16.02.2026 року м.Дніпро Справа № 904/3329/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Верхогляд Т.А.
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025р.
(суддя Назаренко Н.Г., м. Дніпро, повний текст рішення складено 08.09.2025р.)
у справі
за позовом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", м. Дніпро
про стягнення заборгованості за договором поставки
1. Короткий зміст позовних вимог
Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (далі - відповідач) заборгованість за договором № 79 від 28.06.2022 у загальному розмірі 41 834,44 грн. Ціна позову складається з наступних сум: основний борг у розмірі 34 780,00 грн; пеня у розмірі 4 636,70 грн; інфляційні витрати у розмірі 1 954,64 грн; 3% річних у розмірі 463,10 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору № 79 від 28.06.2022 в частині повного та своєчасного відпуску палива за скретч-картками.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025р. у справі №904/3329/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" на користь Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) суму передоплати в розмірі 34 780,00 грн., пеню в розмірі 1004,33 грн., 3% річних у розмірі 97,19 грн., інфляційні втрати в розмірі 734,00 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 650,25 грн.. В решті позову відмовлено.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), через систему "Електронний суд", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025р. у справі №904/3329/25 в частині незадоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
На переконання Позивача, судом І інстанції порушено норми процесуального права, що полягає у неповному з'ясуванні всіх обставин справи, що призвело до ухвалення неправильного рішення в частині нарахування штрафних санкцій та компенсаційних виплат. У зв'язку з цим, Міжрегіональне управління вважає, що Оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог повністю.
Скаржник вважає помилковим визначення судом І інстанції початку прострочення виконання Відповідачем зобов'язань з 14.05.2025 з огляду на таке.
Судом І інстанції не прийнято акти фіксації відсутності палива на АЗС/неможливості отримання палива за талонами на АЗС «АВІАС» як докази початку прострочення Відповідачем зобов'язань з 06.01.2025. Така позиція зумовлена тим, що зазначені документи складені в односторонньому порядку.
В свою чергу варто зазначити, що керівниками структурних підрозділів Міжрегіонального управління у користуванні яких перебувають службові транспортні засоби повідомлено, що з 06.01.2025 у зв'язку із відсутністю пального немає можливості заправити бензином А-95 та дизельним паливом на АЗС за скретч- картками «АВІАС», що перешкоджає виконанню службових обов'язків Міжрегіонального управління.
Судом не враховано зміст актів фіксації відсутності палива на АЗС/неможливості отримання палива за скретч-картками «АВІАС» на АЗС, відповідно до якого за адресами місцезнаходження АЗС «АВІАС» «відсутня можливість отримання палива за талонами, оскільки АЗС не працює, відвантаження та відпуск пального не здійснюється, працівники АЗС на місці відсутні».
Тобто, Судом І інстанції при винесенні оскаржуваного рішення поверхнево надано оцінку зазначеному вище доказу, оскільки не враховано, що у Міжрегіонального управління починаючи з 06.01.2025 була фізично відсутня можливість скласти подібний акт у двосторонньому порядку через відсутність працівників на АЗС Постачальника.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відповідач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Верхогляд Т.А..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.2025р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/3329/25. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025р. у справі № 904/3329/25 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
Матеріали справи № 904/3329/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Апеляційна скарга є такою, що відповідає вимогам статті 258 ГПК, а надані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч.13 ст.8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п.1 ч.5 ст.12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч.1 ст.270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Ч.10 ст.270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2025 відкрито апеляційне провадження у даній справі для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (Постачальник) та Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м.Одеса) (Покупець) укладено Договір №79 від 28.06.2022 (далі - Договір), відповідно до предмету якого (п.1.1. Договору) Постачальник приймає на себе зобов'язання передати Покупцю у власність товар (код ДК 021:09130000-9 Нафта і дистиляти (Дизельне паливо, бензин А-95), надалі - Товар, а Покупець зобов'язався сплатити і прийняти вказаний Товар.
Найменування Товару: Дизельне паливо: одиниця виміру - літр; кількість - 1300; ціна з урахуванням ПДВ, грн./літр - 57,00, сума з ПДВ, грн. - 74 100,00 грн. Бензин А-95; одиниця виміру - літр; кількість - 6090; ціна з урахуванням ПДВ, грн./літр - 52,00, сума з ПДВ, грн. - 316680,00 грн.
Згідно з п. 1.2 Договору відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно до "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997.
Пунктом 3.1. договору встановлено: ціна цього Договору становить: 390780,00 грн., у тому числі ПДВ: 25565,04 грн. (п. 3.1 Договору).
Оплата Товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на вказані в рахунку-фактурі реквізити Постачальника. Постачальник звільняється від своїх обов'язків стосовно партії товару оплата якої здійснена на інші реквізити (п. 4.1 Договору).
Оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на Товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та накладної і дійсна протягом дня їх виписки (п. 4.2 Договору).
Строк поставки товарів - з моменту підписання договору по 22.08.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», Указу Президента України від 14.03.2022 №133/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», Указу Президента України від 18.04.2022 №259/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та Указу Президента України від 17.05.2022 №341/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні». (п. 5.1 Договору).
Згідно п. 5.2. договору, місце поставки (передачі) товарів:
- передача Покупцю товару за цим Договором здійснюється Постачальником на АЗС шляхом заправки автомобілів Покупця при пред'явлені довіреними особами Покупця скретч-карт (п. 5.2.1 Договору);
- скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки Сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці (п. 5.2.2 Договору).
Постачання товару - 49000, Україна, Дніпропетровська область., м. Дніпро, пр.. Днмитра Яворницького, 93 (само вивезення). Покупець зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі. (п. 5.3 Договору).
Умовами п.п. 9.1 та 9.2 Договору передбачено, що усі спори, що виникають з цього Договору або пов'язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між Сторонами.
Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до законодавства України.
Згідно з п. 10.2 цей Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до завершення воєнного стану оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», Указу Президента України від 14.03.2022 №133/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», Указу Президента України від 18.04.2022 №259/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та відповідно до Указу Президента України від 17.05.2022 №341/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», а в частині оплати послуг - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов'язань. Строк дії договору може бути продовжений за згодою сторін у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад строку, визначений Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», але е довше ніж до 31.12.2022.
Відповідно до умов Договору позивач взяті на себе обов'язки з оплати вартості товару за спірним договором виконав, що підтверджується випискою по рахунку(а.с.54-56).
Відповідач умови договору виконав частково, у зв'язку з чим позивач не отримав паливно-мастильні матеріали на суму 34 780,00 грн.
Позивач звертався до відповідача з листом № 17964/15.4-11 від 23.04.2025 про повернення вартості недопоставленого товару в розмірі 34780,00грн.. (а.с.57-61).
На претензії позивач відповіді не отримав, коштів повернуто також не було.
У позивача наявні стретч-картки на загальну суму 34780,00 грн. згідно видаткової накладної № 0030/0001327 від 01.07.2022 на безин А-95 у кількості 340 л. та дизельне пальне у кількості 300 л.
Позивач стверджує, що кошти відповідачем не повернуто, що і стало причиною виникнення спору.
За результатами розгляду позову місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення.
Господарський суд, зіславшись на відсутність в матеріалах справи заперечень відповідача щодо позовних вимог, доказів поставки товару, а також відсутність доказів повернення сплачених у якості передоплати за товар грошових коштів у розмірі 34780,00 грн, визнав обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення основного боргу.
Суд не прийняв акти від 06.01.2025 як належний доказ початку прострочення виконання відповідачем зобов'язань, оскільки дані документи складено в односторонньому порядку. Позивач направляв відповідачу лист № 17964/15.4-11 від 23.04.2025 про повернення вартості недопоставленого товару в розмірі 34780,00 грн. Претензію відповідач отримав 06.05.2025, про що свідчить відмітка в поштовому повідомленні. Як передбачено ст. 530 Цивільного кодексу України, боржник повинен виконати такий обов'язок семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Таким чином, датою початку нарахування пені є 14.05.2025, а не 06.01.2025. Отже, позовні вимоги в цій частині задоволені в розмірі 1004,33 грн. В частині стягнення пені в розмірі 3632,37 грн. Суд відмовив.
При розрахунку 3% річних та інфляційних втрат Судом І інстанції застосовано аналогічний підхід, що призвело до часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення з Відповідача компенсаційних виплат, в саме: - в частині стягнення 3% річних задоволено 97,19 грн, у розмірі 365,91 грн - відмовлено; - в частині стягнення інфляційних втрат задоволено 734,00 грн, у розмірі 1220,64 грн - відмовлено.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Колегія суддів констатує, що причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода відповідача з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій та компенсаційних виплат у розмірі 5218,92 грн. ( пені в розмірі 3632,37 грн., 3% річних у розмірі 365,91 грн., інфляційних втрат у розмірі 1220,64 грн.).
В іншій частині, зазначене судове рішення не оскаржується, а тому згідно з ч.1 ст. 269 ГПК України в апеляційному порядку не переглядається.
Сутність розглядуваного спору полягає у визначенні строку, з якого допущено прострочення виконання зобов'язання.
Щодо незгоди Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із ухваленим судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача до відповідача про стягнення пені в розмірі 3632,37 грн., 3% річних у розмірі 365,91 грн., інфляційних втрат у розмірі 1220,64 грн., колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися у тому числі неустойкою.
Частинами 1-3 ст.549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Згідно п. 7.3.2. договору, у разі порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування трьох процентів річних та інфляційних на суму боргу є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.01.2025 відбувся перший акт фіксації відсутності палива на АЗС/неможливості отримання палива за талонами на АЗС “АВІАС». Нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних позивач починає з 06.01.2025, а саме з дати складання першого акту.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що:
- акти фіксації відсутності палива на АЗС/неможливості отримання палива за талонами на АЗС "Авіас" складені позивачем в односторонньому порядку;
- у матеріалах справи відсутні докази направлення зазначених актів на адресу відповідача;
- позивач звернувся до відповідача (за належною адресою) з листом № 17964/15.4-11 від 23.04.2025 про повернення вартості недопоставленого товару. У даному листі позивач вимагав у відповідача повернення суми попередньої оплати. Цей лист містить відмітку в поштовому повідомленні про його отримання відповідачем - 06.05.2025.
На переконання суду апеляційної інстанції направлення вищезазначеного повідомлення позивачем для відповідача є вчиненням активної та однозначної дії щодо доведення до відома відповідача про неможливість позивача отримати паливо та як наслідок висунуто вимогу про повернення коштів.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції наголошує, що акти фіксації відсутності палива не є дією щодо доведення до відома відповідача про неможливість позивача отримати паливо та вимогою щодо повернення коштів у розумінні ст. 670 ЦК України.
Із урахуванням приписів ст. 530, 663 ЦК України та обставин, які встановлені судом, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що прострочення виконання почалося з 14.05.2025.
Відтак, суд апеляційної інстанції виснує, що місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку, що в частині стягнення пені в розмірі 3632,37 грн., 3% річних у розмірі 365,91 грн., інфляційних втрат у розмірі 1220,64 грн слід відмовити. Доводи апелянта не спростовують встановленого, а відтак відхиляються колегію суддів апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ураховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд виконав усі вимоги, які передбачені матеріальним та процесуальним законодавством України під час розгляду справи. При цьому місцевий господарський суд повно та всебічно надав оцінку кожному з доводів позивача та доказам, які наявні в матеріалах справи. Суд апеляційної інстанції виснує, що місцевий господарський суд ухвалив правомірне та законне судове рішення.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Скаржник, звертаючись з апеляційною скаргою, не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025р. у справі №904/3329/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя Т.А. Верхогляд