ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.02.2026Справа № 910/15258/25
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРЕСТ ПЕРЛ ІНВЕСТ" (04201, місто Київ, вул. Кондратюка Юрія, будинок 5, квартира 678) про стягнення 678 662,63 грн,
без повідомлення (виклику) сторін,
08.12.2025 в системі «Електронний суд» представником Київської міської ради сформовано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРЕСТ ПЕРЛ ІНВЕСТ" про стягнення 678 662,63 грн. та була передана 09.12.2025 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРЕСТ ПЕРЛ ІНВЕСТ» були відсутні документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою площею 2,7070 га з кадастровим номером 8000000000:85:123:0002, місце розташування - вул. Ірини Жиленко, 9 в Оболонському районі м. Києва (далі - Земельна ділянка) власником якої є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради.
Відповідач з моменту набуття права власності на об'єкт нерухомого майна не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою, на якій розташований зазначений об'єкт нерухомого майна.
З огляду на викладене позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРЕСТ ПЕРЛ ІНВЕСТ» на користь Київської міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 2,7070 га, кадастровий номер 8000000000:85:123:0002, місце розташування - вул. Ірини Жиленко, 9 в Оболонському районі м. Києва за період з 07.10.2023 до 30.11.2025 у розмірі 678 662,63 грн.
Ухвалою суду від 15.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Вказаною ухвалою суду було запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов, в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу, а також зазначено про обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРЕСТ ПЕРЛ ІНВЕСТ" зареєструвати свій електронний кабінет.
Частиною п'ятою ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини одинадцятої ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до частин другої та третьої ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Нормами частини четвертої ст. 89 ЦК України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини першої ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Згідно із частиною першою ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (частина сьома ст. 120 ГПК України).
Так, на виконання приписів ГПК України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 15.12.2025 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (№ R067059378730) на адресу місцезнаходження відповідача: 04201, місто Київ, вул. Кондратюка Юрія, будинок 5, квартира 678.
Слід зазначити, що адресою місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРЕСТ ПЕРЛ ІНВЕСТ" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначено: 04201, місто Київ, вул. Кондратюка Юрія, будинок 5, квартира 678.
Однак, конверт з ухвалою суду від 15.12.2025, який направлявся на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРЕСТ ПЕРЛ ІНВЕСТ" - 04201, місто Київ, вул. Кондратюка Юрія, будинок 5, квартира 678, був повернутий до суду відділенням поштового зв'язку Укрпошта з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулювання відносини між ними визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 № 1071 (далі - Правила надання послуг поштового зв'язку).
Відповідно до абз. 3 п. 101 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» або реєстрованого поштового відправлення з позначкою «Адміністративна послуга» такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27.05.2021 у справа № 917/1998/19 та від 06.07.2021 у справі № 921/494/20.
Суд зазначає, що повернення відділенням поштового зв'язку до суду поштового конверту з відміткою «за закінченням терміну зберігання» свідчить, що рішення (ухвала) не вручена з причин, які не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом міста Києва.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22 зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20).
Крім того, суд зазначає, що згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 15.12.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не подано відзиву на позов, як і не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.
Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев'ятій ст. 165 ГПК України.
Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно з частиною восьмою ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга ст. 161 ГПК України).
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев'ятої ст. 165 та частини другої ст. 178 ГПК України.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:85:123:0002 площею 2,7070 га за адресою: вул. Ірини Жиленко, 9 в Оболонському районі міста Києва, цільове призначення: 07.01 Для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.11.2025 № НВ-0002406922025, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:123:0002 площею 2,7070 га за адресою: вул. Ірини Жиленко, 9 в Оболонському районі міста Києва, цільове призначення: 07.01 Для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, проведена 26.12.2022 відділом № 6 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 23.09.2022.
Відповідно до інформаційної довідки від 04.12.2025 № 454958058 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРЕСТ ПЕРЛ ІНВЕСТ" на підставі акту приймання - передачі є власником нежитлової будівлі, загальною площею 800,5 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 846646880000, дата реєстрації права власності: 07.10.2023, номер відомостей про речове право: 52072945), яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ірини Жиленко, 9.
Відтак, судом встановлено, що з моменту набуття права власності на нерухоме майно Відповідач фактично почав користуватися земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:85:123:0002 за адресою: вул. Ірини Жиленко, 9 в Оболонському районі міста Києва.
При цьому, матеріали справи не містять правовстановлюючих документів (договору оренди, рішення органу місцевого самоврядування) щодо оформлення відповідачем права користування вказаною земельною ділянкою.
Згідно доводів Позивача, Відповідач не сплачує орендну плату за користування зазначеною земельною ділянкою та не уклав договір оренди земельної ділянки. Поміж тим як зазначив позивач наразі у Київській міській раді триває розгляд підготовленого Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) проекту рішення Київської міської ради від 26.08.2024 № 08/231-1227/ПР «Про передачу ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФОРЕСТ ПЕРЛ ІНВЕСТ» земельної ділянки в оренду для обслуговування об'єктів рекреаційного призначення на вул. Ірини Жиленко, 9 в Оболонському районі міста Києва» (проект розміщений на офіційному сайті Київської міської ради за посиланням: https://kmr.gov.ua/sites/default/files/1227_7.pdf).
Звертаючись до суду з позовом Позивач посилається на положення глави 15, статей 122-124 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України, що дають підстави вважати, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Так, до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
З огляду на викладене, Позивач просить суд стягнути з Відповідача безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 2,7070 га, кадастровий номер 8000000000:85:123:0002, місце розташування - вул. Ірини Жиленко, 9 в Оболонському районі м. Києва за період з 07.10.2023 до 30.11.2025 у розмірі 678 662,63 грн.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави регулює ст. 1212 ЦК України. Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 цієї норми особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Законодавець у ст. 3 ЗК України закріпив норму, відповідно до якої земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом гл. 15 ЗК України реалізуються через право постійного користування або право оренди (див. постанову Верховного Суду від 29.07.2025 у справі № 910/6662/24).
Право оренди земельної ділянки визначає ст. 93 ЗК України. Так, відповідно до ч. 1 цієї статті право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
За п. "в" ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 ЗК України).
Отже, у вищенаведених нормах матеріального права законодавець закріпив принцип "платного використання землі".
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (ст. 288 ПК України).
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу); орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").
Здійснюючи аналіз ст. 1212 ЦК України, а також ст. ст. 120, 125 ЗК України, Верховний Суд, Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновували таке:
- виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності. Тобто власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна. Отже, положення гл. 15, ст. ст. 120, 125 ЗК України, ст. 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постанови Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19). Отже фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16, від 20.09.2018 у справі № 925/230/17, від 29.07.2025 у справі № 910/6662/24);
- із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому, до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими (див. постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20).
Отже, для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований, необхідно, насамперед, з'ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави. Встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі.
Судом встановлено, що відповідно до інформаційної довідки від 04.12.2025 № 454958058 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРЕСТ ПЕРЛ ІНВЕСТ" на підставі акту приймання - передачі є власником нежитлової будівлі, загальною площею 800,5 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 846646880000, дата реєстрації права власності: 07.10.2023, номер відомостей про речове право: 52072945), яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ірини Жиленко, 9.
Відтак, судом встановлено, що з моменту набуття права власності на нерухоме майно Відповідач фактично почав користуватися земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:85:123:0002 за адресою: вул. Ірини Жиленко, 9 в Оболонському районі міста Києва.
У позовній заяві позивач зазначає, що наразі у Київській міській раді триває розгляд підготовленого Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) проекту рішення Київської міської ради від 26.08.2024 № 08/231-1227/ПР «Про передачу ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФОРЕСТ ПЕРЛ ІНВЕСТ» земельної ділянки в оренду для обслуговування об'єктів рекреаційного призначення на вул. Ірини Жиленко, 9 в Оболонському районі міста Києва» (проект розміщений на офіційному сайті Київської міської ради за посиланням: https://kmr.gov.ua/sites/default/files/1227_7.pdf).
Доказів того, що Товариству з обмеженою відповідальністю «ФОРЕСТ ПЕРЛ ІНВЕСТ» передано земельну ділянку в оренду для обслуговування об'єктів рекреаційного призначення на вул. Ірини Жиленко, 9 в Оболонському районі міста Києва в матеріалах справи відсутні, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню ст. 1212 ЦК України.
Також, суд зазначає, що у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 646/4738/19 (провадження № 61-17197сво20) Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив: «У пункті 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель" (тут і надалі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.
Розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213, чинної на час виникнення спірних правовідносин.
Згідно з частиною другою статті 20 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Отже, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов'язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (пункт 71).
За приписами частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 27.07.2023 у справі № 918/779/22 витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку (вартість земельної ділянки), а інформація (дані), визначена у цьому витязі, є обов'язковою під час проведення розрахунку (визначення) орендної плати, суми, яку мав отримати власник земельної ділянки за звичайних умов.
З урахуванням зазначеного та задля стягнення коштів, які Позивач як власник земельної ділянки мав б отримати як орендну плату у спірних правовідносинах, суду слід встановити нормативну грошову оцінку земельної ділянки та ставку орендної плати, що підлягає застосуванню.
Згідно з пунктом 289.2 статті 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.
Так, відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 20.11.2025 № НВ-9986728212025, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:123:0002 на 2025 рік становить - 33 796 439,78 грн.
Відповідно до інформації з офіційного сайту Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, орган уповноважений реалізовувати державну політику у сфері земельних відносин (https:// land.gov.ua/derzhgeokadastr povidomlyaye-pro-indeksacziyu-normatyvnoyi-groshovoyi-oczinky-zemel-za-2024-rik/), значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2024 рік становить 1,12 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь); за 2023 рік становить 1,051 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь).
З урахуванням викладеного вище, нормативна грошова оцінка Земельної ділянки за:
- 2025 рік становить 33 796 439,78 грн (відповідно до витягу № НВ-9986728212025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок);
- за 2024 рік становить 30 175 392,66 грн (33 796 439,78/1,12);
- за 2023 рік становить 28 711 125,27 грн (30 175 392,66/1,051).
Позивачем визначено ставку орендної плати за період 07.10.2023-31.12.2023 - відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2023 рік» від 08.12.2022 № 5828/5869; 01.01.2024-31.12.2024 - відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2024 рік» від 14.12.2023 № 7531/7572; 01.01.2025-30.11.2025 - відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2025 рік» від 05.12.2024 № 426/10234 та за умови, що приміщення нерухомого майна, розташованого в межах земельної ділянки, не передавались в оренду їх власником, де визначені розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки). До земель з видом цільового призначення - 07.01 Для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення - 1%.
Відповідно до розрахунку Київської міської ради загальна сума відшкодування розраховується таким чином:
1. з 07.10.2023 по 31.12.2023 28 711 125,27*1%/365*86 дні = 67 648,13 грн;
2. з 01.01.2024 по 31.12.2024 30 175 392,66*1%/366*366 днів = 301 753,93 грн;
3. з 01.01.2025 по 30.11.2025 33 796 439,78*1%/365*334 днів = 309 260,57 грн,
а разом: 67 648,13 + 301 753,93 + 309 260,57 = 678 662,63 грн.
Судом перевірено надані Позивачем розрахунки та встановлено, що останні є обґрунтованими та правомірно нарахованими.
Окрім того в матеріалах справи міститься лист від 27.11.2025 № 33479/5/26-15-04-15-03 Головного управління ДПС у місті Києві від 27.11.2025 № 33479/5/26-15-04-15-03 з якого вбачається, що відповідач не сплачував плату за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за період з 07.10.2023-20.11.2025 року стосовно спірної Земельної ділянки.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у розмірі 678 662,63 грн.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРЕСТ ПЕРЛ ІНВЕСТ" (04201, місто Київ, вул. Кондратюка Юрія, будинок 5, квартира 678, код ЄДРПО 45284922) на користь Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, код ЄДРПОУ 22883141) заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою площею 2,7070 га, кадастровий номер 8000000000:85:123:0002 у розмірі 678 662 (шістсот сімдесят вісім тисяч шістсот шістдесят дві) грн. 63 коп., а також судовий збір у розмірі 8 143 (вісім тисяч сто сорок три) грн. 95 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 16.02.2026
Суддя Владислав ДЕМИДОВ