вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" лютого 2026 р. Справа№ 911/2352/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Барсук М.А.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі: Реуцькій Т.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Невідомий О.М. (довіреність від 12.11.2024 б/н а режимі відеоконференції)
від відповідача: ОСОБА_5 (посвідчення від 22.03.2017 НОМЕР_5)
розглянувши апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення господарського суду Київської області від 14.10.2025
у справі №911/2352/25 (суддя Ярема В.А.)
за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування"
до Військової частини НОМЕР_1
про стягнення 120 275, 17 гривень,
У липні 2025 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача про стягнення 120 275,17 грн, як відшкодування завданої шкоди.
Рішенням господарського суду Київської області від 14.10.2025 позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування" 120 275 (сто двадцять тисяч двісті сімдесят п'ять) грн 17 коп., як відшкодування завданої шкоди, та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що про відсутність підстав для звернення позивача до МТСБУ з вимогою про відшкодування збитків, завданих застрахованому автомобілю, оскільки відповідальною особою за ці збитки є саме відповідач, як власник джерела підвищеної небезпеки, який не застрахував свою відповідальність, та є особою, ТЗ якої винуватець ДТП використовував із службовими цілями. Також зазначив на те, що відповідач не застрахував свою цивільно-правову відповідальність як власник ТЗ не звільняє його від обов'язку відшкодувати завдану належним йому джерелом підвищеної небезпеки майнову шкоду (збитки).
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник військової частини НОМЕР_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 14.10.2025 у справі №911/2352/25 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що саме МТСБУ відшкодовує шкоду у разі, якщо винуватець ДТП не має полісу. В матеріалах справи немає доказів звернення з приводу відшкодування шкоди до МТСБУ, у визначений строк, щодо зазначеної у позові дорожньо-транспортної пригоди. Окрім того, акт огляду ТЗ складається виключно перед або під час укладання договору та не може підтверджувати розмір матеріальних збитків, нанесених внаслідок ДТП. Для цих цілей умовами договору визначено звіт про оцінку ТЗ, який складається оцінювачем із дотриманням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 ( Методика №142/5/2092).
Апелянт зазначає, що протокол (акт) огляду ТЗ 03.07.2024 не містить ознак, за яких його можна було б вважати актом оцінки майна або звітом про оцінку майна в розумінні Закону України " Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" чи Звітом про оцінку КТЗ в розумінні Методики №142/5/2092; жодного документа (свідоцтва) на підтвердження кваліфікації оцінювача до матеріалів справи не долучено.
Крім того апелянт вказав, що у позові відсутні будь-які докази, які б дозволили встановити, що пошкодження транспортного засобу, зазначені у протоколі (акті) огляду колісного транспортного засобу від 03.07.2024 виникли саме внаслідок ДТП, що сталась 02.07.2024 у м. Бориспіль за участю ТЗ реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Отже, надані позивачем докази не є належними та достатніми для документального підтвердження пред'явлених до військової частини НОМЕР_1 вимог.
Також апелянт зазначає, що транспортні засоби Міністерства оборони України не підлягають обов'язковому страхуванню, а також наведені у п.13.1 ст. 13 Закону №1961 особи - учасники бойових дій, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, а потерпілі особи мають право на відшкодування збитків від ДТП, винуватцями якої є зазначені у цьому пункті особи, за рахунок коштів МТСБУ із фонду захисту потерпілих. Умовою такого відшкодування є керування транспортним засобом, який належить учасникам бойових дій не тільки на праві власності, а й на будь-якій іншій правовій підставі (договір підряду, оренди тощо), в тому числі й такі, що закріплені за ними під час виконання обов'язків військової служби. ОСОБА_1 на момент скоєння 02.07.2024 року ДТП мав статус учасника бойових дій та був звільнений від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, а тому відсутні правові підстави для виплати витрат, понесених позивачем при виплаті матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_2 як власнику пошкодженого у ДТП автомобіля.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2025 апеляційну скаргу у справі №911/2352/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді: Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення господарського суду Київської області від 14.10.2025 у справі №911/2352/25 залишено без руху, надавши скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків подання доказів про сплату судового збору у розмірі 3633,60 грн, подання до суду відповідної заяви про усунення недоліків, роз'яснено скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
16.12.2025 через канцелярію суду скаржником на виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху було подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 та призначено розгляд справи на 10.02.2026 р.
29.12.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів апеляційної скарги, зазначив, що рішення суду є законним та обґрунтованим відсутні підстав для його скасування або зміни.
У судовому засіданні, 10.02.2026 представник відповідача підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 27.06.2023 між ТДВ "СК "Віді-Страхування" як страховиком та ОСОБА_2 як страхувальником укладено договір страхування шляхом підписання означеними сторонами страхового полісу CLAU-001084 добровільного страхування наземного транспорту ("Nissan X-Trail" д.н.з. НОМЕР_3 ), що включає спеціальну частину договору, умови добровільного страхування наземного транспорту (загальна частина договору) від 04.01.2022 (договір страхування)(а.с.11).
02.07.2024 на перехресті вул. Київський шлях та вул. Френкеля в м. Борисполі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого позивачем транспортного засобу, під керуванням страхувальника, транспортного засобу "MERCEDES-BENZ Vito" д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_3 , та належного військовій частині "Volkswagen Amarok" д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 (далі - спірна ДТП) (а.с.20).
Внаслідок ДТП, транспортні засоби "Nissan X-Trail" д.н.з. НОМЕР_3 та "MERCEDES-BENZ Vito" д.н.з. НОМЕР_4 отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками у зв'язку з порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, що встановлено постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11.09.2024 у справі №359/7777/24 , якою останього визнано винним у вчиненні передбаченого ст. 124 КпАП України адміністративного правопорушення.(а.с.39-41)
Листом від 28.04.2025 №811/133/47/433пс, військова частина повідомила, що на момент ДТП ОСОБА_1 був військовослужбовцем цієї військової частини та у зв'язку з виконання своїх службових обов'язків керував транспортним засобом, який зареєстровано за військовою частиною.(а.с.42 зворот)
Підтверджуючи доводи про належність ТЗ "Volkswagen Amarok" д.н.з. НОМЕР_2 військовій частині та виконання винуватцем ДТП службових обов'язків, додано:
- витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 02.03.2022 за №48;(а.с.43)
- довідки ВЧ НОМЕР_1 від 17.04.2025;(а.с.43 зворот)
- технічного талону на ТЗ "Volkswagen Amarok" д.н.з. НОМЕР_2 ;(а.с.44)
- дорожнього листа і наказів командира ВЧ НОМЕР_1 №22 від 20.02.2024 та №74 від 01.05.2024.(а.с.45-46).
05.07.2024 страхувальник - ОСОБА_2 повідомила ТДВ "СК "Віді-Страхування" про настання страхового випадку та надалі згідно поданої заяви про виплату страхового відшкодування від 05.07.2024 просила виплати страхове відшкодування згідно рахунків у страховій справі.(а.с.33).
Як зауважив позивач, за результатами ДТП та відповідно поданої заяви і рахунків на відновлювальні роботи/послуги ним виплачено страхове відшкодування загалом у сумі 120275,17 грн гривень, з яких: 114 918,17 грн на підставі платіжної інструкції №2594 від 09.07.2024 - на рахунок ТОВ "Віді-Санрайз", 5 357,00 грн на підставі платіжної інструкції №2550 від 09.07.2024 - на рахунок ФОП Супрович Є.Г.(а.с.35-35 зворот)
На підтвердження зазначеного до матеріалів справи було долучено:
- складений оцінювачем за участю страхувальника та страховика протокол (акта)
огляду колісного транспортного засобу від 03.07.2024 разом з фотоматеріалами такого огляду;(а.с.22)
- складений ТОВ "Віді-Санрайз" 03.07. 2024 рахунок на суму 114 918,17 грн (а.с. 31)
- складений 05.07.2024 ФОП Супрович Є.Г. рахунок на суму 5 357,00 грн (а.с.33 зворот)
- страховий акт №19353 від 08.07.2024 (а.с.34)
- акт виконаних ТОВ "Віді-Санрайз" робіт від 14.08.2024 (а.с.32)
- роздруківки з сайту Центральної бази даних МТСБУ щодо статусу полісу та страховика за ТЗ д.н.з. НОМЕР_2 станом на 02.07.2024.(а.с.42)
Підставою звернення позивача з позовним вимогами стало те, що відповідач на надіслану йому вимогу про відшкодування понесених збитків у вигляді сплаченого страхового відшкодування за договором страхування відмовив, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача у порядку суброгації 120 275,17 грн, як відшкодування завданої шкоди.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що покладення обов'язку з відшкодування шкоди на МТСБУ є таким, що не ґрунтується на вимогах закону, оскільки при відсутності договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності у винуватця ДТП страховик потерпілого, що виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування (позивач), не набуває права звернення до МТСБУ. Надана п. 13.1. ст. 13 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" пільга є виключно особистою пільгою фізичної особи, а не її роботодавця-власника транспортного засобу.
Зазначена пільга не розповсюджується на юридичних осіб власників транспортних засобів, тобто статус учасника бойових дій не розповсюджується на відповідальність роботодавця-власника джерела підвищеної небезпеки під час виконання трудової (службової) діяльності учасником бойових дій. Розмір реально завданих збитків дорівнює вартості відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу, що підтверджено, зокрема, доданим до позовної заяви рахунками та актом виконаних робіт
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.
Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частинами 1-3 та 6 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Так, захист прав фізичних/юридичних осіб, яким заподіяно шкоду у разі настання страхових випадків, передбачених договором страхування або законом, забезпечує цивільно-правовий інститут страхування.
Відповідно до приписів статей 980, 993 Цивільного кодексу України (у чинній станом на момент виникнення спірних відносин редакції) предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.
Об'єктом страхування можуть бути, зокрема:
- майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати;
- відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.
До страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно з приписами статей 92, 102 та 108 Закону України "Про страхування" від 18.11.2021 №1909-IX, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, страховик за договором страхування зобов'язаний, зокрема, у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк.
Договором страхування визначається перелік документів, що підтверджують факт та обставини настання страхового випадку і розмір заподіяної шкоди (збитку), а також форма, спосіб та порядок подання таких документів, якщо інше не передбачено законодавством України.
У разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страховик зобов'язаний встановити факт, причини та обставини такої події та прийняти з урахуванням умов договору страхування рішення про визнання або невизнання випадку страховим.
Здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта).
У разі визнання випадку страховим страховик здійснює страхову виплату страхувальнику (іншій особі, визначеній договором страхування або законодавством) відповідно до умов договору страхування або законодавства.
Порядок визначення розміру страхової виплати та строки її здійснення визначаються договором страхування або законодавством.
Страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат.
Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Зазначеними вище нормами матеріального права врегульовано правовідносини суброгації (від лат. "subrogare" - заміщення, обрання взамін), як одного з видів уступки права, яка полягає в тому, що до нового кредитора, який реально виконав договірне зобов'язання у вигляді сплати грошей (страхова виплата), переходить право вимагати відповідного відшкодування від особи, відповідальної за завдану шкоду.
Під час суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає та відбувається заміна кредитора у відповідному, не припиненому деліктному зобов'язані - потерпілий (страхувальник) у межах виплаченого страхового відшкодування передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди (заподіяні збитки).
Колегія суддів зазначає, що спір у справі стосується деліктного правовідношення стосовно відшкодування завданих застрахованому автомобілю майнових збитків внаслідок ДТП та, власне, отриманого позивачем (страховиком) в порядку суброгації права потерпілого (страхувальника) на отримання такого відшкодування.
Ключовим ж питаннями у такому спорі є визначення:
- особи, відповідальної за спричинення внаслідок ДТП джерелом підвищеної небезпеки застрахованому автомобілю шкоди (заподіяних збитків);
- розміру цих збитків, право на отримання яких позивач отримав від потерпілого страхувальника у порядку суброгації.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 1172, ч.ч. 2, 3 ст. 1187, ч. 1 ст. 1188 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:
1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;
2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;
3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Зі змісту вказаних вище норм матеріального права та їх системного аналізу слідує, що у спорах про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини, позаяк обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.
Водночас законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду", встановлюючи змішану систему деліктів, до якої входять:
- правило генерального делікту, згідно якого будь-яка шкода, завдана потерпілому, зокрема, неправомірними діями чи бездіяльністю відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала, тобто безпосереднім заподіювачем;
- правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках - спеціальними суб'єктами та/або у спеціальний спосіб.
Зокрема згідно статей 1172, 1187 ЦК України обов'язок з відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача шкоди, а на іншу, вказану у законі особу - юридичну особу, працівник якої завдав шкоди під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, та яка є власником джерела підвищеної небезпеки.
Таким чином передбачена ч. 1 ст. 1188 ЦК України умова застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує унормованої статтями 1172, 1187 ЦК України відповідальності саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки та роботодавця завдавача шкоди (винної особи).
Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що перебуває у власності (володінні) його роботодавця, відшкодовується саме роботодавцем та власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Як вбачається з матеріалів справ та було вірно встановлено судом першої інстанції відповідачем визнано обставини настання 02.07.2024 ДТП за участі, зокрема, застрахованого позивачем автомобіля та належного військовій частині ТЗ "Volkswagen Amarok" д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням військовослужбовця ОСОБА_1 .
Також матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 під час керування належним військовій частині ТЗ та настання означеної ДТП виконував службові завдання відповідної військової частини.
Матеріалами справи належним чином підтверджено, що в результаті ДТП транспортний засіб , зокрема застрахований позивачем "Nissan X-Trail" д.н.з. НОМЕР_3 зазнав механічних пошкоджень - задня ліва частина, передня ліва частина, бокова ліва частина, а саме: бампер задній з лівого боку, крило заднє ліве, двері задні ліві, накладка на крило заднє ліве, ліве дзеркало. Зазначене ДТП сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 пунктів 10.2, 13.1 ПДР, що підтверджено постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11.09.2024 у справі №359/7777/24.
Аналізуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи належним чином підтверджена протиправна поведінка водія належного військовій частині автомобіля (джерела підвищеної небезпеки), що полягає у порушенні таким правил дорожнього руху та завданні застрахованому позивачем транспортному засобу механічних пошкоджень.
Стосовно розміру збитків у вигляді матеріальних витрат для відновлення автомобіля "Nissan X-Trail" д.н.з. НОМЕР_3 , пошкодженого внаслідок протиправних дій водія належного військовій частині ТЗ, колегія судів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Вказаним приписам кореспондують наведені раніше приписи статей 92, 102 Закону України "Про страхування" від 18.11.2021 №1909-IX та умови укладеного позивачем і ОСОБА_2 договору страхування, за яким:
- розмір заподіяних ТЗ збитків підтверджується, зокрема, рахунками (актами виконаних робіт, квитанціями, іншими документами із зазначенням переліку відновлювально-ремонтних робіт, складових частин ТЗ, що змінюються, їхньої вартості тощо) з СТО, на якій буде здійснено відновлювальний ремонт застрахованого ТЗ;
- у разі пошкодження ТЗ внаслідок страхових ризиків, зокрема ДТП страхове відшкодування визначається за формулою: СВ = З - Ф, де З - розмір прямого матеріального збитку, який дорівнює вартості відновлювального ремонту ТЗ та/або ДО (додаткове обладнання) (з урахуванням або без урахування фізичного зносу згідно з умовами, визначеними в СЧД, на деталі, вузли та агрегати, що підлягають заміні); Ф - розмір безумовної франшизи, визначеної в СЧД.
Згідно з наявними в матеріалах справи копіями рахунка ТОВ "Віді-Санрайз" від 03.07.2024 (а.с.31) та рахунка ФОП Супрович Є.Г. від 05.07.2024 (а.с.33 зворот) вартість відновлювального ремонту автомобіля "Nissan X-Trail" д.н.з. НОМЕР_3 , застрахованого позивачем та пошкодженого внаслідок ДТП 02.07.2024, загалом склала 120 275,17 грн, з яких позивач перерахував:
- 114 918,17 грн - на рахунок ТОВ "Віді-Санрайз" за виконані ним відновлювальні роботи по ремонту застрахованого ТЗ;
- 5 357,00 грн - на рахунок ФОП Супрович Є.Г. за поставку однієї шини.
Як слідує зі змісту вказаних документів, а також наявних в матеріалах цієї справи копій протоколу (акта) огляду колісного транспортного засобу від 03.07.2024 разом з фотоматеріалами такого огляду та копії акта виконаних ТОВ "Віді-Санрайз" робіт від 14.08.2024, обсяг та вид відновлювальних робіт автомобіля "Nissan X-Trail" д.н.з. НОМЕР_3 відповідає характеру пошкоджень цього транспортного засобу, зафіксованих як поліцією під час ДТП 02.07.2024, так і позивачем разом з оцінювачем та власницею автомобіля на наступний день - 03.07.2024.
Зокрема відновлювальний ремонт стосувався лівої бокової частини застрахованого автомобіля та його запчастин і конструктивних, у певних місцях нерозривно-пов'язаних елементів, зокрема: ліве крило, шина лівого колеса, шиномонтаж/балансування одного колеса, двері задні/передні ліві, молдинг даху (водостоку), фарбування, мийка технологічна та мийка зовнішня після кузовного ремонту.
Доводи апеляційної скарги, що умовами договору страхування визначено рахунки та звіт про оцінку майна, як документи на підтвердження розміру збитків, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки доводи апелянта ґрунтуються на помилковому тлумаченні змісту договору, який визначає такі документи як спосіб визначення збитків через слово "або", та жодним чином не передбачає, що і рахунки і звіт мають складатись/надаватись страхувальнику одночасно.
Так, умовами пункту 9.6.1.1 договору страхування звіт про оцінку ТЗ складається з метою визначення фізичного зносу ТЗ та лише у разі, якщо сторони у СЧД погодили врахування такого зносу під час визначення страхового відшкодування, тоді як згідно спеціальної частини договору сторони погодили, що фізичний знос не враховується, як і погодили сторони нульову франшизу.
Отже, з урахуванням змісту умов договору страхування, страхове відшкодування визначено позивачем правильно, як розмір прямого матеріального збитку, що дорівнює відновлювальному ремонту ТЗ.
Крім того, ні зазначена ст. 1192 ЦК України, ні Закон України "Про страхування" №1909-IX не містять приписів та застережень про обов'язкове проведення експертизи та/або оцінки завданих збитків під час розрахунку страхового відшкодування; звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 №1961-IV, чинний на момент виникнення спірних правовідносин, у тому числі і стаття 29 цього закону, яка врегульовує визначення шкоди, пов'язаної з пошкодженням транспортного засобу та врахування зносу ТЗ, не підлягають застосуванню до спірних у цій справі правовідносин, оскільки останні склались між страховиком потерпілого та власником ТЗ, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Окрім того з наявних в матеріалах справи копій заяви ОСОБА_2 про виплату страхового відшкодування від 05.07.2024, платіжних інструкцій та складеного позивачем 08.07.2024 страхового акта №19353 слідує, що страхове відшкодування позивачем здійснено у передбаченому законом та договором порядку.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає посилання апелянта на недоліки акта огляду транспортного засобу, а також доводи про відсутність доказів визначення розміру збитків, завданих пошкодженням застрахованого автомобіля, необґрунтованими та безпідставними, оскільки позивачем належним чином доведено, як наявність шкоди (механічні пошкодження автомобіля), так і причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою водія належного відповідачу автомобіля та заявленими до стягнення збитками (матеріальні витрати для відновлення пошкодженого автомобіля), обов'язок по відшкодуванню яких згідно статей 1172, 1187 ЦК України покладається на військову частину - власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки та особу, службові завдання якої виконував винний у настанні ДТП водій.
Стосовно доводів апелянта, що згідно пункт 41.1 статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової власників наземних транспортних засобів", саме МТСБУ відшкодовує шкоду у разі, якщо винуватець ДТП не має полісу, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі статтями 3, 4, пунктом 13.1 статті 13, статтею 22, пунктом 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 №1961-IV, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі також - Закон №1961-IV), обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застраховна, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі.
Учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі пунктом 36.4.статті 36 Закону №1961-IV виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на пункт 13.1. статті 13 Закону №1961-IV, оскільки незалежно від обставин наявності/відсутності у ОСОБА_4 статусу учасника бойових дій та права не страхувати свою відповідальність, за спором у цій справі МТСБУ не є належною, відповідальною за збитки особою і такий висновок ґрунтується на тому, що ОСОБА_1 під час настання ДТП керував транспортним засобом військової частини не у власних особистих цілях, а на виконання свої службових обов'язків, а передбачена п.13.1. ст. 13 Закону 1961-VI пільга є виключно особистою пільгою фізичної особи, а не її роботодавця та власника транспортного засобу і таку позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі №905/1391/19.
Отже, покладення обов'язку з відшкодування шкоди на МТСБУ є таким, що не ґрунтується на вимогах закону, оскільки при відсутності договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності у винуватця ДТП страховик потерпілого, що виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування (позивач), не набуває права звернення до МТСБУ, а вказані висновки зробив, зокрема, Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 у справі №554/5837/15-ц;
Крім того, відповідна пільга не розповсюджується на юридичних осіб власників транспортних засобів, тобто статус учасника бойових дій не розповсюджується на відповідальність роботодавця-власника джерела підвищеної небезпеки під час виконання трудової (службової) діяльності учасником бойових дій, зазначена позиція міститься у постанові Верховний Суд від 21.08.2020 у справі №905/1391/19.
Отже, доводи апелянта відповідача про покладення обов'язку з відшкодування шкоди на МТСБУ чи на ОСОБА_1 колегія суддів вважає таким, що не ґрунтується на вимогах закону. Таким чином, у позивача були відсутні підстави для звернення до МТСБУ з вимогою про відшкодування збитків, завданих застрахованому автомобілю, оскільки відповідальною особою за ці збитки є саме відповідач, як власник джерела підвищеної небезпеки, який не застрахував свою відповідальність.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивач на виконання умов договору страхування здійснив виплату 120 275,17 грн страхового відшкодування, а тому до ТДВ "СК "Віді-Страхування" у межах фактичних витрат на відновлювальний ремонт ТЗ у відповідному деліктному зобов'язанні, в силу приписів ст. 108 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України, перейшло належне потерпілій стороні (власник пошкодженого автомобіля "Nissan X-Trail") право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки - до відповідача як власника джерела підвищеної небезпеки та особи, службові завдання якої виконував винний у настанні ДТП водій.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Відповідно до ст. ст. 73,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду Київської області від 14.10.2025 року у справі № 911/2352/25, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення господарського суду Київської області від 14.10.2025 р. у справі № 911/2352/25 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Київської області від 14.10.2025 р. у справі № 911/2352/25 залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на відповідача (апелянта).
Матеріали справи № 911/2352/25 повернути до місцевого господарського суду .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287,288 ГПК України
Повний текст постанови складено 16.02.2026
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді М.А. Барсук
Є.Ю. Пономаренко