13 лютого 2026 року м. Харків Справа №922/3025/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О., суддя Тихий П.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства "Харківводоканал" (вх.№2878Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 08.12.2025
у справі №922/3025/25 (суддя Чистякова І.О., повне рішення складено 16.12. 2025)
за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал", м.Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарбонна", м.Харків
про стягнення 252.698,99 грн
Позивач, Комунальне підприємство "Харківводоканал", звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарбонна" (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 252.698,99 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на самовільне приєднання відповідачем до мереж водопостачання.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.12.2025 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із рішенням, Комунальне підприємство "Харківводоканал" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 08.12.2025 по справі №922/3025/25 за позовом Комунального підприємства “Харківводоканал» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сарбонна» повністю та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги КП “Харківводоканал» до ТОВ “Сарбонна» та стягнути заборгованість у сумі 252.698,99 грн.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про незаконність проведення позивачем обстеження систем централізованого водопостачання та водовідведення через відсутність попереднього повідомлення відповідача, оскільки ні Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190, ні умови укладеного між сторонами договору, ні норми законодавства у сфері житлово-комунальних послуг не передбачають обов'язку виконавця здійснювати таке повідомлення завчасно;
- акт про виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування від 30.06.2025, покладений в основу позовних вимог, відповідає вимогам зазначених Правил, містить необхідні відомості та є належним доказом встановленого втручання у роботу приладу обліку і самовільного користування послугами, а висновки суду щодо його неналежного оформлення є помилковими;
- окремі недоліки оформлення вказаного акту були, на думку апелянта, зумовлені форс-мажорними обставинами під час його складання, а саме оголошенням повітряної тривоги, у зв'язку з чим представники позивача були змушені припинити оформлення акта та залишити місце обстеження, що, за твердженням скаржника, не спростовує зафіксованих у ньому порушень;
- суд першої інстанції безпідставно залишив без розгляду подані позивачем додаткові докази, які, на думку скаржника, підтверджують встановлені порушення та підлягають дослідженню судом апеляційної інстанції відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2025 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О., суддя Тихий П.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.01.2026 витребувано матеріали справи №922/3025/25 з Господарського суду Харківської області. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги КП "Харківводоканал" на рішення Господарського суду Харківської області від 08.12.2025 у справі №922/3025/25 до надходження матеріалів справи.
08.01.2026 на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/3025/25.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП "Харківводоканал"; встановлено строк до 03.02.2026 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 ГПК України; запропоновано учасникам справи до 03.02.2026 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 ГПК України. Розгляд апеляційної скарги визначено здійснювати в порядку письмового провадження без виклику представників сторін.
03.02.2026 на адресу Східного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» від ТОВ "Сарбонна" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1359), в якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення в зв'язку з її необгрунтованістю, а рішення Господарського суду Харківської області від 08.12.2025 у справі №922/3025/25 - залишити без змін, як таке що прийняте при повному та всебічному встановленні обставини справи, з дослідженням наданих учасниками доказів, яким було надано належну правову оцінку. При цьому відповідач зазначає, що аргументи, які викладені представником позивача в апеляційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятим судовим рішенням та до викладення власного бачення у питанні застосування правових норм. Такі доводи не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, які б перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення та порушили процесуальні права позивача, а також не спростовують правильності висновку суду першої інстанції по суті спору і значною мірою зводяться до переоцінки доказів. Правова позиція відповідача зводяться до того, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт самовільного користування системами централізованого водопостачання та водовідведення. Відповідач вказує, що проведення обстеження без попереднього повідомлення споживача суперечить умовам укладеного між сторонами договору та принципам належного виконання зобов'язань, а складений 30.06.2025 акт не відповідає вимогам пункту 4 розділу IV Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, у зв'язку з чим не може вважатися належним доказом порушення. Крім того, відповідач заперечує можливість врахування причин неналежного оформлення акта як таких, що звільняють позивача від дотримання встановленої процедури, та вважає безпідставним прийняття додаткових доказів, поданих позивачем поза межами процесуальних строків, оскі
03.02.2026 на адресу Східного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» від КП “Харківводоканал» надійшли пояснення по справі (вх.№1405), в яких позивач підтримує доводи апеляційної скарги та додатково зазначає, що проведення обстеження було зумовлене аналізом фактичних обсягів водоспоживання відповідача, які, на думку позивача, свідчили про можливе втручання у роботу приладу обліку, що обґрунтовувало необхідність раптової перевірки. Позивач також посилається на збільшення обсягів водоспоживання після заміни лічильника як на підтвердження факту порушення, вказує на здійснення обстеження за фактичного допуску представників до об'єкта відповідача, повторно обґрунтовує причини неналежного оформлення акта обставинами повітряної тривоги та наполягає на поважності причин несвоєчасного подання додаткових доказів.
Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло.
За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.
В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
20.02.2006 між КП “Харківводоканал» (позивач по справі) та ТОВ “Сарбонна» (Споживач за Договором, відповідач по справі) укладено Договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення №ІІІ-8821/32- АК-2 (зі змінами та доповненнями від 25.01.2012) (далі Договір), за умовами якого КП “Харківводоканал» зобов'язується надавати Споживачеві послуги з: централізованого водопостачання; централізованого водовідведення, (далі - послуги), згідно з умовами цього Договору.
Іншими умовами Договору передбачено наступне:
- сторони зобов'язуються дотримуватись положень в тому числі і Правил користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу України від 27.06.2008 №190 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 19.04.2021 №97 (далі - Правила 190), вимог чинного законодавства України та інших актів, що регулюють дану сферу діяльності, а також цього договору (п. 1.3 Договору);
- КП “Харківводоканал» має право здійснювати контроль технічного стану та роботи систем водопостачання та водовідведення (інженерних мереж, устаткування, засобів обліку та контролю витрати води тощо), контролювати якість, кількість і скид стічних вод споживача і субспоживачів, що користуються водою від його системи водопостачання та проводять скид стічних вод в його каналізаційні мережі (п. 3.4.1 Договору);
- Споживач зобов'язаний забезпечувати представникам КП »Харківводоканал» безперешкодний доступ і безпечні умови для проведення обстеження, контролю технічного стану систем водопостачання та водовiдведення (інженерних мереж, устаткування, засобів обліку і контролю споживання води тощо), відключення або обмеження водопостачання та водовiдведення, а також зняття показань засобів обліку, контролю якості стічних вод та в інших необхідних випадках, передбачених цим Договором та діючим законодавством (п.3.2.11 Договору);
- Споживач зобов'язаний призначати уповноважених представників і забезпечувати їх явку для участі в знятті показань засобів обліку, обстеженні систем водопостачання та водовідведення і складанні відповідних актів з представником КП “Харківводоканал»;
у разі неявки уповноваженого представника Споживача чи ухилення від участі в обстеженні або відмови його підписати акт, останній підписується представником КП »Харківводоканал» і робиться відповідний запис про таку відмову. Акт, складений таким чином, визнається беззаперечним доказом зафіксованих у ньому порушень та підписується представником КП “Харківводоканал» в односторонньому порядку. Оформлений таким чином акт вручається відповідальному представнику Споживача або відправляється рекомендованою поштою Споживачеві. Він є обов'язковим для виконання Споживачем у зазначені в ньому терміни (п.3.2.12. Договору);
- КП “Харківводоканал» має право виконувати розрахунок та стягувати плату за споживання води та водовідведення за пропускною спроможністю водопровідного вводу (приєднання, відгалуження) у випадку:
самовільного приєднання (підключення, врізки) або самовільного користування системою централізованого водопостачання;
доводомірного підключення;
виявлення факту зриву пломб на устаткуванні водомірного вузла та водопровідного вводу, на гідрантах, запірно-регулюючій арматурі та інших водопровідних приладах, що знаходяться на водопровідних вводах і мережах Споживача незалежно від місця розташування (п. 3.4.10. Договору).
За твердженням позивача, об'єми водоспоживання не відповідають виду діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю “Сарбонна» (ресторан NON), тому було заплановане обстеження мереж водопостачання, водовідведення та водомірного вузла на 30.06.2025.
Як стверджує позивач, 30.06.2025 при обстеженні систем водопостачання та водовідведення на об'єкті ТОВ “Сарбонна» (ресторан NON) за адресою: вул.Григорія Сковороди, буд.32 в результаті перевірки водомірного вузла було виявлено втручання у роботу приладу обліку води, а саме пошкодження пломбувального матеріалу (дріт) на госповірочній пломбі та роз'єднання пломбувального хомуту приладу обліку. Також, в ході обстеження мережі водопостачання було виявлено доводомірне підключення на водомірному вузлі, при перекриті крана на водопровідному вводі вода подається під тиском у всіх сантехнічних приладах, лічильник цю воду не враховує.
За результатами обстеження 30.06.2025 складено Акт про виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування представниками виконавця послуг з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення КП "Харківводоканал" в присутності адміністратора ресторану "NON", яка відмовилася підписувати та одержувати копію акту та надавати персональні дані.
Позивачем на виконання умов укладеного Договору, норм діючого законодавства, на підставі Акту від 30.06.2025 та керуючись п.2 та п.6 розділу IV "Правил користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення в населених пунктах України" №190 здійснено розрахунок витрат води за пропускною спроможністю водопровідного вводу при швидкості руху води в ній 0,7 м/с та дією її повним перерізом цілодобово в наслідок самовільного приєднання/користування, згідно якого витрати питної води за 30 діб становлять 4 372,56 м3, що в грошовому еквіваленті склало 170.529,84 грн та водовідведення за 30 діб 4 372,56 м3, що в грошовому еквіваленті склало 82.169,15 грн. Загальна сума нарахувань становить 252.698,99 грн.
01.07.2025 листом вих.№02-17/5741 на адресу ТОВ "Сарбонна" (ресторан "NON") (61057, м.Харків, вул.Григорія Сковороди, буд.32), а також на електронну адресу направлено рахунок фактуру від 30.06.2025 на суму 252.698,99 грн та копію акта обстеження від 30.06.2025. Попереджено Споживача, що у разі незгоди з діями виконавця послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення споживач може оскаржити їх в установленому законом порядку (пункт 5 Розділу IV Правил №190).
Натомість, відповідач Акт про порушення вимог законодавства у сфері водопостачання та водовідведення від 30.06.2025 та рахунок фактуру від 30.06.2025 не оскаржував, кошти в сумі 252.698,99 грн не сплатив, що споводувало звернення КП “Харківводоканал» до суду з відповідним позовом про стягнення.
Господарський суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, мотивував своє рішення тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами обставин, на які посилався як на підставу позову (статті 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України). Суд зазначив, що акт обстеження від 30.06.2025, покладений позивачем в основу нарахувань, складено з порушенням пункту 4 розділу IV Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190, а матеріали справи не містять доказів належного повідомлення відповідача про проведення такого обстеження та інших належних доказів на підтвердження факту самовільного користування/приєднання і правомірності визначення обсягу споживання та вартості послуг за пропускною спроможністю вводу відповідно до зазначених Правил, у зв'язку з чим дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.
Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з відповідача вартості послуг централізованого водопостачання та водовідведення, нарахованої позивачем у зв'язку з виявленням, на його думку, факту самовільного користування системами централізованого водопостачання та водовідведення. Підставою заявлених вимог позивач визначає встановлені під час обстеження порушення у роботі вузла обліку води та складення відповідного акта, на підставі якого здійснено розрахунок обсягу та вартості споживання.
Отже, під час апеляційного перегляду суд має дослідити, чи доведено позивачем належними та допустимими доказами факт самовільного користування відповідачем системами централізованого водопостачання та водовідведення, зокрема чи відповідає складений акт вимогам нормативного регулювання та чи може він бути використаний як належний доказ встановлених порушень, оскільки саме від підтвердження цих обставин залежить правомірність здійсненого позивачем розрахунку та наявність підстав для задоволення позовних вимог.
За змістом пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 629 ЦК України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відносини між виконавцем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення і споживачем виникають та реалізуються на договірних засадах відповідно до вимог Законів України “Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», “Про житлово-комунальні послуги» та “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Так, згідно зі статтею 5 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення належать до житлово-комунальних послуг.
Частиною 1 статті 19 цього Закону передбачено, що відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на підставі договору.
Аналогічно, відповідно до статей 19, 20 Закону України “Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення здійснюється на договірній основі.
В даному випадку предметом спору є укладений 20.02.2006 між позивачем та відповідачем Договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення №ІІІ-8821/32-АК-2 (зі змінами та доповненнями від 25.01.2012), за яким позивач зобов'язався надавати Споживачеві послуги з централізованого водопостачання; централізованого водовідведення згідно з умовами цього Договору.
Сторони в Договорі закріпили, що зобов'язуються дотримуватись положень в тому числі і Правил користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу України від 27.06.2008 №190 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України №97 від 19.04.2021 ), вимог чинного законодавства України та інших актів, що регулюють дану сферу діяльності, а також цього договору.
Отже, з наведеного нормативного регулювання вбачається, що правові наслідки укладеного між сторонами договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення пов'язуються з належним виконанням сторонами взятих на себе зобов'язань та дотриманням встановленого порядку користування такими послугами. Відтак, для правильного вирішення цього спору вирішальне значення має встановлення факту наявності чи відсутності порушення умов договору та відповідного нормативного регулювання, а також наявність належних і допустимих доказів, якими такі обставини підтверджуються, з огляду на те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статті 8 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», виконавець комунальної послуги має право доступу до інженерних мереж, приладів обліку та іншого обладнання споживача у випадках і порядку, визначених законом та договором, з метою здійснення контролю за станом та обліком споживання послуг.
Згідно зі статтею 29 цього Закону споживач зобов'язаний забезпечити виконавцю доступ до таких мереж і засобів обліку для проведення перевірки, обстеження та зняття показань.
Аналогічні положення передбачені Правилами користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Мінжитлокомунгоспу України від 27.06.2008 №190, відповідно до пункту 9 розділу II яких споживач зобов'язаний забезпечити представникам виконавця доступ до систем водопостачання, водовідведення та засобів обліку для здійснення контролю.
Умовами укладеного між сторонами договору також передбачено право позивача здійснювати контроль технічного стану систем водопостачання та водовідведення, засобів обліку та витрат води (пункт 3.4.1 Договору), а також обов'язок споживача забезпечити допуск уповноважених представників виконавця до відповідних об'єктів (пункт 3.2.11 Договору) та участь представника споживача в обстеженні і складанні відповідних актів (пункт 3.2.12 Договору).
Таким чином, із наведеного нормативного та договірного регулювання вбачається, що позивач як виконавець послуг наділений правом здійснювати обстеження систем централізованого водопостачання та водовідведення і засобів обліку споживача з метою контролю за їх станом та дотриманням умов користування послугами, а відповідач зобов'язаний забезпечити відповідний доступ. Сам по собі довід про відсутність попереднього повідомлення споживача про проведення такого обстеження не свідчить про протиправність дій виконавця та не нівелює передбачене законом і договором право на здійснення контролю.
Разом із тим реалізація виконавцем права на здійснення контролю та виявлення можливих порушень порядку користування системами централізованого водопостачання та водовідведення пов'язується з дотриманням встановленої нормативним регулюванням процедури фіксації таких порушень.
Відповідно до розділу IV Правил №190, факт самовільного приєднання або самовільного користування підлягає оформленню актом встановленої форми. Згідно з пунктом 4 цього розділу акт складається уповноваженими представниками виконавця за участю представника споживача, а у разі його відмови від підписання або ухилення від участі в оформленні акта - із залученням не менше двох свідків із зазначенням їх персональних даних.
Таким чином, нормативне регулювання прямо визначає порядок та форму фіксації порушення, від дотримання яких залежить можливість використання відповідного акта як доказу встановлених обставин. Саме належне оформлення акта є процесуальною передумовою для подальшого визначення обсягу споживання та здійснення нарахувань, оскільки така форма покликана забезпечити достовірність зафіксованих відомостей і виключити довільне тлумачення або підтвердження порушення.
Досліджуючи матеріали справи, суд апеляційної інстанції встановив, що в основу заявлених позовних вимог позивач поклав Акт про виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування від 30.06.2025, складений за результатами проведеного обстеження.
Із змісту зазначеного Акту вбачається, що він підписаний представниками позивача: Свердлиним Сергієм Олександровичем, Єрміліним Володимиром Олександровичем, Дедіком Вадимом Юрійовичем, тоді як підпис представника відповідача у ньому відсутній.
Водночас Акт не містить відмітки про відмову споживача від підписання документа або ухилення від участі в його оформленні. Також у матеріалах акта відсутні підписи не менше двох свідків із зазначенням їх персональних даних, що прямо передбачено пунктом 4 розділу IV Правил №190 на випадок відмови або ухилення споживача від підписання Акту.
Крім того, наведений у Акті опис порушення має узагальнений характер і не містить деталізованого викладення конкретних дій або технічних обставин, які б дозволяли однозначно встановити характер та спосіб втручання у роботу приладу обліку або самовільного користування системами водопостачання та водовідведення. Долучені до матеріалів справи фотозображення не містять відомостей про дату, час та умови їх виготовлення, що унеможливлює їх самостійне використання як належного підтвердження викладених у Акті обставин.
Посилання позивача на додаткову деталізацію порушення у тексті позовної заяви не може замінити встановлену нормативним регулюванням процедуру фіксації відповідних обставин. Акт, передбачений Правилами №190, є спеціальним документом, який слугує первинним засобом закріплення факту порушення на момент його виявлення, тоді як виклад обставин у позові має процесуальний характер і не є самостійним доказом фіксації порушення. Отже, недоліки оформлення Акта не можуть бути усунуті шляхом подальшого опису обставин під час звернення до суду або через значний проміжок часу після їх нібито встановлення.
За таких обставин суд дійшов висновку, що Акт від 30.06.2025 складений без дотримання вимог пункту 4 розділу IV Правил №190 щодо порядку його оформлення та змісту, у зв'язку з чим не може бути визнаний належним і допустимим доказом встановлення факту самовільного приєднання або самовільного користування системами централізованого водопостачання та водовідведення.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування.
Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Із наведених процесуальних норм вбачається, що обов'язок доведення обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, зокрема факту самовільного користування відповідачем системами централізованого водопостачання та водовідведення, належної фіксації такого порушення та правомірності здійсненого на цій підставі розрахунку заявленої до стягнення суми, покладається саме на позивача.
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не подано належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт самовільного користування відповідачем системами централізованого водопостачання та водовідведення у встановленому нормативному порядку. За відсутності такого доказу суд позбавлений можливості встановити відповідні обставини на підставі припущень або пояснень сторони, у зв'язку з чим обов'язок доказування, покладений на позивача, виконаний не був.
В свою чергу, встановлена відсутність належного доказу фіксації порушення має безпосереднє значення для оцінки правомірності здійсненого позивачем розрахунку. Нормативне регулювання, передбачене Правилами №190, пов'язує можливість визначення обсягу споживання та нарахування вартості послуг у випадку самовільного користування саме з належним оформленням акта про виявлення такого порушення.
За відсутності акта, складеного відповідно до вимог зазначених Правил, факт порушення не може вважатися встановленим у передбаченому законом порядку, а відтак відсутня і правова підстава для здійснення розрахунку та пред'явлення вимоги про стягнення відповідної суми.
Таким чином, причинно-наслідковий зв'язок між фіксацією порушення, визначенням обсягу споживання та заявленням позовних вимог у цій справі не підтверджений належними доказами, що виключає можливість задоволення позову.
В апеляційній скарзі та додаткових поясненнях позивач наполягає на тому, що неналежне оформлення Акта від 30.06.2025 зумовлено оголошенням повітряної тривоги, що опис порушення може бути деталізований у позовній заяві, а додаткові акти від 10.07.2025 та 11.07.2025 підтверджують втручання у роботу приладу обліку, а також що відсутність попереднього повідомлення відповідача про обстеження не свідчить про його незаконність.
Проте колегія суддів не може погодитися з такими доводами, оскільки пунктом 4 розділу IV Правил №190 встановлено імперативний порядок оформлення акта про виявлення порушення, який не передбачає можливості підтвердження відмови споживача від підпису без відповідної відмітки та підписів свідків із зазначенням їх персональних даних.
Наведені обставини повітряної тривоги можуть пояснювати переривання оформлення документа, однак не позбавляли позивача можливості після відбою тривоги завершити його складання у встановленому порядку, зокрема внести відмітку про відмову від підпису, залучити свідків та належним чином зафіксувати обставини порушення, чого зроблено не було.
Крім того, позивач зазначає, що опис втручання у роботу приладу обліку та доводомірного підключення наведений у позовній заяві та додаткових поясненнях і підтверджує наявність порушення. Проте колегія суддів також не може погодитися із такими доводами, оскільки за приписами Правил №190 факт самовільного приєднання та/або самовільного користування підлягає фіксації актом встановленої форми, складеним у передбаченому пунктом 4 розділу IV порядку. Як вже було зазначено, виклад обставин у позовній заяві або подальших поясненнях має процесуальний характер та не замінює спеціального документа, призначеного для первинної фіксації порушення на момент його виявлення, а тому не може компенсувати недоліки оформлення акта.
Також, в апеляційній скарзі позивач посилається на Акти від 10.07.2025 та 11.07.2025 як на докази, що, на його думку, підтверджують втручання у прилад обліку та необхідність його заміни. Проте колегія суддів не може погодитися із зазначеними доводами, оскільки такі документи фіксують обставини, що мали місце після 30.06.2025, і за своїм змістом не є актами про виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування, оформленими відповідно до пункту 4 розділу IV Правил №190, та не містять встановленої цими Правилами фіксації самого порушення. За таких умов зазначені документи не підтверджують у передбачений нормативним регулюванням спосіб факту порушення, покладеного в основу нарахувань, а тому не спростовують висновків суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог.
Щодо доводів про відсутність обов'язку попереднього повідомлення про обстеження, то позивач наполягає, що чинне законодавство, Правила №190 та умови договору не передбачають обов'язку завчасного повідомлення споживача про проведення обстеження, і це питання було досліджено вище у даній постанові. В той же час, колегія суддів зазначає, що наведені доводи не спростовують висновків про відсутність належних та допустимих доказів фіксації порушення у порядку, визначеному Правилами №190, оскільки незалежно від оцінки питання повідомлення ключовим для вирішення спору є встановлення факту порушення та правомірності здійсненого нарахування, що у даній справі належним чином не підтверджено.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи та не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права. Колегія суддів зазначає, що по суті аргументація апелянта зводиться до незгоди з оцінкою доказів та повторення позиції, яка вже була предметом дослідження й правової оцінки під час розгляду справи судом першої інстанції, на що в рішенні надано належні мотиви. Апеляційна скарга не містить нових доказів або обставин, які б підтверджували факт самовільного користування відповідачем системами централізованого водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому Правилами №190, або спростовували висновок про неналежність акта як доказу такого порушення. За таких умов доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування оскарженого рішення, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не свідчать про помилковість висновків суду першої інстанції, що виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, Господарський суд Харківської області об'єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст.276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Харківводоканал" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 08.12.2026 у справі №922/3025/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України
Повна постанова складена 13.02.2026.
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя Д.О. Попков
Суддя П.В. Тихий