ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88605
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
Рішення
20 січня 2026 р. м. Ужгород Справа №907/886/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", м. Київ
до відповідача Фізичної особи - підприємця Петровці Василя Івановича, с. Минай Ужгородського району Закарпатської області
про стягнення 156 287,80 грн, у тому числі 39 000 грн заборгованості за тілом кредиту, 113 159,55 грн заборгованості за відсотками та 4128,25 грн заборгованості за комісією,
Суддя господарського суду - Пригара Л.І.
Секретар судового засідання - Нікулочкіна О.В.
представники:
Позивача (в режимі відеоконференції) -
Відповідача - не з'явився
Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", м. Київ заявлено позов до відповідача Фізичної особи - підприємця Петровці Василя Івановича, с. Минай Ужгородського району Закарпатської області про стягнення 156 287,80 грн, у тому числі 39 000 грн заборгованості за тілом кредиту, 113 159,55 грн заборгованості за відсотками та 4128,25 грн заборгованості за комісією.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 21.08.2025 відкрито провадження у справі №907/886/25 в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачеві строк на подання господарському суду відзиву на позовну заяву у порядку ст. 165, 251 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання - суду, протягом 15-ти днів з дня одержання даної ухвали, а також у цей же строк письмово висловленої позиції щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Встановлено позивачеві строк для надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів з дня одержання копії відзиву. Встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив та відповідачем заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) не пізніше 22.09.2025.
Крім того, судом у порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України витребувано від Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (вул. Грушевського, будинок 1Д, м. Київ, 01001 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 14360570): інформацію про те, чи випускалася банківська картка № НОМЕР_1 на ім'я Петровці Василя Івановича (РНОКПП НОМЕР_2 ); інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_1 за період із 08.05.2023 по 22.05.2023 включно.
Ухвалою суду від 14.10.2025 призначено судове засідання по розгляду справи №907/886/25 в порядку спрощеного позовного провадження з викликом уповноважених представників сторін спору на 05.11.2025. Явку уповноважених представників сторін в судове засідання визнано обов'язковою. Повторно витребувано від Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" вищевказані докази.
Надісланим на адресу суду листом №20.1.0.0.0/7-251020/61670 від 26.10.2025 (вх. №02.3.1-02/9651/25 від 05.11.2025) АТ КБ "Приватбанк", на виконання вимог ухвал суду від 21.08.2025 та від 14.10.2025 у даній справі, надало запитувану інформацію разом із випискою по рахунку відповідача за період із 08.05.2023 по 22.05.2023 включно.
Ухвалами суду від 05.11.2025 та 02.12.2025 відкладалися судові засідання по розгляду справи №907/886/25 в порядку спрощеного позовного провадження з викликом уповноважених представників сторін спору з підстав, наведених в ухвалах суду.
Представник відповідача у змісті поданого через підсистему "Електронний суд" відзиві на позовну заяву б/н від 28.08.2025 (вх. №02.3.1-02/7571/258 від 28.08.2025) просить суд зобов'язати позивача в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України надати для дослідження під час судового розгляду електронний варіант Кредитного договору №438207-КС-004 від 08.05.2023 з додатками, оформлений відповідно до вимог ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".
Розглянувши клопотання представника відповідача, викладене у змісті відзиву на позовну заяву, про витребування електронного варіанту Кредитного договору №438207-КС-004 від 08.05.2023 з додатками суд зазначає наступне.
Як встановлено положеннями ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.
Оскільки позивачем при зверненні з позовом до суду до матеріалів позовної заяви долучено електронний документ - Договір про надання кредиту №438207-КС-004 від 08.05.2023, оформлений у відповідності до положень ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про витребування від позивача в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України електронного варіанту Кредитного договору №438207-КС-004 від 08.05.2023 з додатками.
Відповідач, будучи своєчасно та належним чином повідомленим про дату і час розгляду справи, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив.
За приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
Приписами ч. 3, 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справи, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом приписів ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
За змістом частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Позивач просить суд задоволити позов у повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем умов Договору про надання кредиту №438207-КС-004 від 08.05.2023 у частині повного та своєчасного повернення отриманих у кредит грошових коштів, внаслідок чого у відповідача станом на 04.08.2025 виникла та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 156 287,80 грн, у тому числі 39 000 грн заборгованості за тілом кредиту, 113 159,55 грн заборгованості за відсотками та 4128,25 грн заборгованості за комісією.
Представник відповідача через підсистему "Електронний суд" подав відзив на позовну заяву б/н від 28.08.2025 (вх. №02.3.1-02/7571/258 від 28.08.2025), за змістом якого наголошує про те, що відповідач Договір про надання кредиту №438207-КС-004 від 08.05.2023 з ТОВ "Бізнес Позика" не укладав та не підписував, електронного підпису або електронного цифрового підпису не отримував.
За твердженням представника відповідача, позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачу. На його переконання, позивач як кредитодавець повинен довести, яким чином було здійснено волевиявлення позичальника та чи відповідає воно вимогам Закону України "Про електронну комерцію", оскільки тягар доказування факту укладення договору та дійсної волі сторони покладається на кредитодавця, якщо позичальник заперечує ці обставини.
Як зазначає представник відповідача, позивачем у порушення Закону України "Про електронні довірчі послуги", Закону України "Про електронну індетифікацію та електронні довірчі послуги" не надано доказів, що особа відповідача була належним чином ідентифікована під час реєстрації в системі фінансової установи, наприклад, через BankID, оскільки позивачем не надано фото ідентифікаційних документів, введення персональних даних, що відповідають паспорту, з огляду на що, недоведеним є той факт, що саме відповідач створив обліковий запис, з якого відбувалося подальше укладення договору; позивачем не надано доказів того, що одноразовий ідентифікатор був надісланий саме на фінансовий номер телефону, який належить відповідачу, тобто номер, прив'язаний до його банківської картки або іншим чином ідентифікований як його особистий; не надано підтвердження того, що відповідач самостійно ввів свої персональні дані, які співпадають з його ідентифікаційними даними.
Оспорюючи доведеність факту щодо ускладненості спірного договору саме в електронному вигляді, представник відповідача наголошує, що з цього приводу позивачем не наданого жодних технічних доказів як от Лог-файли; детальні записи дій користувача в системі, що включають: IP-адресу, з якої здійснювався доступ до системи; дату та час усіх операцій, включаючи запит на одноразовий ідентифікатор, його отримання та введення; інформацію про пристрій (тип браузера, операційна система), з якого здійснювався доступ. Поряд з тим, за твердженням представника відповідача в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, отримання ним логіну та паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договорів.
На переконання представника відповідача, на даний час як у позивача так і у матеріалах даної справи відсутні будь-які докази, що підтверджують перерахування коштів відповідачу від ТОВ "Бізнес Позика" за Кредитним договором №438207-КС-004 від 08.05.2023 та отримання саме відповідачем вищезазначених коштів. При цьому, оскільки позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за Кредитним договором, то саме на нього покладено обов'язок надати докази на підтвердження видачі кредиту (встановлення кредитного ліміту) та його розміру, а також докази, коли виникла заборгованість за Договором та в якому розмірі.
Поряд з тим, представник відповідача оспорює доведеність факту користування відповідачем кредитними коштами та ставить під сумнів надані позивачем розрахунки заборгованості за договором, оскільки такі розрахунки є внутрішніми документами фінансової установи та не містять відомостей, які би підтверджували дійсну передачу коштів позичальнику в кредит, оскільки доказом надання коштів в кредит є саме первинні документи. На думку представника відповідача, підтвердженням зарахування кредитних коштів на картковий рахунок та користування кредитними коштами може бути виписка по рахунку, однак такого доказу позивачем у матеріали справи не подано.
Із покликанням на Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит) представник відповідача стверджує, що договір, який укладено без дотримання вимог, встановлених вищезазначеним Положенням, є нікчемними в силу положень ст. 215, 236 Цивільного кодексу України.
З урахуванням викладених заперечень по суті заявлених позовних вимог у даній справі представник відповідача стверджує про їх недоведеність та заперечує проти розкриття банківської таємниці.
ДОВОДИ, ВИКЛАДЕНІ СТОРОНАМИ В ІНШИХ ЗАЯВАХ ПО СУТІ СПРАВИ
Представник позивача через підсистему "Електронний суд" подав відповідь на відзив б/н від 30.08.2025 (вх. №02.3.1-02/7622/25 від 01.09.2025), в якій зазначає про недоведеність тверджень представника відповідача, наведених в обґрунтування заперечень позовних вимог у даній справі.
Зокрема представник позивача, спростовуючи твердження представника відповідача про неукладеність Кредитного договору №438207-КС-004 від 08.05.2023, покликається на те, що оригінал такого договору, наданого до матеріалів даної справи, містить відмітку про його підписання з боку відповідача одноразовим ідентифікатором "Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-2339 і з боку позивача кваліфікованим електронним підписом"; наданий позивачем оригінал Кредитного договору №438207-КС-004 від 08.05.2023 дає можливість перевірити кваліфікований електронний підпис, цілісність файлу та відсутність будь-яких змін з моменту укладання; позивач надав до позовної заяви файл перевірки кваліфікованого електронного підпису позивача разом з Кредитним договором (додаток 5 до позовної заяви); позивач надав до суду Візуальну форму послідовності дій Клієнта за договором (додаток 12 до позовної заяви), в якій заначено всі дії позивача та відповідача (із зазначенням часу), які були здійснені при укладені Кредитного договору.
Із покликанням на презумпцію чинності договору, визначену положеннями ст. 204 Цивільного кодексу України, представник позивача вказує, що укладений між сторонами спору Договір є правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення. Сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) із урахуванням принципу тлумачення FAVOR CONTRACTUS повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.
Наданим у матеріали справи скріншотом із системи Privat24 представник позивача обґрунтовує приналежність картки, на яку перераховувалися кредитні кошти, саме відповідачу, а тому, зазначає, що стороною позивача надано до суду докази, які підтверджують перерахування кредитних коштів відповідачу та докази часткової сплати відповідачем коштів за Кредитним договором, що у свою чергу, виключає можливість вважати такий Кредитним договір неукладеним, а навпаки свідчить про визнання відповідачем боргу.
На спростування тверджень представника відповідача щодо неможливості перерахування відповідачу кредитних коштів через ТОВ "ФК "Елаєнс" представник позивача покликається на наданий до матеріалів справи Договір про надання послуг з переказу грошових коштів №41084239_14/12/17, предметом якого є послуга "Переказ на картку", що включає прийняття ТОВ "ФК "Елаєнс" від позивача коштів для подальшого зарахування їх позичальнику, а також перебування ТОВ "ФК "Елаєнс" на момент укладення Кредитного договору у Реєстрі платіжної інфраструктури і наявність відповідної ліцензії на здійснення таких операцій.
З приводу аргументів представника відповідача про те, що укладений між сторонами спору Кредитний договір не відповідає Постанові Національного банку України №113 від 08.05.2023 "Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)", представник позивача покликається на п. 5, 6, 14 Кредитного договору, якими визначено, що позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає Договір; позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та
правилами, текст яких розміщено на сайті Кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає Договір з вільним волевиявленням; інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід'ємною частиною Договору. Усі неврегульовані Договором правовідносини сторін регулюються законодавством України. Відповідне гіперпосилання на Правила наявне в пунктах 1, 4, 9, 13, 14 Кредитного договору, а пунктом 1.3. Правил визначено, що для Договорів, що укладаються в порядку передбаченому Законом України "Про електронну комерцію", ці Правила є невід'ємною частиною Договору.
З огляду на вищезазначене, представник позивача наполягає на тому, що Договір про надання кредиту №438207-КС-004 від 08.05.2023 в сукупності з Правилами відповідає всім вимогам, які містяться в Постанові Національного банку України №113 від 03.11.2021.
Поряд з тим, представник позивача вказує на помилковість тверджень представника відповідача щодо подання у матеріали даної справи паперової копії електронного доказу, а саме, Договору про надання кредиту №438207-КС-004 від 08.05.2023, оскільки відповідно до ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги"; у разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа; оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії.
Наведене обґрунтування представник позивача вважає тією підставою, яка свідчить про безпідставність клопотання представника відповідача про витребування електронного Договору про надання кредиту №438207-КС-004 від 08.05.2023, оскільки такий вже був доданий до позовної заяви.
Водночас представник позивача покликається на суперечливу поведінку відповідача, оскільки заперечення останнім позовних вимог та намагання ухилитися від виконання зобов'язання за Кредитним договором, суперечить його попередній поведінці, спрямованій на укладення Договору та отримання кредитних коштів, їх часткове повернення.
На переконання представника позивача, при розгляді даної судової справи сторона відповідача, заперечуючи позовні вимоги без подання відповідних доказів, намагається застосувати "концепцію негативного доказу", за якої певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує, що має наслідком порушення принципу змагальності.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
08.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (кредитодавцем, позивачем у справі) та Фізичною особою - підприємцем Петровці Василем Івановичем (позичальником, відповідачем у справі) було укладено Договір про надання кредиту №438207-КС-004 (далі - Договір), пунктом 1 якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 39 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям (надалі - Договір). Тип кредиту: кредит. Строк кредиту: 24 тижнів. Стандартна процентна ставка: в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,15013207, фіксована. Комісія за надання кредиту (далі - комісія): 5850 грн. Загальний розмір наданого кредиту: 39 000 грн. Термін дії Договору до 23.10.2023. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 101 400 грн. Цілі (мета) кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей кредит не є споживчим кредитом.
Відповідно до п. 2 Договору, протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за кредитом (надалі - проценти за користування кредитом), нараховуються за ставкою, вказаною у п. 1 Договору, на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3 Договору і розраховується в порядку описаному нижче.
Графік погашення кредиту визначений сторонами в п. 3 Договору шляхом сплати позичальником платежу щодватижні в сумі 8450 грн.
Згідно із п. 5 Договору, позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає Договір.
Як визначено положеннями п. 6, 7, 8 Договору, позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає Договір з вільним волевиявленням. Позичальник надав кредитодавцю (його довіреним особам, та/або колекторським компаніям, та/або третім особам) дозвіл телефонувати та/або направляти йому інформаційні повідомлення, вимоги про сплату, та використовувати для цього будь-які доступні канали зв'язку з позичальником, включаючи телефон, акаунти, електронну пошту, і т.п. Підписанням цього Договору позичальник підтверджує, що до укладання Договору отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачені законодавством України, зокрема передбачену частиною другою ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
Відповідно до п. 5.2., 5.3. Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам - підприємцям Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика", затверджених наказом директора ТОВ "Бізнес Позика" №13-ОД від 27.06.2022 (далі - Правила), обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за Договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов Договору (Додаткової угоди). Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику протягом всього строку кредитування. Нарахування комісії здійснюється в момент укладання Договору. Порядок та розмір оплат комісії визначено Графіком платежів.
Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок кредитодавця у строк відповідно до Графіку платежів, встановленого Договором про надання кредиту або Додатковою угодою. Датою повернення (погашення) кредиту, так само як і датою сплати процентів за користування кредитом та інших платежів, передбачених умовами Договору про надання кредиту (Додатковою угодою), при безготівкових розрахунках вважається - дата зарахування коштів на поточний рахунок кредитодавця (п. 5.5. Правил).
Як вбачається із матеріалів справи, позивач взяті на себе зобов'язання за Договором про надання кредиту №438207-КС-004 від 08.05.2023 виконав у повному обсязі, надавши позичальнику (відповідачу) грошові кошти в загальному розмірі 39 000 грн шляхом перерахування таких на банківську (платіжну) картку № НОМЕР_1 , відкриту в АТ КБ "Приватбанк", свідченням чого є долучені до позовної заяви квитанції платіжної системи "FONDY" №572460221 від 08.05.2023 та №572460250 від 08.05.2023, а також надана Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" на вимогу суду виписка по особовому рахунку ФОП Петровці В.І. за період із 08.05.2023 по 22.05.2023 включно.
Водночас відповідач, всупереч узятим на себе зобов'язанням, умови Договору про надання кредиту №438207-КС-004 від 08.05.2023 не виконав, кредитні кошти у визначений Графіком погашення кредиту строк та у визначеному розмірі не повернув, здійснивши тільки часткову сплату у сумі 8450 грн 22.05.2023 (сплата процентів та комісії), у зв'язку з чим в останнього станом на 04.08.2025 існує заборгованість перед позивачем у розмірі156 287,80 грн, у тому числі 39 000 грн заборгованості за тілом кредиту, 113 159,55 грн заборгованості за відсотками та 4128,25 грн заборгованості за комісією, стягнення якої у примусовому порядку і виступає предметом заявлених ТОВ "Бізнес Позика" позовних вимог у даній справі.
ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
На підставі ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" (тут, - і надалі в редакції, чинній на момент укладення Кредитного договору) передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору (ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Так, зокрема, частиною 1 означеної статті передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно п. 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Отже закон допускає можливість укладення електронного договору із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, який прирівнюється до письмової форми договору у випадку його підписання, з-поміж інших способів, шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором. При цьому, за суттю та логікою наведених правових положень підписання договору шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором відноситься до обов'язку замовника (покупця), а не самого виконавця (продавця), оскільки електронний підпис одноразовим ідентифікатором являється сукупністю даних в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
За змістом Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям ТОВ "Бізнес Позика", які, у відповідності до пункту 10 Договору, є його невід'ємною частиною:
- електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних заявником/позичальником, який прийняв пропозицію (оферту) укласти електронний договір або Додаткову угоду, та надсилаються кредитодавцю (підпункт 1.4.8. пункту 1.4. Правил);
- інформаційно-телекомунікаційна система (ІТС) - сукупність інформаційних та телекомунікаційних систем кредитодавця, яка працює в форматі сайту(ів) та в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле (підпункт 1.4.9. пункту 1.4. Правил);
- логін особистого кабінету - номер мобільного телефону заявника/позичальника (підпункт 1.4.14. пункту 1.4. Правил);
- одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що направляється заявнику/позичальнику засобами зв'язку, вказаними під час реєстрації/входу в ІТС кредитодавця (підпункт 1.4.16. пункту 1.4. Правил);
- особистий кабінет - сукупність захищених сторінок, що формуються заявнику/позичальнику в момент його реєстрації в ІТС, за допомогою якого заявник/позичальник здійснює повну взаємодію з кредитодавцем, має можливість укласти Договір, Додаткову угоду, отримувати інформацію та документи, пов'язані з наданням та обслуговуванням кредиту, зокрема Графіку платежів, тощо. Доступ до особистого кабінету здійснюється заявником/позичальником після авторизації, яка проходить шляхом введення логіна особистого кабінету і одноразового ідентифікатора та має юридичне значення ідентифікації позичальника в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію" (підпункт 1.4.17. пункту 1.4. Правил).
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема візуальної форми послідовності дій клієнта, 08.05.2023 відповідач - Фізична особа - підприємець Патровці Василь Іванович - прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) позивача щодо укладення Договору про надання кредиту №438207-КС-004 від 08.05.2023 на умовах, визначених офертою, шляхом направлення через інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) одноразового ідентифікатора UA-2339, отриманого у смс-повідомленні, надісланому ТОВ "Бізнес Позика" на номер телефону позичальника НОМЕР_3 .
За змістом пункту 5 Договору, відповідач підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає договір.
Водночас пунктом 8 Договору визначено, що відповідач підписанням Кредитного договору підтверджує, що до його укладання відповідач отримав від позивача інформацію, надання якої передбачено законодавством України, зокрема передбачену частиною другою ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
Крім того, Договір про надання кредиту №438207-КС-004 від 08.05.2023 містить відмітку про підписання його одноразовим ідентифікатором "Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-2339 08.05.2023 10:54:42".
Наведеним підтверджується той факт, що пропозиція позивача укласти Кредитний договір була прийнята відповідачем, а Кредитний договір був підписаний останнім одноразовим ідентифікатором, тобто одним із дозволених Законом варіантів (способів) підпису та у повній відповідності до норм статей 11, 12 та 14 Закону України "Про електронну комерцію" і статті 207 Цивільного кодексу України.
Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 вказав, що "суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині".
З огляду на вищезазначене в сукупності, суд дійшов висновку про те, що належними та допустимими доказами підтверджено факт укладення 08.05.2023 між сторонами справи Договору про надання кредиту №438207-КС-004, із досягненням останніми згоди за всіма його істотними умовами, а також факт підписання означеного Договору в установленому законодавством порядку (за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора UA-2339) відповідачем.
Згідно із ч. 1, 2 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України регламентовано, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Приписами ч. 1, 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Згідно умов Договору про надання кредиту №438207-КС-004 від 08.05.2023, сторони погодили стандартну фіксовану процентну ставку в день 2,0000, знижену фіксовану процентну ставку в день 1,15013207.
На підставі п. 2 Договору, протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (надалі - проценти за користування кредитом), нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявний на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3 Договору.
Сторони домовились, що у разі, якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3 Договору (за виключенням дострокового повернення кредиту), унаслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 1 Договору.
За умовами ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України).
За приписами ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Наявними в матеріалами справи документальними доказами, а саме, квитанціями платіжної системи "FONDY" №572460221 від 08.05.2023 та №572460250 від 08.05.2023, а також наданою Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" на вимогу суду випискою по особовому рахунку ФОП Петровці В.І. за період із 08.05.2023 по 22.05.2023 включно, підтверджується факт належного виконання позивачем, як кредитодавцем, взятих на себе зобов'язань за Договором про надання кредиту №438207-КС-004 від 08.05.2023 та факт порушення відповідачем умов означеного Договору в частині своєчасного повернення отриманих у кредит грошових коштів, сплати відсотків за користування кредитом та комісії за період із 08.05.2023 по 23.10.2023 (в межах строку кредитування), у зв'язку з чим в останнього станом на 04.08.2025 рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 156 287,80 грн, у тому числі 39 000 грн заборгованості за тілом кредиту, 113 159,55 грн заборгованості за відсотками та 4128,25 грн заборгованості за комісією, що станом на день розгляду спору в суді є непогашеною.
При цьому, судом враховано, що на виконання взятих на себе зобов'язань за Договором про надання кредиту №438207-КС-004 від 08.05.2023 відповідачем 22.05.2023 була здійснена оплата суми 8480 грн, в тому числі 1721,75 грн як часткове погашення комісії за надання кредиту та 6728,25 грн як часткове погашення процентів за кредитом. Зробивши платіж з метою виконання умов Договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання Договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за Договором про надання кредиту №438207-КС-004 від 08.05.2023.
Аргументи відповідача щодо неможливості перерахування відповідачу кредитних коштів через ТОВ "ФК "Елаєнс" спростовується наявним у матеріалах справи Договором про надання послуг з переказу грошових коштів №41084239_14/12/17, предметом якого є послуга "Переказ на картку", що включає прийняття ТОВ "ФК "Елаєнс" від позивача коштів для подальшого зарахування їх позичальнику, а також фактом перебування ТОВ "ФК "Елаєнс" на момент укладення Кредитного договору у Реєстрі платіжної інфраструктури і наявність відповідної ліцензії на здійснення таких операцій.
Поряд з тим, положеннями ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а тому, укладений між сторонами спору Договір про надання кредиту №438207-КС-004 від 08.05.2023 є правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення. Сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) із урахуванням принципу тлумачення favor contractus повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010, від 10.09.2025 у справі №369/13444/20).
Водночас за змістом ч. 5 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений (аналогічної позиції притримується і Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 у справі №127/33824/19).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що добросовісність (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується ще на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінка, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, - це, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №461/9578/15-ц, від 05.02.2025 у справі №925/457/23, у постанові Верховного Суду від 27.05.2025 у справі №902/778/24).
У даному випадку, намагання відповідача уникнути від виконання взятих на себе договірних зобов'язань за Договором про надання кредиту №438207-КС-004 від 08.05.2023, шляхом заперечення фактів укладеності Договору та відповідності його змісту вимогам законодавства, заперечення факту отримання грошових коштів та їх використання, із урахуванням встановлених матеріалами справи обставин та за умови наявності доказів щодо часткової сплати процентів та комісії за таким Договором, суперечить принципам добросовісності та чесній діловій практиці.
Беручи до уваги вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми 156 287,80 грн, у тому числі 39 000 грн заборгованості за тілом кредиту, 113 159,55 грн заборгованості за відсотками та 4128,25 грн заборгованості за комісією є документально доведеними й обґрунтованими, відповідачем належними і допустимими доказами не спростованими, а відтак, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ч. 1 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач доказів на спростування викладених прокурором обставин суду не надав, а його аргументи не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та положеннях законодавства.
З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 2422,40 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Петровці Василя Івановича, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", бульв. Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, м. Київ, 01133 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 41084239) суму 156 287,80 грн (Сто п'ятдесят шість тисяч двісті вісімдесят сім гривень 80 коп.), у тому числі 39 000 грн (Тридцять дев'ять тисяч гривень) заборгованості за тілом кредиту, 113 159,55 грн (Сто тринадцять тисяч сто п'ятдесят дев'ять гривень 55 коп.) заборгованості за відсотками та 4128,25 грн (Чотири тисячі сто двадцять вісім гривень 25 коп.) заборгованості за комісією, а також 2422,40 грн (Дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повне судове рішення складено та підписано 16.02.2025.
Суддя Л.І. Пригара