вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"04" лютого 2026 р. Cправа № 902/1090/20
Господарський суд Вінницької області у складу судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Андрущенко Г.В.,
за участю представників сторін
позивача - Овчарук Олександр Олексійович (поза межами суду )
відповідача - Коробейник Аліна Василівна (поза межами суду )
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи
за позовом:Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001)
до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз збут" (вул. К. Широцького, буд. 24, м. Вінниця, 21012)
про стягнення 417 485 120,73 грн
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз збут" про стягнення 417 485 120,73 грн. заборгованості.
Ухвалою суду від 11.11.2020 відкрито проводження у справі №902/1090/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 01.12.2020.
23.11.2020 до суду від представника позивача надійшла заява №39.5-3409-20 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 23.11.2020 забезпечено участь уповноваженого представника позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
30.11.2020 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вих. №Viz007.2-Ск-2693-1120). Додатком до відзиву додано ряд документів.
01.12.2020 судове засідання не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Маслія І.В. у відпустці, протягом періоду самоізоляції з метою запобігання поширенню COVID-19.
Станом на 09.12.2020 суддя Маслій І.В. приступив до роботи.
Ухвалою суду від 09.12.2020 судом продовжено строк підготовчого провадження передбачений ч. 3 ст. 177 ГПК України на 30 днів та призначено дату підготовчого судового засідання на 13.01.2021.
18.12.2020 до суду від представника відповідача надійшло клопотання (вих. №217007.2-Ск-2962-1220 від 17.12.2020) про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи №902/1125/20.
21.12.2020 від представника відповідача до суду надійшло клопотання (вих. №217007.2-Ск-2981-1220 від 21.12.2020) про зупинення провадження у справі до вирішення справи №910/10977/20.
12.01.2021 на електронну адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (№39/5-156-21).
13.01.2021 на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява про відкладення судового засідання на іншу дату або проведення судового засідання без його участі (№39/5-166-21).
Ухвалою суду від 13.01.2021 відкладено підготовче судове засідання на 03.02.2021.
29.01.2021 на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції або проведення судового засідання без його участі (№39/5-772-21).
Ухвалою суду від 29.01.2021 забезпечено участь уповноваженого представника позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
01.02.2021 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вих. №Viz007.2-Ск-319-0121).
03.02.2021 представником відповідача до суду подано клопотання (вх.канц. №01-34/1093/21) про долучення доказів до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 03.02.2021 відхилено клопотання відповідача від 21.12.2020 №217007.2-Ск-2981-1220 про зупинення провадження у справі № 902/1090/20 до розгляду Господарським судом м. Києва справи № 910/10977/20.
Задоволено клопотання відповідача від 17.12.2020 217007.2-Ск-2962-1220 та зупинено провадження у справі № 902/1090/20 до розгляду Господарським судом Вінницької області справи № 902/1125/20 та набранням рішенням суду законної сили.
Зазначена ухвала оскаржувалась в апеляційному та касаційному порядку.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 03.02.2021 у справі №902/1090/20 залишено без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.06.2021 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 03.02.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 зі справи №902/1090/20.
20.07.2021 матеріали справи №902/1090/20 надійшли до Господарського суду Вінницької області.
Згідно довідки секретаря судового засідання від 19.09.2022, як вбачається з електронної бази "Діловодство спеціалізованого суду" справа №902/1125/20 перебуває на розгляді та станом на 19.09.2022 рішення не прийнято.
30.10.2025 до суду від представника позивача надійшло клопотання (б/н від 30.10.2025) про поновлення провадження у справі №902/1090/20.
30.10.2025 від представника відповідача до суду надійшли заперечення на клопотання про поновлення провадження у справі (б/н від 30.10.2025).
Ухвалою суду від 11.11.2025 призначено судове засідання для вирішення питання про поновлення провадження у справі на 01.12.2025.
21.11.2025 до суду від представника відповідача надійшла заява (б/н від 21.11.2025) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
24.11.2025 до суду від представника позивача надійшла заява (б/н від 24.11.2025) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалами суду від 26.11.2025 забезпечено участь представників позивача та відповідача в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
В судовому засіданні 01.12.2025 судом постановлено протокольну ухвалу про поновлення провадження у справі №902/1090/20.
За результатами проведеного судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 29.12.2025, відомості про що занесено до протоколу судового засідання.
Також судом протокольною ухвалою, забезпечено участь представників сторін в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
26.12.2025 до суду від представника відповідача надійшла заява (вих. №26-12/25-Зк) про закриття провадження у справі №902/1090/20 за відсутності предмету спору.
В судовому засіданні 29.12.2025 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справ до судового розгляду по суті на 04.02.2026.
28.01.2026 від представника позивача до суду надійшли заперечення на клопотання відповідача про закриття провадження у справі (б/н від 28.01.2026).
На визначену судом дату в судове засідання 04.02.2026 з'явились представники позивача та відповідача, які приймала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив та просив відмовити в його задоволенні.
Дослідивши матеріали справи суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
05.11.2018 між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз збут" (Покупець) купівлі-продажу природного газу №18-500-Н.
Відповідно п. 1.1 Продавець зобов'язується передати покупцеві у 2018 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.
Природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачанню побутовим споживачам (п. 1.2 Договору).
За договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного авдобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України (п. 1.3 Договору).
Продавець передає покупцеві з 01 листопада 2018 року по 30 листопада 2018 року (включно) природний газ обсягом до 67000,000 тис. куб. метрів (шістдесят сім мільйонів кубічних метрів) (п. 2.1 Договору).
Продавець передає покупцеві природний газ у віртуальній точці в газотранспортній системі, в якій здійснюється передача природного газу.
Право власності на природний газ переходить від продавця до по точці в газотранспортній системі, в якій здійснюється передача переходу права власності на природний газ покупець несе всі відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ (п. 3.1 Договору).
Кількість природного газу, яка передається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494 (п. 4.1 Договору).
За змістом п. 5.1 Договору ціна за 1000 куб.м газу становить 6 235,51 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Всього до сплати за 1000 куб.м газу разом з податком на додану вартість - 7 482,61 грн.
Оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100- відсоткової поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.
Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256 і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу (п. 6.1 Договору).
Оплата за природний газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця згідно з нормативами розподілу коштів, розрахованих відповідно до нормативно-правових актів України (п. 6.2 Договору).
Згідно п. 11.1 договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності), поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 листопада 2018 року, і діє в частині, продажу природного газу до 30 листопада 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Також до договору між сторонами укладено ряд додаткових угод, зокрема: Додаткову угоду № 1 від 26.11.2018; Додаткову угоду № 2 від 26.11.2018; Додаткову угоду № 3 від 21.01.2019; Додаткову угоду № 4 від 21.02.2019; Додаткову угоду № 5 від 20.03.2019; Додаткову угоду № 6 від 29.03.2019; Додаткову угоду № 7 від 19.04.2019; Додаткову угоду № 8 від 17.05.2019; Додаткову угоду № 9 від 27.06.2019; Додаткову угоду № 10 від 27.06.2019; Додаткову угоду № 11 від 16.07.2019; Додаткову угоду № 12 від 29.07.2019; Додаткову угоду № 13 від 27.08.2019; Додаткову угоду № 14 від 30.09.2019; Додаткову угоду № 15 від 21.10.2019; Додаткову угоду № 16 від 22.11.2019; Додаткову угоду № 17 від 20.12.2019; Додаткову угоду № 18 від 30.01.2020; Додаткову угоду № 19 від 27.02.2020; Додаткову угоду № 20 від 23.03.2020; Додаткову угоду № 21 від 23.04.2020; Додаткову угоду № 22 від 30.04.2020; Додаткову угоду № 23 від 27.05.2020; Додаткову угоду № 24 від 25.06.2020; Додаткову угоду № 25 від 03.07.2020 за змістом яких сторонами внесено зміни до пунктів основного договору в частині кількості та фізико-хімічних показників природного газу, ціни природного газу та строку дії договору.
На виконання умов Договору, позивачем передано відповідачу природній газ на загальну суму 3 800 024 209,89 грн, що підтверджується обопільно підписаними та скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі природного газу, які наявні в матеріалах справи.
В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договору купівлі-продажу природного газу №18-500-Н від 05.11.2018, в частині здійснення розрахунків, утворилась заборгованість
Станом на 04.09.2020 сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 417 485 120,73 грн, що підтверджується детальний розрахунок заборгованості.
З метою захисту своїх прав позивач звернувся з позовом до суду.
У відзиві на позовну заяву відповідач не визнає суму основного боргу та зазначає про розбіжності між даними наданими ТОВ "Вінницягаз Збут" Оператором ГРМ щодо обсягів фактично спожитого природного газу та даними, які передані побутовими споживачами.
Невідповідність визначених обсягів на думку відповідача, може бути зумовлена приведенням спожитих обсягів до стандартних умов, застосуванням Оператором ГРМ до споживачів у яких відсутні лічильники газу норм споживання визначених Постановою Кабінету Міністрів України № 619.
На час виникнення між сторонами правовідносин виконання Постанови КМУ від 27.02.2019 №143 відбувалось шляхом вирахування з загального обсягу раніше сплачених на користь позивача коштів суми сплаченого конкретно за норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою КМУ від 08.06.1996 №169, в редакції що діяла на 01.10.2014.
Зважаючи на те, що протягом 2015-2020 відповідач закуповував природний газ для потреб населення, в тому числі, для споживачів без газових лічильників, виключно у позивача, виникла різниця у вартості природного газу спожитого населенням за нормами, затвердженими постановою КМУ від 08.06.1996 №169 та вартістю природного газу, спожитого населенням за нормами, по яких не допускається заборгованість згідно постанови КМУ від 27.02.2019 № 143.
ТОВ "Вінницягаз Збут" є виключно власником розподільчого рахунку, однак не є розпорядником такого рахунку та жодним чином не може вплинути на списання коштів, їх розчеплення та перерахування на оплату послуг позивача.
У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на ряд укладених договорів з позивачем та на проект коригуючого акту по договору, відповідно до якого сума заборгованості до корегування, на його думку, складає 1 486 858,00 грн. за період поставки з 01.11.2018 по 31.01.2019 року.
У відповіді на відзив позивач вважає доводи та аргументи, зазначені відповідачем у відзиві на позов такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать чинному законодавству та укладеному між сторонами договору.
Підставою для звернення із позовною заявою до суду у справі №902/1090/20 є несвоєчасні розрахунки відповідача за поставлений природний газ за Договором, предметом позову є стягнення заборгованості за поставлений природний газ за Договором у період з листопада 2018 по липень 2020.
Позивач стверджує, що особа, яка придбала товар за договором постачання, зобов'язана сплатити його вартість Продавцеві в момент отримання товару або в обумовлений строк.
Відповідач самостійно та особисто зазначив фактичні обсяги поставленого природного газу в актах приймання-передачі природного газу, погодився із вказаними обсягами, підписав акти приймання-передачі та направив їх на адресу Позивача.
Позивач зазначає, про необґрунтованість тверджень відповідача про те, що на обсяг газу, спожитий населенням у разі відсутності газових лічильників, наявна заборона на нарахування заборгованості.
Постанова КМУ від 27.02.2019 року №143 набрала чинності 07.03.2019 року. Водночас, за спірним договором постачання природного газу, на вартість коригування якого посилається відповідач, відбулось за період листопад 2018 року - січень 2019 року. Сторони мають керуватися нормами права, дійсними на момент виникнення спірних відносин. А відтак, постанова КМУ від 27.02.2019 року №143 не може застосовуватись до спірних договірних відносин.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
З урахуванням викладеного суд дійшов наступних висновків.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачу/абоненту) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач - оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
За умовами ч. 2 ст.714 ЦК України, до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Враховуючи положення умов договору позивачем передано відповідачу природній газ на загальну суму 3 800 024 209,89 грн, що підтверджується обопільно підписаними та скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі природного газу, які наявні в матеріалах справи.
Станом на 04.09.2020 сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 417 485 120,73 грн, що підтверджується детальний розрахунок заборгованості.
Посилання відповідача на невідповідність фактичним обсягам споживання природного газу та зазначеним обсягам природного газу в актах приймання-передачі, господарський суд оцінює критично, оскільки відповідач самостійно зазначав фактичні обсяги поставленого природного газу в актах та погодився із вказаними обсягами.
За умовами пункту 3.2 договору, приймання-передача природного газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці купівлі-продажу, оформлюється актом приймання-передачі. Два примірники акта приймання-передачі природного газу де зазначаються фактичні обсяги переданого природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його ціна та фактична вартість.
Продавець до 12 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу, після подачі покупцем документів визначених пунктом 3.3, повертає покупцеві один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою (за її наявності). У разі непідписання продавцем акта приймання-передачі природного газу продавець у той же строк письмово повідомляє покупцеві про причини такого непідписання акта та надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. (п. 3.4 Договору).
Судом враховується, що саме на Покупця (відповідача) покладено обов'язок за подати Продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги переданого природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його ціна та фактична вартість.
Матеріалами справи підтверджується оформлення сторонами у відповідності до умов договору актів приймання-передачі газу у спірний період. Будь-яких зауважень чи заперечень щодо обсягів та вартості поставленого природного газу зі сторони відповідача зазначені акти не містять.
За таких обставин, суд доходить до висновку, що вартість та об'єм природного газу були встановлені за взаємною згодою сторін, відображені у відповідному договорі та додаткових угодах до нього, і такий договір був частково виконаний відповідачем, про що свідчать акти приймання-передачі природного газу та проведена часткова оплата відповідачем поставленого газу
. При цьому, при прийнятті газу за укладеним з позивачем договором відповідачем не було заявлено ні про порушення обсягу поставленого газу, ні про порушення положень договору щодо вартості газу. Обсяг фактичного використаного (розподіленого) природного газу, зокрема, споживачами, які не забезпечені лічильниками газу, визначався за нормами споживання Операторами ГРМ.
Доказів врегулювання питання щодо обсягів переданого природного газу шляхом підписання коригувальних актів за спірний період в порядку передбаченому договором сторонами не надано.
Суд вважає помилковим посилання відповідача на неврахування позивачем Постанови КМУ №143 від 27.02.2019, оскільки дана постанова набрала чинності 07.03.2019. Водночас, за спірним договором постачання природного газу, на вартість коригування якого посилається відповідач, відбулось за період листопад 2018 року - січень 2019 року. Отже, сторони мають керуватися нормами права, чинними на момент виникнення спірних відносин, а відтак, постанова КМУ від 27.02.2019 №143 не може застосовуватись до спірних відносин.
Суд враховує, що Верховним Судом викладено позицію про відсутність правових підстав для зміни ціни у разі, якщо на момент спірних відносин сторони діяли відповідно до вимог законодавства, чинного на той час, договірні відносини фактично виконані, підписані акти, проведено оплату тощо. Тому, доводи відповідача щодо зміни вартості отриманого товару (без коригування обсягу отриманого природного газу) після виконання договору, є безпідставними.
Поряд з цим, господарський суд вважає за необхідне звернутися до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 30.06.2022 у справі №910/9617/20, основним питанням якої було розгляд впливу постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №143 на договірні відносини із реалізації природного газу.
Верховний Суд зазначив, що причиною виникнення спору є різне тлумачення сторонами змісту, зокрема, постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №143 "Питання споживання природного газу".
Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів належного виконання зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості поставленого газу за спірним договором в сумі 417 485,120,73 грн відповідачем на надано.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
З урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт передачі позивачем природного газу на підставі актів приймання-передачі відповідачу та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони останнього.
Тому, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 417 485 120,73 грн основного боргу за договором купівлі-продажу природного газу №18-500-Н від 05.11.2018.
Господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, а також заперечень відповідача, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини, наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Витрати позивача зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України в сумі 735 700,00 грн.
Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 104, 129, 185, 191, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз збут" (вул. К. Широцького, буд. 24, м. Вінниця, 21012, код ЄДРПОУ - 39593306) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ - 20077720) 417 485 120,73 грн основного боргу за договором купівлі-продажу природного газу №18-500-Н від 05.11.2018 та 735 700,00 грн - витрат на сплату судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Копію судового рішення надіслати учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).
Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 16 лютого 2026 р.
Суддя Маслій І.В.
віддрук.прим:
1 - до справи