вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" лютого 2026 р. Справа№ 910/10811/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Андрієнка В.В.
Буравльова С.І.
За участю секретаря судового засідання Місюк О.П.
та представників сторін:
позивача - Гнидки М.В.;
відповідача - Голуб Н.О.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська злагода" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025
у справі №910/10811/25 (суддя - Ломака В.С.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Український конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська злагода"
про стягнення заборгованості.
Приватне акціонерне товариство "Український конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська злагода" про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 983400,84 грн, з яких: 576513,65 грн - основний борг зі сплати орендної плати, 128576,60 грн - основний борг з компенсації витрат на комунальні послуги, 52731,64 грн - пеня, 211527,08 грн - штраф, 5103,06 грн - 3% річних та 8948,81 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення №1УИЗ0250001 від 01.03.2025 в частині своєчасної та повної сплати передбачених цією угодою платежів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 відкрито провадження у справі №910/10811/25 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі №910/10811/25 позов Приватного акціонерного товариства "Український конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва" задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська злагода" на користь позивача 576513,65 грн основного боргу зі сплати орендної плати, 52731,64 грн пені, 211527,08 грн штрафу, 5103,06 грн 3% річних та 8948,81 грн інфляційних втрат, в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська злагода" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення в оскаржуваній частині та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в зазначеній частині.
Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваного рішення, в оскаржуваній частині, неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, порушено норми процесуального права.
Основні аргументи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- нараховані відповідачем 52731,64 грн пені, 211527,08 грн штрафу, 5103,06 грн 3% річних та 8948,81 грн інфляційних втрат повністю погашаються грошовими коштами-забезпечення у розмірі 319660 грн;
- спірний договір оренди є припинений на підставі ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України (далі - ГК України) з 23.06.2025, у зв'язку зі знищенням об'єкта оренди. Враховуючи, що договірні відносини припинені з 23.06.2025, претензій щодо відшкодування збитків та компенсації ушкоджень від позивача відповідачу не надходило, гарантійний внесок у розмірі 319660 грн зараховується в рахунок оплати неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань;
- враховуючи, що комунально-забезпечувальний платіж надійшов на рахунок позивача 10.04.2025, а з 23.06.2025 відносини оренди припинені (у зв'язку зі знищенням об'єкту оренди), відсутні підстави для нарахування пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат за неналежне виконання зобов'язання щодо оплати комунальних послуг за періоди з 11.05.2025 по 22.08.2025 та з 11.07.2025 по 22.08.202.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2025 апеляційну скаргу у справі №910/10811/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Перевіривши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська злагода", суддею-доповідачем виявлено її недоліки, а саме відсутність доказів сплати судового збору у встановлених законом порядку та розмірі, у зв'язку з чим ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2025 апеляційну скаргу у справі №910/10811/25 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська злагода" у справі №910/10811/25, призначено її до розгляду на 10.02.2026 та встановлено позивачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.
22.01.2026 до суду від Приватного акціонерного товариства "Український конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва" надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого позивач заперечує проти доводів скарги відповідача, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Позивач зауважує, що надані відповідачем докази в підтвердження обставин знищення об'єкту нерухомості не містять констатації факту знищення майна, а лише фіксують наслідки пошкодження. Відповідно, такі докази не можуть вважатися належною підставою для припинення дії договору з 23.06.2025 на підставі ч. 2 ст. 291 ГК України, а також не звільняють відповідача від виконання зобов'язань за договором.
За доводами позивача, 21.08.2025 він направив відповідачу повідомлення про розірвання договору оренди з 27.08.2025 та про зарахування грошових коштів-забезпечення, сплачених орендарем як неустойку за порушення умов договору, а тому вимога відповідача щодо зарахування грошових коштів-забезпечення в рахунок штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат є безпідставною в силу приписів укладеного між сторонами договору.
На електронну адресу суду 29.01.2026 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська злагода" надійшла заява про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2026 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська злагода" про участь у судовому засіданні 10.02.2026 у справі №910/10811/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
У судовому засіданні 10.02.2026, яке відбулося в режимі відеоконференції, представники сторін надали пояснення по суті спору. Представник відповідача вимоги скарги підтримав, просив суд її задовольнити. Представник позивач заперечував проти доводів скарги, просив залишити без змін оскаржуване рішення суду.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши думку представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржниками доводи та вимоги апеляційних скарг, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як слідує з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 01.03.2025 між Приватним акціонерним товариством "Український конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська злагода" (орендар) укладений договір оренди нежитлового приміщення №1УИЗ0250001, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплачуване користування нежитлове приміщення загальною площею 1100,00 м2 (далі - об'єкт оренди) на 2 (другому) поверсі будівлі (літера І), яке знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Польова, 24.
За змістом п. п. 1.2, 1.5 договору об'єкт оренди може використовуватися орендарем винятково для розміщення офісу. Об'єкт оренди передається орендарю 01.03.2025 по акту приймання-передачі.
З матеріалів справи вбачається, що орендодавець за відповідним актом приймання-передачі від 01.03.2025 передав, а орендар прийняв в орендну нежитлове приміщення загальною площею 1100,00 м2 на 2 (другому) поверсі будівлі (літера І), яке знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Польова, 24.
За умовами п. 2.3.6 цієї угоди орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати плату за оренду, компенсацію комунальних платежів, інших платежів, передбачених цим договором, відповідно до умов означеного правочину.
Пунктами 3.1-3.5 договору встановлено, що орендар зобов'язаний вносити плату за користування об'єктом оренди в розмірах та в строки, обумовлені цим договором (п. 3.1 договору).
Плата за оренду нараховується орендареві з дати підписання сторонами акта №1 (п. 3.2 договору).
Якщо інше не передбачено цим договором, плата за оренду сплачується орендарем щомісяця, не пізніше 10-го числа поточного місяця (п. 3.3 договору).
Орендодавець виставляє орендареві рахунок на оплату плати за оренду, розрахованої відповідно до додатка №2 до цього договору. Орендар зобов'язаний сплачувати плату за оренду не пізніше строку, зазначеного в цьому договорі, незалежно від факту одержання ним зазначених рахунків. При неотриманні орендарем зазначених рахунків, плата за оренду розраховується орендарем самостійно відповідно до додатку №2 до цього договору (п. 3.4 договору).
Додатком №2 до договору сторони визначили, що плата за оренду об'єкта оренди за кожний місяць складається з двох частин: орендної плати та додаткової плати, а також погодили порядок визначення та обрахунку орендної та додаткової плат.
Відповідно до п. 3.6 договору орендар, крім плати за оренду, повинен компенсувати/сплачувати витрати на комунальні послуги, якими він користується (електроенергія, водопостачання, опалення тощо) та витрати на комунальні послуги в місцях загального користування, які розподіляються між всіма орендарями будівлі пропорційно площі об'єкта оренди до загальної площі будівлі.
Компенсація витрат на комунальні послуги не входить до розрахунку плати за оренду та оплачується орендарем за діючими тарифами (п. 3.6.1 договору).
Орендар компенсує орендодавцю витрати на комунальні послуги на підставі виставлених орендодавцем рахунків, згідно з отриманими від орендодавця розрахунків фактичних витрат, а також у випадку встановлення орендодавцем лічильників - на підставі їх показників (п. 3.6.2 договору).
За умовами п. 3.6.3 договору перерахування компенсації витрат на комунальні послуги здійснюється орендарем на підставі виставлених орендодавцем рахунків або актів наданих послуг (щодо компенсації комунальних послуг) не пізніше 10 числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем. Орендодавець до 5 числа місяця, що слідує за оплачуваним місяцем, виставляє орендареві рахунки на компенсацію витрат на комунальні послуги та акт наданих послуг (щодо компенсації комунальних послуг). Обов'язок по отриманню вищевказаного рахунка та акта покладається на орендаря. У разі неотримання рахунка на компенсацію витрат на комунальні послуги за оплачуваний місяць або відповідного акта орендарем, останній зобов'язаний сплатити таку компенсацію орендодавцю у розмірі витрат на комунальні послуги за місяць, попередній оплачуваному. Після отримання орендарем рахунка або відповідного акта за такий оплачуваний місяць сторони проводять перерахунок. У разі, якщо сплачена орендарем сума витрат перевищує суму, що мала бути сплачена, переплата зараховується в рахунок оплати витрат на комунальні послуги за наступний місяць. Якщо сплачена орендарем сума витрат менша, ніж сума, що мала бути сплачена - орендар здійснює доплату протягом трьох банківських днів з дати одержання рахунка або підписання акта.
Згідно з п. 3.6.4 договору орендар має зобов'язання перерахувати на поточний рахунок орендодавця протягом 5 календарних днів з моменту підписання цього договору грошові кошти (далі - комунально-забезпечувальний платіж) в розмірі подвійного розміру вартості найбільшого місячного обсягу споживання комунальних послуг, згідно погоджених з орендодавцем лімітів споживання комунальних послуг, згідно погоджених з орендодавцем лімітів споживання комунальних послуг, що виконуватимуть функцію забезпечення та будуть гарантією належного виконання грошових зобов'язань по компенсації витрат за спожиті комунальні послуги протягом дії цього договору. За період знаходження комунально-забезпечувального платежу на поточному рахунку орендодавця, а також за користування ним, не нараховуються відсотки та не передбачено інших видів компенсацій або плати за користування грошовими коштами.
За ініціативою орендодавця, поточна заборгованість орендаря по компенсації витрат за спожиті комунальні послуги може компенсувати з комунально-забезпечувального платежу. В такому разі, орендодавець, виставляє орендарю рахунок на відновлення комунально-забезпечувального платежу, або його частини, протягом 5 календарних днів з моменту отримання рахунку. Орендар має відновити початковий розмір комунально-забезпечувального платежу.
У випадку, якщо комунально-забезпечувальний платіж не був використаний у вищезазначеному порядку, він зараховується в рахунок компенсації витрат за спожиті комунальні послуги за останні два місяці строку оренди.
Якщо розмір комунально-забезпечувального платежу менший за розмір фактичних витрат за спожиті комунальні послуги за останні два місяці строку оренди, що підлягають компенсації, то орендар зобов'язаний здійснити оплату не покритого комунально-забезпеченим платежем розміру фактичних витрат за спожиті комунальні послуги не пізніше 10 числа місяця, що слідує за оплачуваним.
Якщо розмір комунально-забезпечувального платежу перевищує розмір фактичних витрат за спожиті комунальні послуги з останні два місяці строку оренди, що підлягають компенсації, то надлишок підлягає поверненню на рахунок орендаря протягом 15 календарних днів після повернення об'єкта оренди і підписання відповідного акта №2.
У відповідності до п. 3.14 договору орендар має зобов'язання перерахувати на поточний рахунок орендодавця протягом 5 календарних днів з моменту підписання цього договору грошові кошти в розмірі 319660 грн без ПДВ, які є забезпеченням належного виконання орендарем негрошових зобов'язань по цьому договору, у тому числі, але не обмежуючись, щодо повернення об'єкта оренди орендодавцю у належному стані та належним чином (далі - грошові кошти-забезпечення). Сторони розуміють, що грошові кошти-забезпечення, у розумінні цього договору, не є орендною платою чи іншою платою за товари, роботи, послуги. Крім того, сторони домовились, що за період знаходження грошових коштів-забезпечення на поточному рахунку орендодавця, а також за користування цією сумою, не нараховуються відсотки та не передбачено інших видів компенсацій, як плати за користування такими грошовими коштами.
Грошові кошти-забезпечення можуть бути використані орендодавцем в будь-який момент впродовж дії договору, у разі наявності заборгованості орендаря. В такому разі, заборгованість орендаря по сплаті неустойки (штрафу), у зв'язку із невиконанням чи неналежним виконанням орендарем своїх зобов'язань за цим договором, та/або заборгованість з компенсації нанесених збитків або пошкодження майна орендодавця, по письмовому повідомленню орендодавцем орендаря може компенсуватися з грошових коштів-забезпечення. У такому випадку, зобов'язання орендодавця щодо повернення використаної частини грошових коштів-забезпечення, та зобов'язання орендаря по сплаті неустойки (штрафу), у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням орендарем своїх зобов'язань за цим договором, та/або заборгованість з компенсації нанесених збитків або пошкодження майна орендодавця в частині компенсованій з грошових коштів-забезпечення припиняються на підставах встановлених цим договором за домовленістю сторін без укладання будь-яких угод.
Розділом 7 договору сторони визначили відповідальність за неналежне виконання зобов'язань за договором.
Так, згідно п. 7.2 договору у випадку затримок з боку орендаря в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених цим договором, орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі офіційно встановленої подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожен день прострочення від суми заборгованості.
За умовами п. 7.2.1 договору до орендаря застосовується додаткова відповідальність за прострочення виконання грошових зобов'язань:
- якщо період прострочення становить більше 7 календарних днів, то орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю штраф у розмірі 30% від простроченої суми грошового зобов'язання (п. 7.2.1.3).
Пунктами 10.1, 10.2 договору встановлено, що останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повернення об'єкта оренди по акту №2 та повного розрахунку між сторонами згідно з умовами цього договору. Строк оренди починається з моменту прийняття орендарем об'єкта оренди за актом №1 і закінчується 31.03.2026.
Відповідно до п. 10.4 договору, у випадку прострочення оплати орендарем будь-яких платежів (в повному обсязі або їх частину) по цьому договору більше ніж на 5 календарних днів підряд, дія договору припиняється в односторонньому поряду за ініціативи орендодавця, при цьому, 100% розміру грошових коштів-забезпечення сплачених орендодавцю відповідно до п. 3.14 договору, не повертається і зараховується, як неустойка, яку орендар сплачує орендодавцю. В такому випадку днем припинення дії цього договору вважається 6 (шостий) календарний день з дня направлення орендодавцем письмового повідомлення на адресу орендаря про припинення дії договору та орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди орендодавцю по акту №2 не пізніше дати дострокового припинення дії цього договору.
Додатками №2 та №3 до договору сторонами узгоджено розмір плати за оренду, порядок розрахунків, а також за комунальні платежі.
01.03.2025 за актом приймання-передачі №1 позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежитлове приміщення загальною площею 1100 кв.м., на 2-му поверсі будівлі (літера І), яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Польова, 24.
На виконання умов договору, 10.04.2025 відповідачем сплачено позивачу в якості комунально-забезпечувального платежу 159829 грн.
24.04.2025 відповідач перерахував на рахунок позивача 319660 грн в якості грошового забезпечення за договором.
За повідомлення позивача, у період з квітня 2025 року по червень 2025 року орендодавцем було виставлено орендарю наступні рахунки-фактури на оренду нежитлового приміщення:
- №000027272025/4601 від 30.04.2025 (компенсація комунальних послуг за квітень 2025 року) на суму 74811,54 грн;
- №000000027/2025 від 01.05.2025 (плата за оренду нежитлового приміщення за травень 2025 року) на суму 319660 грн;
- №0000000001/2025 від 01.06.2025 (плата за оренду нежитлового приміщення за червень 2025 року) на суму 256853,65 грн;
- №000039242025/4601 від 23.06.2025 (компенсація комунальних послуг за червень 2025 року) на суму 53765,06 грн.
Проте, відповідач не здійснив оплату орендної плати та не компенсував комунальні послуги за вказані періоди.
21.08.2025 орендар направив на адресу орендаря повідомлення про розірвання договору оренди з 27.08.2025 на підставі п. 10.4 договору.
Враховуючи несплату орендарем наявної в нього заборгованості з орендної плати та компенсації витрат на комунальні послуги у вищенаведених розмірах, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача боргу зі сплати орендної плати, боргу з компенсації витрат на комунальні послуги, пені, штрафу, 3% річних та інфляційні втрати.
Відповідач заперечував проти позовних вимог в частині стягнення з відповідача витрат на комунальні послуги в розмірі 128576,60 грн, 52731,64 грн пені, 211527,08 грн штрафу, 5103,06 грн 3% річних та 8948,81 грн інфляційних нарахувань вказуючи, що відповідні суми повністю погашені за рахунок комунально-забезпечувального платежу та грошових коштів-забезпечення.
За результатами розгляду спору суд першої інстанції встановивши неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати орендних платежів та комунальних послуг, визнав правомірними та обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення боргу з орендної плати в загальному розмірі 576513,65 грн, 5103,06 грн 3% річних, 8948,81 грн інфляційних втрат, 52731,64 грн пені (нарахованої на прострочені суми основного боргу за договором) та 211517,08 грн штрафу (нарахованого внаслідок несвоєчасного проведення відповідачем розрахунків за договором). Водночас, місцевий господарський суд, беручи до уваги приписи п. 3.6.4 договору, дійшов висновку про наявність підстав для зарахування комунально-забезпечувального платежу в розмірі 159829 грн в рахунок компенсації спірних витрат за спожиті комунальні послуги в загальному розмірі 128576,60 грн, з огляду на що у задоволенні вказаних вимог відмовив.
Як слідує зі змісту апеляційної скарги, відповідач оскаржує рішення суду лише в частині стягнення пені, штрафу, 3% річних та 8948,81 грн інфляційних втрат, а тому, враховуючи межі перегляду справи апеляційним судом, відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, рішення суду першої інстанції в даному випадку переглядається лише у відповідній частині.
При цьому колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, а саме в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача боргу з орендної плати в загальному розмірі 576513,65 грн та відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 128576,620 грн компенсації витрат на комунальні послуги.
У той же час колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу, пені та 3% річних та вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частинами 1, 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Статтею 283 ГК України (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Пункт 4 частини 2 статті 291 ГК України (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) визначає, що договір оренди припиняється у разі загибелі (знищення) об'єкта оренди.
У відзиві на позовну заяву відповідач відмічав, що 23.06.2025 внаслідок ракетної атаки Російської Федерації (далі - рф) на м. Київ постраждала низка цивільних об'єктів, включаючи нежитлову будівлю, у якій знаходиться орендоване приміщення. Внаслідок атаки об'єкт оренди було фізично зруйновано (знищено) та подальше його безпечне використання за цільовим призначенням стало неможливим, що підтверджується фото та відеофіксацією, зробленими на місці події.
Обставина знищення об'єкта оренди (разом із усією документацією, комп'ютерною та офісною технікою, іншим майном відповідача) внаслідок пожежі, яка утворилася після обстрілу, підтверджується листом Солом'янського РУ ГУ ДНСН України в м. Києві. У даному листі зазначено, що 23.06.2025 у двоповерховій адміністративній будівлі Приватного акціонерного товариства "Український конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва" за адресою: м. Київ, Солом'янський р-н, вул. Польова 24-І, внаслідок збройної агресії рф було знищено все майно у приміщенні, яке орендує Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська злагода".
Крім цього, обставина знищення об'єкта оренди 23.06.2025 підтверджується також довідкою про знищення майна, протоколом інвентаризації, скріншотами із зображенням знищеного об'єкта оренди, з яких вбачається, що об'єкт оренди зазнав масштабних руйнувань та не придатний для подальшого використання, а також рішенням у судовій справі №910/9449/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська злагода" до держави вф про стягнення збитків.
Відповідач зазначає, що оскільки договір оренди було припинено 23.06.2025 на підставі п. 5 ч. 2 ст. 291 ГК України, у зв'язку із знищенням об'єкта оренди, до 23.06.2025 орендодавець не звертався до орендаря з повідомленням про розірвання договору, гарантійний внесок у сумі 319660 грн позивачем не використаний та має бути зарахований в рахунок зобов'язань відповідача щодо сплати неустойки за договором оренди.
Позивач в свою чергу зазначає, що оскільки об'єкт оренди не повертався відповідачем, а факт знищення об'єкту оренди, як частини будівлі (літера І), яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Польова, 24 документально не підтверджений, відсутні підстави для зарахування грошових коштів-забезпечення в рахунок штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Колегія суддів констатує, що за змістом ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини першої ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Обставина, про яку стверджує сторона, підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 08.11.2023 у справі №16/137б/83б/22б (910/12422/20)).
Такий же стандарт доказування застосувала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (п. 81).
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює потребу співставлення судом доказів. Отже, з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на надані позивачем докази пошкодження об'єкту оренди, і як наслідок неможливість використання об'єкту оренди, що кореспондується із приписами п. 4 ч. 2 ст. 291 ГК України, та відсутність на противагу наданим відповідачем доказам, жодного доказу в підтвердження можливості експлуатації об'єкта оренди у відповідності до умов договору, як і доказів відсутності руйнувань (пошкоджень) об'єкта оренди, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що договір оренди припинив свою дію саме 23.06.2025.
Разом з тим колегія суддів наголошує, що сторони договору позбавлені можливості підписати акт приймання-передачі по поверненню об'єкта оренди (акт №2) у відповідності до п. 9.1 договору), у зв'язку з його руйнуванням (пошкодженням), що відповідно нівелює мету складення такого акту, а отже майно вважається повернутим 23.06.2025, що ототожнюється у даному випадку із обставинами, які стали підставою припинення договору, і не могли бути обумовлені сторонами, при його укладенні.
Окрім того, виходячи зі змісту умов договору, слід зауважити, що забезпечувальний платіж у розмір 319660 грн, забезпечував належне виконання орендарем негрошових зобов'язань по цьому договору, у тому числі, але не обмежуючись, щодо повернення об'єкта оренди орендодавцю у належному стані та належним чином, а отже з огляду на руйнування (пошкодження) об'єкту оренди, такий платіж втратив свою актуальність.
Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів порушення позивачем умов договору, що мало б наслідком утримання сплаченого позивачем забезпечувального платежу у розмірі 319660 грн, а договір припинив свою дію 23.06.2025, а не з 27.08.2025, як помилково стверджує позивач та на що вказав суд першої інстанції, відсутні підстави для зарахування забезпечувального платежу в якості неустойки згідно п. 10.4 договору.
У той же час слід зазначити, що за умовами п. 3.14 договору грошові кошти-забезпечення можуть бути використані орендодавцем в будь-який момент впродовж дії договору, у разі наявності заборгованості орендаря. У такому разі заборгованість орендаря по сплаті неустойки (штрафу) у зв'язку із невиконанням чи неналежним виконанням орендарем своїх зобов'язань за цим договором та/або заборгованість з компенсації нанесених збитків або пошкодження майна орендодавця, по письмовому повідомленню орендодавцем орендаря може компенсуватися з грошових коштів-забезпечення. У такому випадку зобов'язання орендодавця щодо повернення використаної частини грошових коштів-забезпечення та зобов'язання орендаря по сплаті неустойки (штрафу), у зв'язку із невиконанням або неналежним виконанням орендарем своїх зобов'язань за цим договором, та/або заборгованість з компенсації нанесених збитків або пошкодження майна орендодавця в частині, компенсованій з грошових коштів-забезпечення, припиняються на підставах, встановлених цим договором, за домовленістю сторін без укладення будь-яких угод.
З огляду на встановлені судом обставини, з метою дотримання основних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів вважає, що у даному випадку грошові кошти-забезпечення можуть бути використані орендодавцем у якості погашення заборгованості орендаря по сплаті неустойки (штрафу) на підставі п. 3.14 договору.
З матеріалів справи слідує та не заперечується сторонами, що станом на 23.06.2025 у відповідача була наявна заборгованість:
- зі сплати компенсації витрат за комунальні послуги за квітень 2025 року в розмірі 74811,54 грн, а також з 11.07.2025 виник обов'язок зі сплати комунальних послуг за червень 2025 року в розмірі 53765,06 грн;
- зі сплати орендної плати за травень 2025 року в розмірі 319660 грн та за червень 2025 року в розмірі 256853,65 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладених на нього грошових зобов'язань за договором, позивач просив суд стягнути з відповідача:
1) 3% річних у загальному розмірі 5103,06 грн, з яких:
- 2732,44 грн нараховані за період з 11.05.2025-22.08.2025 на суму 319660 грн (орендна плата за травень);
- 1541,12 грн нараховані за період з 11.06.2025-22.08.2025 на суму 256853,65 грн (орендна плата за червень);
- 639,48 грн нараховані за період з 11.05.2025-22.08.2025 на суму 74811,54 грн (комунальні послуги за квітень);
- 190,02 грн нараховані за період з 11.07.2025-22.08.2025 на суму 53765,06 грн (комунальні послуги за червень).
2) 8948,81 грн інфляційних втрат, з яких:
- 6093,29 грн нараховані за період з 11.05.2025-22.08.2025 на суму 319660 грн (орендна плата за травень);
- 1537,01 грн нараховані за період з 11.06.2025-22.08.2025 на суму 256853,65 грн (орендна плата за червень);
- 4126,04 грн нараховані за період з 11.05.2025-22.08.2025 на суму 74811,54 грн (комунальні послуги за квітень);
- -107,53 грн (дефляція) нараховані за період з 11.07.2025-22.08.2025 на суму 53765,06 грн (комунальні послуги за червень).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум процентів річних та інфляційних втрат до повного виконання грошового зобов'язання.
За результатами розгляду спору суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 5103,06 грн 3% річних та 8948,81 грн інфляційних втрат за заявлений позивачем період (з 11.05.2022 по 22.08.2025).
Проте, зважаючи на положення п. 3.6.4 договору та враховуючи, що договір оренди було припинено 23.06.2025, а не 27.08.2025, колегія суддів не погоджується з періодом нарахованих позивачем 3% річних за невнесення відповідачем оплати за спожиті комунальні послуги.
На переконання колегії суддів, щонайменше з моменту знищення об'єкту оренди (23.06.2025) орендодавець повинен був здійснити зарахування комунально-забезпечувального платежу в рахунок погашення заборгованості. А отже, нарахування 3% річних та інфляційних втрат за невнесення відповідачем оплати за спожиті комунальні послуги після 23.06.2025 є безпідставним, на що суд першої інстанції уваги не звернув.
Враховуючи наведене, колегія суддів за допомогою системи Ліга-360 здійснивши власний розрахунок 3% річних, з урахуванням визначених позивачем та встановлених судом періодів, встановила, що вірними є наступні нарахування:
- 2732,44 грн нараховані за період з 11.05.2025-22.08.2025 на суму 319660 грн (орендна плата за травень);
- 1541,12 грн нараховані за період з 11.06.2025-22.08.2025 на суму 256853,65 грн (орендна плата за червень);
- 270,55 грн нараховані за період з 11.05.2025-23.06.2025 на суму 74811,54 грн (комунальні послуги за квітень).
Отже, обґрунтованими до стягнення з відповідача є 3% річних у розмірі 5103,06 грн.
Здійснивши арифметичний розрахунок інфляційних втрат, з урахуванням визначених позивачем та встановлених судом періодів, колегія суддів встановила, що їх розмір становить 9209,16 грн. Проте, оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 ГПК України), до стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати в заявленому позивачем розмірі 8948,81 грн.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань за договором, позивач просив суд стягнути з відповідача 52731,64 грн пені, нарахованої на прострочені суми основного боргу за спірними щомісячними платежами окремо у період з 11.05.2022 по 22.08.2025 та 211527,08 грн штрафу, нарахованого внаслідок несвоєчасного проведення відповідачем розрахунків за договором протягом більше 7 календарних днів.
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що у випадку затримок з боку орендаря в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених цим договором, на користь орендодавця, орендар сплачує пеню в розмірі офіційно встановленої подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, за кожний день прострочення від суми заборгованості.
За змістом пункту 7.2.1.3 договору крім зазначеного вище у п. 7.2 договору, до орендаря застосовується додаткова відповідальність за прострочення виконання грошових зобов'язань: якщо період прострочення становить більше 7 календарних днів, орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю штраф у розмірі 30 відсотків від простроченої суми грошового зобов'язання.
З огляду на встановлення судом факту припинення договору оренди з 23.06.2025, нарахування в тому числі і штрафних санкцій за невнесення відповідачем оплати за спожиті комунальні послуги обмежується датою припинення договору (23.06.2025).
Здійснивши власний розрахунок штрафних санкцій колегія суддів встановила, що вірними є наступні нарахування:
1) штраф за прострочення виконання грошових зобов'язань у розмірі 175659,61 грн, з яких:
- 95898 грн нараховані за період з 11.05.2025-22.08.2025 на суму 319660 грн (орендна плата за травень);
- 77056,10 грн нараховані за період з 11.06.2025-22.08.2025 на суму 256853,65 грн (орендна плата за червень);
- 2705,51 грн нараховані за період з 11.05.2025-23.06.2025 на суму 74811,54 грн (комунальні послуги за квітень);
2) пеня нарахована згідно п. 7.2 договору в розмірі 46955,80 грн, з яких:
- 28235,17 грн нараховані за період з 11.05.2025-22.08.2025 на суму 319660 грн (орендна плата за травень);
- 15924,93 грн нараховані за період з 11.06.2025-22.08.2025 на суму 256853,65 грн (орендна плата за червень);
- 2795,70 грн нараховані за період з 11.05.2025-23.06.2025 на суму 74811,54 грн (комунальні послуги за квітень).
Як було зазначено, умовами договору (п. 3.14) сторони передбачили можливість компенсації заборгованості орендаря по сплаті неустойки (штрафу) з грошових-коштів забезпечення.
Тобто, користуючись принципом свободи договору сторони визначили конкретний вид неустойки, який може бути компенсований за рахунок грошових-коштів забезпечення - штраф.
За наведеного колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для зарахування сплачених відповідачем 24.04.2025 грошових коштів-забезпечення у розмірі 319660 грн в рахунок зобов'язань відповідача щодо сплати штрафу на суму 175659,61 грн.
У той же час решта невикористаних грошових коштів-забезпечення в розмірі 144000,39 грн (319660 грн - 175659,61 грн) не входить до предмету спору та безпосереднього дослідження у даній справі. Разом із тим, за умовами договору така сума підлягатиме поверненню на рахунок відповідача протягом 15 календарних днів після повернення об'єкта оренди і підписання відповідного акта №2.
За наведеного, колегія суддів вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 46955,80 грн пені, 4544,11 грн 3% річних, 8948,81 грн інфляційних втрат.
Таким чином є слушними аргументи скаржника стосовно неповного з'ясування судом першої інстанції всіх обставин справи, невірного нарахування штрафних санкцій та 3% річних за невнесення відповідачем оплати за спожиті комунальні послуги.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зважаючи на встановлені судом обставини, з урахуванням наведених норми законодавства, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині стягнення штрафу, пені та 3% річних зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає, а тому вказане рішення не можна визнати законним і обґрунтованим.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є нез'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська злагода" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у даній справі підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення, на підставі п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України, підлягає скасуванню в частині стягнення пені, штрафу і 3% річних з прийняттям в цій частині нового рішення.
Враховуючи часткове скасування оскаржуваного судового рішення, у відповідності до ч. 14 ст. 129 ГПК України, суд апеляційної інстанції змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог (у розмірі 636962,37 грн), з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 7643,55 грн.
Також зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, з позивача на користь відповідача слід стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3921,51 грн (відповідно до пропорції, розмір задоволених апеляційних вимог становить 78,28%).
Частиною 11 статті 129 ГПК України передбачено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи положення ч. 11 ст. 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 3722,04 грн (7643,55 грн - 3921,51 грн).
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська злагода" задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі №910/10811/25 скасувати в частині стягнення пені, штрафу і 3% річних та ухвалити в цій частині нове рішення.
3. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі №910/10811/25 викласти в наступній редакції:
« 1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська злагода" (08140, Київська область, Бучанський район, вулиця Компресорна, будинок 3; код ЄДРПОУ 45522165) на користь Приватного акціонерного товариства "Український конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва" (03065, місто Київ, вулиця Польова, будинок 24; код ЄДРПОУ 22883891) 576513,65 (п'ятсот сімдесят шість тисяч п'ятсот тринадцять гривень шістдесят п'ять копійок) основного боргу зі сплати орендної плати, 46955,80 грн (сорок шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять гривень вісімдесят копійок) пені, 4544,11 грн (чотири тисячі п'ятсот сорок чотири гривні одинадцять копійок) 3% річних, 8948,81 грн (вісім тисяч дев'ятсот сорок вісім гривень вісімдесят одна копійка) інфляційних втрат.
3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити».
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська злагода" (08140, Київська область, Бучанський район, вулиця Компресорна, будинок 3; код ЄДРПОУ 45522165) на користь Приватного акціонерного товариства "Український конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва" (03065, місто Київ, вулиця Польова, будинок 24; код ЄДРПОУ 22883891) 3722,04 грн (три тисячі сімсот двадцять дві гривні чотири копійки) витрат зі сплати судового збору.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.
6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.
Повна постанова складена 16.02.2026.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді В.В. Андрієнко
С.І. Буравльов