ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
10 лютого 2026 року Справа № 903/813/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Саврій В.А. , суддя Тимошенко О.М.
секретар судового засідання Дика А.І.
за участю представників сторін:
КЕВ м. Тернопіль - Тутов П.А.
Тернопільська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону - Троян Р.Б.
ФОП Рабчун О.А. - Ярошенко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Квартирно-екплуатаційного відділу м.Тернопіль на рішення Господарського суду Волинської області, ухваленого 05.11.25 , повний текст судового рішення складено 17.11.25 у справі № 903/813/25 (суддя Слободян О.Г.)
за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль
за участі на стороні позивача Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону
до Фізичної особи-підприємця Рабчун Оксани Анатоліївни
про стягнення 349347 грн. 32 коп.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 05.11.2025 у справі № 903/813/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Рабчун Оксани Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Квартирно-екплуатаційного відділу м.Тернопіль (46024, м.Тернопіль, вул..Захисників України, буд.4 а, код ЄДРПОУ 08464162) 174673грн 67коп (з яких: 40502 грн 29 коп пені, 78266 грн 64 коп - 7% штрафу та 55904 грн 74 коп - 5% штрафу), а також 4192 грн 17 коп витрат по сплаті судового збору. Відмовлено у позові в частині стягнення 40502грн 28коп пені, 78266грн 63коп - 7% штрафу та 55904 грн 74 коп - 5% штрафу.
Не погоджуючись із оскаржуваним судовим рішенням від Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга. Із підстав висвітлених у апеляційній скарзі скаржник просить прийняти дану апеляційну скаргу та відкрити провадження у справі. Визнати поважними причини пропуску строку на оскарження рішення Господарського суду Волинської області у справі №903/813/25 та поновити строк на оскарження рішення, як такий, що пропущено з поважних причин. Рішення Господарського суду Волинської області від 05.11.2025 у справі № 903/813/25 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій у розмірі 174 673,65грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині. Стягнути з відповідача на користь апелянта сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 3 633,60 грн.
Листом суду апеляційної інстанції № 903/813/25/6395 від 08.12.2025 витребувано матеріали справи у місцевого господарського суду.
19.12.25 від Господарського суду Волинської області до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.
06.01.26 від ФОП Рабчун О.А. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу. Відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
14.01.26 від КЕВ відділу м.Тернопіль до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла відповідь на відзив.
27.01.26 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС від представника Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону Трояна Р.Б. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні у справі № 903/813/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.26 клопотання представника Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону - Троян Р.Б. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 903/813/25 задоволено.
30.01.26 від представника ФОП Рабчун О.А. до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про участь у судовому засіданні у справі №903/813/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.26 клопотання представника Фізичної особи-підприємця Рабчун О.А. Ярошенка Д.В. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 903/813/25 - задоволено.
03.02.26 у судове засідання з'явились в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів прокурор Троян Р.Б. та представник ФОП Рабчук О.А. Ярошенко Д.В., у приміщення суду апеляційної інстанції з'явились представники КЕВ м. Тернопіль Маланчук В.М. та Тутов П.А..
Учасники справи надали пояснення з приводу апеляційної скарги та оскаржуваного судового рішення.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.26 відкладено ухвалення та проголошення скороченого судового рішення у справі №903/813/25 на 10.02.2026 р. об 14:10 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №1. Забезпечено представнику ФОП Рабчун О.А.- Ярошенку Д.В., прокурору Трояну Р.Б. та представникам позивача Тутову П.А., Маланчуку В.М. участь в судовому засіданні 10.02.26 об 14:10 год у справі № 903/813/25 в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів системи відеоконференцзв'язку.
10.02.2026 судом апеляційної інстанції проголошено скорочений текст судового рішення.
Згідно з ст.ст. 269, 270 ГПК України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час дослідження матеріалів справи колегією суддів апеляційної інстанції встановлено наступне.
22.01.2025 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Тернопіль (замовник) та ФОП Рабчун Оксаною Анатоліївною (постачальник) було укладено договір №121 про закупівлю (договір).
Даний договір укладений за результатами проведення відкритих торгів в системі Prozorro, переможцем яких став відповідач.
Пунктом 1.1. договору визначено, що постачальник зобов'язується до 31.05.2025 поставити замовнику товар визначений в п. 1.2. договору, а замовник - прийняти і оплатити такий товар відповідно.
Відповідно до п. 1.2. договору найменування (номенклатура, асортимент) товару: паливна деревина 1 група (береза, дуб, бук, ясен, граб, клен, в'яз, модрина), довжиною - 1,0-1,9 м., діаметром від 10-40 см., вологість до 30%. Код ДК 021:2015: 03413000-8 паливна деревина.
Згідно пункту 1.3. договору кількість товару: 1 450,0 м.куб по ціні 1915грн. без ПДВ за 1 куб.м. (з доставкою).
Пунктом 1.5 договору визначені місця поставки (передачі) товару: - Тернопільська область, Чортківський р-н, м. Чортків, вул. Степана Бандери, 95; - Тернопільська область, Чортківський р-н, с. Ягільниця; - Тернопільська область, Чортківський р-н, м. Копиченці, вул. Шевченка, 96.
Пунктом 4.2. договору визначено, що загальна вартість договору складає 2776750,00 грн. без ПДВ.
Відповідно до п. 2.2. та 6.1.4 договору поставка товару здійснюється з моменту підписання Договору і до 31.05.2025.
Постачальник зобов'язувався поставляти товар окремими партіями в кількості та асортименті, визначених умовами договору (п. 2.3. договору).
Відповідно до пункту 5.1. договору встановлені умови оплати: оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника після підписання сторонами видаткової накладної за фактично отриманий товар по мірі надходження на рахунок замовника коштів з бюджету за даним кодом видатків протягом 30 банківських днів, але не пізніше 31.12.2025.
Згідно пункту 6.4. договору приймання товару здійснюється замовником (його представником): за якістю відповідно із сертифікатом якості (якщо товар підлягає сертифікації) або паспортом, а також повинен відповідати умовам договору та інформації про товар; за кількістю відповідно до найменування товару, зазначеного у видатковій накладній.
Пунктом 7.1.3. договору визначено, що приймання - передача товару по якості та кількості проводиться в момент передачі їх шляхом підписання видаткової накладної. У разі виявлення в момент передачі товару відхилення якісних показників, нестачі товару тощо, замовник має право відмовитися від приймання товару або вказати про недоліки чи некомплектність у відповідному акті невідповідностей.
Відповідно до п.7.2.4. договору замовник має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір у випадку недотримання постачальником строків поставки товару згідно п. 1.1 договору. Недотримання постачальником строків поставки товару є затримка з поставкою товару на 5 (п'ять) календарних днів і більше.
Пунктом 7.2.5 договору визначено, що про одностороннє розірвання договору замовник повідомляє постачальника у письмовій формі, шляхом надсилання листа на адресу постачальника, яка зазначена у договорі. При цьому, одностороннє розірвання договору здійснюється у позасудовому порядку без підписання сторонами додаткової угоди. У такому випадку, договір вважається розірваним в односторонньому порядку через 10 (десять) календарних днів з дати надсилання замовником на адресу постачальника повідомлення про розірвання Договору.
Згідно п. 7.3 договору постачальник зобов'язався забезпечити поставку товарів у строки, визначені у заявках у межах дії цього договору, а також забезпечити поставку товарів, якість та кількість яких відповідає умовам, установленим розділами І-ІІІ договору.
Пунктом 8.1. договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами України та цим договором.
За порушення постачальником строків виконання зобов'язання (постачання товарів) стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (ч.2 ст.231 ГК України) згідно із п. 8.3. договору.
Згідно пунктів 10.2, 10.3 та 10.4 договору сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором через обставини непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються відповідними органами, уповноваженого видавати такі документи. У разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 10 днів, кожна із сторін в установленому порядку має право розірвати цей договір.
Додатковою угодою №1 від 22.01.2025 до договору сторони внесли зміни до п.1.3, 4.2 Договору та виклали їх в наступній редакції: п.1.3. договору - кількість товару: 1431,523 м.куб. по ціні 1 915,00 грн. без ПДВ за 1 куб.м. (з доставкою); п. 4.2. договору - загальна вартість договору складає 2 741 366,00 без ПДВ.
Договір та додаткова угода підписані сторонами без зауважень та заперечень.
Позивач зазначає, що станом на 31.05.2025 визначена договором кількість товару у повному обсязі замовнику не була поставлена.
На виконання умов договору відповідач здійснив часткову поставку товару у кількості 210,8 м.куб, про що свідчать: товарно-транспортні накладні №24 від 11.03.2025, №25 від 11.03.2025; №26 від 11.03.2025; №27 від 14.03.2025; №28 від 19.03.2025; №29 від 21.03.2025; №30 від 21.03.2025.
Згідно із п. 5.1. Договору КЕВ м. Тернопіль здійснював оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника після підписання сторонами видаткових накладних за фактично отриманий товар. Видаткова накладна №02 від 23.04.2025 на суму 99580,00 грн оплачена відповідно до платіжної інструкції №645 від 25.04.2025; видаткова накладна №03 від 25.04.2025 на суму 170052,00 грн оплачена відповідно до платіжної інструкції №648 від 28.04.2025; видаткова накладна №01 від 25.04.2025 на суму 134050,00грн оплачена відповідно до платіжної інструкції №647 від 28.04.2025.
Отже у визначений договором термін (до 31.05.2025), ФОП Рабчун О.А. поставлено паливної деревини лише у кількості 210,8 м.куб.
12.05.2025 за вх. №1202 на адресу КЕВ м. Тернопіль надійшов лист (від 07.05.2025 №261) від відповідача з пропозицією продовжити строк виконання зобов'язань щодо передачі товару до 01.08.2025, у зв'язку із зростанням ринкової вартості паливної деревини та збройної агресії РФ проти України.
Листом від 19.05.2025 за №14/1526 КЕВ м. Тернопіль повідомив відповідача, що підстави погодження запропонованої зміни строків виконання поставки товару за договором відсутні, адже строк поставки товару є істотною умовою договору, оскільки його виконання є ключовим для досягнення цілей та реалізації намірів, що стали підставою для укладення цього правочину. Позивач також зазначив, що невиконання строків поставки безпосередньо впливає на здатність КЕВ м. Тернопіль реалізовувати функції визначені державою.
Листом від 28.05.2025 за вих. №271 відповідач знову просила позивача продовжити строк виконання зобов'язань за договором із посиланням на те, що вартість паливної деревини збільшилася, збройна агресія РФ призводить до періодичного призупинення виготовлення товарів. До листа відповідач долучила інформаційно-цінову довідку Хмельницької ТПП від 28.05.2025.
У відповідь, 29.05.2025 за №574/14/1622 позивач повідомив відповідача про те, що підстави зміни строків виконання поставки товару відсутні, адже сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для невиконання своїх договірних зобов'язань. Обставини, які виникли у зв'язку з війною мають безпосередньо впливати на можливість контрагента виконати свій обов'язок, отже сторона, яка посилається на вказану обставину повинна довести зв'язок між неможливістю виконання зобов'язання та військовими діями. Неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин. Додатково позивач повідомив, що у разі несвоєчасної поставки товару до 31.05.2025, будуть нараховані штрафні санкції.
02.06.2025 позивач надіслав ФОП Рабчун О.А. лист за №14/1655 про те, що згідно з умовами договору та чинним законодавством України, КЕВ м. Тернопіль буде змушений нараховувати штрафні санкції за кожен день прострочення, починаючи з 1 червня 2025 року і до дати фактичної поставки товару включно.
Поза терміном, визначеним договором, відповідно до товарно-транспортної накладної від 04.06.2025 постачальник поставив замовнику товар у кількості 28м.куб, а відповідно до товарно-транспортної накладної від 06.06.2025 - у кількості 25м.куб.
Щодо поставленого товару сторонами було підписано видаткову накладну №04 від 23.06.2025 на суму 47875,00грн та видаткову накладну №05 від 23.06.2025 на суму 53620грн.
Вказаний товар був оплачений позивачем згідно платіжних інструкцій №1169 від 24.06.2025 , №1170 від 24.06.2025.
Таким чином, загальна кількість товару, який ФОП Рабчун О.А. не було поставлено згідно умов договору, становить 1 167,723 м. куб.
Відповідачем на адресу КЕВ м. Тернопіль надіслано лист від 26.06.2025 за №268, в якому ФОП Рабчун О.А. повідомила позивача, що з огляду на відмову замовника у продовженні строку виконання зобов'язань щодо передачі товару або погодження зміни ціни за одиницю товару, закінчення строку поставки товарів, постачальник не має можливості подальшого виконання умов договору, а тому договір є таким, що розірваний з постачальником в односторонньому порядку згідно п.8.4 договору з 27.06.2025.
Позивач вважає, що надіслання даного листа є відмовою від виконання зобов'язань за договором, що є порушенням його умов.
На підставі п.7.2.5 договору, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору, КЕВ м. Тернопіль 27.06.2025 надіслав ФОП Рабчун О.А. лист за №14/1940 про розірвання договору №121 про закупівлю від 22.01.2025 в односторонньому порядку з 06.07.2025.
Лист про розірвання договору був надісланий відповідачу за адресою, зазначеною у ЄДРПОУ та договорі про закупівлю, що підтверджується фіскальним чеком, квитанцією Укрпошти та описом вкладення до цінного листа від 27.06.2025.
З метою мирного врегулювання спору, позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 07.07.2025 №14/3000 із проханням в добровільному порядку оплатити суму нарахованих штрафних санкцій у розмірі 349347,32 грн за невиконання умов договору.
Претензія відправлена відповідачу рекомендованою кореспонденцією (№4600700092650), проте відправлення було повернуто адресату з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу сторони є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19.
У зв'язку із порушенням відповідачем умов договору позивач нарахував штрафні санкції у розмірі 349 347,32 грн, з яких: пеня - 81 004,57 грн на підставі п. 8.3. договору, штраф 7% - 156 533,27 грн згідно п. 8.3. договору та штраф 5% - 111 809,48 грн згідно п. 8.4 договору за період з 01.06.2025 до дати розірвання договору - 06.07.2025.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 05.11.2025 у справі № 903/813/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Рабчун О.А. на користь Квартирно-екплуатаційного відділу м.Тернопіль 174673грн 67коп (з яких: 40502 грн 29 коп пені, 78266 грн 64 коп - 7% штрафу та 55904 грн 74 коп - 5% штрафу), а також 4192 грн 17 коп витрат по сплаті судового збору. Відмовлен у позові в частині стягнення 40502грн 28коп пені, 78266грн 63коп - 7% штрафу та 55904 грн 74 коп - 5% штрафу.
Мотиви, які висвітлені в оскаржуваному судовому рішенні наступні:
- перевіривши подані позивачем розрахунки, суд першої інстанції дійшов висновку, що нараховані штрафні санкції у розмірі 349 347,32грн, з яких: пеня - 81 004,57грн на підставі п. 8.3. Договору, штраф 7% - 156 533,27 грн згідно п. 8.3. договору та штраф 5% - 111 809,48грн згідно п.8.4 договору за період з 01.06.2025 до 06.07.2025 є арифметично правильними, а позовні вимоги обгрунтованими;
- у відзиві на позов відповідач просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 95%. Дослідивши всі фактичні обставини справи у їх сукупності, враховуючи принцип розумності та справедливості, відсутність понесених позивачем збитків, значний розмір нарахованих штрафних санкцій, суд виснував про наявність правових підстав для зменшення розміру нарахованих позивачем пені та штрафу на 50 відсотків на підставі ст. 551 ЦК України.
Не погоджуючись із оскаржуваним судовим рішенням від Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- підписавши договір про закупівлю № 121 від 22.01.2025 року відповідач була ознайомлена з усіма умовами договору та відповідно взяла на себе зобов'язання щодо його належного виконання, а також усвідомлювала в повній мірі наслідки його невиконання;
- боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання за будь-яких обставин;
- матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження майнового стану відповідача, а тому суд, в порушення ст. 233 ГК України не міг дослідити матеріальний стан відповідача та врахувати його при вирішенні питання стягнення штрафних санкцій;
- позивач є установою, що має статус неприбуткової організації та виконує спеціальне завдання із забезпечення військових частин необхідною матеріально-технічною базою. Порушення строків постачання паливної деревини негативно вплинуло на ефективність виконання завдань, які виконує КЕВ м. Тернопіль перед державою.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
У розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
При цьому, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права саме відповідачем, з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини, що виникли між сторонами, носять характер таких, що виникають з договору поставки.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що станом на момент виникнення правовідносин між сторонами даного спору діяли положення Господарського кодексу України (надалі - ГК України), який втратив чинність 28.08.2025 на підставі Закону України №4196-ІХ від 09.01.2025. Таким чином колегія суддів апеляційної інстанції виснує про можливість застосування норм матеріального права, які були визначені в ГК України станом на момент виникнення правовідносин, під час вирішення даного спору по суті.
Частиною 1 ст. 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).
Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
В силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписами ч.ч. 1, 6, 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються зі ст.ст. 525, 526 ЦК України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Щодо незгоди Квартирно-екплуатаційного відділу м. Тернопіль із оскаржуваним судовим рішенням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 та постановах Верховного Суду від 29.04.2025 у справі № 922/2249/24, від 11.02.2025 у справі № 902/1131/23.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків від порушення зобов'язання, невідповідності між розміром стягуваної неустойки (штрафу, пені) та такими наслідками, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів для виконання зобов'язання, негайного добровільного усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.06.2025 у справі №925/585/24, від 17.04.2025 у справі № 910/7827/2, від 26.02.2025 у справі № 911/168/24.
У постанові Верховного Суду від 02.04.2025 у справі №914/2711/22 висвітлено наступну правову позицію:
"Судова практика щодо застосування ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України наразі є усталеною (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №923/587/20, від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 02.12.2020 у справі №913/698/19, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 19.01.2021 у справі №920/705/19, від 27.01.2021 у справі №910/16181/18, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 11.03.2020 у справі №910/16386/18, від 09.07.2020 у справі №916/39/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 13.04.2021 у справі №914/833/19, від 22.06.2021 у справі №920/456/17) і відповідно до неї при визначення розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):
- обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов'язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення;
- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;
- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання;
- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;
- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;
- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;
- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;
- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.
Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними".
При цьому суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій. Це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст.86, 236-238 ГПК України) (постанова Верховного Суду від 17.07.2021 у справі №916/878/20).
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст.551 ЦК України та 233 ГК України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи, не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №905/1409/21).
Отже, зменшення неустойки (зокрема пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
З огляду на викладене, на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, частини 1 статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.
У постанові від 05.06.2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.
Ураховуючи вищезазначену судову практику щодо застосування норм матеріального права, колегією суддів апеляційної інстанції враховується, що:
- відповідачем у визначений договором термін (до 31.05.2025) поставлено деревину у кількості 210, 8 м. куб, а також поза терміном, який визначено у договорі, відповідач поставила позивачу товар у загальній кількості 53 м. куб (04.06.2025 та 06.06.2025), тобто наявне часткове виконання відповідачем умов договору;
- 07.05.2025 ФОП Рабчун О.А. зверталась до КЕВ м. Тернопіль із пропозицією подовжити строк виконання зобов'язань щодо передачі товару до 01.08.2025 у зв'язку із зростанням ринкової вартості паливної деревини та збройної агресії РФ проти України. Позивач відмовив. У подальшому відповідач повторно 28.05.2025 просила позивача подовжити строк виконання зобов'язання за договором із посиланням на те, що вартість паливної деревини збільшилася, а збройна агресія РФ призвела до періодичного призупинення виготовлення товарів. До даного листа відповідач долучила інформаційно-цінову довідку Хмельницької ТПП від 28.05.2025 як доказ причин невчасної поставки товару;
- відповідач зазначає, що при намаганні поставити товар у визначені місця доставки м. Чортків та с. Ягільниця представники позивача вимагали розвантажувати паливну деревину з автотранспорту та залишати товар на території позивача із метою їх складання та перемірювання. Водночас згідно п. 7.1.3 договору визначено, що приймання - передача товару по якості та кількості проводиться в момент передачі його шляхом підписання видаткової накладної. У разі виявлення в момент передачі товару відхилення якісних показників, нестачі товару тощо, замовник має право відмовитися від приймання товару або вказати про недоліки чи некомплектність у відповідному акті невідповідностей. Суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять доказів відмови позивача від приймання товару або складання позивачем актів невідповідностей, що свідчить про недотримання умов договору також і позивачем;
- відповідачем зверталась увага місцевого господарського суду на те, що 18.09.2025 в рамках кримінального провадження №42025213220000021 від 16.04.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України за фактом зловживання службовим становищем службовими особами КЕВ м. Тернопіль, на підставі ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі 607/18847/25 від 11.09.2025 було проведено обшуки у будинку відповідача з метою відшукання та вилучення мобільних телефонів, сім-карток, комп'ютерної техніки, блокнотів, записників, флеш-накопичувачів та документів стосовно проведення електронної закупівлі UA-2024-12-30-006830-a. Дані обставини викладені у клопотанні відповідача про надання йому додаткового строку для подання заперечень на відповідь на відзив (том 1, 219);
- позивач в електронній системі закупівель ініціював нову процедуру закупівлі паливної деревини, що підтверджується публікацією від 03.07.2025. Тобто під час дії укладеного договору між позивач та відповідачем (строк дії до 31.12.2025) апелянт забажав закупити у іншого постачальника паливну деревину (строк поставки до 01.10.2025), однак подовжувати строк поставки до 01.08.2025 для відповідача за діючим договором апелянт не захотів, що свідчить про непослідовність та суперечливість дій позивача.
Колегія суддів апеляційної інстанції ураховуючи: - інтереси сторін, які заслуговують на увагу; - ступінь виконання зобов'язання боржником; - причини невиконання зобов'язання; - наявності/відсутності доказів щодо наслідків від порушення зобов'язання; - невідповідності між розміром стягуваної неустойки (штрафу, пені) та такими наслідками; - поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів для виконання зобов'язання, негайного добровільного усунення нею порушення та його наслідків, комунікації з позивачем із метою виконання такого зобов'язання); - докази, які наявні в матеріалах справи; - доводи учасників судового провадження, застосовуючи принципи добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, колегія суддів апеляційної інстанції виснує про правомірне застосування дискреційних повноважень судом першої інстанції та зменшення суми штрафних санкцій на 50%.
Відповідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин Північно-західний апеляційний господарський суд виснує, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 05.11.25 у справі № 903/813/25 без змін.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 272, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Квартирно-екплуатаційного відділу м.Тернопіль на рішення Господарського суду Волинської області від 05.11.25 у справі № 903/813/25 залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
3. Справу №903/813/25 повернути до Господарського суду Волинської області.
Повний текст постанови складений "12" лютого 2026 р.
Головуючий суддя Розізнана І.В.
Суддя Саврій В.А.
Суддя Тимошенко О.М.