11.02.2026 року м. Дніпро Справа № 904/1410/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від прокурора: Рембецький В.Ю.
від позивача: не з'явився
від скаржника:не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2025р.
(суддя Мілєва І.В., м. Дніпро, повний текст рішення складено 16.06.2025р.)
у справі
за позовом: Керівника Криворізької південної окружної прокуратури, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг в інтересах держави в особі Криворізької міської ради, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг
про зобов'язання повернути земельну ділянку
1. Короткий зміст позовних вимог.
Керівник Криворізької південної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради звернувся до господарського суду з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, в якій просив суд зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 привести у придатний для використання стан земельну ділянку житлової та громадської забудови площею 0,0064 га з кадастровим номером 1211000000:05:102:0017, що знаходиться по вул. Подлєпи, біля ринку "Ринок Південний" в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу, шляхом демонтажу торговельного павільйону за власний рахунок, та повернути її територіальній громаді міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради за актом приймання - передачі.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2025р. у справі № 904/1410/25 позов задоволено в повному обсязі. Зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 привести у придатний для використання стан земельну ділянку житлової та громадської забудови площею 0,0064 га з кадастровим номером 1211000000:05:102:0017, що знаходиться по вул. Подлєпи, біля ринку "Ринок Південний" в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу, шляхом демонтажу торговельного павільйону за власний рахунок, та повернути її територіальній громаді міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради за актом приймання - передачі. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась ОСОБА_1, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2025р. у справі № 904/1410/25 та зупинити провадження у справі № 904/1410/25 до залучення до участі у справі правонастпника чи законного представника. Одночасно, в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги, в обгрунтування якого Апелянт посилається на те, що у зв'язку зі смертю Відповідача, ОСОБА_1 не мала змоги отримувати поштову кореспонденцію, яка надходила на ім'я ОСОБА_2, тому про наявний спір та прийняте рішення у справі їй не було відомо. Про оскаржуване рішення суду у даній справі вона дізналась лише 07.08.2025р., коли їй повідомили про наявність наказу про примусове виконання рішення суду щодо демонтажу торгівельного павільйону.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржниця посилається на те, що під час прийняття рішення у даній справі 16.06.2025р. вирішив питання про права та обов'язки ОСОБА_1.
Зокрема, Скаржниця вказує на те, що вона доводилася відповідачу ОСОБА_2 дружиною і є спадкоємицею першої черги. Оскільки Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , то оскаржуване рішення суду, на думку Скаржниці, підлягає скасуванню, а провадження у справі підлягає зупиненню до з'ясування кола спадкоємців ОСОБА_2.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від Керівника Криворізької південної окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Керівник прокуратури не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню, тому просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні апеляційної скарги на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2025 по справі №904/1410/25 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.08.2025р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/1410/25.
Матеріали справи № 904/1410/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.09.2025р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2025р. у справі № 904/1410/25 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме для надання суду доказів направлення копії апеляційної скарги і доданих до неї документів на адресу Криворізької південної окружної прокуратури та Криворізької міської ради, листом з описом вкладення.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.10.2025р. поновлено строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 11.02.2026р..
Від ОСОБА_1 до суду надійшла заява, про розгляд апеляційної скарги за її відсутності.
Позивач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Позивача.
У судовому засіданні 11.02.2026р. була оголошена вступна та резолютивна частини ухвали Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
17.12.2013 між Криворізькою міською радою (розпорядник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (сервітуарій) було укладено договір особистого сервітуту № 2013194 (далі - договір).
Частина земельної ділянки, щодо якої встановлюється особистий сервітут, розташована за адресою: вул. Подлєпи, біля ринку "Ринок Південний" в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу (п. 1.2. договору).
Площа частини земельної ділянки, щодо якої встановлюється особистий сервітут, складає 0,0064 га (п. 2.1. договору).
Кадастровий номер частини земельної ділянки, щодо якої встановлюється особистий сервітут: 1211000000:05:102:0017 (п. 2.3. договору).
Договір укладено на 3 роки. Після закінчення строку договору сервітуарій, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі сервітуарій повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово розпорядника про наміри продовжити його дію. Поновлення договору здійснюється на підставі ухваленого розпорядником відповідного рішення. У разі відсутності заперечень з боку розпорядника щодо поновлення строку дії договору на новий термін протягом одного місяця після його закінчення, договір вважається поновленим на тих же умовах і на той же термін (п. 3.1. договору).
Частина земельної ділянки житлової та громадської забудови, щодо якої встановлено особистий сервітут, передається в строкове платне користування для розташування тимчасової споруди торговельного павільйону (п. 5.1. договору).
Після припинення дії договору сервітуарій повертає розпоряднику частину земельної ділянки, щодо якої встановлено особистий сервітут, у стані, не гіршому від того, в якому він одержав її в користування. У разі погіршення корисних властивостей земельної ділянки, пов'язаних зі зміною її стану, розпорядник має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами (п. 7.1. договору).
Сервітуарій зобов'язаний привести частину земельної ділянки, щодо якої встановлено особистий сервітут, у придатний для подальшого використання стан. Це включає благоустрій частини земельної ділянки після її звільнення шляхом демонтажу тимчасової споруди (п. 7.3. договору).
Сервітуарій зобов'язаний після закінчення терміну користування, припинення чи розірвання договору привести частину земельної ділянки, щодо якої встановлений особистий сервітут, у належний для подальшого використання стан та повернути її розпоряднику з оформленням акту приймання передачі (повернення) (п. 8.4.12. договору).
Сервітуарій зобов'язаний виконувати обов'язки, передбачені Законом України "Про оренду землі" та іншими правовими актами (п. 8.4.15. договору).
Дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено (п. 11.2.1. договору).
Договір набирає чинності і моменту підписання сторонами та державної реєстрації права сервітуту, яке поширюється на зазначену земельну ділянку (п. 14.1. договору).
Прокурор зазначив, що відповідач своїм переважним правом на поновлення договору на новий строк не скористався та всупереч вказаним нормам відповідач з моменту припинення дії договору особистого сервітуту № 2013194, тобто з 08.01.2017 і по теперішній час, більш ніж 7 років не повертає спірну земельну ділянку, тимчасову споруду - торговельний павільйон, який розташований вул. Подлєпи, біля ринку "Ринок Південний" в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу ФОП ОСОБА_2, не демонтував. Факт розміщення торговельного павільйону ФОП ОСОБА_2 на спірній земельній ділянці, який розташований по АДРЕСА_1 , підтверджується проведеним в рамках кримінального провадження № 42024042060000095 від 24.10.2024 протоколом огляду місця події від 31.10.2024 із додатком (а.с. 18-19).
Прокурор наголоував, що неповернення ФОП ОСОБА_2 Криворізькій міській раді земельної ділянки, щодо якої встановлено особистий сервітут за договором, за актом приймання-передачі (повернення) після припинення дії договору особистого сервітуту, у придатному для використання стані шляхом демонтажу тимчасової споруди, є істотним порушенням прав власника земельної ділянки - Криворізької міської територіальної громади в особі Криворізької міської ради, оскільки Криворізька міська рада позбавлена можливості реалізації повноважень власника землі щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою, в тому числі передачі її в оренду тощо іншим особам та надходження відповідних коштів за користування землею до місцевого бюджету.
Вказані обставини стали підставою для звернення з позовом до суду.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Керівника Прокуратури, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2025р. у справі № 904/1410/25 підлягає закриттю, виходячи з наступного.
Ст. 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення ( пункт 8 частини 1 цієї статті).
Відповідно до частини першої ст. 17 ГПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення
Згідно із частиною першою ст. 254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Зазначеною правовою нормою визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову. Якщо скаржник зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов'язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов'язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для відкриття апеляційного провадження.
Водночас, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб.
Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
Доведення цих обставин покладено на скаржників, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 74 ГПК України.
Рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов'язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов'язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.
Такі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020р. у справі № 921/730/13-г/3, Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 р. у справі № 904/897/19, Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 26.05.2020р. у справі № 910/9016/16, від 21.07.2020р. у справі № 914/1971/18, від 22.03.2023р. у справі № 905/1397/21 тощо.
Якщо ж після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 ст. 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, у зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи прийнято оскаржуване судове рішення про права, інтереси та/або обов'язки скаржника, про які саме, в якій саме частині судового рішення прямо вказано про таке, та після встановлення цих обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права, інтереси та/або обов'язки заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права та/або обов'язки, та/або інтереси стосовно сторін у справі судом не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду (такий правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.05.2018р. у справі № 910/22354/15, від 11.07.2018р. у справі № 911/2635/17, від 04.10.2018р. у справі № 5017/461/2012, від 29.11.2018р. у справі № 918/115/16, від 04.12.2018р. у справі № 906/1764/15, від 06.12.2018р. у справі № 910/22354/15, від 16.04.2019р. у справі № 12/91, від 11.04.2019р. у справі № 8/71-НМ, від 11.09.2019р. у справі № 4/2023-10).
Отже, конструкція вказаної правової норми процесуального закону не передбачає подвійного тлумачення, її правильне застосування є очевидним і не викликає розумних сумнівів, а практика застосування Верховним Судом положень частини 1 ст. 264, в системному зв'язку зі статтями 17, 254 ГПК України, є сталою та послідовною.
Слід зазначити, що основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи ( пункт 8 частини 1 ст. 129 Конституції України), водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ від 21.10.2010 р. у справі "Дія 97" проти України", § 47).
До того ж, ЄСПЛ указав, що відповідно до пункту 1 ст. 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених ст. 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду. "Право на суд", одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 06.12.2007 р. у справі "Воловік проти України", § 53, 55).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що: зі змісту рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2025р. вбачається, що спір у справі виник між суб'єктами господарювання, стороною яких Апелянт не є; жодних посилань на права чи обов'язки фізичної особи ОСОБА_1 зазначене рішення суду першої інстанції не містить; питання про права та обов'язки ОСОБА_1 судом першої інстанції при ухваленні рішення від 16.06.2025р. у цій справі не вирішувалися.
Разом з тим, на переконання Скаржниці, спірні відносини допускають правонаступництво. В спадковому реєстрі відкрита спадкова справа, але строк для приймання спадщини ще не закінчився. Відповідно, коло спадкоємців не визначено, правонастпник не відомий.
Предметом розгляду даної справи є невиконання відповідачем умов договору земельного сервітуту та відповідно повернення земельної ділянки її законному власнику.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно не містить відомостей про реєстрацію права власності за ФОП ОСОБА_2, на об'єкт нерухомості - тимчасову споруду, що розміщений на спірній земельній ділянці.
У ст. 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 3 ст. 46 цього Кодексу).
Тобто, лише зі спливом шестимісячного строку, передбаченого ст. 1270 ЦК України, у суду буде можливість встановити коло спадкоємців, у яких виникло право на спадкування після померлого.
З доданого до апеляційної скарги Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 03.07.2025р. вбачається, що реєстраційна спадкова справа була заведена 03.07.2025р., на час проведення судового засідання 11.02.2026р., минуло більше ніж шість місяців, але Скаржницею не надано суду апеляційної інстанції доказів прийняття спадщини ОСОБА_1 .
Враховуючи наведене, оскаржуваним рішенням суду першої інстанції не вирішувалися питання про права, інтереси і обов'язки ОСОБА_1 та з огляду на приписи п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про закриття апеляційного провадження у справі №904/1410/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2025р..
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 233, 234, 235, 264 ГПК України, суд,-
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2025р. у справі № 904/1410/25 - закрити.
Матеріали справи № 904/1410/25 повернути до Господарського суду Дніпропетровської області .
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 16.02.2026р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Чус