ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
11 лютого 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/4122/24(916/2461/25)
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
секретар судового засідання Герасименко Ю.С.
За участю представників учасників справи:
від ОСОБА_1 - адвокат Ошарін Д.С.
від ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» - адвокат Бащук Д.С.
Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Бондарев Р.В. - особисто
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2025 (повний текст складено та підписано 03.11.2025, суддя Шаратов Ю.А.)
у справі №916/4122/24(916/2461/25)
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Бондарев Роман Володимирович
про витребування майна з чужого незаконного володіння
ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» в якому просила суд:
- витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ «Консалт Солюшенс» на користь ОСОБА_1 об'єкт нерухомості, а саме: квартиру загальною площею 29 кв.м., житлова площа (кв.м): 11.5 за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що приватний виконавець в порушення вимог чинного законодавства здійснив продаж спірного майна, яка є єдиним місцем проживання позивача, не дивлячись на те, що в нього є інше нерухоме майно, за рахунок якого необхідно було погашати вимоги кредитора, а тому відповідач не може вважатись добросовісним набувачем спірного майна.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.10.2025 по справі №916/4122/24(916/2461/25) у задоволенні позову відмовлено повністю.
В мотивах оскаржуваного рішення місцевий господарський суд виснував, що земельні ділянки, які належать позивачеві є предметом іпотеки за споживчим кредитом, а тому, звернення стягнення на них у період дії в Україні воєнного стану прямо заборонено чинним законодавством. А тому, єдиним майном ОСОБА_1 , на яке можливо було звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості була спірна квартира, відтак, приватним виконавцем не було порушено черговість звернення стягнення на майно, встановлену Законом України "Про виконавче провадження".
Також, як відзначено судом першої інстанції, ТОВ "КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС" набуло право власності на спірну квартиру в ході проведення процедури реалізації арештованого майна в порядку, встановленому для виконання судових рішень. При цьому, це набуття не є безоплатним, адже на суму продажу зменшилась заборгованість ОСОБА_1 перед відповідачем. А відтак, право власності відповідача захищено "віндикаційним імунітетом", що закріплений нормами частини другої статті 388 Цивільного кодексу України для майна проданого чи переданого в порядку виконання судового рішення.
Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся позивач з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від15.10.2025 року по справі №916/4122/24(916/2461/25) скасувати та постановити нове рішення, яким витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ «Консалт Солюшенс» на користь ОСОБА_1 об'єкт нерухомості, а саме: квартиру загальною площею 29 кв.м., житлова площа (кв.м): 11.5 за адресою: АДРЕСА_1 .
Свою незгоду з оскаржуваним рішенням апелянт обґрунтовує наступним:
- позивач володіє на праві власності єдиним житлом - спірною квартирою та двома земельними ділянками, які є заставою за кредитом, правонаступником за яким є відповідач - ТОВ «Консалт Солюшенс»;
- згідно з приписами Закону України «Про виконавче провадження» в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник;
- суд першої інстанції необґрунтовано послався на заборону звернення стягнення на майно, яке перебуває в іпотеці, за споживчим кредитом у період дії в Україні воєнного стану, оскільки Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» не вносились зміни до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» щодо неможливості звернення стягнення на єдине майно боржника за наявності іншого майна;
- відповідач не може вважатись добросовісним набувачем майна, оскільки він є стягувачем за виконавчим провадженням та має доступ до цього провадження і був освідомлений про те, що приватний виконавець в порушення вимог чинного законодавства здійснював реалізацію спірної квартири;
- на думку апелянта, обставини знаходження в одній будівлі стягувача та приватного виконавця, а також колишні трудові відносини між стягувачем та виконавцем доводять факт того, що у даному випадку ТОВ «Консалт Солюшенс» не може вважатись добросовісним набувачем майна.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2025 відкрито апеляційне провадження у цій справі та призначено справу до розгляду на 11.02.2026.
Під час судового засідання від 11.02.2026 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.
Представник відповідача та третя особа надали пояснення у відповідності до яких не погоджуються із доводами та вимогами апеляційної скарги, просять залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, рішенням Малиновського районного суду м. Одеса від 08.08.2023 у справі № 521/8472/23 з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стягнуто солідарно на користь ТОВ "КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС" грошову суму в розмірі 20 460,20 доларів США, що еквівалентно 748 200,86 грн. А також в рівних частинах суму сплаченого судового збору в розмірі 11 223,01 грн.
На виконання вказаного рішення Малиновським районним судом м. Одеса видано виконавчий лист від 29.02.2024 № 521/8472/23.
12.03.2024 стягувач ТОВ "КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС" звернулось до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Р.В. з заявою про примусове виконання рішення від 11.03.2024 № Л-01 щодо боржника ОСОБА_1
12.03.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Бондаревим Р.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4.
В день відкриття виконавчого провадження, 12.03.2024 на адресу боржника, зазначену у виконавчого документу, приватним виконавцем було направлено рекомендованим поштовим відправленням № 0503821572217 постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4 та іншу кореспонденцією виконавчого провадження, що підтверджується фіскальним чеком та списком згрупованих відправлень.
Поштове відправлення № 0503821572217 отримано боржником особисто 15.03.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (ф.119) № 0590010100153 та роздруковкою перевірки відстеження поштового відправлення.
12.03.2024 постановою про арешт майна боржника накладено арешт на все майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення 22 506,22 доларів США та 4434,10 гривень. Того ж дня відомості про обтяження зареєстровано в ДРОРМ та ДРРП.
12.03.2024 постановою про арешт коштів боржника накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на рахунках у банківських установах, у межах суми звернення стягнення 868 279,08 гривень.
12.03.2024 постановою про арешт майна боржника накладено арешт на нерухоме майно боржника, а саме на квартиру: РНОНМ: НОМЕР_5, за адресою: АДРЕСА_1 , у межах суми звернення стягнення 22 506,22 доларів США та 4 434,10 гривень. Того ж дня відомості про обтяження зареєстровано в ДРРП.
20.03.2024 боржник ОСОБА_1 звернулася до приватного виконавця з заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № НОМЕР_4. Того ж дня ознайомилась з матеріалами виконавчого провадження.
20.03.2024 постановою про визначення поточного рахунку фізичної особи-боржника у банку для здійснення видаткових операції за заявою боржника визначено для боржника поточний рахунок НОМЕР_1 у АТ КБ "Приватбанк".
22.03.2024 постановою про зняття арешту з коштів за заявою боржника знято арешт з банківського рахунку НОМЕР_2 в АТ "Укрсиббанк".
22.03.2024 приватним виконавцем на виконання пункту 3 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" відібрано пояснення у боржника ОСОБА_1 .
У поясненнях від 22.03.2024 боржник ОСОБА_1 :
- задекларувала заробітну плату 7 000 гривень щомісячно і свою квартиру, що є предметом спору; інше майно задекларовано не було;
- відомості про земельні ділянки, що перебувають в іпотеці ТОВ "КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС", боржником не були повідомлені приватному виконавцю;
- відмовилась скористатися своїм правом, встановленим ч.5 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", не запропонувала до звернення стягнення жодне майно, в тому числі і земельні ділянки, що перебувають в іпотеці ТОВ "КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС";
- повідомила, що вживати заходи з виконання судового рішення самостійно їй не дозволяє матеріальне становище;
- повідомила виконавця про те, що цільове призначення кредиту за договором від 05.12.2007 № 05/12/200/840-К/1167 є покупка земельної ділянки.
Приватним виконавцем в ході заходів з розшуку майна боржника виявлено наступне майно:
- квартира за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ: НОМЕР_5;
- земельна ділянка кадастровий номер 5122786400:01:001:0801 загальною площею 0,1 га, розташована на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області;
- земельна ділянка кадастровий номер 5122786400:01:001:0802 загальною площею 0,1 га, розташована на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.
Земельні ділянки з кадастровими номерами 5122786400:01:001:0801 та 5122786400:01:001:0802 перебувають в іпотеці стягувача ТОВ "КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС" (правонаступника ВАТ КБ "Надра") за Іпотечним договором від 05.12.2007, реєстровий № 760, посвідченим приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Орзіх Ю.Г., яким забезпечено виконання зобов'язань боржника за Кредитним договором № 05/12/2007/840-К/1167 від 05.12.2007. Цільове використання кредиту за яким - проведення розрахунків по договору купівлі-продажу від 05.12.2017, укладеному між Позичальником ( ОСОБА_1 ) і ОСОБА_4 за вищенаведені земельні ділянки. Тобто вказане цільове призначення має характер споживчого кредиту.
У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний запис від 12.04.2018 № 25689131 про право власності ОСОБА_1 на квартиру, загальною площею 29 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_5).
Підстава для внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 40597876 від 12.04.2018 приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ланіної В.І.
Підставою для державної реєстрації зазначено: Договір купівлі-продажу від 12.04.2018 № 943, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ланіною В.І.
Вказана обставина підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 12.03.2024 № 369499625.
27.06.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Бондаревим Р.В. прийнято постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. Якою описано та арештовано однокімнатну квартиру, що належить боржнику на праві власності, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
28.06.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Бондаревим Р.В. прийнято постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.
Призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ТОВ Інвестиційно-Консалтингове Бюро "ТРІАДА" для надання звіту щодо ринкової вартості описаного майна, а саме: Однокімнатна квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Руденко Людмилою Вікторівною, РНОКПП НОМЕР_3 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 943, виданий 12.04.2018, видавник: Ланіна В.І., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_5).
ТОВ Інвестиційно-Консалтингове Бюро "ТРІАДА" складено Звіт про незалежну оцінку майна від 02.07.2024. Відповідно до якого, станом на 28.06.2024, ринкова вартість об'єкта нерухомого майна: Однокімнатна квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , становить 737 781,00 грн. (без урахування ПДВ).
Відповідно до Протоколу № 617751 проведення електронного аукціону (торгів) від 07.08.2024 щодо майна: Однокімнатна квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер лота 556293), стартова ціна 737 781,00 грн., торги не відбулись у зв'язку з відсутністю поданих цінових пропозицій.
Як вбачається з Протоколу № 619045 проведення електронного аукціону (торгів) від 28.08.2024 щодо майна: Однокімнатна квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер лота 556293), стартова ціна 627 113,85 грн., торги не відбулись у зв'язку з відсутністю поданих цінових пропозицій.
Згідно з Протоколом № 620391 проведення електронного аукціону від 18.09.2024 щодо майна: Однокімнатна квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер лота 559005), стартова ціна 516 446,70 грн., торги не відбулись у зв'язку з відсутністю поданих цінових пропозицій.
18.09.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Бондаревим Р.В. на адресу стягувача ТОВ "КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС" надіслано Повідомлення - пропозиція (в порядку частини шостої статті 61 Закону України "Про виконавче провадження") вих. № 13123. В якому приватний виконавець запропонував стягувачу вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, а саме: Однокімнатну квартиру, загальною площею 29,0 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною третього електронного аукціону 516 446,70 грн.
20.09.2024 ТОВ "КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС" подано приватному виконавцю Заяву про залишення за собою нереалізованого майна від 19.09.2024 № КА/19-09. В якій стягувач, із посиланням на статтю 61 Закону України "Про виконавче провадження", повідомив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно боржника ОСОБА_1 , а саме: Однокімнатна квартира, загальною площею 29,0 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
23.09.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Бондаревим Р.В. прийнято Постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу. Відповідно до якої, передано стягувачу ТОВ "КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС" (код ЄДРПОУ 42251700) в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 521/8472/23 від 29.02.2024, виданим Малиновським районним судом м. Одеси, наступне майно: Однокімнатна квартира, загальною площею 29,0 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_5) на загальну суму 516 446,70 грн., що належала боржнику ОСОБА_1 .
На підставі Постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 23.09.2024 ВП № НОМЕР_4 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Бондаревим Р.В. складено Акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 23.09.2024.
24.09.2024 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським А.Е. видано Свідоцтво (зареєстроване в реєстрі за № 2049). Яким, відповідно до статі 61 Закону України "Про виконавче провадження", на підставі Акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, складеного Бондаревим Р.В., приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області 23 вересня 2024 року, посвідчено, що Товариству з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС" (код ЄДРПОУ 42251700) належить на праві власності майно, що складається з: однокімнатної квартири під АДРЕСА_2 , загальною площею 29,0 кв.м., житловою площею 11,5 кв.м., реєстраційний номер НОМЕР_5, оскільки майно не реалізовано / торги не відбулися і стягувач ТОВ "КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС" виявив бажання залишити за собою непродане майно, що раніше належало Руденко Людмилі Вікторівні на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Ланіною В.І., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 12.04.2018, за реєстровим № 943, право власності зареєстроване Ланіною В.І., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 12.04.2018, номер відомостей про речове право: 25689131.
24.09.2024 державним реєстратором - приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським А.Е. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 56802165 про право приватної власності ТОВ "КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС" на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер НОМЕР_5) квартира, загальною площею 29,0 кв.м., житловою площею 11,5 кв.м., що складається з однієї житлової кімнати та розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Ця обставина підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав від 24.09.2024 № 396240845.
Підстава для внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 75197820 від 24.09.2024 приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чапського А.Е.
Підставою для державної реєстрації зазначено: Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися від 24.09.2024 № 2049 видане приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським А.Е.
30.09.2024 боржником отримано поштове відправлення № 0504057579127, яким було направлено Постанову про передачу майна в рахунок майна стягувану у рахунок погашення боргу від 23.09.2025 та Акт про передачу майна стягувану у рахунок погашення боргу від 23.09.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (ф.119) № 0590012501341.
Звертаючись із позовом до суду першої інстанції, позивачка зазначила про те, що спірне майно, яка є єдиним місцем проживання позивача, було реалізовано приватним виконавцем з порушенням вимог чинного законодавства, без врахування наявності у боржника іншого нерухомого майна, за рахунок якого необхідно було погашати вимоги кредитора.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог та відмовив у їх задоволенні у повному обсязі.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, дослідивши наявні матеріали справи, доводи та вимоги сторін, дійшла наступних висновків.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
В силу приписів статті 41 Конституції України держава гарантує належне забезпечення захисту права власності на нерухоме майно.
Згідно з приписами статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За умовами статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
В силу приписів статті 41 Конституції України держава гарантує належне забезпечення захисту права власності на нерухоме майно.
Згідно з приписами статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У статті 318 Цивільного кодексу України закріплено, що суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.
За умовами статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Право власності як і будь-яке інше суб'єктивне право виникає при наявності певних юридичних фактів, конкретних життєвих обставин, з якими закон пов'язує виникнення права власності на конкретне майно у певних осіб.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів (частина перша статті 328 Цивільного кодексу України).
У системі правових норм, що регулюють цивільно-правовий захист права власності, центральне місце займають норми, які передбачають такий речово-правовий спосіб захисту права, як витребування майна із чужого незаконного володіння - віндикація.
Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у поверненні об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).
Як вже було вказано вище, на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Р.В. перебуває видано виконавчий лист від 29.02.2024 №521/8472/23 щодо примусового виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеса, яким з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стягнуто солідарно на користь ТОВ "КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС" грошову суму в розмірі 20 460,20 доларів США, що еквівалентно 748 200,86 грн. А також в рівних частинах суму сплаченого судового збору в розмірі 11 223,01 грн.
Приватним виконавцем в ході заходів з розшуку майна боржника Руденко Л.В. виявлено наступне майно:
- квартира за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ: НОМЕР_5;
- земельна ділянка кадастровий номер 5122786400:01:001:0801 загальною площею 0,1 га, розташована на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області;
- земельна ділянка кадастровий номер 5122786400:01:001:0802 загальною площею 0,1 га, розташована на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.
Частиною 6 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі нереалізації майна на третьому електронному аукціоні виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.
З огляду на те, що майно боржника, а саме вищевказану квартиру, не виявилось за можливе реалізувати на торгах, з огляду на відсутність пропозицій, приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Бондаревим Р.В. на адресу стягувача ТОВ "КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС" надіслано Повідомлення - пропозиція (в порядку частини шостої статті 61 Закону України "Про виконавче провадження") вих. № 13123. В якому приватний виконавець запропонував стягувачу вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, а саме: Однокімнатна квартира, загальною площею 29,0 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною третього електронного аукціону 516 446,70 грн.
Частинами 7, 8 та 9 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання. У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові. Майно передається стягувачу за ціною третього електронного аукціону або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.
ТОВ "КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС" подано приватному виконавцю Заяву про залишення за собою нереалізованого майна від 19.09.2024 № КА/19-09. В якій стягувач, із посиланням на статтю 61 Закону України "Про виконавче провадження", повідомив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно боржника ОСОБА_1 , а саме: Однокімнатна квартира, загальною площею 29,0 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
З огляду на таке, приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Бондаревим Р.В. прийнято Постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу. Відповідно до якої, передано стягувачу ТОВ "КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС" в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 521/8472/23 від 29.02.2024, виданим Малиновським районним судом м. Одеси, наступне майно: Однокімнатна квартира, загальною площею 29,0 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_5) на загальну суму 516 446,70 грн., що належала боржнику ОСОБА_1 .
Наразі відповідачем зареєстровано право приватної власності ТОВ "КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС" на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер НОМЕР_5) квартиру, загальною площею 29,0 кв.м., житловою площею 11,5 кв.м., що складається з однієї житлової кімнати та розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідач набув право власності на спірне майно у законодавчо визначений спосіб, а саме реалізації свого права на залишення за собою нереалізованого в межах виконавчого провадження майна боржника, що повністю узгоджується з приписами ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження".
В той же час, колегія суддів наголошує на тому, що наявні матеріали справи не містять, а учасниками справи не надано доказів на підтвердження того, що позивач у передбачений чинним законодавством, зокрема Законом України "Про виконавче провадження" та ГПК України, спосіб звертався до суду з будь-якими скаргами на дії (бездіяльність) приватного виконавця під час арешту майна та його реалізації.
З приводу посилання позивача на порушення приватним виконавцем черговості звернення стягнення на майно, встановленої частиною першою статті 50 Закону України "Про виконавче провадження", колегія суддів зазначає таке.
Так, у відповідності до абзацу першого частини першої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.
Згідно з частинами другою, п'ятою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно зертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.
Відповідно до частини сьомою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов'язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.
У даному випадку, заборгованість ОСОБА_1 , яка підлягає стягненню за виконавчим листом від 29.02.2024 № 521/8472/23 становить 748 200,86 грн., що значно перевищує суму 20 розмірів мінімальної заробітної плати (20 х 8 000 = 160 000,00). А відтак, у даному випадку, може бути здійснено звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло.
В той же час, відповідно до пункту 5-2 розділу VI "Прикінцеві положення" Закону України "Про іпотеку", в редакції Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону.
Згідно з пунктом 11 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Як було вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується учасниками справи, між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "Надра" (попередній кредитор) було укладено Кредитний договір від 05.12.2007 № 05/12/2007/840-К/1167 за яким боржнику було надано 153 169,99 доларів США для проведення розрахунків по договору купівлі-продажу від 05.12.2007, укладеному між позичальником та ОСОБА_4 , згідно із яким позичальник придбає у власності нерухоме майно: 1) земельна ділянка, кадастровий номер 5122786400:01:001:0801, площею 0.1 га; 2) земельна ділянка, кадастровий номер 5122786400:01:001:0802, площею 0.1 га.
Слід відзначити, що у поясненнях від 22.03.2024 боржник ОСОБА_1 також повідомила приватного виконавця про те, що цільове призначення кредиту за договором від 05.12.2007 № 05/12/200/840-К/1167 є покупка земельної ділянки.
Вказані земельні ділянки були передані попередньому кредитору в забезпечення належного виконання умов кредитного договору, відповідно до Іпотечного договору від 05.12.2007, посвідченого приватним нотаріусом Комінтернівського нотаріального округу Одеської області Орзіх Ю.Г., за реєстр № 760.
З огляду на наведене, вказані земельні ділянки, які належать фізичній особі - ОСОБА_1 , є предметом іпотеки за споживчим кредитом, а тому, звернення стягнення на них у період дії в Україні воєнного стану прямо заборонено нормами пункту 5-2 розділу VI "Прикінцеві положення" Закону України "Про іпотеку".
Відповідно, єдиним майном ОСОБА_1 , на яке можливо було звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості була спірна квартира.
А тому, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що приватним виконавцем не було порушено черговість звернення стягнення на майно, встановлену частиною першою статті 50 Закону України "Про виконавче провадження".
При цьому, як вже було вказано вище дії приватного виконавця Бондарева Р.В. щодо звернення стягнення на спірне майно боржником ОСОБА_1 не оскаржувалися. Тобто презумпція правомірності цих дій не спростована в установленому законом порядку.
Щодо посилання апелянта на те, що знаходження в одній будівлі стягувача та приватного виконавця а також колишні трудові відносини між стягувачем та виконавцем доводять факт того, що у даному випадку ТОВ «Консалт Солюшенс» не може вважатись добросовісним набувачем майна, судова колегія зазначає таке.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За змістом статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до приписів статей 76 - 78 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У даному випадку позивачем не надано, а наявні матеріли справи не містять належних та допустимих доказів, які б достеменно свідчили про недобросовісність відповідача, його пов'язаність з приватним виконавцем, вчиненням останнім дій на користь стягувача тощо.
Крім того, як вже було зазначено вище, позивач не скористався своїм правом на подання скарги на дії приватного виконавця, в тому числі й з підстав, які наведеним ним в обґрунтування недобросовісності відповідача.
Слід також відзначити, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України)
Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) "юридично" - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб'єктом (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року в справі № 752/13695/18 (провадження № 61-6415св19)).
Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).
Статтею 330 Цивільного кодексу України визначено, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Згідно з частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Відповідно до частини другої статті 388 Цивільного кодексу України, в редакції, яка діяла момент набуття Відповідачем права власності на спірне майно, тобто виникнення спірних правовідносин, майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Наразі до частини другої статті 388 Цивільного кодексу України було внесено зміни Законом України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту добросовісного набувача", який набрав чинності 09.04.2025. Відповідно до яких, майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо: 1) воно було продане або передане у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень; 2) воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.
Тобто, вказаними змінами встановлені додаткові гарантії добросовісному набувачу, в тому числі, який приймає собі у власність майно, яке не було реалізоване з торгів в процесі примусового виконання судових рішень.
Частиною третьою статті 388 Цивільного кодексу України визначено, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2019 року в справі № 521/8368/15-ц (провадження № 61-17779св18), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2024 року в справі № 754/446/22 (провадження № 61-7349сво23)).
У постанові Верховного Суду від 26.06.2025 у справі № 638/17112/21 наведено висновки у відповідності до яких у контексті наявності (відсутності) волі продавця майна в процедурах примусового відчуження в межах виконавчого провадження слід враховувати обмеження правосуб'єктності власника майна, яке у даному випадку відбувається на підставі прямих, імперативних законодавчих приписів, що пов'язується з особливими завданнями та цілями правового регулювання виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження державний виконавець здійснює покладені на нього функції з реалізації майна, на яке звернено стягнення; натомість у боржника як власника майна у межах виконавчого провадження залишається процесуальне право оскарження рішень, дій, бездіяльності державного виконавця, право оскарження судових актів (рішень, ухвал), а також право на відшкодування шкоди, заподіяної діями державного виконавця. Саме тому відповідно до частини другої статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень (див. пункти 6.34, 6.35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21)).
Частина друга статті 388 ЦК України захищає права добросовісного набувача, який придбав майно, примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень. Тобто, на підставі частини другої статті 388 ЦК України майно не можна витребувати від добросовісного набувача тоді, коли воно було примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 липня 2023 року в справі № 932/1139/21 (провадження № 61-475св23)
Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення та створюються передумови для виникнення "колізії" судових рішень (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2023 року в справі № 442/3663/20 (провадження № 61-6501св21)).
Верховний Суд зауважив, що:
- добросовісним набувачем є особа, яка в момент набуття майна не знає і не може знати, що отримує майно від особи, яка не має права на його відчуження;
- завдяки "віндикаційному імунітету", який передбачений парламентом для майна проданого чи переданого в порядку виконання судового рішення, досягається охорона прав добросовісної особи, яка набула майно, що було відчужене чи передане на виконання судового рішення і стабільність цивільного обороту. Якщо майно продається чи передається на виконання судового рішення, то таке рішення набрало законної сили. Виконання судового рішення відбувається відповідно до закону про виконавче провадження. Відчужувачем є не власник майна (оскільки майно продається не по волі власника), а особа, уповноважена державою, виконавець. Саме тому публічна складова відчуження (передання) майна власника має вирішальне значення і свідчить про те, що існують підстави для такого відчуження (передання), та, як наслідок, є підстави для набуття права власності на майно відчужене чи передане в процесі виконання судового рішення;
- при "віндикаційному імунітеті", що закріплений для майна проданого чи переданого в порядку виконання судового рішення (абзац 1 частини другої статті 388 ЦК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не тільки не має значення, але й не може мати значення, чи відбулося вибуття майна з володіння власника по його волі чи поза нею, оскільки відчужувачем є не власник майна, а виконавець.
Як вже зазначалось, ТОВ "КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС" набуло право власності на спірну квартиру в ході проведення процедури реалізації арештованого майна в порядку, встановленому для виконання судових рішень. При цьому, це набуття не є безоплатним, адже на суму вказану у Постанові та Акті про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 23.09.2024 у розмірі 516 446,70 грн. зменшилась заборгованість ОСОБА_1 перед відповідачем (стягувачем).
Отже, з огляду на вищенаведені висновки Верховного Суду, право власності відповідача захищено "віндикаційним імунітетом", що закріплений нормами частини другої статті 388 Цивільного кодексу України для майна проданого чи переданого в порядку виконання судового рішення.
З огляду на таке, порушення наведені апелянтом не знайшли свого підтвердження, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2025 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2025 по справі №916/4122/24(916/2461/25) залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено та підписано 16.02.2026.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.
Суддя Філінюк І.Г.