вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" лютого 2026 р. Справа № 920/743/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Буравльова С.І.
Євсікова О.О.
секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Небокрай філмз"
на рішення Господарського суду Сумської області від 23.09.2025
у справі № 920/743/25 (суддя Вдовенко Д.В.)
за позовом Державного агентства України з питань кіно
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Небокрай філмз"
про стягнення коштів,
Державним агентством України з питань кіно (далі - позивач; Держкіно) подано до Господарського суду Сумської області позовну заяву, в якій заявлено вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Небокрай філмз" (надалі - ТОВ "Небокрай філмз"; Товариство; апелянт; скаржник) грошових коштів в сумі 706 880 грн, в тому числі: 470 000 грн - попередньої оплати за невиконані роботи за договором, 171 080 грн - пені, 65 800 грн - штрафу відповідно до договору про надання державної підтримки у формі здійснення публічних закупівель товарів, робіт послуг, необхідних для виробництва (створення) національного неігрового фільму-дебюту "От вінта" № 181 від 12.11.2021, укладеного між сторонами.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 23.09.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Небокрай філмз" на користь Державного агентства України з питань кіно 171 080 грн пені, 65 800 грн штрафу, 2 842 грн 56 коп. витрат по сплаті судового збору. У задоволенні позову в іншій частині - відмовлено.
Як зазначено місцевим господарським судом, оскільки договір є діючим, не розірваним, зобов'язання відповідача не припинені і при цьому кошти попередньої оплати використані, зокрема на суму попередньої оплати, відповідач частково виконав роботи, що підтверджується підписаним сторонами проміжним актом, підстави для повернення попередньої оплати згідно з п. 9.6 договору відсутні, у зв'язку з чим відмовлено в задоволенні позову в цій частині. В свою чергу, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені та штрафу є правомірними та обґрунтованими.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "Небокрай філмз" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду Сумської області від 23.09.2025 шляхом зменшення пені до 34 216 грн та штрафу до 13 160 грн. У іншій частині рішення залишити без змін.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення в частині часткового задоволення позовних вимог ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Апелянт зазначає, що попередня оплата, перерахована Держкіно на користь ТОВ "Небокрай філмз", становить 470 000 грн, тоді як стягнуті штрафні санкції складають 236 880 грн, тобто понад 50% від суми отриманих коштів. Такий розмір є непропорційним та суперечить принципу справедливості.
Скаржник звертає увагу, що договір № 181 укладено 12 листопада 2021 року. Підготовчі роботи завершено на початку лютого 2022 року. 24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення, що є загальновідомою обставиною, яка не потребує доказування. Війна істотно ускладнила виробництво фільму, проте ТОВ "Небокрай філмз" продовжувало роботу. У вересні - жовтні 2022 року виконано значний обсяг виробничих робіт, прийнятих Держкіно без зауважень.
Також 12 липня 2023 року ТОВ "Небокрай філмз" звернулось до Держкіно з листом № 12/07 щодо погодження нової концепції фільму та зменшення хронометражу. Рішенням Ради № 104 від 27.07.2023 нову концепцію було погоджено, що спричинило додатковий обсяг робіт. Питання щодо зменшення хронометражу залишилося невирішеним, що створило невизначеність у подальших діях виконавця. Крім того, за сценарієм, головним героєм фільму «От вінта» є ветеран АТО Глушко А. Якого у вересні 2023 року заарештовано та взято під варту у зв'язку з обвинуваченням у тяжкому злочині, що унеможливило завершення зйомок фінальних епізодів. Вироком Полтавського районного суду від 10.12.2024 у кримінальній справі № 545/4559/23 його визнано винним, а ухвалою Полтавського апеляційного суду від 20.03.2025 вирок залишено без змін.
Відповідач акцентує, що під час судових дебатів представник відповідача просив зменшити розмір штрафних санкцій, однак суд 1-ої інстанції не надав належної правової оцінки наведеним винятковим обставинам. При цьому, метою укладення договору № 181 від 12.11.2021 про надання державної підтримки є сприяння кіновиробництву, а не створення надмірного фінансового тягаря для суб'єктів творчої діяльності. Відтак, стягнення штрафних санкцій у розмірі понад половину отриманої державної підтримки є неспівмірним і суперечить соціальній меті державної підтримки культурних проєктів. Так, апелянт вважає справедливим зменшення штрафних санкцій до 47 000 грн, що становить 10% від суми державної підтримки, отриманої ТОВ "Небокрай філмз".
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2025, апеляційна скарга в справі № 920/743/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Буравльов С.І., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Небокрай філмз" на рішення Господарського суду Сумської області від 23.09.2025 у справі № 920/743/25. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Небокрай філмз" на рішення Господарського суду Сумської області від 23.09.2025 у справі № 920/743/25 призначено на 13.01.2026.
Призначене судове засідання 13.01.2026 не відбулося з технічних причин. Дана обставина підтверджується актом Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 щодо знеструмлення електромережі суду, вихід з ладу сервера автоматизованої системи та інші умови, що впливають на безперебійність на функціонуваня автоматизованої системи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Небокрай філмз" на рішення Господарського суду Сумської області від 23.09.2025 у справі № 920/743/25 відкладено на 03.02.2026.
На адресу апеляційного господарського суду від Держкіно надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Згідно тверджень Держкіно, договір не містить визначення мети його укладення, а тому представник свідомо вводить суд в оману, стверджуючи, що «метою укладення договору № 181 від 12.11.2021 про надання державної підтримки є сприяння кіновиробництву…». Позивач звернув увагу й на те, що строк завершення виробництва фільму, як й строк дії договору, - сплинув 31 грудня 2023 року . Більш того, станом на 26 грудня 2025 року ТОВ "Небокрай філмз" не виконало умови договору та не закінчило виробництво фільму. При цьому, відповідач систематично доводить неправдиву інформацію щодо строків завершення виробництва фільму.
Окремо позивач підкреслив, що укладаючи договір, відповідач свідомо погодився на розмір встановлених штрафних санкцій та не заперечував щодо нього.
Також на думку повивача, зменшення розміру штрафних санкцій на 80% фактично нівелює мету існування штрафу як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
12.01.2026 відповідачем подано клопотання про долучення нових доказів, а саме: наказу № 1-ОД-26 «Про завершення виробництва та початок процедури здачі фільму»; листа № 1 від 07.01.2026 «Щодо прийняття завершеного виробництвом фільму»; витяг із «Gmail» від 07.01.2026 «Щодо здачі фільму».
30.01.2026 Держкіно до суду подані заперечення проти клопотання відповідача про долучення доказів.
Представник апелянта в судовому засіданні 03.02.2026 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
У судовому засіданні представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення залишити без змін.
Щодо долучених відповідачем нових доказів судова колегія зазначає, що згідно з частинами 1-3 статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частини 4, 5 статті 80 ГПК України).
У розумінні наведених положень докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована.
У свою чергу, статтею 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Системний аналіз положень статей 80 та 269 ГПК України дозволяє зробити висновок, що докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов'язок подання таких доказів. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.
Частиною 8 статті 80 ГПК України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Водночас, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.
Відтак, суд апеляційної інстанції не вправі надавати оцінку вказаним доказам під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, адже наведені у них обставини не були відомі суду під час розгляду спору по суті у суді першої інстанції, а отже не можуть впливати на оцінку законності чи обґрунтованості рішення.
Відповідно до положень статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, надані відповідачем нові докази не приймаються судом, оскільки прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених статтею 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто, без наявності належних доказів неможливості їх отримання та подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від відповідного заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює стороні більш сприятливі умови в розгляді конкретної справи.
Тому, долучені апелянтом на стадії апеляційного розгляду нові докази, а саме: наказ № 1-ОД-26 «Про завершення виробництва та початок процедури здачі фільму»; лист № 1 від 07.01.2026 «Щодо прийняття завершеного виробництвом фільму»; витяг із «Gmail» від 07.01.2026 «Щодо здачі фільму» не приймаються апеляційним господарським судом до уваги на стадії апеляційного розгляду цієї справи.
Окремо колегія суддів звертає увагу, що відповідач не клопотав про поновлення йому процесуального строку на прийняття нових доказів судом апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 12.11.2021 між Державним агентством України з питань кіно (Держкіно) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Небокрай філмз" (Продюсер-Виконавець) укладено договір про надання державної підтримки у формі здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг, необхідних для виробництва (створення) національного неігрового фільму-дебюту "От вінта" № 181 (скорочено - договір), за умовами якого позивач зобов'язується надати державну підтримку у формі здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг, необхідних для виробництва (створення) національного фільму (код ДК 021:2015 (СРУ) - 92100000-2 послуги у сфері виробництва кіно - та відеопродукції), а відповідач зобов'язується здійснити виробництво (створення) національного фільму (назва (назва робоча): "От вінта" (надалі - фільм); автор сценарію: Ермоленко В.; режисер-постановник: Єрмоленко А.; вид: неігровий фільм; жанр: фільм-спостереження; хронометраж (хвилин екранного часу): 70 хв.; носій: цифровий; колір: кольоровий; формат кадру: 1:1,85; формат запису фонограми: Digital 5.1; мова фільму: українська) в порядку і на умовах, визначених договором, використати надану державну підтримку за цільовим призначенням (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 3.1. договору строки виробництва фільму визначаються виробничо-економічними показниками (додаток № 3 до договору).
Згідно п. 3.2. договору cтрок надання Держкіно акта про завершення виробництва (створення) фільму становить 11 (одинадцять) місяців після підписання договору.
За умовами п. 4.1 договору Держкіно надає державну підтримку в формі здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг Продюсеру-Виконавцю в розмірі 940 000,00 грн для виробництва (створення) фільму, що є сумою договору та складає 100% кошторисної вартості виробництва (створення) фільму.
Пунктом 6.1 договору передбачено, що Держкіно надає державну підтримку на виробництво (створення) фільму в розмірі, передбаченому п. 4.1 договору, за рахунок видатків загального фонду Державного бюджету України за КПКВК 3806030, в тому числі: у 2021 році в сумі 470 000,00 грн; очікуване фінансування в межах призначень державного бюджету на 2022 рік у сумі 470 000,00 грн.
Згідно з платіжною інструкцією № 164 від 23.11.2021 позивач здійснив попередню оплату для виробництва фільму в сумі 470 000 грн.
Відповідно до п.п. 6.7, 6.8 договору термін використання попередньої оплати на виконання робіт з виробництва (створення) фільму не може перевищувати одинадцяти місяців від дати платежу згідно з чинним законодавством.
Продюсер-Виконавець протягом дванадцяти місяців з дня надходження попередньої оплати на розрахунковий рахунок підтверджує її використання згідно з проміжним актом про частково виконані роботи з виробництва фільму разом із звітом про використання коштів та звітом фактичних витрат.
17.11.2022 сторони підписали акт про частково виконані роботи за договором на суму попередньої оплати - 470 000 грн, додатком до якого є звіт про використання коштів. Фактичні витрати підтверджені аудиторським висновком.
Пунктом 7.6 договору визначено, що після завершення виробництва фільму Продюсер-Виконавець згідно з терміном визначеним пунктом 3.2. договору надає Держкіно Акт про завершення виробництва фільму разом із звітом про фактичне використання коштів виробництва (створення) фільму та звітом фактичних витрат виробництва (створення) фільму, що підтверджується незалежною аудиторською компанією.
Відповідно до п. 7.11 договору завершений виробництвом фільм здається Держкіно за актом про завершення виробництва фільму разом з копією фільму на флеш носії в одному з наступних форматів: mov, аvі, mpg.
За умовами п. 6.4.1 договору після надання Держкіно акта про завершення виробництва фільму здійснюється остаточний розрахунок з Продюсером-Виконавцем. Оплата здійснюється за фактичними витратами, враховуючи попередні виплати, в сумі не більше ніж визначено генеральним кошторисом на виробництво фільму за рахунок Держкіно та обумовлену договором.
Згідно з п. 7.9 договору, якщо в ході виробництва фільму відбувається затримка державного фінансування, хвороба режисера-постановника (художника-постановника для анімаційних фільмах), виконавців головних ролей, невідповідність погодних та кліматичних умов творчому задуму та інші подібні події, які неможливо було передбачити та попередити, термін виконання зобов'язань переноситься за рішенням Ради з державної підтримки кінематографії відповідно до терміну дії зазначених обставин, про що укладається відповідна додаткова угода.
За результатами розгляду клопотання відповідача від 22.09.2022 щодо продовження терміну виробництва фільму через воєнний стан та зайнятість режисерки фільму волонтерською діяльністю, 17.11.2022 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору відповідно до якої виклали пункти 3.2, 6.7, 6.8, 13.1 у новій редакції: акт про завершення виробництва (створення) фільму надається Держкіно до 12 квітня 2023 року (п. 3.2); термін використання попередньої оплати на виконання робіт з виробництва (створення) фільму не може перевищувати дванадцяти місяців від дати платежу згідно з чинним законодавством (п. 6.7); Продюсер-Виконавець протягом одинадцяти місяців з дня надходження попередньої оплати на розрахунковий рахунок підтверджує її використання згідно з проміжним актом про частково виконані роботи з виробництва фільму разом із звітом про використання коштів та звітом фактичних витрат (п. 6.8). Договір набуває чинності з моменту його укладення і діє до 31 грудня 2023 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 13.1).
За результатами розгляду клопотання відповідача від 27.02.2023 щодо продовження терміну виробництва фільму через воєнний стан та зайнятість режисерки фільму волонтерською діяльністю, 31.03.2023 сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору відповідно до якої строк надання Держкіно акта про завершення виробництва (створення) фільму продовжено до 31 серпня 2023 року.
За результатами розгляду клопотання відповідача від 12.07.2023 щодо продовження терміну виробництва фільму через воєнний стан, зайнятість режисерки фільму волонтерською діяльністю, необхідністю переосмислення концепції та проведення додаткових зйомок (в рамках нової концепції авторка стає одним з персонажів фільму), 31.08.2023 сторони уклали додаткову угоду № 3, відповідно до якої строк надання Держкіно акта про завершення виробництва (створення) фільму визначено до 31 грудня 2023 року.
Рішенням Ради з державної підтримки кінематографії № 104 від 27.07.2023, крім продовження строку виробництва фільму до 31.12.2023, погоджено також нову концепцію.
У подальшому, листами від 18.11.2023 та 12.12.2023 відповідач звертався щодо продовження терміну виробництва фільму "От вінта" до 31 березня 2024 року, у зв'язку з затриманням головного героя.
Рада з державної підтримки кінематографії рішеннями від 24.11.2023 та від 20.12.2023 не погодила продовження строків виробництва (створення) фільму "От вінта" до 31 березня 2024 року.
09.02.2024 позивач звернувся до відповідача з листом № 3061-4-1/11-24, у якому просив надати документи щодо завершення виробництва (створення) національного неігрового фільму "От вінта" або повернути державні кошти в сумі 470 000,00 грн.
22.02.2024 відповідач листом № 22-02ОВ повідомив, що з низки непередбачуваних обставин робота над фільмом була призупинена, звернувся з проханням розглянути питання продовження терміну дії договору та строку виробництва і здачі фільму до 31 грудня 2024 року.
14.10.2024 відповідач звернувся з листом № 14-10ОВ, в якому просив Держкіно забезпечити розгляд, а Раду з державної підтримки кінематографії розглянути питання продовження терміну дії договору та строку виробництва і здачі фільму до 31 січня 2025 року. Відповідач повідомив, що триває монтаж фільму, який планується завершити протягом місяця.
Рада з державної підтримки кінематографії рішенням від 19.11.2024 не погодила продовження строків виробництва (створення) фільму та дії договору до 31 січня 2025 року.
24.03.2025 позивач надіслав відповідачу претензію № 615/5/11-25 щодо повернення коштів попередньої оплати в розмірі 470 000,00 грн на підставі п. 9.6 договору, сплати штрафу та пені на підставі п. 9.3 договору (за невиконання зобов'язань згідно з п. 3.1, 3.2 договору).
Згідно з п. 9.6 договору в разі припинення виробництва Фільму з власної вини Продюсера-Виконавця, останній протягом 30 календарних днів від дати припинення виробництва Фільму відшкодовує Держкіно отримані від нього кошти в повному обсязі.
Відповідно до п. 9.3 договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань, передбачених п.п. 3.1, 3.2, 6.7, 6.8 договору з вини Продюсера-Виконавця, з нього стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості державної підтримки визначеної у п. 4.1. договору, в яких допущено невиконання або прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Позивач вказував на те, що відповідач не виконав договірних зобов'язань, не завершив виробництво (створення) фільму у погоджені строки, попередню оплату не повернув, штраф та пеню не сплатив.
Згідно з розрахунками позивача, за невиконання зобов'язань щодо строків виробництва фільму відповідачу нараховані пеня в сумі 171 080 грн за період з 01.01.2024 до 30.06.2024, штраф в розмірі 7% у розмірі 65 800 грн, виходячи з розміру державної підтримки згідно з п. 4.1 договору (940 000 грн).
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що відповідно до умов договору розпочав виробництво фільму. Відповідач придбав майнові права інтелектуальної власності на літературний сценарій до повнометражного документального фільму "От вінта", невиключні майнові права на використання музичних композицій, здійснив оплату режисерської винагороди, замовлення та виконання послуг художньо-виробничого персоналу, послуг адміністративної групи та послуг з проживання, послуг з надання освітлювальної техніки з обслуговуванням, послуг з надання операторської техніки з обслуговуванням, оплатив авторську винагороду оператора-постановника, послуги з надання звуко-записувальної техніки з обслуговуванням та послуги з обробки звуку, транспортні послуги, послуги з монтажу. 17 листопада 2022 року між позивачем та відповідачем було підписано проміжний акт про частково виконані роботи з виробництва фільму вартістю 470 000 грн. Також відповідач надав Держкіно звіт про використання коштів з бюджетних та позабюджетних джерел та звіт фактичних витрат. Тобто, кошти, які були надані в якості державної підтримки було використано у повному обсязі. Відповідач зазначає, що підготовчу роботу по формуванню команди, вирішенню юридичних питань із майновими правами інтелектуальної власності було завершено на початку лютого 2022 року. 24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення рф в Україну. Зазначені обставини вплинули на терміни виробництва фільму і є форс-мажорними обставинами. 12 липня 2023 року відповідач звернувся до позивача з листом № 12/07 з проханням погодити нову концепцію фільму та зменшити його хронометраж. Рішенням Ради № 104 від 27.07.2023 нова концепція фільму була погоджена, що обумовило додатковий обсяг робіт. Рішення щодо зменшення хронометражу фільму було перенесено на наступне засідання Ради, але на наступному засіданні не було винесено на розгляд. Тобто фактично залишилося не прийнятим. Відповідач планував завершити роботу над фільмом відповідно до встановлених строків - восени 2023 року. Однак відбулась істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, їх неможливо було передбачити та усунути. Зокрема, у вересні 2023 року головний герой фільму був заарештований та з 10 вересня 2023 року по теперішній час перебуває під вартою. Зазначені події призвели до неможливості зняти фінальні епізоди для завершення фільму в межах визначених договором строків відповідно до початкової концепції. Оновлена концепція фільму отримала визнання серед кінознавців. У 2024 році проєкт було відібрано для участі в секції Work in Progress Одеського міжнародного кінофестивалю, де він отримав Спеціальний приз від Starlight Media та ОМКФ. Наразі триває фінальний монтаж відзнятого матеріалу, найближчим часом він буде завершений. Тобто війна в Україні, зміна концепції фільму, арешт головного героя перешкоджали своєчасному виконанню зобов'язань відповідачем за договором. Договір, як вважає відповідач, наразі є діючим та чинним.
Позивач подав відповідь на відзив, у якій вказав, що 17 листопада 2022 року відповідачем надано проміжний акт про частково виконані роботи (завершення першого та частково другого етапу виробництва фільму). Однак після цього відповідач не продовжив виробництво фільму. За умовами договору відповідач повинен був завершити виробництво фільму до 12 жовтня 2022 року. Відповідач неодноразово подавав клопотання до Ради про продовження строку виробництва фільму, строку дії договору, за результатами розгляду яких сторони уклали три додаткові угоди. Відповідач посилався на такі обставини: участь режисерки фільму у волонтерській діяльності, обрання відносно головного героя запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Документи, що підтверджують волонтерську діяльність режисерки, неможливість виконати умови Авторського договору від 01 жовтня 2021 року № 01.01.02-Д, надані не були. Обрання відносно головного героя запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відбулось 10 вересня 2023 року, у той час, коли відповідно до договору другий етап виробництва фільму, що передбачає знімальний період, мав завершитися 01 січня 2023 року. У період з 02 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року відповідач мав виконати останній етап виробництва фільму - монтажно-тонувальний. Відповідно до пункту 29 Порядку № 32 не допускається така зміна, як подовження виробництва (створення) фільму на загальний строк не більш ніж на 18 місяців. Цей строк сплинув 12 квітня 2024 року. Відповідач не надає обґрунтованих пояснень щодо заходів, яких він вжив для належного виконання зобов'язання за договором. Відповідач не надав доказів прямого зв'язку та впливу введеного правового режиму воєнного стану на виробництво фільму, навпаки підтвердив, що у вересні-жовтні 2022 року було виконано суттєвий обсяг робіт. Враховуючи, що Держкіно відповідальне за використання бюджетних коштів та у разі допущення бюджетного правопорушення шляхом неподання до органів Казначейства у визначений Порядком № 309 строк документів, що підтверджують зміну умов бюджетних зобов'язань (тобто, продовження дії договору), - саме до Держкіно будуть застосовані заходи впливу за порушення бюджетного законодавства.
Подібні за змістом твердження щодо обставин справи наведені апелянтом та позивачем у апеляційній скарзі та відзиві на неї відповідно.
Приймаючи до уваги фактичні обставини справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
У силу ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України).
Згідно ст.ст. 598, 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Як вже зазначалось вище, факт перерахування попередньої оплати в сумі 470 000 грн підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією.
Докази виконання відповідачем зобов'язань щодо виробництва фільму у встановлений договором строк, зокрема акт про завершення виробництва (створення) фільму, в матеріалах справи відсутні.
Протилежного до суду не надано.
Водночас, сума попередньої оплати була використана відповідачем на виконання робіт. Зокрема, 17.11.2022 сторони підписали проміжний акт про частково виконані роботи за договором на суму попередньої оплати - 470 000 грн, додатком до якого є звіт про використання коштів. Фактичні витрати підтверджені аудиторським висновком.
Відповідно до п. 13.1 договору він діє до 31 грудня 2023 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Умови договору, крім обов'язку з виробництва фільму, передбачають й інші обов'язки відповідача, зокрема щодо передачі майнових прав інтелектуальної власності на фільм.
Пунктом 5.1.5 договору визначено, що Держкіно має право достроково розірвати договір відповідно до чинного законодавства та умов договору у разі невиконання Продюсером-Виконавцем своїх зобов'язань та повідомити Продюсера-Виконавця про таке рішення не пізніше ніж за 15 календарних днів до дати розірвання.
Докази відмови позивача від договору, розірвання договору, - в матеріалах справи відсутні.
Зважаючи на наведене, приймаючи до уваги те, що договір є діючим, не розірваний, зобов'язання відповідача не припинені і при цьому кошти попередньої оплати використані, зокрема на суму попередньої оплати відповідач частково виконав роботи, що підтверджується підписаним сторонами проміжним актом, колегія суддів вважає правильними висновки суду попередньої інстанції про відсутність підстав для повернення попередньої оплати згідно з п. 9.6 договору.
Поряд із цим, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 171 080 грн - пені та 65 800 грн - штрафу.
Так, оскаржуваним рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача 171 080 грн пені та 65 800 грн штрафу, що і є предметом апеляційного оскарження.
Судова колегія зазначає, що відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України (норми якого були чинними на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність на підставі Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб» № 4196-IX від 09.01.2025, який 28.08.2025 введено в дію)), нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно п. 9.3 договору в разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань, передбачених п.п. 3.1, 3.2, 6.7, 6.8 договору з вини Продюсера-Виконавця, з нього стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості державної підтримки визначеної у п. 4.1. договору, в яких допущено невиконання або прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
За ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/12876/19 зробила висновки про можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань, що передбачено частиною другою статті 231 ГК України. Звернула увагу також на те, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Гарантована статтею 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. - поп bis in idem - «двічі за одне і те саме не карають») має на меті уникнути несправедливого покарання за одне й те саме правопорушення двічі.
Отже, з огляду на факт прострочення відповідачем виконання договірних зобов'язань перед позивачем за п.п. 3.1, 3.2 договору, перевіривши здійснені останнім розрахунки штрафу та пені, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ої інстанції, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню, оскільки ґрунтується на відповідних приписах норм матеріального права. Крім цього, колегія суддів вважає такі розрахунки арифметично вірними (аналогічні висновки зазначені й місцевим господарським судом), що становить:
а)
період прострочення грошового зобов'язання:кількість днів у періодісума
з 01/01/2024 до 30/06/2024 940 000,00 x 0.1 x 182 : 100182171 080,00 грн
б) штраф = 940 000 * 7% / 100 = 65 800 грн.
Щодо доводів апелянта про наявність підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій до 47 000 грн, що становить 10% від суми державної підтримки, отриманої ТОВ "Небокрай філмз", судова колегія акцентує увагу на такому.
По-перше, щодо загальних посилань відповідача на воєнний стан.
Відповідно до п. 10.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне (несвоєчасне) виконання зобов'язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Обставини форс-мажору повинні бути підтверджені Сертифікатом (п. 10.7 договору).
У своєму листі № 12/07 від 12.07.2023 Товариство посилалось на лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 щодо форс-мажорних обставин.
З інформації, викладеної у листі ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 (адреса посилання: https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf), вбачається, що: «Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14№ Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)».
Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України, частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об'єктивно унеможливлюють виконання особою зобов'язань за умовами договору, обов'язків, передбачених законодавством.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
У статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за таких умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.
Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5) (нова редакція), Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов'язань/обов'язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.
Судовою колегією враховується, що в матеріалах справи відсутні докази надсилання відповідачем на адресу позивача письмового повідомлення про настання форс-мажорних обставин з дня їх виникнення.
Крім того, колегія суддів зазначає, що лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретно щодо правовідносин між позивачем та відповідачем в частині виконання останнім договірних зобов'язань, визначених п.п. 3.1., 3.2 (виробництво (створення) фільму). При цьому, відповідач не був позбавлений можливості звернутися до ТПП України за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014 та довести дію відповідних форс-мажорних обставин.
Також колегією суддів враховується, що відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, роботи частково були виконані відповідачем після початку повномаштабного вторгнення рф в Україну.
За вказаного, колегією суддів визнаються невмотивованими твердження апелянта в цій частині.
По-друге, щодо арешту головного героя.
За п. 7.9. договору, якщо в ході виробництва фільму відбувається затримка державного фінансування, хвороба режисера-постановника (художника-постановника для анімаційних фільмах), виконавців головних ролей, невідповідність погодних та кліматичних умов творчому задуму та інші подібні події, які неможливо було передбачити та попередити, термін виконання зобов'язань переноситься за рішенням Ради з державної підтримки кінематографії відповідно до терміну дії зазначених обставин, про що укладається відповідна додаткова угода.
Так, згідно з виробничо-економічними показниками, що є додатком № 3 до договору (в редакції додаткової угоди № 3) відповідач зобов'язався завершити зйомки до кінця 2022 року, а у період з 02.01.2023 до 31.12.2023 виконати фінальний монтаж. Водночас, згідно листа від 12.07.2023, за результатами якого сторони уклали додаткову угоду № 3, зміна концепції фільму не пов'язана з головним героєм (в рамках нової концепції авторка стає одним із персонажів; а.с. 136 т. 1), що, як вважає судова колегія, тим самим вказує на необґрунтованість аргументів скаржника на обставини арешту головного героя у вересні 2023 року і неможливості у зв'язку з цим зняття фінальних епізодів для завершення фільму.
По-третє, в частині підстав для зменшення розмірів неустойки.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу п. 9.2 договору в разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та договором.
За приписами статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно, зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.
В той же час, нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.
Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 922/3613/18, від 08.05.2018 у справі № 924/709/17, від 15.01.2026 у справі № 910/9629/23, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
За наведеного, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору, з урахуванням того, що питання наявності або відсутності у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу, вирішується судом на власний розсуд, беручи до уваги визначену та погоджену сторонами договором відповідальність Продюсера-Виконавця, судовою колегією критично оцінюються аргументи скаржника про наявність підстав для зменшення розмірів заявлених позивачем до стягнення сум пені та штрафу до 10% від суми державної підтримки, отриманої ТОВ "Небокрай філмз".
Аналогічних правомірних висновків про відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання договірних зобов'язань щодо своєчасного виробництва фільму дійшов й суд першої інстанції.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта про неправильне застосування місцевим господарським судом положень статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, оскільки, за висновками колегії суддів, суд попередньої інстанції в повній мірі дослідив відповідні обставини, передбачені зазначеними статтями та правильно застосував їх положення.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).
Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За висновками судової колегії, доводи апелянта про те, що оскаржуване рішення в частині часткового задоволення позовних вимог ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду Сумської області від 23.09.2025 у справі № 920/743/25 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.
В свою чергу, апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
При цьому, викладені у відзиві на апеляційну скаргу твердження позивача знайшли своє підтвердження в частині спростування викладених скаржником в апеляційні скарзі доводів у цілому.
Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (відповідача в справі).
Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Небокрай філмз" на рішення Господарського суду Сумської області від 23.09.2025 у справі № 920/743/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 23.09.2025 у справі № 920/743/25 - залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені стороною у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Небокрай філмз".
4. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 13.02.2026.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді С.І. Буравльов
О.О. Євсіков