вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" лютого 2026 р. Справа № 910/9303/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Євсікова О.О.
Корсака В.А.
секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,
представники сторін - не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Агро Трейд"
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2025
у справі № 910/9303/25 (суддя Марченко О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Агро Трейд"
про стягнення коштів,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд" (далі - позивач; ТОВ "Агро Фонд") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Агро Трейд" (надалі - ТОВ "Форвард Агро Трейд"; апелянт; скаржник): 727 420 грн основної заборгованості, яка утворилася у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 25.02.2025 № 25/02/25/452; 99 061,71 грн пені; 26 201,22 грн втрат від інфляції та 9 586,62 грн 3% річних, а всього 862 269,55 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що:
- 25.02.2025 ТОВ "Агро Фонд" (постачальник) і ТОВ "Форвард Агро Трейд" (покупець) укладено договір, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця зернові, олійні культури та похідні від них, а покупець приймає товар і оплачує його згідно з умовами, передбаченими договором і відповідними специфікаціями товару, які є його невід'ємною частиною;
- на виконання умов договору ТОВ "Агро Фонд" проведено поставку товару 26.02.2025 соєві боби в кількості 47 560 кг на суму 927 420 грн, що підтверджується підписаними сторонами товарно-транспортними накладними від 26.02.2025 № 26/02/25/14 та № 26/02/25/15 і видатковою накладною від 26.02.2025 № 479;
- відповідачем товар оплачено частково у сумі 200 000 грн (платіжна інструкція від 11.07.2025 № 1450). Основна сума заборгованості становить 727 420 грн;
- у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "Форвард Агро Трейд" умов договору ТОВ "Агро Фонд" нараховано 99 061,71 грн пені, 26 201,22 грн втрат від інфляції та 9 586,62 грн 3% річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 позовні вимоги ТОВ "Агро Фонд" до ТОВ "Форвард Агро Трейд" про стягнення 862 269,55 грн задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Форвард Агро Трейд" на користь ТОВ "Агро Фонд": 727 420 (сімсот двадцять сім тисяч чотириста двадцять) грн основної заборгованості; 79 079 (сімдесят дев'ять тисяч сімдесят дев'ять) грн 52 коп. пені; 7 652 (сім тисяч шістсот п'ятдесят дві) грн 86 коп. 3% річних; 20 550 (двадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн 87 коп. втрат від інфляції та 10 016 (десять тисяч шістнадцять) грн 44 коп. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Як зазначено місцевим господарським судом, оскільки поставлений позивачем товар на загальну суму 927 420 грн було отримано відповідачем без будь-яких зауважень, що підтверджується підписаними сторонами товарно-транспортними накладними від 26.02.2025 № 26/02/25/14 і № 26/02/25/15 та видатковою накладною від 26.02.2025 № 479, проте оплачено частково у сумі 200 000 грн, то позовні вимоги про стягнення з відповідача 727 420 грн основної заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також судом першої інстанції вказано, що крім основної суми заборгованості позивач просив стягнути з відповідача 99 061,71 грн пені та 9 586,62 грн 3% річних за період з 19.03.2025 по 25.07.2025, і 26 201,22 грн втрат від інфляції за період з квітня по червень 2025 року. Судом перевірено розрахунок сум пені, 3% річних і втрат від інфляції та періоди їх нарахування, та встановлено, що: початок періоду нарахування пені та 3% річних визначений позивачем неправильно; суми пені та 3% річних розраховані неправильно; сума втрат від інфляції розрахована позивачем неправильно. Так, оплата мала здійснитись протягом 21 календарного дня з моменту поставки. Поставка відбулась 26.02.2025, а тому 21 днем (останнім днем оплати) є 19.03.2025. Відтак за перерахунком суду період нарахування пені та 3% річних є з 20.03.2025 по 25.07.2025 (дата, визначена позивачем у розрахунку), сума пені становить 79 079,52 грн, а 3% річних - 7 652,86 грн, та підлягають стягненню з відповідача; у стягненні решти сум пені (19 982,19 грн) та 3% річних (1 933,76 грн) судом відмовлено. Сума втрат від інфляції за перерахунком суду підлягає стягненню з відповідача в розмірі 20 550,87 грн. У стягненні решти суми (5 650,35 грн) втрат від інфляції, як зазначив суд, наявні підстави для відмови у задоволенні позову у цій частині.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "Форвард Агро Трейд" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2025. Прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за поставлений товар, пені, 3% річних, втрат від інфляції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є необґрунтованим.
Апелянт зазначає, що беручи до уваги ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним договором у спірний період, обґрунтованим є зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, 3% річних та втрат від інфляції, як мінімум на 50%.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2025, апеляційна скарга в справі № 910/9303/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Агро Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі № 910/9303/25. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Агро Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі № 910/9303/25 призначено на 02.02.2026.
На адресу апеляційного господарського суду від ТОВ "Форвард Агро Трейд" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Згідно тверджень ТОВ "Форвард Агро Трейд", при винесенні рішення від 15.10.2025 у справі № 910/9303/25 судом повністю з'ясовано обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, ґрунтуються на засадах верховенства права, а отже рішення є законним і обґрунтованим.
Представники сторін у судове засідання 02.02.2026 не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками від 14.11.2025 про доставку електронного документа до електронних кабінетів останніх.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, враховуючи те, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань від сторін про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.
Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 25.02.2025 ТОВ "Агро Фонд" (постачальник) і ТОВ "Форвард Агро Трейд" (покупець) укладено договір поставки № 25/02/25/452 (скорочено - Договір), за умовами якого:
- постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця зернові, олійні культури та похідні від них (далі - товар), а покупець приймає товар і оплачує його згідно з умовами, передбаченими Договором і відповідними специфікаціями товару, які є його невід'ємною частиною (пункт 1.1 Договору);
- предметом Договору є товар, найменування якого зазначається у додатках, що укладаються сторонами на кожну окрему партію товару та становлять невід'ємну частину Договору; під партією розуміється та кількість і асортимент товару, що поставляється за укладеним сторонами додатком згідно з пунктом 1.3 Договору (пункт 1.2 Договору);
- кількість, асортимент, ціна, строк, умови та місце поставки товару узгоджуються в додатках (специфікаціях товару), що укладаються сторонами на кожну окрему партію товару та становлять невід'ємну частину Договору (пункт 1.3 Договору);
- оплата вартості товару проводиться покупцем самостійно, безготівково в національній валюті України на підставі рахунка-фактури на оплату товару шляхом банківського переказу грошових коштів на банківський рахунок постачальника (пункт 3.1 Договору);
- оплата вартості товару проводиться покупцем в термін, який встановлений у відповідній специфікації товару (пункт 3.2 Договору);
- до ціни за одиницю товару враховуються витрати на сплату податків та інших обов'язкових зборів і платежів тощо, та інші витрати, що мають бути здійснені у зв'язку з виконанням Договору (пункт 3.3 Договору);
- при несвоєчасній оплаті вартості поставленої партії товару, покупець на письмову вимогу постачальника повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожний день прострочення (пункт 4.3 Договору).
Відповідно до пункту 4 специфікації товару від 25.02.2025 № 1 розрахунок за поставлений товар здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в такому порядку: оплата у розмірі 100% від вартості поставленого товару - протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту поставки.
На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар - соєві боби в кількості 47 560 кг на суму 927 420 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками юридичних осіб товарно-транспортними накладними від 26.02.2025 № 26/02/25/14 і № 26/02/25/15 та видатковою накладною від 26.02.2025 № 479.
Відповідач товар оплатив частково у сумі 200 000 грн (платіжна інструкція від 11.07.2025 № 1450).
Позивачем було надіслано відповідачу претензію від 17.07.2025 № 1, в якій позивач просив негайно сплатити 727 420 грн заборгованості.
Відповідач відповіді на претензію не надав, грошові кошти не сплатив.
У позові позивач просив стягнути 727 420 грн основного боргу, а також нарахованих: 99 061,71 грн пені, 26 201,22 грн втрат від інфляції та 9 586,62 грн 3% річних.
З огляду на вказані обставини цієї справи, колегією суддів зазначається, що виходячи з обґрунтувань апеляційної скарги, відповідач фактично не погоджується з розмірами стягнутих з нього: пені, втрат від інфляції та 3% річних, які й просить зменшити як мінімум на 50%.
Втім, згідно прохальної частини апеляційної скарги, апелянт просить прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за поставлений товар, пені, 3% річних, втрат від інфляції.
Таким чином, з огляду на оскарження апелянтом рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі № 910/9303/25 в повному обсязі, судовою колегією здійснюється перегляд оскаржуваного рішення повністю.
Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України (норми якого були чинними на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність на підставі Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб» № 4196-IX від 09.01.2025)) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 ЦК України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Як вже зазначалось, на виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар - соєві боби в кількості 47 560 кг на суму 927 420 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками юридичних осіб товарно-транспортними накладними від 26.02.2025 № 26/02/25/14 і № 26/02/25/15 та видатковою накладною від 26.02.2025 № 479.
Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною другою статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідач товар оплатив частково у сумі 200 000 грн що підтверджується платіжною інструкцією від 11.07.2025 № 1450.
Доказів сплати відповідачем коштів за отриманий від позивача товар за Договором у більшому розмірі матеріали справи не містять.
Позивачем надіслано відповідачу претензію від 17.07.2025 № 1, в якій позивач просив негайно сплатити 727 420 грн заборгованості.
Відповідач відповіді на претензію не надав, грошові кошти не сплатив.
Протилежного до господарського суду надано не було.
За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що оскільки поставлений позивачем товар на загальну суму 927 420 грн було отримано відповідачем без будь-яких зауважень, що підтверджується підписаними сторонами товарно-транспортними накладними від 26.02.2025 № 26/02/25/14 і № 26/02/25/15 та видатковою накладною від 26.02.2025 № 479, проте оплачено лише частково у сумі 200 000 грн, - позовні вимоги про стягнення з відповідача 727 420 грн основної заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
В позові позивач також просив стягнути з відповідача: 99 061,71 грн пені, 26 201,22 грн втрат від інфляції та 9 586,62 грн 3% річних.
Оскаржуваним рішенням стягнуто з ТОВ "Форвард Агро Трейд" на користь ТОВ "Агро Фонд": 79 079 (сімдесят дев'ять тисяч сімдесят дев'ять) грн 52 коп. пені; 7 652 (сім тисяч шістсот п'ятдесят дві) грн 86 коп. 3% річних та 20 550 (двадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн 87 коп. втрат від інфляції.
Апелянт вважає, що наявні підстави для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, 3% річних та втрат від інфляції, як мінімум на 50%.
Судова колегія зазначає, що відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За п. 4.3 Договору при несвоєчасній оплаті вартості поставленої партії Товарів покупець на письмову вимогу постачальника повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за період з 19.03.2025 по 25.07.2025, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при її обчисленні позивачем, останнім допущено арифметичну помилку.
Так, судова колегія вважає вмотивованими висновки суду попередньої інстанції, що відповідна частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню згідно арифметично правильного розрахунку пені, проведеного та визначеного господарським судом, що становить 79 079 (сімдесят дев'ять тисяч сімдесят дев'ять) грн 52 коп.:
Період розрахункуКількість днів у періодіСума
20.03.2025 - 25.07.2025 : 15,50 (облікова ставка НБУ) 727 420,00 (Сума боргу) x (2 x 15,50 : 365) x 128 днів (прострочення) : 10012879 079,52 грн
Всього штрафних санкцій за період: 79 079,52 грн
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Отже, у розумінні положень наведеної норми, позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу відповідача на те, що 3% річних та інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами позивача, а інфляційні нарахування виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат за відповідні періоди, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при їх обчисленні позивачем, останнім допущено арифметичну помилку.
Так, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду 1-ої інстанції, що вказана частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню згідно арифметично правильних розрахунків 3% річних та втрат від інфляції, проведених та визначених судом, що складає: 7 652 (сім тисяч шістсот п'ятдесят дві) грн 86 коп. 3% річних та 20 550 (двадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн 87 коп. втрат від інфляції, з розрахунку:
а) 3% річних:
розрахунок здійснюється за формулою:
Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де
С - сума заборгованості,
Д - кількість днів прострочення.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 20/03/2025 до 25/07/2025 727 420,00 x 3 % x 128 : 365 : 1001287 652,86 грн
б) втрати від інфляції:
розрахунок здійснюється за формулою
ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )
ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,
......
ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Останній період
IIc (100,70 : 100) (101,30 : 100) (100,80 : 100) = 1.02825173
Інфляційне збільшення:
727 420,00 x 1.02825173 - 727 420,00 = 20 550,87 грн.
З наведеного, судова колегія висновується про правильність висновків місцевого господарського суду в зазначених межах.
Щодо доводів апелянта про наявність підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та втрат від інфляції, як мінімум на 50%, колегія суддів акцентує увагу на такому.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу п. 4.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та Договором.
За приписами статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно, зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.
В той же час, нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.
Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 922/3613/18, від 08.05.2018 у справі № 924/709/17, від 15.01.2026 у справі № 910/9629/23, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
За наведеного, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов Договору щодо оплати товару, з урахуванням того, що питання наявності або відсутності у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені, вирішується судом на власний розсуд, зважаючи, що питання зменшення розміру неустойки відповідачем перед судом 1-ої інстанції не порушувалось, судовою колегією критично оцінюються аргументи скаржника про наявність підстав для зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення суми пені.
Також судова колегія зазначає, що за ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17 тощо).
Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
Визначене частиною другою статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право, порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Водночас, як вже зазначалось, згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У відповідності до загального висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 щодо права суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та зокрема критеріїв розумності, справедливості та пропорційності.
У справі № 902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України і встановили її у розмірі 40% річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96% річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев'яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду встановила, що, фактично, визначені договором 96% річних є саме способом отримання кредитором доходу, тому, з метою запобігання такому безпідставному збагаченню, розмір належної до стягнення суми відсотків річних було обмежено.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
З наведеного вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.
Водночас у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.
Отже, Велика Палата Верховного Суду допустила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме - встановлення процентної ставки річних на рівні 40% та 96% і її явної невідповідності принципу справедливості.
Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що у справі, яка переглядається, позивачем до стягнення заявлено відсотки річних у розмірі, передбаченому законом (частиною 2 статті 625 ЦК України) - 3%.
Судова колегія враховує, що згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, яка враховувалась колегією суддів касаційного суду під час розгляду справи № 910/2991/24 в силу правової позиції, яка була викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2020 у справі № 755/10947/17 (судам слід враховувати останню позицію суду касаційної інстанції), остання вважає за необхідне конкретизувати правовий висновок, викладений в її постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) та зазначити, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 03 вересня 2025 року у справі № 910/8269/24.
Також колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що Велика Палата Верховного Суду не зазначала про можливість зменшення інфляційних втрат, і законом такого права суду не передбачено.
Таким чином, оскільки відсутніми є підстави для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем на підставі частини 2 статті 625 ЦК України, судовою колегією відхиляються, як необґрунтовані, аргументи апелянта щодо наявності підстав для зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення сум компенсаційних виплат.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).
Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За висновками судової колегії, доводи апелянта про те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі № 910/9303/25 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.
В свою чергу, апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
При цьому, викладені у відзиві на апеляційну скаргу твердження позивача знайшли своє підтвердження в частині спростування викладених скаржником в апеляційні скарзі доводів у цілому.
Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (відповідача в справі).
Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Агро Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі № 910/9303/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі № 910/9303/25 - залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені стороною у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Форвард Агро Трейд".
4. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 13.02.2026.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді О.О. Євсіков
В.А. Корсак