вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
05.02.2026 Справа № 904/6345/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Кеся Н.Б. за участю секретаря судового засідання Мороз В.В.
за позовом Центральної окружної прокуратури міста Дніпра, в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, м.Дніпро
до Фізичної особи-підприємця Шаблико Тетяни Сергіївни, м.Дніпро
про зобов'язання вчинити певні дії
Представники:
Від прокуратури: Кисельова В.В., прокурор
Від Позивача: Чудновський А.О., посвідчення №488, головний спеціаліст, самопредставництво
Від Відповідача: представник не з'явився
Третя особа: представник не з'явився
1. Короткий зміст позовних вимог
Центральна окружна прокуратура міста Дніпра 10.11.2025 року через систему "Електронний суд" звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради (далі-Позивач) з позовом до Фізичної особи-підприємця Шаблико Тетяни Сергіївни (далі-Відповідач), в якому просить суд:
зобов'язати фізичну особу-підприємця Шаблико Тетяну Сергіївну ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) усунути перешкоди Дніпровській міській раді (49000, м.Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514) у праві користування та розпорядження земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Дніпро, вул. Сурсько-Литовська в районі буд.102, площею 0,0030 га, шляхом демонтажу (знесення) тимчасової споруди з вивіскою "Петриківка" площею 30 кв.м;
стягнути з відповідача у справі на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м.Київ, код ЄДРПОУ: 02909938, код класифікації видатків бюджету 2800) сплачений судовий збір.
В обґрунтування позову прокуратура посилається на те, що внаслідок протиправного використання тимчасової споруди на земельній ділянці комунальної форми власності без погодження із власником та орендарем земельної ділянки за відсутності дозвільних документі ФОП Шаблико Т.С. порушила права територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради щодо користування та розпорядження земельною ділянкою під торгівельним павільйоном.
За подання позову прокуратура сплатила судовий збір на суму 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3412 від 30.10.2025 року.
2. Процесуальні питання, вирішені судом
11.11.2025 ухвалою суд прийняв позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 04.12.2025 о 10:30 год.
04.12.2025 ухвалою суд відклав підготовче засідання на 06.01.2026 о 10:30 год.
05.01.2026 через систему "Електронний суд" прокурор подав додаткові пояснення.
06.01.2026 ухвалою суд залучив Лісунову Катерину Олегівну ( АДРЕСА_2 ) до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 20.01.2026 о 14:30 год.
20.01.2026 ухвалою суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 05.02.2026 о 14:30год.
Відповідач в судові засідання призначені на 04.12.2025, 06.01.2026, 20.01.2026 та 05.02.2026 не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений за адресою зазначеною у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (арк.с. 127).
Поштові відправлення разом з ухвалами суду повернулися до суду відділенням поштового зв'язку із зазначенням "адресат відсутній за вказаною адресою" (арк.с. 133-136, 152-154, 175-177, 181-183).
Третя особа в судові засідання призначені на 20.01.2026 та 05.02.2026 не з'явилася, про дату та час слухання справи повідомлена належним чином.
Поштові відправлення разом з ухвалами суду повернулися до суду відділенням поштового зв'язку із зазначенням "закінчення встановленого терміну зберігання" (арк.с. 172-174).
Відповідач є фізичною особою - підприємцем, на яку відповідно до статті 4, ч.1, п.10 ч.2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" покладений обов'язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження. Відповідно до статті 10 зазначеного Закону такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Відповідно до ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Положеннями частини 7 статті 120 ГПК України визначено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Згідно з частиною 1 статті 232 ГПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З огляду на наведене, суд вважає, що Відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначені судові засідання, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов'язки з повідомлення про розгляд справи.
Враховуючи неявку Відповідача та Третьої особи, належним чином сповіщених про судове засідання, а також те, що матеріали справи містять достатньо документів для його вирішення по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю Відповідача та Третьої особи.
В судовому засіданні 05.02.2026 року проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.
3. Позиція Відповідача у відзиві на позов
Заперечення проти позову від Відповідача не надійшли.
4. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи по суті
У місті Дніпро по вул. Сурсько-Литовській в районі буд. 102 на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 1210100000:02:076:0034 розташована тимчасова споруда - торгівельний павільйон з вивіскою "Петриківка" (географічні координати: 48.382552, 34.993771).
Як зазначає прокуратура у позові, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно дані щодо об'єкту - торгівельного павільйону з вивіскою "Петриківка" відсутні.
Опрацюванням даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 1210100000:02:076:0034 за адресою: вул. Сурсько-Литовська, буд.102, у м.Дніпро розташований об'єкт нерухомості - Будинок відділення поштового зв'язку, будівлі та споруди площею 152 кв.м., що на підставі договору купівлі-продажу від 27.01.2022 належить Лісуновій К.О (РНОКПП НОМЕР_2 ) .
Відповідно до інформації Дніпровської міської ради №7/11-1762 від 01.08.2025, земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:02:076:0034 за адресою: вул. Сурсько-Литовська, буд.102 по фактичному розміщенню будинку відділення поштового зв'язку, будівель та споруд на підставі договору від 05.06.2025 (арк.с. 23-26) перебуває в оренді Лісунової К.О.
Відповідно до пункту 2 вказаного договору на земельній ділянці розміщені наступні об'єкти нерухомого майна та інфраструктури - одноповерхова будівля, лінія електромережі, розподільча шафа, автомат з продажу води та поріст. Таким чином, інші споруди на земельній ділянці на момент укладення договору оренди були відсутні. При цьому можливість розміщення тимчасових споруд умовами договору не передбачена.
Відповідно до актів проведених департаментом державного контролю за використанням та охороною земель ДМР 04.02.2025 та 09.07.2025 обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:076:0034 (арк.с. 44-47) встановлено, що за адресою: вул. Сурсько-Литовська, буд.102, розташовані одноповерхова будівля у якій знаходяться АТ "Укрпошта", магазини з вивісками "Напівфабрикати" та "Real Beer", а також металевий торговий павільйон з вивіскою "Петриківка фермерська гастрономія". У вказаному павільйоні згідно з даними фіскального чеку ведеться господарська діяльність з продажу продуктів харчування ФОП Карнішиною І.В. Орієнтовна площа земельної ділянки під павільйоном 0,0030 га.
У свою чергу, згідно з актом проведеного 28.10.2025 повторного обстеження, у вказаному торгівельному павільйоні з вивіскою " Петриківська фермерська гастрономія " за інформацією, розміщеною в куточку споживача, підприємницьку діяльність здійснює ФОП Шаблико Тетяна Сергіївна (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Проте, відповідно до листів Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 12.09.2024 за №12/19-408 та від 10.04.2025 за №12/19-168 (арк.с. 49, зв.арк.с. 51), за даними містобудівного кадастру та Адресного плану міста адреса - вул. Сурсько-Литовська, 102 (вул. Баженова, 102) офіційно жодному об'єкту нерухомості на території міста не присвоювалась, відповідні розпорядчі документи, на підставі яких присвоєно дану адресу, відсутні. Паспорт прив'язки тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності, розташованої в районі будинку 102 по вул. Сурсько-Литовській (вул. Баженова) управлінням не оформлювався.
Крім цього, у КП "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" Дніпровської міської ради інформація щодо реєстрації права власності та технічної інвентаризації спірної тимчасової споруди відсутня.
Разом з цим, управлінням архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради листом від 23.09.2024 за №10/1-156 (зв.арк.с. 53, арк.с. 54) повідомлено, що за даними Реєстру будівельної діяльності відомості щодо видачі/реєстрації дозвільних документів на виконання будівельних робіт та прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію по вул. Сурсько-Литовській (раніше - Баженова), 102 відсутні.
Відповідно до листа Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради від 08.09.2025 №4/1-270 (арк.с. 69), за інформацією КП "Дніпровські активи" об'єкт благоустрою під розташуванням тимчасової споруди з вивіскою "Петриківка" по вул. Сурсько-Литовській в районі буд.102 використовувався за договором про використання об'єктів благоустрою міста не за функціональним призначенням від 01.12.2023 №ТС-2291, укладеним з ФОП Лісуновою Аллою Володимирівною (РНОКПП НОМЕР_3 ) зі строком дії до 31.12.2024, дія вказаного договору не продовжувалась.
Крім того, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області повідомило, що до патрульної поліції не надходило жодних звернень щодо погодження розміщення тимчасових споруд за вказаною адресою.
Разом з цим, згідно наданої Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області інформації, відповідно до відомостей Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно, платником орендної плати з фізичних осіб на підставі договору оренди земельної ділянки від 05.06.2025, розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Сурсько-Литовська, 102 площею 0,0641 га (кадастровий номер 1210100000:02:076:0034) є Лісунова К.О. (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Крім цього, Лісунова К.О. є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та є власником нежитлової нерухомості - будинку відділення поштового зв'язку за адресою: м. Дніпро, вул. Сурсько-Литовська, 102.
Як зазначає прокуратура в позові, Відповідач перебуває на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області як фізична особа-підприємець з 21.05.2020 по теперішній час, проте, згідно наданих Департаментом по роботі з активами ДМР переліків діючих договорів оренди за 2022-2025 роки, інформація щодо укладених між Дніпровською міською радою та Шаблико Т.С. договорів оренди землі за вищевказаною адресою відсутня.
За даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України, Шаблико Т.С. податкові декларації з плати за землю за вказаною адресою не подавались, заборгованість за кодом класифікації доходів бюджету "Орендна плата з фізичних осіб" ІКП відсутня (арк.с. 65-66).
Крім цього, в матеріалах справи наявна заява ФОП Лісунова А.В. про оформлення договору про використання об'єктів благоустрою міста не за функціональним призначенням, замовником якої є (арк.с. 38 та на звороті), а саме для розміщення фермерської гастрономії «Петріківка».
01.12.2023 року між Комунальним підприємством "Дніпровські активи" Дніпровської міської ради та ФОП Лісуновою Аллою Володимирівною укладено Договір №ТС-2291 про використання об'єктів благоустрою міста не за функціональним призначенням (арк.с. 34-38) зі строком його дії до 31.12.2024. Додатком 1 до договору є Схема об'єкту благоустрою, яка містить зображення на спірній земельній ділянці спірного об'єкту.
01.12.2023 року КП "Дніпровські активи" Дніпровської міської ради та ФОП Лісунова А.В. підписали Акт приймання-передачі до Договору про використання об'єктів благоустрою міста не за функціональним призначенням №ТС-2291 (арк.с. 36), відповідно до умов якого КП "Дніпровські активи" Дніпровської міської ради надало ФОП Лісуновій А.В. об'єкт благоустрою, визначений в п.1.2 договору, розташований на території, яка віднесена до Сфери контролю, за плату, на визначений термін для використання об'єкта не за функціональним призначенням, а ФОП Лісунова А.В. прийняла об'єкт благоустрою визначений п.1.2 Договору.
20.03.2025 року комісією у складі представників департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради в особі заступника начальника відділу обстеження земельних ділянок управління земельних відносин та Лісунової Катерини здійснено обстеження земельної ділянки, площею 0,0641 га, розташованої за адресою: Шевченківський район, по вул.Сурсько-Литовськів, 102 (кадастровий номер 1210100000:02:076:0034), що підтверджується актом обстеження земельної ділянки №6/33-0325 (арк.с. 28). В додатку до акту обстеження земельної ділянки №6/33-0325 наявний план земельної ділянки (арк.с. 29-30). При цьому план земельної ділянки містить зображення на спірній земельній ділянці спірного об'єкту.
05.06.2025 року між Дніпровською міською радою та гр.Лісуновою Катериною Олегівною укладено договір оренди землі (арк.с. 23-29), відповідно до умов якого Дніпровська міська рада надає, а Лісунова Катерина Олегівна приймає у строкове платне користування земельну ділянку по фактичному розміщенню будинку відділення поштового зв"язку, будівель, та споруд, які розташовані по вул.Сурсько-Литовськів, 102 (Шевченківський район) , цільове призначення земельної ділянки (код класифікатора видів цільового призначення земельних ділянок) 03.10 (для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку), з кадастровим номером 1210100000:02:076:0034. Підставою для укладення цього договору оренди землі є рішення міської ради від 23.04.2025 №64/65.
04.02.2025 року інспекцією з Державного контролю за використанням та охороною земель складено акт обстеження земельної ділянки №0051 (арк.с. 39), в додатку до акту наявний план-схема обстеження земельної ділянки за адресою: вул.Баженова (колишня назва Сурсько-Литовська), в районі буд. №102 (арк.с. 41-42), в якому зафіксовано, що в приміщенні спірного об'єкту здійснює підприємницьку діяльність ФОП Карнішіна І.П.
28.10.2025 року Департаментом державного контролю за використанням та охороною земель складено акт обстеження земельної ділянки №0574 (арк.с. 44-47), в якому зафіксовано, що в приміщенні спірного об'єкту здійснює підприємницьку діяльність ФОП Шаблико Т.С.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення
5.1. Щодо представництва прокурора в інтересах держави у справі
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
На підставі ч. ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист таких інтересів, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави та нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.
Згідно з ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених до його компетенції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
З викладеним корелюються й положення ч.ч. 3 та 4 ст. 53 ГПК України, за якими у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, передбачені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також указує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.
Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції).
Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.
Аналіз положень ст. 53 ГПК України у взаємозв'язку зі змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Невжиття органом державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту та поновлення права власності держави на спірну земельну ділянку свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.
Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтереси держави".
Орган місцевого самоврядування до компетенції якого віднесено.
Елементом, який становить невід'ємну частину підстав представництва прокурором інтересів держави, є нездійснення чи неналежне здійснення захисту порушених інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень, а також його відсутність.
Отже, при визначенні вказаного елемента підлягає з'ясуванню питання наявності уповноваженого органу та вжиття ним заходів із захисту порушених інтересів.
Згідно із ч. 2 ст. 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Згідно зі ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Статтею 324 ЦК України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.
Таким чином, з огляду на зазначену норму закону, прокурор може заявити в інтересах держави позов, який виражається в інтересах частини українського народу - членів територіальної громади, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює саме орган місцевого самоврядування, хоча він, цей орган, навпаки, покликаний ці інтереси захищати.
Такий підхід узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування 1985 року (ратифікована Законом України від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР), яка передбачає, що органи місцевого самоврядування при вирішенні відповідної частини публічних (суспільних) справ (public affairs) діють під власну відповідальність в інтересах місцевого населення й у правовій системі держав-учасниць, зокрема у сфері адміністративного контролю за органами самоврядування, має забезпечуватись співмірність (баланс) між заходами контролю та важливістю інтересів, які контролюючий орган має намір захищати (ст.ст. 3, 8).
Крім того, з урахуванням ст.ст. 1, 2, 6, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.
Конституція України визначає, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України (ст. 140 Конституції України).
Відповідно до статті 142 Конституції України матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів.
Положення статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" встановлюють, що територіальним громадам міст належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно.
До повноважень міських рад у галузі земельних відносин згідно зі статтями 12, 83, 122 Земельного кодексу України, статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" належить розпорядження землями комунальної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.
Відповідно до статті 83 ЗК України, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 08.02.2019 у справі №915/20/18 викладено правову позицію про те, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання.
Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.
Ураховуючи викладене, органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Дніпровська міська рада як власник та розпорядник земельних ділянок комунальної власності на території міста Дніпра, суб'єкт, уповноважений на здійснення державного контролю за використанням та охороною земель на території міста Дніпра, та зобов'язана здійснювати захист комунальних майнових прав.
Ключовим для застосування норм ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" є поняття "інтерес держави".
У Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин.
В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Згідно з п. 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам- учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятої 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов'язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права. ЄСПЛ звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач.
За правилами статей 4, 5 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
З огляду на наведене, положення статті 1, частини першої статті 83, частини першої статі 84, статті 122 ЗК України, статей 1, 2, 6,10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.
Порушення інтересів держави, в даному випадку, полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки площею 0,0030 га в межах земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 1210100000:02:076:0034 під незаконно встановленою тимчасовою спорудою та експлуатації такого об'єкта.
Таким чином, потурання самовільному встановленню тимчасових споруд на землі комунальної власності та невжиття заходів щодо демонтажу такої тимчасової споруди, завдає шкоду власності територіальної громади міста Дніпра та суперечить інтересам держави в цілому.
Згідно практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):
"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
Окрім зазначеного, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".
Зазначене також підтверджує порушення відповідачем інтересів держави у сфері ефективного і раціонального використання земельних ресурсів, належного забезпечення благоустрою населених пунктів відповідно до вимог законодавства, державних норм та стандартів.
Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
У свою чергу свавільне розміщення тимчасових споруд по місту, самовільне зайняття земельних ділянок під ними безперечно порушено права, майнові інтереси законного власника земельної ділянки - територіальної громади м. Дніпра, яка позбавлена можливості користуватись та розпоряджатися цією земельною ділянкою, грубо нівелюється рівність усіх перед законом, порядок і правила розміщення тимчасових споруд на об'єктах благоустрою та за відсутності поновлення прав територіальної громади провокує усе більше число осіб до хаотичного, свавільного розміщення тимчасових споруд для здійснення господарської діяльності.
Територіальна громада міста Дніпра, відповідно до статті 13 Конституції України, є власником землі та інших природних ресурсів, а користування земельною ділянкою без належної правової підстави, з огляду на розміщенні на ній самочинно збудованого нерухомого майна, порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів з максимально вигідним економічним результатом, рівності усіх перед законом.
Таким чином, звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про розпорядження земельною ділянкою комунальної форми власності, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.
Отже, прокурор, звертаючись із даним позовом, діє на захист не своїх власних порушених прав, а на захист інтересів громади та держави в цілому, які нерозривно пов'язані із правильним застосуванням та дотриманням усіма суб'єктами законодавства в сферах життєдіяльності суспільства, що контролюються та охороняються державою.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Як зазначив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.04.2008 № 4- рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та в постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №904/71/19, від 14.01.2021 у справі 911/1137/19, від 13.01,2021 у справі №918/388/19, від 12.01.2021 у справі № 922/526/19, від 10.08.2021 у справі №923/833/20, від 20.07.2021 у справі № 908/2153/20, наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 наведено правовий висновок, зокрема, про те, що:
1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;
2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звернувся до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме, подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Частиною 1 статті 6 зазначеного Закону встановлено, що первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста. А відповідно до частини 1 статті 10 цього Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Крім того, незалежно від причин неспроможності самостійно звернутися до суду вже сам факт не звернення селищної ради до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18).
Крім того, згідно з ч.1 ст. 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів, а також затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.
При цьому відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19.06.2019 у справі №209/5369/15, демонтаж самовільно встановлених тимчасових споруд переслідує легітимну мету контролю органами місцевого самоврядування благоустрою населеного пункту.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2019 у справі №920/447/18 наголосила, що бездіяльність міської ради щодо захисту законних інтересів територіальної громади, а саме - невжиття, всупереч своїм повноваженням щодо здійснення контролю за використанням та охороною земель, заходів щодо усунення порушень земельного законодавства, свідчить про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави.
Отже, органом, уповноваженим на здійснення контролю за здійсненням виконавчим комітетом міської ради заходів стосовно демонтажу самовільно розміщеної тимчасової споруд в даному випадку, є Дніпровська міська рада.
Чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під "нездійсненням або неналежним здійсненням суб'єктом владних повноважень своїх функцій", у зв'язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи. Під час встановлення підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді враховуються висновки Верховного Суду, зроблені при розгляді інших справ за участю прокурора (ухвали від 07.05.2018 у справі №910/18283/17, від 10.07.2018 у справі № 812/1689/16, постанови від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 13.06.2018 у справі № 687/379/17-ц, №16 924/1256/17, від 13.11.2019 у справі № 925/315/19, від 21.01.2020 у справі №910/2538/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). "Нездійснення захисту" полягає у тому, що уповноважений суб'єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об'єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста, тощо) чи суб'єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій, тощо) причин.
При цьому згідно позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18, прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
Прокурор при здійсненні представництва інтересів держави в суді не вважається альтернативним суб'єктом звернення до суду і не замінює належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Однак, з метою захисту інтересів держави прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежним чином.
Варто зазначити, що у постанові від 22.08.2018 у справі №807/62/16 Верховний Суд, посилаючись на ч.2 ст.19 Конституції України, констатував, що реалізуючи повноваження належно, добросовісно та з метою, для якої вони надані, уповноважений орган фактично має обов'язок, а не право захищати інтереси держави. Зазначене є способом здійснення владних повноважень, а не способом захисту суб'єктивних прав органу, що уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Землі комунальної власності зайнято самовільно, що суперечить вимогам чинного законодавства до порядку володіння та користування землею та створює перешкоди законному власнику - територіальній громаді у реалізації правомочностей щодо цієї землі.
Окрім того, самовільне встановлення тимчасової споруди на фактично самовільно зайнятій земельній ділянці, також створює перешкоди законному власнику землі у її користуванні та протирічить вимогам чинного законодавства щодо порядку встановлення тимчасових споруд, засадам та принципам регулювання містобудівної діяльності та благоустрою міста, спотворення змісту державних процедур з метою незаконного заволодіння землею комунальної власності.
Зважаючи на те, що саме до повноважень Дніпровської міської ради віднесено вжиття заходів щодо виявлення та демонтажу самовільно встановлених тимчасових споруд та захисту інтересів територіальної громади, в тому числі у сфері благоустрою, і якраз до повноважень міської ради віднесено здійснення контролю у питаннях благоустрою, а відтак у позовах цієї категорії належним позивачем слід вважати саме міську раду в інтересах якої прокурор звертається з позовом.
Факт неналежного здійснення уповноваженим органом наданих повноважень щодо вжиття відповідних заходів, також, підтверджується листуванням органів прокуратури із зазначеним органом.
Про виявлені порушення щодо самовільного розміщення тимчасової споруди на земельній ділянці комунальної власності окружною прокуратурою неодноразово повідомлено Дніпровську міську раду листами за №54-7255вих-24 від 28.08.2024, №54- 4253вих-25 від 21.06.2025.
Листами від 03.10.2024 №7/11-2257 та від 01.08.2025 №7/11-1762 міська рада повідомила, що заходи претензійно-правового характеру спрямовані на усунення перешкод у користуванні земельної ділянки шляхом знесення тимчасової споруди не вживались.
Разом з цим, про встановлені порушення окружною прокуратурою повторно повідомлено міську раду листами від 26.09.2025 за №54-6941вих-25 та від 30.10.2025 за №54-8095вих-25.
Відповіді на вказані листи Дніпровською міською радою не надано, проте, листами від 21.10.2025 за №4/1-292 та від 04.11.2025 за №4/1-305 Департаментом торгівлі та реклами ДМР повідомлено, що організаційно-правові основи відносин, що виникають між власником об'єкта благоустрою, яким є Дніпровська міська територіальна громада в особі Дніпровської міської ради, та суб'єктами господарювання, фізичними особами-підприємцями та юридичними особами всіх форм власності, у зв'язку з використанням об'єктів благоустрою м. Дніпра для реалізації потреб у сфері споживчого ринку, відпочинку та послуг, що мають тимчасовий характер, регулюються Порядком передачі об'єктів (елементів) благоустрою м. Дніпра в тимчасове використання для реалізації потреб у сфері споживчого ринку, відпочинку та послуг (далі - Порядок), затвердженим рішенням Дніпровської міської ради від 29.01.2025 №52/62.
На підставі п. 8.1 Порядку демонтажу підлягають самовільно встановлені тимчасові споруди та об'єкти сфери споживчого ринку, відпочинку та послуг.
На думку департаменту, оскільки споруду з вивіскою "Петриківка" розташовано в межах земельної ділянки, яку надано у строкове платне користування згідно з договором оренди землі, укладеним між міською радою та Лісуновою К. О., остання, відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду землі", має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.
Проте з огляду на встановлені обставини слід зауважити, що правова природа договору оренди земельної ділянки не тотожна розміщенню тимчасової споруди для ведення підприємницької діяльності.
Крім цього, укладення договору оренди на земельну ділянку по фактичному розміщенню тимчасової споруди не легітимізує її встановлення, з огляду на відсутність паспорта прив'язки тимчасової споруди в порушення Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Мінрегіонбуду України від 21.10.2011 №244, як і не легітимізує користування земельною ділянкою комунальної власності та не виключає можливість демонтажу такої тимчасової споруди за наявності для цього підстав.
Таким чином, незважаючи на скерування окружною прокуратурою листів на адресу міської ради, дієвих дій щодо усунення виявлених порушень органом місцевого самоврядування не вчинено.
Вищевказане свідчить про нездійснення уповноваженим органом захисту порушених інтересів держави в передбаченому законом порядку.
Враховуючи, що вказані інтереси до цього часу залишаються незахищеними, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Дніпровської міської ради.
Отже, керівником Центральної окружної прокуратури міста Дніпра належним чином обґрунтовано та доведено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Дніпровської міської ради у порядку ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
5.2. Щодо суті спору
Предметом позову є позовні вимоги прокурора про зобов'язання Відповідача усунути перешкоди Дніпровській міській раді у праві користування та розпорядження земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Дніпро, вул. Сурсько-Литовська в районі буд.102, площею 0,0030 га, шляхом демонтажу (знесення) тимчасової споруди з вивіскою "Петриківка" площею 30 кв.м.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 16 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", на об'єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо.
Згідно частин 1-3 ст. 34 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", правила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.
Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.
Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
У разі якщо відповідною сільською, селищною, міською радою не прийнято рішення про затвердження Правил, застосовуються Типові правила.
Правила включають: 1) порядок здійснення благоустрою та утримання територій об'єктів благоустрою; 2) вимоги до впорядкування територій підприємств, установ, організацій; 3) вимоги до утримання зелених насаджень на об'єктах благоустрою - територіях загального користування; 4) вимоги до утримання будівель і споруд інженерного захисту території; 5) вимоги до санітарного очищення території; 6)розміри меж прилеглої до підприємств, установ та організацій території у числовому значенні; 7) порядок розміщення малих архітектурних форм; 8) порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів; 9) інші вимоги, передбачені цим та іншими законами.
Типові правила благоустрою населеного пункту затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 310 від 27.11.2017.
В свою чергу, на виконання зазначених нормативних актів рішенням №44/43 Дніпропетровської міської ради (на теперішній час Дніпровська міська рада) 27.11.2013 затверджено "Правила благоустрою території міста Дніпропетровська".
Відповідно до п.1.3. Правила є обов'язковими для виконання на території міста Дніпропетровська (на теперішній час міста Дніпра) органами державної влади, органами місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання усіх форм власності, неприбутковими організаціями, установами, закладами незалежно від їх підпорядкування, фізичними особами-підприємцями (ФОП), органами самоорганізації населення, об'єднаннями громадян, а також громадянами, у тому числі іноземцями та особами без громадянства.
Пунктом 1.2.1. Правил, визначено поняття тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності - одноповерхова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Відповідно до п.19.1.1. Правил, порядок розміщення та утримання тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (далі - ТС) у місті Дніпропетровську встановлюється міською радою разом із комплексною схемою розміщення ТС у місті на підставі Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Мінрегіонбуду України від 21.10.2011 № 244.
Відповідно до частин 2, 3 статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" №3038-VI (далі - Закон № 3038-VI) тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів".
Тимчасова споруда для провадження підприємницької діяльності є елементом благоустрою, розміщення якої має відповідати, у тому числі, Єдиним правилам та здійснюватися на підставі дозвільного документу - паспорта прив'язки, який видає (продовжує строк дії) відповідний орган з дотриманням вимог закону. Аналогічна позиція щодо застосування норм права, викладеними у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №821/140/18 та від 24.01.2020 у справі №821/235/18.
Тобто розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності повинне відповідати усім вимогам закону, містобудівної документації, будівельним, санітарним, протипожежним, екологічним та іншим нормам, державним стандартам і правилам, локальним нормативно - правовим актам органів місцевого самоврядування та іншим актам, дотримання яких вимагається під час перевірки намірів замовника щодо розташування таких споруд.
Відповідність намірів замовника щодо розташування тимчасових споруд вищезгаданим нормативам безперервно повинна бути забезпечена і зберігатись, починаючи з моменту звернення зацікавленої особи за отриманням дозвільного документа у вигляді паспорта прив'язки і згодом, під час вирішення питання про його оформлення (видачу), переоформлення та продовження строку дії, упродовж усього часу розміщення тимчасових споруд.
Недотримання встановлених законодавством вимог до розміщення тимчасових споруд погіршує умови для життєдіяльності територіальної громади в цілому та кожного її члена окремо, може загрожувати протипожежній, санітарній та екологічній безпеці тощо, а у спірних правовідносинах - безпеці учасників дорожнього руху та відвідувачів таких споруд, негативно впливає на безпечні для життя і здоров'я умови перебування на території відповідного населеного пункту, створює ризики настання аварій, інших надзвичайних ситуацій.
Відповідно до частини 4 ст. 28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Так, саме на виконання частини 4 ст. 28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011 затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (далі - Порядок № 244).
Відповідно до п. 2.1 Порядку №244, підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди.
Згідно з пунктами 2.2. та 2.3 Порядку № 244 замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС. До заяви додаються: графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М1: 500 кресленнями контурів ТС з прив'язкою до місцевості; реквізити замовника (найменування/прізвище, ім'я та по батькові (за наявності)/місцезнаходження ТС/контактна інформація) та напрям підприємницької діяльності. Цей перелік документів є вичерпним.
Приписами пункту 2.4 Порядку № 244 передбачено, що для визначення відповідності намірів щодо місця розташування ТС містобудівній документації, будівельним нормам відповідний комплект документів направляється до органу з питань містобудування та архітектури сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації.
Паспорт прив'язки ТС надається органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви. Паспорт прив'язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку (пункти 2.7, 2.10 Порядку № 244).
Згідно з пунктами 2.29, 2.30 Порядку № 244, у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки тимчасової споруди, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу. Розміщення тимчасових споруд самовільно забороняється.
Відповідно до п. 2.12, 2.16., 2.17. Порядку №244, паспорт прив'язки ТС підписується керівником (заступником керівника) відповідного органу з питань містобудування та архітектури сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації.
Паспорт прив'язки ТС підлягає реєстрації в журналі реєстрації паспортів прив'язки або електронному журналі органом, який його видав, з подальшим внесенням інформації про ТС до містобудівного кадастру. Строк дії паспорта прив'язки ТС визначається органом з питань містобудування та архітектури відповідної ради або районної державної адміністрації з урахуванням строків реалізації положень містобудівної документації на місцевому рівні.
Закон України "Про благоустрій населених пунктів" та Порядок не містять юридичних приписів щодо обов'язкового попереднього або наступного набуття суб'єктами господарювання будь-яких прав на земельні ділянки, на яких вони мають бажання встановити тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності.
Для розміщення тимчасової споруди за наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування земельна ділянка не відводиться, а обов'язок щодо зазначення площі земельної ділянки згідно із документами на землекористування стосується лише тих суб'єктів господарювання, які є власниками земельної ділянки.
Таку правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №905/1552/16 та у постанові Верховного Суду від 12.03.2020 у справі №923/652/19.
Крім того, зазначене відповідає висновкам Касаційного адміністративного суду у складі Верховний Суд, викладених у постанові від 25.05.2022 у справі № 560/1651/19, що самочинно зведеною тимчасова споруда вважається у тому разі, якщо відсутні дозвільні документи, визначені законом.
Однак, з встановлених обставин, тимчасова споруда з вивіскою "Петриківка" по вул. Сурсько-Литовській в районі буд.102, у м. Дніпрі встановлена на теперішній час без дотримання передбаченої процедури, тоді як Дніпровською міською радою як органом, наділеним відповідними повноваженнями щодо усунення наявних порушень, такі заходи не вживались.
Земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:02:076:0034 перебуває в оренді у Лісунової К.О. за фактичним розміщенням будинку відділення поштового зв'язку та для встановлення на ній тимчасової споруди будь-якій особі у користування не передавалась, дозвільний документ на розміщення тимчасової споруди на земельній ділянці комунальної власності (паспорт прив'язки тимчасової споруди), оформлений відповідно до вимог чинного законодавства, відсутній, а отже, розміщення тимчасової споруди на земельній ділянці, яка належить на праві комунальної власності міській раді та перебуває в оренді третьої особи, є незаконним, що свідчить про наявність підстав для вжиття заходів по демонтажу тимчасової споруди.
Прокуратура в позові зазначає про те, що самовільне розміщення тимчасової споруди на земельній ділянці комунальної форми власності порушує умови благоустрою на території міста, створює передумови для зловживань під час безпідставного користування землями комунальної власності.
Статтею 152 Земельного кодексу України унормовано, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118, 123, 124 Земельного кодексу України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Отже, за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.
Сам факт розміщення та використання тимчасової споруди значний проміжок часу без відповідних дозвільних документів не легітимізує таке користування та не може бути підставою для унеможливлення ініціювання процедури її знесення.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Статтею 212 Земельного кодексу України встановлено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
Як встановлено, за вказаною адресою паспорт прив'язки тимчасової споруди не видавався жодній фізичній та юридичній особі, в тому числі відповідачу - ФОП Шаблико Т.С., таким чином на теперішній час тимчасова споруда використовується без жодного дозвільного документу, передбаченого законодавством, що свідчить про наявність підстав для вжиття заходів з демонтажу тимчасової споруди, як самовільно розміщеної.
Статтею 182 Цивільного кодексу України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до частини першої статті 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у Державному реєстрі реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі. Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв'язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж, складових частин меліоративної мережі.
В той же час, за інформацією міської ради спірну земельну ділянку в межах якої знаходиться тимчасова споруда надано в оренду Лісуновій К.О. для по фактичному розміщенню будинку відділення поштового зв'язку, тоді як у користування відповідачу для розміщення тимчасової споруди не надавалсь. Крім того, дозвільна документація на виконання будівельних робіт та прийняття тимчасової споруди в експлуатацію не надавалася, паспорти прив'язки не оформлювались, адреса не присвоювалась.
Так, з метою встановлення факту використання земельної ділянки департаментом державного контролю за використанням та охороною земель ДМР проведено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:076:0034 яким встановлено, що за адресою: вул. Сурсько-Литовська, буд.102, розташована одноповерхова будівля, у якій знаходяться відділення АТ "Укрпошта", магазини з вивісками "Напівфабрикати" та "Real Beer".
На момент обстеження 28.10.2025 за інформацією, розміщеною в куточку споживача, в торгівельному павільйоні здійснювалась господарська діяльність роздрібної торгівлі продуктами харчування фізичною особою-підприємцем Шаблико Т.С.
Крім того, під час обстеження було здійснено геодезичні заміри та визначено що павільйон займає земельну ділянку площею 0,0030 га.
Таким чином, вказане свідчить про розміщення тимчасової споруди за відсутності паспорта прив'язки, на самовільно зайнятій земельній ділянці комунальної власності.
Право власності та користування на землю набувається та реалізується в порядку та на підставах, визначених Конституцією України (ст. ст.13,14), Земельного кодексу України (ст. ст. 78, 92, 93, 102-1, 116, 118, 119, 122, 123, 125, 126), а також інших законів, що видаються відповідно до них (Закону України "Про оренду землі", Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 375 Цивільного кодексу України, виключно власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проєктної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Право на забудову виникає у особи, яка набула права на земельну ділянку на законних підставах, після здійснення нею дій, передбачених статтями 26-32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Як визначено у статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", п.3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Відповідно до ч.8 ст.39 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності", експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.
Разом з цим, управлінням архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради листом від 23.09.2024 за №10/1-156 повідомлено, що за даними Реєстру будівельної діяльності відомості щодо видачі/реєстрації дозвільних документів на виконання будівельних робіт та прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію по вул. Сурсько-Литовській (раніше - Баженова), 102 відсутні.
Крім цього, відповідно до листів Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 12.09.2024 за №12/19-408 та від 10.04.2025 за №12/19-168, за даними містобудівного кадастру та Адресного плану міста адреса - вул. Сурсько-Литовська, 102 (вул. Баженова, 102) офіційно жодному об'єкту нерухомості на території міста не присвоювалась, відповідні розпорядчі документи, на підставі яких присвоєно дану адресу, відсутні. Паспорт прив'язки тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності, розташованої в районі будинку 102 по вул. Сурсько-Литовській (вул. Баженова) управлінням не оформлювався.
Крім того, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області повідомило, що до патрульної поліції не надходило жодних звернень щодо погодження розміщення тимчасових споруд за вказаною адресою.
Також 08.10.2025 співробітниками Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області було проведено обстеження вказаної тимчасової споруди, за результатами якого було складено акт обстеження та долучено фотоматеріали.
Разом з цим, згідно наданої Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області інформації, відповідно до відомостей Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно, платником орендної плати з фізичних осіб на підставі договору оренди земельної ділянки від 05.06.2025, розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Сурсько- Литовська, 102 площею 0,0641 га (кадастровий номер 1210100000:02:076:0034) є Лісунова К.О. (РНОКПП НОМЕР_2 ), тоді як Шаблико Т.С. (РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно з наданими Департаментом по роботі з активами ДМР переліками діючих договорів оренди за 2022-2025 роки, не є користувачем даної земельної ділянки та відповідно податкові декларації з плати за землю за вказаною адресою не подавала.
Таким чином, оскільки дозвільні документи на будівництво та введення в експлуатацію спірної тимчасової споруди - торгівельний павільйон за адресою: м. Дніпро, вул. Сурсько-Литовська, 102 відсутні, адреса даному об'єкту не присвоювалась, паспорти прив'язки для його розміщення не видавались, розміщення такої тимчасової споруди не узгоджувалось з відповідними органами, вказане свідчить про те, що така споруда розміщена та використовується для ведення господарської діяльності в порушення вимог чинного законодавства.
Суб'єктами права на землі комунальної власності згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118, 123, 124 Земельного кодексу України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
За приписами ст. ст. 187, 188 Земельного кодексу України, контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01.07.2004 №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Підпунктом 6 п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.
Відповідно до ч. 1 ст. 210 Цивільного кодексу України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
У свою чергу земельна ділянка площею 0,0030 га на якій розташована спірна тимчасова споруда знаходиться в межах земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 1210100000:02:076:0034, яка перебуває в оренді у Лісунової К.О. та у користування ФОП Шаблико Т.С. по фактичному розміщенню тимчасової споруди не передавалась, технічна інвентаризація та державна реєстрація права власності торгівельного павільйону не проводилась, паспорти прив'язки тимчасових споруд за вказаною адресою не оформлювались, вказана адреса офіційно жодному об'єкту нерухомості на території міста не присвоювалась, відсутні відомості щодо видачі/реєстрації документів, які надають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва за адресою: м. Дніпро, вул. Сурсько-Литовська, 102 .
Тож, як зазначає прокуратура у позові, оскільки тимчасова споруда, яка розташована по вул. Сурсько-Литовській в районі буд.102 у м. Дніпрі розміщена всупереч вимогам чинного законодавству і підлягає демонтажу.
Проте, суд дійшов висновку, що прокурор не довів те, що ФОП Шаблико Т.С. є належним Відповідачем у справі тільки через те, що остання здійснює господарську діяльність в приміщенні спірного об'єкту. У справ відсутні докази того, що спірний об'єкт на момент вирішення спору належить саме Відповідачу. Натомість, матеріали справи свідчать про те, що з 2023року спірний об'єкт був у користуванні ФОП Лісунової Алли Володимирівни за договором про використання об'єктів благоустрою міста не за функціональним призначенням, а з 2025 році земельна ділянка орендується Лісуновою Катериною Володимирівною як власницею усіх будівль і споруд на ділянці (Третя особа у справі без самостійних вимог). В спірному об'єкті в різний час здійснювали підприємницьку діяльність станом на 04.02.2025 ФОП Карнішина І.В., старном на 28.10.2025 - ФОП Шаблико Т.С. Чи є зазначені особи власниками спірного об'єкту, матеріали справи доказів не містять, що позбавляє можливості покладати на Відповідача відповідальність у вигляді примусу знести незаконну споруду. Без доказів належності спірного об'єкту саме Відповідачу, виконання рішення суду ставиться під загрозу неможливості його виконання, оскільки в будь-який час можлива чергова зміна фактичного користувача приміщення спірного об'єкту.
Звертає на себе увагу, що як схема об'єкта благоустро, який використовувався ФОП Лісуновою Аллою Володимирівною, так само як й план земельної ділянки, орендарем якої є громадянка Лісунова Катерина Володимирівна, містять в собі зображення спірного об'єкту на спірній земельній ділянці, що свідчить про фактичний зв'язок із зазначеними особами.
Оскільки суд не вбачає достатніх підстав для зобов'язання саме фізичної особи-підприємця Шаблико Тетяни Сергіївни усунути перешкоди Дніпровській міській раді у праві користування та розпорядження спірною земельною ділянкою, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
6. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованість позовних вимог саме до Відповідача не доводиться матеріалами справи, а тому в позові повністю відмовляє.
За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на прокуратуру відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позов Центральної окружної прокуратури міста Дніпра (49000, м.Дніпро, вул.Архітектора Олега Петрова, 23, код ЄДРПОУ/умовний код 0290993824) в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради (49000, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514) до Фізичної особи-підприємця Шаблико Тетяни Сергіївни ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) залишити без задоволення.
Понесені Дніпропетровською обласною прокуратурою судові витрати покласти повністю на прокуратуру.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 ГПК України).
Згідно з частиною 2 статті 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 16.02.2026
Суддя Н.Б. Кеся