вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
про розстрочення виконання рішення суду
16.02.2026м. Дніпро№ 904/2466/25
Суддя Мілєва І.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Октан Груп" про розстрочення виконання рішення суду
у справі
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства Українська залізниця", Дніпропетровська область, м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Октан Груп", Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг
про стягнення 7569,69 грн
Представники:
від позивача: Хоменко В.М.;
від відповідача:не з'явився;
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства Українська залізниця" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Октан Груп" про стягнення 7569,69 грн, з яких: 1353,83 грн - 3% річних, 6215,86 грн - інфляційні втрати.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Октан Груп" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 68,59 грн, а саме: 48,91 грн - 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 19,68 грн. В решті позову відмовлено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.02.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства Українська залізниця" у справі №904/2466/25 - задоволено. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2025 904/2466/25 - скасовано. Ухвалено нове рішення, яким задоволено позов. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Октан Груп" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 1353,83 грн - 3% річних, 6215,86 грн - інфляційних втрат. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Октан Груп" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 3028,00 грн судового збору за розгляд позовної заяви та 3633,60 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.
06.02.2026 відповідач подав до суду заяву про розстрочення виконання рішення суду, в якій просить суд розстрочити виконання судового рішення у справі № 904/2466/25 наступним чином:
- до 28.02.2026 - сплата судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 3633,60 грн;
- до 15.03.2026 - сплата судового збору за розгляд позовної заяви в розмірі 3028,00 грн;
- до 30.03.2026 - 3% річних згідно судового рішення в розмірі 1353,83 грн;
- до 30.04.2026 - сплата інфляційних втрат згідно судового рішення в розмірі 6215,86 грн.
Суд ухвалою від 09.02.2026 прийняв заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Октан Груп" про розстрочення виконання рішення до розгляду та призначити її розгляд у засіданні на 16.02.2026.
16.02.2026 відповідач подав до суду пояснення та клопотання про розгляд заяви за відсутності його представника.
В судове засідання 16.02.2026 з'явився представник позивача, представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України та ст.ст. 18, 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення є обов'язковими до виконання усіма органами, громадянами та юридичними особами на всій території України.
За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання (ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).
Свою заяву відповідач обґрунтовує наступним. 10.01.2026 зс рф з використанням 2 БПЛА здійснили обстріл цивільної інфраструктури, зокрема, території нафтобази ТОВ «Октан Груп» за адресою м. Кривий Ріг, вул. Вантажна, 10 (юридична і фактична адреса ТОВ «Октан Груп»), внаслідок чого знищено ємність 50 м3, дизельне паливо 55 м3, трубопровід d-100, трубопровід d-180 для перекачування палива, естакаду залізничну 1 проліт - 30 метрів, рівнемір, пошкоджено лакофарбове покриття на 3 ємностях обсягом 50 м3 кожна. Тобто підприємство зазнало чималих збитків. Вказані відомостями підтверджуються актом про пожежу від 10.01.2026. Відомості про обстріл внесені 10.01.2026 до ЄРДР, кримінальне провадження № 22026040000000055 розпочато за ст. 438 КК України. Поточний фінансовий стан відповідача не дозволяє йому виконати рішення суду в повному обсязі відразу, не нашкодивши стабільності своєї діяльності та забезпеченню соціальних гарантій для працівників.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, обов'язковою умовою розстрочення виконання судового рішення є в тому числі наявність обставин, що ускладнюють виконання такого рішення.
Дослідивши надані відповідачем в обґрунтування заяви докази та обставини, суд не знаходить достатньо правових підстав для її задоволення з урахуванням наступного.
У Господарському процесуальному кодексі України та спеціальному законі, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку (Закон України "Про виконавче провадження"), не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки.
У той же час, слід зважити на таке:
1) виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012);
2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012);
3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року);
4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії").
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Окрім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у Параграфі 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідачем не доведено винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов'язує можливість надання розстрочки виконання рішення суду.
Розстрочка виконання рішення суду призведе до надання переваг відповідачу у порівнянні з позивачем за відсутності для цього підстав.
З огляду на викладене, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Октан Груп" про розстрочення виконання рішення суду не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Октан Груп" про розстрочення виконання рішення у справі № 904/2466/25 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили 16.02.2026.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.В. Мілєва