Справа № 909/398/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
10.02.2026 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., при секретарі судового засідання Андріїв Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (вх. № 1578/26 від 29.01.2026) про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, у справі
за позовом: Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, вул. Загорська, буд. 2, м. Ужгород, Закарпатська область, 88017,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Харсінгх-3“ (попередня назва Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Калина ІФ" ЛТД), вул. С. Стрільців, буд. 2 А, с. Ясень, Рожнятівський р-н, Івано-Франківська обл., 77673,
про стягнення 124000 гривень штрафу та 72540 гривень пені внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів,
представники не з'явилися,
встановив: у провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебувала справа за позовом Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Калина ІФ" ЛТД про стягнення 124000 гривень штрафу та 72540 гривень пені внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.
29.01.2026 від Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до суду надійшла заява про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання (вх. №1578/26), в якій просить суд поновити строк для пред'явлення наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.2017 у справі № 909/398/17 про стягнення судового збору до виконання, виданого щодо товариства з обмеженою відповідальністю Фірма “Калина ІФ» ЛТД, правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю “Харсінгх-3».
Подана заява обґрунтована тим, що наказ систематично пред'являвся відділенням до виконання. Повідомленням Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано - Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відділ) від 05.05.2025 повернуто наказ стягувачу з причин пропущення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання. Зазначає, що наказ не був вчасно повторно пред'явлений до примусового виконання з поважних причин, а саме: у зв'язку із запровадженням та тривалим діянням воєнного стану на території України.
Ухвалою суду від 30.01.2026 розгляд заяви призначено в судовому засіданні на 10.02.2026.
В судове засідання 10.02.2026 представники стягувача та боржника не з'явилися.
Згідно приписів ч. 2 ст. 329 Господарського процесуального кодексу України, заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання, повинна бути розглянута господарським судом у десятиденний строк, а неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для розгляду заяви.
Розглянувши заяву про поновлення строку для пред'явлення наказу про примусове виконання рішення до виконання у справі, суд зазначає наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів регламентовані Законом України "Про виконавче провадження".
За змістом частини 1 статті 12 Закону України “Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред'явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Частиною першою статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу. При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує виходячи з поважності причин пропуску строку на оскарження.
У розумінні статті 86 ГПК України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Сам лише факт подання стороною клопотання про поновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про поновлення строку повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.
Із практики Європейського Суду випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у справі, у тому числі і на стадії виконання рішення суду. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Установлений Законом строк для пред'явлення виконавчого документу до примусового виконання покликаний забезпечити рівність процесуального становища сторін, адже боржник не може необмежений час знаходитися під загрозою процедур примусового виконання судового рішення, тож закон надав суду право продовжити вказаний строк і лише у тому разі, якщо причини пропуску вказаного строку суд визнає поважними.
Таким чином суд, з врахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, що наведені в обґрунтування заяви про його поновлення, аналізує докази, які були наведені в обґрунтуванні заяви про поновлення строку для подання наказу до виконання,та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.
Отже, звертаючись із заявою про поновлення строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання заявник повинен навести обставини, які не залежали від нього та зумовили пропуск строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання, а також надати докази на підтвердження цих обставин.
Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року по справі №990/115/22.
Як вбачається з матеріалів справи, строк пред'явлення наказу №684 від 14.07.2017 про стягнення з відповідача на користь позивача 2948,10 грн судового збору становив з 15.07.2017 по 15.10.2017.
Заявник посилається на те, що наказ не був вчасно повторно пред'явлений до примусового виконання з поважних причин, а саме: у зв'язку із запровадженням та тривалим діянням воєнного стану на території України.
Однак, заявником не обґрунтовано які саме обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану унеможливили своєчасне пред'явлення вказаного наказу до виконання.
Також, заявником не обґрунтовано поважності причин пропуску строку пред'явлення наказу до виконання до запровадження на території України воєнного стану, враховуючи, що строк пред'явлення встановлено з 15.07.2017 по 15.10.2017, а воєнний стан запроваджено з 24.02.2022.
Заявником також не надано суду доказів як саме систематично пред'являвся наказ до виконання. До поданої заявником заяви долучено тільки повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 05.05.2025, будь-які інші докази пред'явлення наказу до виконання матеріали заяви не містять.
Таким чином, вказані фактичні обставини свідчать про пасивну поведінку стягувача, який протягом тривалого часу не вживав заходів щодо виконання рішення суду, а отже такі обставини вказують на те, що стягувач безпідставно відмовився від реалізації своїх прав у виконавчому провадженні.
За наведеного, суд дійшов до висновку про те, що заявником не доведено поважності причин пропуску строку пред'явлення наказу від 14.07.2017 до виконання. Заявником не подано належних доказів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, які не залежали від волевиявлення стягувача, та були пов'язані з дійсно істотними перешкодами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Згідно статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного, правові підстави для поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання відсутні.
Керуючись ст. ст. 234, 235, 329 Господарського процесуального кодексу України, суд,
у задоволенні заяви Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (вх. № 1578/26 від 29.01.2026) про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання - відмовити.
Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду у визначені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України строк та порядку.
Повна ухвала підписана 16.02.2026.
Суддя Неверовська Л. М.