уповноваженого органу (департаменту містобудування) про усунення допущеного порушення. Власникам малих архітектурних форми (вивісок), вказаних у підпункті 6.1.4, вимоги не надсилаються.
77. Відповідно до пункту 6.6. Порядку, примусовий демонтаж малих архітектурних форм (вивісок) організовує комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління" за наказом уповноваженого виконавчого органу Львівської міської ради, проект якого готує орган, який здійснює нагляд за станом малої архітектурної форми (вивіски) (комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління"). Під час проведення демонтажу можуть бути присутні власник або користувач малої архітектурної форми (вивіски), представники державних органів, міських служб та інших організацій.
78. Пунктами 6.10. та 6.11. Порядку передбачено, що демонтовані малі архітектурні форми (вивіски) зберігаються на складі комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління". Компенсація витрат комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління", пов'язаних з примусовим демонтажем, транспортуванням та зберіганням малої архітектурної форми (вивіски), покладається на власника (користувача) демонтованої малої архітектурної форми (вивіски).
79. Відповідно до пункту 49 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою КМУ від 29.12.2003р. №2067, демонтаж вивісок чи табличок, розміщених з порушенням вимог цих Правил, здійснюється у разі: припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичної особи - підприємця; невідповідності розміщення вивіски чи таблички вимогам щодо її розміщення, наданим у визначенні, та архітектурним вимогам, державним нормам, стандартам і правилам, санітарним нормам;порушення благоустрою території.
80. Позивач, звертаючись до суду, вказав, що ФОП Микуш А.З. був власником спеціальної конструкції зовнішньої реклами на вул.Кн.Ольги, 106 у м.Львові.
81. Відповідачем не заперечується, що ним здійснювалась підприємницька діяльність за адресою вул.Кн.Ольги, 106 у м.Львові в 2018 році.
82. Як вбачається із матеріалів справи, відповідачу було скеровано вимогу Департаменту містобудування Львівської міської ради від 23.06.2018 №23/Р-18-2489, якою йому було запропоновано добровільно усунути допущене порушення у зазначений у вимозі термін. Вимога містить попередження про те, що у разі невиконання даної вимоги, демонтаж буде проведено примусового. Однак вимога не містить попередження про покладення на відповідача витрат за проведення такого демонтажу.
83. Матеріали справи не містять доказів добровільного виконання вимоги про демонтаж.
84. Департаментом містобудування Львівської міської ради на підставі пункту 6.1. Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові, було видано наказ від 26.07.2018 №121 «Про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок)», зокрема щодо малої архітектурної форми (вивіски) по вул. Кн.Ольги, 106 у м. Львові.
85. Згідно із пунктом 1.1. Правил благоустрою м. Львова, що затверджені ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011р. №376 (надалі Правила), правила благоустрою м. Львова є нормативно-правовим актом, який встановлює порядок благоустрою та утримання об'єктів благоустрою м. Львова, визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою міста, які спрямовані на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.
86. Пунктом 1.2. Правил передбачено, що вони є обов'язковими для виконання на території м. Львова всіма органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, органами самоорганізації населення, посадовими особами міської ради, об'єднаннями громадян, а також громадянами, у тому числі іноземцями та особами без громадянства.
87. Відповідно до пункту 13.4. Правил, витрати з проведення демонтажу самовільно встановлених рекламних конструкцій, вивісок, їх транспортування та зберігання відшкодовують їх власники:
13.4.1. За демонтаж та транспортування спеціальної конструкції у розмірі фактичних витрат.
13.4.2. За зберігання спеціальної конструкції у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожну добу зберігання.
88. Факт понесення позивачем витрат (з демонтажу, транспортування, використання спецтехніки та зберігання) в розмірі 8742,00грн. підтверджується банківською випискою, яка міститься у матеріалах справи.
89. Матеріали справи не місять листа-вимоги, який би скеровувався ФОП Микушу А.З. (щодо самовільно встановленої малої архітектурної форми (вивіски) за адресою АДРЕСА_1 ), де би було визначено загальну суму витрат понесених позивачем у зв'язку із демонтажем, транспортуванням та зберіганням демонтованої за вказаною адресою та строк її оплати.
90. Долучені листи вимоги адресовані ФОП Микушу А.З. від 20.08.2019р. №2410-10-5117; 20.08.2019р. №2410-10-5118, від 27.03.2024р. №2410-10-1320, 27.03.2024р. №2410-10-1321 про повернення витрат стосуються порушень зафіксованих за адресою м.Львів пл.Ринок, 40.
91. Беручи до уваги те, що строк виконання відповідачем обов'язку щодо відшкодування вартості понесених витрат, у зв'язку із демонтажем, транспортуванням та зберіганням демонтованої за адресою Кн.Ольги, 106 у м.Львові у розмірі 8742,00 грн позивачем не встановлений, оскільки така вимога позивачем відповідачу не надсилалась (зворотнього матеріали прави не містять), то суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення 8742,00 грн до задоволення не підлягає.
92. Окрім того Позивач, вказав, що ФОП Микуш А.З. є власником спеціальної конструкції зовнішньої реклами та малої архітектурної форми (вивіски) за адресою пл.Ринок,40 у місті Львові.
93. Водночас матеріали справи не містять правовстановлюючих документів, які б підтверджували у відповідача право власності на малі архітектурні форми (вивіски), а також конструкції зовнішньої реклами, як і доказів того, що відповідач у спірний період здійснював фактичне користування приміщенням та конструкціями за адресою пл.Ринок,40 у місті Львові або був безпосередньо причетний до порушення законодавства у сфері розміщення реклами .
94. Як вбачається із наявних у матеріалах справи фотознімків з місця демонтажу, доданих до актів проведення демонтажу спеціальних конструкцій: №1, №2 від 31.07.2019, на зовнішній поверхні, фасаді за адресами: вулиця Княгині Ольги, 106 та пл.Ринок, 40 у місті Львові, були розміщені вивіски з написом "Аroma Kava". Однак, вказані конструкції не містять жодної інформації стосовно їх власника чи розповсюджувача, у тому числі відомостей про їх приналежність саме відповідачу ФОП Микушу А.З. Жодних інших доказів, які б підтверджували факт встановлення саме ФОП Микушем А.З. спірних конструкцій, матеріали справи не містять.
95. За загальним правилом, закріпленим у ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
96. Таким чином, обов'язковою передумовою задоволення вимог про відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, а саме: протиправності поведінки винної особи як заподіювача збитків (дії чи бездіяльності особи); причинного зв'язку між діями винної особи та заподіянням збитків; збитків (їх наявності та розміру); вини. Відсутність будь-якого із зазначених елементів деліктного зобов'язання виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
97. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 зазначила, що вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:
98. неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;
99. наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;
100. причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;
101. вина заподіювача шкоди, як суб'єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
102. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.
103. Таким чином, у межах цієї справи не доведена протиправність поведінки ФОП Микуша А.З. у вчиненні правопорушення, що виключає можливість покладення на нього відповідальності за завдання Позивачу шкоди внаслідок демонтажу спірних об'єктів зовнішньої реклами та малих архітектурних форм (вивіски) за адресою пл.Ринок, 40 у м.Львові.
104. У зв'язку з відсутністю встановленої протиправної поведінки Відповідача суд не вбачає підстав для дослідження інших елементів складу правопорушення.
105. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 23757,60 грн витрат, пов'язаних з проведенням демонтажу та зберігання конструкцій за адресою пл.Ринок, 40 у м.Львові.
106. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
107. У статті 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
108. На підставі викладеного, дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд приходить до висновку, що матеріалами справи не встановлено протиправність поведінки ФОП Микуша А.З. у вчиненні правопорушення, що виключає можливість покладення на нього відповідальності за завдання позивачу шкоди.
109. Вирішуючи питання за заявою відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності за вимогами, що є предметом позову, суд звертається до висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 522/1029/18 та від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц.
110. У вказаних постановах Велика Палата Верховного Суду виснувала, що перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач
111. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.
112. Оскільки суд дійшов висновку про наявність самостійних підстав за яких позовні вимоги не підлягають задоволенню, заява відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності до цих вимог судом не розглядається.
113. СУДОВІ ВИТРАТИ
114. Судовий збір за подання позову на підставі п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України залишається за позивачем.
З огляду на вищенаведене та керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 12.02.2026.
Суддя Щигельська О.І.