ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
02.02.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1166/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., при секретарі судового засіданні Андріїв Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури, вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76604 в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації, вул. Грушевського, буд. 21, м. Івано-Франківськ, 76004
до відповідача: Пасічнянської сільської ради, вул. Софії Галечко, буд. 127, с. Пасічна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78432
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України“, вул.Руставелі Шота, буд. 9 А, м. Київ, 01601
про витребування у власність держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Пасічнянської сільської ради земельну ділянку з кадастровим номером 2624082100:01:019:0008, площею 1,0692 га,
за участі:
від прокуратури: Криклій Любомир Володимирович;
від позивача: Ігнатенко Олексій Юрійович;
від відповідача: не з'явилися;
від третьої особи: не з'явилися;
встановив: перший заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації з позовом до Пасічнянської сільської ради про витребування у власність держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Пасічнянської сільської ради земельну ділянку з кадастровим номером 2624082100:01:019:0008, площею 1,0692 га.
Хід процесуальних дій та вирішення процесуальних питань у даній справі відображено в протоколах судових засідань, які містяться в матеріалах справи.
Щодо представництва прокурором інтересів держави.
Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частинами 3 та 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
За змістом ч. 1, ч. 3, ч. 4 та ч. 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18 викладено таку правову позицію:
- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;
- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;
- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;
- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;
- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах", означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованих на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до ст. ст. 6, 7, 13, 143 Конституції України може бути орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
З огляду на викладене, ліси і землі лісового фонду України є об'єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання земельних ділянок, що обумовлює беззаперечний підвищений суспільний інтерес до правильного застосування законодавства у даній сфері, що узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини наведеною в п. 54 рішенні у справі «Трегубенко проти України».
Зважаючи на викладене, фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання при розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення та повернення їх у розпорядження уповноваженого органу - Івано-Франківської обласної державної адміністрації.
Як вказує перший заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури, у вказаній справі інтереси держави потребують невідкладного захисту, зважаючи на значимість їх порушення та можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу (у зв'язку зі зміною цільового призначення земельних ділянок та переданням їх у комунальну власність Пасічнянської сільської ради в якості земель сільськогосподарського призначення, що може призвести до знищення лісових насаджень при приведенні земельних ділянок у стан придатний для обробітку).
Невжиття заходів до усунення наявних порушень, може призвести до знищення лісу, відтак бездіяльність позивача зумовлює настання невідворотних негативних наслідків.
Враховуючи вищенаведене, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.
Чинна на даний час редакція ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України передбачає, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Таким чином, саме Івано-Франківська обласна державна адміністрація є розпорядником земель лісогосподарського призначення.
Івано-Франківською обласною прокуратурою листом №12-724ВИХ-25 від 01.09.2025 повідомлено Івано-Франківську обласну державну адміністрацію про виявлені порушення законодавства при зміні цільового призначення та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення, а також запропоновано вжити заходи реагування в межах компетенції.
Івано-Франківська обласна державна адміністрація у своїй відповіді від 23.09.2025 на вищезазначений лист зазначила, що адміністрацією не приймалось рішення про вилучення або припинення права постійного користування, а також щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки. Окрім того, Івано-Франківська обласна державна адміністрація готова взаємодіяти з прокуратурою задля вирішення проблемного питання та зазначила, що у зв 'язку із обмеженим фінансування судового збору не заперечує щодо звернення до суду з відповідним позовом.
Ураховуючи викладене, відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявні підстави для пред'явлення цього Івано-Франківською обласною прокуратурою в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації.
Таким чином, за наведених обставин вбачаються підстави для представництва першим заступником керівника Івано-Франківської обласної прокуратури інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом.
Позиція першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури.
Позовні вимоги мотивовані тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 2624082100:01:019:0008, площею 1,0692 га протиправно вибула з володіння держави на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області від 08.12.2020 №37-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», яким передано у комунальну власність Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1284,1564 га, які розташовані за межами населених пунктів Пасічнянської територіальної громади, згідно з актом приймання-передачі земельних ділянок. Земельна ділянка з кадастровим номером 2624082100:01:019:0008 повністю накладається на землі лісогосподарського призначення, планшет 3 Довбушанське лісництво, квартал 12 виділ 4. У зв'язку з чим, земельна ділянка з кадастровим номером 2624082100:01:01:0008 площею 1,0692 га підлягає витребуванню з незаконного володіння відповідача на користь її титульного власника - Івано-Франківської обласної державної адміністрації в судовому порядку за рішенням суду.
Позиція позивача.
Позивач підтримав заявлений прокурором позов, зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 2624082100:01:019:0008 площею 1,0692 га сформована в результаті інвентаризації на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області від 08.12.2020 № 37-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» повністю за рахунок земель державної власності лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користування Філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» та використовується для ведення лісового господарства. Разом з тим, відповідно до інформації філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» земельна ділянка з кадастровим номером 2624082100:01:019:0008, яка перебуває у комунальній власності Пасічнянської сільської ради сформована на землях ДП «Ліси України» та відображена на Планшеті 3 квартал 12 виділ 4 Планово-картографічних матеріалів. Під час формування земельних ділянок було використано планшет № 3 ДП «Надвірнянське лісове господарство» Пасічнянського лісництва, що були сформовані УДП лісовпорядне виробниче об'єднання «Львівська державна лісовпорядна експедиція» складених на основі геоданих землевпорядкування 1976-1978 р.р., лісовпорядкування 1996 року, дані Державного земельного кадастру,зонування території України, матеріали топографогеодезичних робіт.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позов не подав.
Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".
У поясненнях зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 2624082100:01:019:0008, площею 1,0692 га з цільовим призначенням « 16.00 Землі запасу» перейшла у комунальну власність Пасічнянської сільської ради з моменту державної реєстрації. Оскільки, інвентаризацію вказаної земельної ділянки, як ділянки сільськогосподарського призначення, проведено неправомірно, в результаті чого передача земельної ділянки у комунальну власність здійснено незаконно, з огляду на те, що остання не являється земельною ділянкою сільськогосподарського призначення. Факт накладення спірної земельної ділянки з кадастровим номером 2624082100:01:019:0008 на землі лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні філії «Надвірнянське лісове господарство» ДП «Ліси України» підтверджується у т.ч. технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) розташованої за межами населеного пункту с.Черник Пасічнянської територіальної громади (Довбушанське лісництво).
Обставини справи. Оцінювання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області від 08.12.2020 №37-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», передано у комунальну власність Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1284,1564 га, які розташовані за межами населених пунктів Пасічнянської територіальної громади, згідно з актом приймання-передачі земельних ділянок.
У відповідності до «Акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність» від 08.12.2020 Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області передано земельні ділянки, в тому числі з кадастровим номером 2624082100:01:019:0008 до комунальної власності Пасічнянської сільської ради.
Відповідно до п. 2 «Акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність», цей акт із вказаним наказом є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на вказані у додатку земельні ділянки за Пасічнянською сільською радою.
У додатку до «Акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність» від 08.12.2020 під порядковим номером 51 зазначена земельна ділянка з кадастровим номером 2624082100:01:019:0008, площею 1.0692 га, з цільовим призначенням 16.00 землі запасу.
Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2624082100:01:019:0008 проведено 29.11.2019.
На підставі вказаних розпорядчих документів державним реєстратором Надвірнянської районної державної адміністрації Боднарук Л.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 03.06.2021, індексний номер 58526523 відповідно до якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 2624082100:01:019:0008, власник - Пасічнянська сільська рада.
Земельна ділянка з кадастровим номером 2624082100:01:019:0008 площею 1,0692 га сформована в результаті інвентаризації повністю за рахунок земель державної власності лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користування Філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» та використовується для ведення лісового господарства.
Відповідно до розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації №238 від 05.04.1996 «Про надання в постійне користування земель лісового фонду» надано в постійне користування для ведення лісового господарства державним лісогосподарським підприємствам із земель запасу, які були в тимчасовому користуванні інших землекористувачів, земельні ділянки лісового фонду за межами населених пунктів згідно з додатком № 1.
Згідно з додатком № 1 до розпорядження облдержадміністрації № 238 від 05.04.1996 Надвірнянському ДЛГ на території Надвірнянського району надано у постійне користування землі лісового фонду площею 54 999 га.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна земельна ділянка з кадастровим номером 2624082100:01:019:0015, площею 4207,6 га, цільове призначення - для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг, власник - Івано-Франківська обласна державна адміністрація, постійний землекористувач - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (далі - ДСГП «Ліси України»).
Технічну документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) за межами населеного пункту с. Черник Пасічнянської територіальної громади (Довбушанське лісництво) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2624082100:01:019:0015 розроблено сертифікованим інженером-землевпорядником Сметанюк М.І. з урахуванням серед іншого, розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації № 238 від 05.04.1996 «Про надання в постійне користування земель лісового фонду» та Планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, які є документами, що підтверджують право постійного користування на землі лісогосподарського призначення у відповідності до п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України.
Відповідно до викопіювання з Планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування земельна ділянка з кадастровим номером 2624082100:01:019:0008 повністю накладається на землі лісогосподарського призначення, планшет 3 Довбушанське лісництво, квартал 12 виділ 4.
Згідно з План-схемою розміщення земельних ділянок Довбушанського лісництва сформованої за результатами топографо-геодезичних робіт, що здійснені по межі, визначеній планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування та показів представників Довбушанського лісництва земельна ділянка 1,0692 га відноситься до земель лісогосподарського призначення.
Конфігурація спірної земельної ділянки зображена на кадастровому плані, відповідно до якого сертифікованим-інженером землевпорядником Сметанюк М.І. зазначено цільове призначення земельної ділянки - для ведення лісового господарства та пов'язаних з ним послуг, загальна площа 1,0692 га, код цільового призначення 09.01.
Таким чином, в ході проведення топографо-геодезичних та камеральних робіт необхідних для розроблення технічної документації ТзОВ «ПРО ЗЕМ» встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2624082100:01:019:0008, площею 1,0692 га відноситься до земель лісогосподарського призначення (Довбушанське лісництво, планшет № 3, Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування), однак перебуває у комунальній власності Пасічнянської сільської ради.
Відповідно до викопіювання з планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2008 року (Планшет № 3, Довбушанського лісництва) земельна ділянка з кадастровим номером 2624082100:01:019:0008 накладається на землі лісогосподарського призначення.
Планшет № 3 (лісовпорядкування 2008 року) складено на основі геоданих землекористування 1961-1962 років та лісовпорядкування 1996 року.
Відповідно до інформації філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» земельна ділянка з кадастровим номером 2624082100:01:019:0008, яка перебуває у комунальній власності Пасічнянської сільської ради повністю сформована на землях ДП «Ліси України» та знаходиться у межах кварталу 12, виділ 4 Планово-картографічних матеріалів.
Під час формування земельних ділянок було використано планшети № 3 ДП «Надвірнянське лісове господарство» Довбушанського лісництва, що були сформовані УДП лісовпорядне виробниче об'єднання «Львівська державна лісовпорядна експедиція» складених на основі геоданих землевпорядкування 1976-1978 р.р., лісовпорядкування 1996 року, дані Державного земельного кадастру, зонування території України, матеріали топографо-геодезичних робіт.
При цьому, погодження на зміну цільового призначення, добровільну відмову чи згоду на вилучення або відведення вищезазначеної земельної ділянки у комунальну власність Філією «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України», Філією «Надвірнянське лісове господарство» та ДП «Надвірнянське ЛГ» не надавалось.
Згідно з даними Геопорталу «Ліси України» встановлено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2624082100:01:019:0008 площею 1,0692 га перебуває повністю в межах земель лісогосподарського призначення Довбушанського лісництва.
Згідно з даними «Геоінформаційної системи управління лісовими ресурсами України», земельна ділянка з кадастровим номером 2624082100:01:019:0008 повністю накладається на землі лісогосподарського призначення.
Проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 2624082100:01:019:0008 площею 1,0692 га - відсутній, погодження на зміну цільового призначення Державним підприємством «Надвірнянське лісове господарство», Івано-Франківською обласною державною адміністрацією, Кабінетом Міністрів України, не надавалось та не погоджувалось, що підтверджується інформацією Філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України», Кабінетом Міністрів України та Івано-Франківською обласною державною адміністрацією.
Вказані обставини стали підставою для звернення першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури до суду з даним позовом.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення. Висновки суду.
Згідно з ст. 55 Земельного кодексу України, до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
Як зазначено у статті 5 Лісового кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.
Відповідно до частини першої статті 57 Земельного кодексу України, земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.
Статтями 7 та 8 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.
Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Лісового кодексу України, у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.
Як нормативно визначено статтями 45, 54 Лісового кодексу України, облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.
Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.
Відповідно до пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Відтак, земельні ділянки, що охоплені матеріалами лісовпорядкування державного підприємства на підставі відповідних рішень органів влади, можуть перебувати лише у державній власності, відтак їх передача до земель комунальної власності є неправомірною.
Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (ст. 20 Земельного кодексу України).
Згідно з ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до Закону.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 31 Лісового кодексу України до відання обласної державної адміністрації у сфері лісових відносин належить надання земельних лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, у постійне користування для ведення лісового господарства.
Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України (ст. 57 Лісового кодексу України).
Враховуючи викладене, правом приймати рішення щодо розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення наділені обласні державні адміністрації.
Згідно матеріалів справи, спірна земельна ділянка площею 1,0692 га належить до категорії земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДСГП «Ліси України».
Як встановлено судом, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області від 08.12.2020 №37-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», у комунальну власність Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1284,1564 га, які розташовані за межами населених пунктів Пасічнянської територіальної громади, згідно з актом приймання-передачі земельних ділянок. У відповідності до «Акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність» від 08.12.2020 Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області передано земельні ділянки, в тому числі з кадастровим номером 2624082100:01:019:0008 до комунальної власності Пасічнянської сільської ради з цільовим призначенням землі запасу.
При цьому, судом встановлено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2624082100:01:019:0008 площею 1,0692 га перебуває повністю в межах земель лісогосподарського призначення Довбушанського лісництва, квартал 12 виділ 4, тобто накладається на землі лісогосподарського призначення.
У матеріалах справи відсутні документи, які свідчили б про вилучення спірних земельних ділянок та зміну цільового призначення земельних лісових ділянок в порядку передбаченому нормами Земельного та Лісового кодексів України.
Вказане свідчить про те, що Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області здійснено передачу спірної земельної ділянки державної власності у комунальну власність поза межами своєї компетенції та поза волею належного власника - держави в особі Івано-Франківської обласної ради. При цьому, також відбулася незаконна зміна цільового призначення земельної ділянки.
Наведене свідчить про те, що спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення державної власності сформована при інвентаризації земель з порушенням вимог законодавства, з безпідставною зміненою категорії земель та протиправно зареєстрована як власність Пасічнянської сільської ради.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні за змістом висновки наведені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16).
Статтею 373 Цивільного кодексу України визначено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.
Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Частиною 1 ст. 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України).
Заволодіння землями лісогосподарського призначення всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Перебування земельної ділянки у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства вказує на неможливість переходу права власності, крім випадків, передбачених у ст. 56 Земельного кодексу України, ст. 12 Лісового кодексу України.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16, коли обставини справи безумовно вказують на неможливість виникнення права комунальної чи приватної власності на земельні ділянки лісогосподарського призначення, зокрема тоді, коли вони перебувають у постійному користуванні спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства та воля на їх відчуження державою в особі уповноважених органів не виявлялась, способом захисту, що відповідає суті порушеного права держави, є подання позову про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння. Належним відповідачем за позовом про витребування від особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).
Щодо застосування такого способу захисту як віндикація у разі приналежності спірної земельної ділянки до земель лісового фонду (повне накладення) підтверджують також висновки викладені у постановах Верховного суду від 19.06.2024 у справі № 931/9/23 та від 18.07.2024 у справі № 931/14/23.
Якщо право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав (постанова ВП ВС від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19, провадження № 14 - 212цс21).
Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння є підставою для внесення запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387-388 ЦК України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов'язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України), (пункт 38 постанови ВП ВС, 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, провадження №12-25гс21).
За наведеного, земельна ділянка з кадастровим номером 2624082100:01:019:0008 площею 1,0692 га підлягає витребуванню з незаконного володіння відповідача на користь її титульного власника - Івано-Франківської обласної державної адміністрації.
Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).
Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
За наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
У зв'язку з перебуванням судді Неверовської Л.М. у відпустці, повне рішення підписано 16.02.2026.
Судові витрати.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, враховуючи те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, судовий збір слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 53, 74, 76-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації до Пасічнянської сільської ради за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України“ про витребування земельної ділянки - задовольнити.
Витребувати у власність держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації, вул. Грушевського, буд. 21, м. Івано-Франківськ, 76004 (ідентифікаційний код 20567921) з незаконного володіння Пасічнянської сільської ради, вул. Софії Галечко, буд. 127, с. Пасічна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78432 (ідентифікаційний код 04354686) земельну ділянку з кадастровим номером 2624082100:01:019:0008, площею 1,0692 га.
Стягнути з Пасічнянської сільської ради, вул. Софії Галечко, буд. 127, с. Пасічна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78432 (ідентифікаційний код 04354686) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури, вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76604 (ідентифікаційний код 03530483) 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору (Отримувач: Івано-Франківська обласна прокуратура, ЄДРПОУ 03530483; рахунок (IBAN) UA668201720343120001000003924, банк отримувача: Державна казначейська України, м. Київ, код банку отримувача - МФО 820172).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 16.02.2026.
Суддя Неверовська Л. М.