Рівненський апеляційний суд
Іменем України
10 лютого 2026 року м. Рівне
Справа № 569/21035/25
Провадження № 11-кп/4815/338/26
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача ? ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
засудженого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали справи за апеляційною скаргою прокурора Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 16 грудня 2025 року у справі за клопотанням захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування основного покарання у виді виправних робіт та додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, -
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 16 грудня 2025 року задоволено клопотання захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 та звільнено засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , від відбування додаткового покарання, призначеного вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 22.08.2022 року за ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на два роки, умовно-достроково на невідбутий строк, а також від відбування основного покарання, призначеного вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 22.08.2022 року за ч.2 ст.286 КК України ухвалою Рівненського апеляційного суду від 21.05.2024 року замінено невідбуту частину основного покарання у виді позбавлення волі на більш м'яке у виді виправних робіт у ТОВ «Транс-Сервіс-Рівне» (код ЄДРПОУ 33214312), що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Будівельників, 12, з відрахуванням в дохід держави 20% заробітної плати щомісячно, умовно-достроково на невідбутий строк.
В поданій апеляційній скарзі прокурор вважає оскаржувану ухвалу незаконною у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що під час відбування покарання упродовж 1,5 року у виді виправних робіт та позбавлення права керування транспортними засобами, тобто не в ізоляції від суспільства та не перебуваючи в обмежених можливостях заробітків, засудженим сплачено лише 14 800 грн. моральної шкоди потерпілим з загальної суми 561 000 грн., при тому, що під час відбування покарання у виді позбавлення волі з часу ухвалення вироку до 21.05.2024 року ним було відшкодовано 11 952 грн., що свідчить про те, що він належних висновків не зробив, а виявлена до нього судом довіра при зміні покарання на більш м'яке шляхом застосування ст.82 КК України, ним не виправдана.
Наголошує, що враховуючи тяжкість і незворотність заподіяних кримінальним правопорушенням наслідків, які призвели до смерті дитини, наявність лише двох заохочень під час відбування покарання у виді виправних робіт, а саме 30.12.2024 року та 28.10.2025 року, вважає про відсутність підстав для застосування щодо ОСОБА_6 положень ст.81 КК України.
Просить скасувати ухвалу суду від 16 грудня 2025 року та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 від відбування основного та додаткового покарання.
На подану апеляційну скаргу захисник засудженого - адвокат ОСОБА_7 подав заперечення, в яких вказує, що згідно відповіді відділу ДВС у м. Рівному від 11.12.2025 року №312297 за результатом розгляду його заяви залишок заборгованості на користь стягувача за виконавчим документом станом на 11.12.2025 року становить 511 256, 73 грн., а залишок несплаченого виконавчого збору - 51 125, 96 грн., тобто ОСОБА_6 відшкодував 49 746, 27 грн. для потерпілого ОСОБА_9 в рахунок присудженої йому моральної шкоди - 561 000 грн., при тому, що із його заробітної плати, яка становить 16 000 грн., щомісячно відраховується в дохід держави 20 %. Наголошує, що після звільнення від основного та додаткового покарання останній зможе відшкодовувати більшу суму грошових коштів для потерпілого.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора на підтримання апеляційної скарги, думку засудженого та його захисника, які заперечували проти її задоволення, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
За положеннями ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч.1 ст.81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
Відповідно до вимог ч.2 ст.81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року №2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», рішення про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого та доведеності того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Висновок щодо виправлення засудженого повинен базуватися на врахуванні даних про його поведінку в цілому та ставлення до праці за весь період знаходження у виправній установі, а не час, що безпосередньо передує розгляду клопотання.
За приписами ст.6 КВК України, виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно-корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Отже, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише за умови обов'язкової та одночасної наявності вказаних в законі підстав і умов в їх сукупності.
Проте суд першої інстанції, задовольняючи клопотання адміністрації установи про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 від відбування основного покарання у виді виправних робіт та додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами даних вимог закону та рекомендацій, викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України, дотримався не в повній мірі.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 відбуває покарання за вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 22.08.2022 року за ч.2 ст.286 КК України, яким його було засуджено до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. Також стягнуто на користь потерпілого 561 000 грн. моральної шкоди.
21 травня 2024 року (з врахуванням ухвали від 04.06.2024 року) Рівненським апеляційним судом задоволено клопотання захисника засудженого та на підставі ст.82 КК України замінено ОСОБА_6 невідбуту частину основного покарання у виді позбавлення волі на більш м'яке у виді 2-х років виправних робіт з відрахуванням в дохід держави 20 %.
В основу вказаного рішення апеляційним судом покладено висновок про те, що за час перебування у виправній колонії засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, а також враховано прохання засудженого про заміну покарання з метою сплати потерпілим коштів в більших розмірах.
Разом з тим в ході апеляційного розгляду встановлено, що на час розгляду клопотання про умовно-дострокове звільнення засуджений ОСОБА_6 відбував покарання у виді виправних робіт упродовж понад півтори роки. При цьому згідно з листом відділу ДВС в м. Рівному, станом на 11.12.2025 року залишок заборгованості на користь стягувача за виконавчим документом становить 511 256, 73 грн., тобто ним відшкодовано потерпілій стороні 49 743, 27 грн., з яких 11 952 грн. сплачено під час відбування покарання у виді позбавлення волі.
На думку колегії суддів, вказані обставини свідчать про недосягнення мети, передбаченої ч.2 ст.50 КК України, пов'язаної з його виправленням раніше, ніж було визначено ухвалою суду при заміні покарання на більш м'яке.
Апеляційний суд зауважує, що подане захисником клопотання в інтересах засудженого та дані про його особу, позитивні характеристики з місця проживання і роботи, дотримання обов'язків не є єдиною та визначальною підставою для умовно-дострокового звільнення від відбування невідбутої частини основного та додаткового покарання, в розумінні ст.81 КК України.
Так, ОСОБА_6 відбув встановлену законом частину строку призначеного покарання, однак колегія суддів також враховує тяжкість вчиненого засудженим злочину та тяжкі наслідки що настали в результаті грубого порушення ним вимог Правил дорожнього руху України (смерть дитини).
Крім того, в розумінні статті 81 КК України, умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування покарання є правом, а не обов'язком суду й застосовується на розсуд суду в кожному конкретному випадку з врахуванням всієї сукупності фактичних обставин справи.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, судом першої інстанції передчасно прийнято рішення про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 від відбування основного та додаткового покарання, у зв'язку з чим апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а судове рішення підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 419, 537, 539 КПК України, колегія суддів, ?
Апеляційну скаргу прокурора Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити.
Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 16 грудня 2025 року про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 від відбування основного покарання у виді виправних робіт та додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про звільнення засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , умовно-достроково на невідбутий строк від відбування основного покарання у виді виправних робіт та додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3