Житомирський апеляційний суд
Справа №279/1655/23 Головуючий у 1-й інст. Недашківськаї Л.А.
Категорія 44 Доповідач Шевчук А. М.
12 листопада 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Коломієць О.С., Талько О.Б.,
за участі секретаря судового засідання Смоляра А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
цивільну справу №279/1655/23 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Коростенський завод МДФ» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Коростенський завод МДФ») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія» про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок порушення права на безпечне для життя і здоров'я довкілля, на безпечні і здорові умови проживання,
за апеляційними скаргами Приватного акціонерного товариства «Коростенський завод МДФ» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Коростенський завод МДФ») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія»
на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 квітня 2023 року, яке ухвалене під головуванням судді Недашківської Л.А. у м.Коростені,
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Коростенський завод МДФ» (далі - ПрАТ «Коростенський завод МДФ») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія» (далі - ТзОВ «Українська холдингова лісопильна компанія»). Просив стягнути з відповідачів на свою користь по 50 000 грн із кожного у відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його права на безпечне для життя і здоров'я довкілля, на безпечні і здорові умови проживання.
Позов обґрунтований тим, що він проживає у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Поблизу його житлової забудови побудовані та здійснюються діяльність ПрАТ «Коростенський завод МДФ» та ТзОВ «Українська холдингова лісопильна компанія». Упродовж усього часу, від дня відкриття товариств, зазначеними суб'єктами господарювання грубо порушуються його та його сім'ї права на безпечне для життя і здоров'я довкілля, на безпечні та здорові умови проживання, створюється ризик та загроза життю та здоров'ю, ризик виникнення найнебезпечніших хвороб, які в подальшому можуть призвести до смерті. Разом із сусідами, іншими мешканцями АДРЕСА_1 та мешканцями м.Коростеня в цілому, вони неодноразово зверталися до місцевих органів влади, контролюючих органів щодо масового порушення їхніх конституційних, екологічних прав зі сторони відповідачів. Була створена ініціативна група під головуванням сусідки ОСОБА_2 з приводу захисту порушених прав. Голова ініціативної групи - ОСОБА_2 , його сусідка, першою звернулася до суду в 2016 році з позовом про припинення діяльності зазначених суб'єктів господарювання на санітарно-захисній зоні товариств та стягнення моральної шкоди. З цього приводу його сусіди зверталися до суду та їхні позови задоволені. Він також зазнає значного негативного впливу від діяльності відповідачів, а тому вимушений звертатися до суду з захистом свого порушеного права на безпечні для життя і здоров'я умови проживання, безпечне довкілля. Постановою Житомирського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року в справі №279/2933/20 надана оцінка висновку комісійної інженерно-екологічної експертизи від 12 липня 2019 року №5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23, проведеної в справі за позовом ОСОБА_2 . У висновку експертизи зазначено, що діяльність ПрАТ «Коростенський завод МДФ» та ТзОВ «Українська лісопильна компанія» (як разом так і окремо) призвела до забруднення навколишнього природного середовища небезпечними хімічними речовинами. Цією експертизою доводиться факт порушення відповідачами вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря і причинно-наслідковий зв'язок між виробничою діяльністю ПрАТ «Коростенський завод МДФ» та ТзОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», з однієї сторони, та забрудненням атмосферного повітря й стану довкілля на території його садиби. Протягом всього періоду своєї роботи, як ПрАТ «Коростенський завод МДФ», так і ТзОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», допускали постійні порушення екологічних норм, які були виявлені в процесі планових та позапланових перевірок, у переважній більшості, що проявлялося в понаднормованих викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Вказане підтверджується листами-відповідями органів держекоінспекцій. ПрАТ «Коростенський завод МДФ» та ТзОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» є джерелом підвищеної небезпеки, оскільки здійснюють діяльність, пов'язану із хімічними речовинами (формальдегідними концентратами). На неодноразові звернення до відповідачів щодо усунення порушень жодних реагувань: не поставлено фільтрів, які б захищали від пилу, не проведено заходів, які б зменшували шум від роботи промислових потужностей, що унеможливлює належні умови проживання, безпечне для життя та здоров'я довкілля поблизу вказаних суб'єктів господарювання.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 квітня 2023 року позов задоволений. Стягнуто з ПрАТ «Коростенський завод МДФ» на користь ОСОБА_1 50 000 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення права на безпечне для життя і здоров'я довкілля, на безпечні і здорові умови проживання, та 536,80 грн понесених судових витрат зі сплати судового збору. Стягнуто з ТзОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» на користь ОСОБА_1 50 000 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення права на безпечне для життя і здоров'я довкілля, на безпечні і здорові умови проживання, та 536,80 грн понесених судових витрат зі сплати судового збору.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ПрАТ «Коростенський завод МДФ» та ТзОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» подали апеляційні скарги. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити і стягнути з позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційні скарги аргументовані тим, що при розгляді спору суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин норми Законів України «Про охорону атмосферного повітря», «Про охорону навколишнього природнього середовища», якими передбачено встановлення норм впливу суб'єктів господарювання на навколишнє природне середовище загалом та атмосферне повітря зокрема, а також норм якості повітря населених місць; неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, зокрема, не врахував відзиви відповідачів та надані ними докази; недоведені обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а саме того, що діяльність відповідачів здійснюється з порушенням вимог природоохоронного законодавства та призвела до забруднення домоволодіння позивача, те що позивач проживає «поряд» із відповідачами, що його домоволодіння забруднене хімічними речовинами і що таке забруднення є наслідком саме діяльності відповідачів; невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, зокрема що полягало в тому, що суд визнав доведеним факт порушення відповідачами вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря і причинно-наслідковий зв'язок між виробничою діяльністю товариств із однієї сторони та забрудненням атмосферного повітря довкілля на території позивача з іншої сторони, незважаючи на те, що жодного доказу як понаднормового забруднення з боку позивача так і забруднення домогосподарства в матеріалах справи не міститься. Порушенні норм процесуального права, а саме: незаконна та безпідставна відмова в задоволенні клопотань представників відповідачів про перехід до розгляду справи за правилами загального провадження; неврахуванні відзивів на позов, а також клопотання про виклик та допит свідків, заявленого TзOB «Українська холдингова лісопильна компанія». Оцінка судом першої інстанції доказів у цій справі не ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; всупереч вимогам ЦПК України суд надав доказам позивача заздалегідь встановленої сили, не оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Законодавством дозволено суб'єктам господарювання здійснювати викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в межах лімітів, встановлених відповідними дозволами, виданими компетентними державними органами. Також суд повинен був встановити склад цивільного правопорушення, а саме, встановити обставини, чим саме позивач доводить наявність моральної шкоди, наявність протиправної поведінки відповідачів, чи є в тому їх вина і головне, чи спрямована протиправна поведінка саме на позивача, тобто наявність причинно-наслідкового зв'язку між такою поведінкою і наявністю моральної шкоди. Суд першої інстанції прийняв до уваги лише докази, які надав позивач, а саме: листи Державної екологічної інспекції у Житомирській області від 06 липня 2016 року, від 06 березня 2017 року, від 06 липня 2017 року та фрагмент висновку комісійної інженерно-екологічної експертизи від 12 липня 2019 року, який, на думку скаржників, не відповідає жодному з критеріїв, обов'язкових до визнання його доказом у розумінні ст.76 ЦПК України, тому на підставі цих доказів неможливо встановити обставини щодо наявності забруднення житлової забудови в період виявлення порушень. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту забруднення відповідачами садиби позивача окремо та забруднення атмосферного повітря в житловій забудові загалом на момент ймовірного виявлення порушень природоохоронного законодавства. Відповідачі здійснюють свою господарську діяльність виключно на підставі дозволів. При цьому позивач не звертався до відповідачів та контролюючих органів про нібито порушення його прав та/або законних інтересів. У матеріалах справи містяться докази перевірок, що підтверджують відсутність наднормативного забруднення атмосферного повітря шкідливими речовинами внаслідок промислової діяльності відповідачів. Із висновку КНІДІСЕ від 15 вересня 2023 року встановлено відсутність перевищень гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин, які потрапляють в атмосферне повітря зі стаціонарних джерел викидів відповідачів, що також виключає вину останніх. Внаслідок порушень, які мали місце під час розгляду справи судом, було порушено право відповідачів на справедливий суд.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційні скарги не скористався. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, представник відповідачів Козуліна А.В. апеляційні скарги підтримала та просить їх задовольнити, рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Позивач ОСОБА_1 та його адвокат Янович В.Л. апеляційні скарги не визнали, просять в задоволенні апеляційних скарг відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
За адресою: АДРЕСА_2 , розташоване Товариство з обмеженою відповідальністю «Коростенський завод МДФ», а по вул. С.Кемського, 11-т, у м. Коростень розташоване Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія».
Діяльність ТзОВ «Коростенський завод МДФ» за основним видом КВЕД 16.21 - виробництво фанери, дерев'яних плит і панелей, шпону, здійснюється на підставі: дозволу Міністерства екології та природних ресурсів України від 26 грудня 2016 року №1810700000-61 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на 7 років, із 26 грудня 2016 року по 26 грудня 2023 року; дозволу Міністерства екології та природних ресурсів України від 11 квітня 2017 року №1810700000-61а на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на 7 років, із 11 квітня 2017 року по 11 квітня 2024 року; експертного звіту Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» №149/14 щодо розгляду проєктної документації по проєкту (позитивний) «Будівництво відділення підготовки та зберігання смоли по вул. Жовтневій, 11-б, в м. Коростені» на замовлення ТзОВ «Коростенський завод МДФ» від 09 лютого 2015 року; висновку Міністерства екології та природних ресурсів України від 28 лютого 2017 року №7-03/13-2647/10-17 за матеріалами оцінки впливу на навколишнє природне середовище «Будівництво відділення підготовки та зберігання смоли по вул. Жовтневій, 11-б в м.Коростені», за зверненням ТзОВ «Коростенський завод МДФ», згідно з яким визнано екологічну допустимість прийнятих у наданих матеріалах рішень та надано їм позитивну оцінку за умови дотримання вимог природоохоронного законодавства України.
Діяльність ТзОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» за видом КВЕД 16.10 - лісопильне та стругацьке виробництво, а також за видом КВЕД 16.23 - виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів, здійснюється на підставі: експертного звіту Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» від 30 грудня 2015 року №120/15 щодо розгляду проєктної документації по проєкту «Будівництво деревообробного комбінату по вул. Жовтневій, 11-б, в м.Коростені» на замовлення ТзОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», згідно з яким виявлено помилки та зроблено низку зауважень до проєктної документації; дозволу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 19 січня 2016 року №ГУ115160191278 щодо будівництва деревообробного комбінату по вул. Жовтневій, 11-б, ТзОВ «Українська холдингова лісопильна компанія»; сертифіката Державної архітектурно-будівельної інспекції України серії IV-№ 165170521474 від 21 лютого 2017 року, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта деревообробного комбінату по вул. Жовтневій, 11-б, у м. Коростені; сертифіката Державної архітектурно-будівельної інспекції України серії IV №163171920848 від 11 липня 2017 року, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта деревообробного комбінату по вул. Жовтневій, 11-б, в м.Коростені; дозволу Житомирської обласної державної адміністрації від 26 квітня 2017 року №1810700000-116 на викиди ТзОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами на 10 років, із 26 квітня 2017 року по 26 квітня 2027 року.
У листі Державної екологічної інспекції у Житомирській області від 06 липня 2016 року зазначено, що питання дотримання вимог природоохоронного законодавства під час будівництва та експлуатації ПрАТ «Коростенський завод МДФ» неодноразово у 2012, 2013, 2014 та 2015 роках перевірялися в ході планових та позапланових перевірок. Під час проведення перевірок виявлялися низка грубих порушень, таких як наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, несанкціонований скид забруднюючих речовин за територію підприємства без попередньої очистки, відхилення від норм, встановлених висновком державної екологічної експертизи, невідповідність роботи очисних споруд до робочого проєкту, перевищення вмісту забруднюючих речовин у стічних водах, які скидалися на очисні споруди водоканалу.
,
Виявлені порушення фіксувалися актами перевірок, надавалися приписи з метою їх усунення, у 2012 році Державною екологічною інспекцією у Житомирській області винесено рішення про тимчасову заборону діяльності ПрАТ «Коростенський завод МДФ» до повного усунення порушень, а також обраховано збитки за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря у розмірі 196 000 грн, які у подальшому були повністю відшкодовані.
Останньою перевіркою інспекції у 2015 році встановлено, що ПрАТ «Коростенський завод МДФ» усі необхідні документи екологічного характеру отримало, грубі порушення вимог природоохоронного законодавства усунуто.
У листі від 06 березня 2017 року Державна екологічна інспекція зазначила, що під час здійсненої в період із 26 жовтня 2016 року до 14 листопада 2016 року планової перевірки ПрАТ «Коростенський завод МДФ» виявлені наступні порушення вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря, а саме: не надано під час перевірки дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів, яким визначено видовий та кількісний склад викидів забруднюючих речовин, а також позитивний висновок державної експертизи по робочому проєкту будівництва відділення підготовки та зберігання смоли, джерело викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (стартова труба відводу димових газів енергоблоку) не обладнано майданчиком для відбору проб викидів та відсутній вхідний отвір для відбору проб.
Протягом періоду із 22 до 29 червня 2017 року Державною екологічною інспекцією у Житомирській області проводилася позапланова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства ТзОВ «Українська холдингова лісопильна компанія». За результатами даної перевірки виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства у галузі охорони атмосферного повітря, а саме: не пронумеровані джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря; не надані документи у галузі охорони атмосферного повітря: паспорти газоочисних установок на джерелах викидів, інструкцію з експлуатації ГОУ, наказ про призначення осіб, відповідальних за технічний стан ГОУ, журнали проведення поточних та планових ремонтів та обліку робочого часу ГОУ, довідки щодо постановки на державний облік в галузі охорони атмосферного повітря.
Зі змісту постанови Житомирського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року в справі №279/2933/20, яка набрала законної сили, слідує, що під час розгляду справи суд встановив, що експерти Київського науково-дослідного інституту судових експертиз у межах цивільної справи №283/518/17-ц провели комісійну інженерно-екологічну експертизу та надали висновок від 12 липня 2019 року №5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23, який, зокрема, містить інформацію про дослідження повітря на території домогосподарства позивача. У висновку вказаної експертизи встановлено, що діяльність ПрАТ «Коростенський завод МДФ» і ТзОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» (як разом так і окремо) призвела до забруднення навколишнього природного середовища небезпечними хімічними речовинами. Експерти також зазначили, що відповідно до результатів дослідження повітря населених місць (протоколи вимірювання від 15 та від 25 квітня 2019 року) виявлено перевищення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин, характерних для ПрАТ «Коростенський завод МДФ» і ТзОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», за межами санітарно-захисної зони.
Експерти також зазначили, що відповідно до результатів дослідження повітря населених місць (протоколи вимірювання від 15 та від 25 квітня 2019 року) виявлено перевищення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин, характерних для ПрАТ «Коростенський завод МДФ» і ТзОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», за межами санітарно-захисної зони.
За результатами досліджень інтенсивності викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел ПрАТ «Коростенський завод МДФ» і ТзОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», враховуючи свідчення фахівців, які проводили відбір проб та вимірювання, встановлено, що стаціонарні джерела викидів, на яких відбиралися проби та проводилися вимірювання, не працювали в максимальному режимі (працювали з потужністю 0,25 - 4% від показників потужності, визначених у матеріалах інвентаризації та дозволі на викиди ПрАТ «Коростенський завод МДФ», та 13% від показників потужності, визначених у матеріалах інвентаризації та дозволі на викиди ТзОВ «Українська холдингова компанія»). Разом із тим, навіть за такого режиму роботи стаціонарних джерел викидів у житловій забудові спостерігалися перевищення гранично допустимої концентрації суспендованих твердих частинок, недиференційованих за складом (пилу), та груп сумацій.
Відповідно до протоколу від 15 квітня 2019 року №04-03 дослідження повітря населених місць у точці №1 (житлова забудова, вулиця Ярослава Мудрого, 102) концентрація пилу становить 1,0 мг/м куб при максимальній разовій граничнодопустимій концентрації 0,5 мг/м куб, що є перевищенням у два рази.
Отже, експерти дійшли висновку, що за звичайних режимів роботи джерел викидів ПрАТ «Коростенський завод МДФ» та ТзОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» фактичні концентрації досліджуваних забруднюючих речовин в житловій забудові значно вищі за виявлені та, ймовірно, перевищують ГДК м.р.
Копія висновку експертизи, яку проводили експерти Київського науково-дослідного інституту судових експертиз в межах цивільної справи №283/518/17-ц, долучена до матеріалів цього позову.
,
Статтею 50 Конституції України встановлено, що кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Міжнародним договором, який закріпив зобов'язання держав у сфері доступу до правосуддя в екологічних справах, є Орхуська конвенція, ратифікована Законом України від 6 липня 1999 року №832-ХІV.
Пунктом 3 ст.9 Орхуської конвенції на її Договірні Сторони покладається зобов'язання, зокрема, забезпечувати доступ громадськості до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства.
Відповідно до положень Орхуської конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості при прийнятті рішень, гарантованих Орхуською конвенцією, чи ні. Орхуська конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства.
Відповідно до пунктів «а», «з» ст.9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», кожний громадянин України має право на безпечне для його життя та здоров'я навколишнє природне середовище; подання до суду позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров'ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище.
За змістом наведеної норми можна дійти висновку про те, що природоохоронне законодавство встановлює дві різні підстави відповідальності, за наявності яких виникає обов'язок відшкодувати шкоду, а саме: у зв'язку з встановленням факту негативного впливу на навколишнє природне середовище, що є підставою для відшкодування шкоди особі, завданою порушенням права на безпечне довкілля, а також встановленням фактів завдання шкоди здоров'ю чи майну громадян внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Стаття 31 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначає, що екологічна стандартизація і нормування проводяться з метою встановлення комплексу обов'язкових норм, правил, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.
Відповідно до ст.33 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», екологічні нормативи встановлюють гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів. Законодавством України можуть встановлюватися нормативи використання природних ресурсів та інші екологічні нормативи. Екологічні нормативи повинні встановлюватися з урахуванням вимог санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм, гігієнічних нормативів. Нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі та рівні шкідливих фізичних та біологічних впливів на нього є єдиними для всієї території України.
Статтею 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачена відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Статтею 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» унормована відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Так, підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
Відповідно до ст.9 ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Частиною першою ст.293 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її збирання та поширення.
У рішенні від 14 лютого 2012 року у справі «Харді та Мейл проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ зробив висновок про те, що оцінка мінімального рівня є відносною та залежить від усіх обставин справи, таких як інтенсивність і тривалість шкідливого впливу та його фізичні чи психологічні наслідки. Також має братися до уваги загальний контекст довкілля. Не може бути безпідставної скарги за ст.8 Конвенції, якщо шкода, стосовно якої подаються скарги, є незначною порівняно з екологічними ризиками, притаманними життю в кожному сучасному місті. ЄСПЛ визнав, що потенційні загрози для довкілля, спричинені облаштуванням та роботою двох терміналів для скрапленого природнього газу, були достатньо тісно пов'язані з приватним життям та житлом заявника у розумінні ст.8 Конвенції, а тому стали підставою для застосування цього положення.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ст.1167 ЦК України).
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних чи душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Встановивши факт порушення відповідачами вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря і причинно-наслідковий зв'язок між виробничою діяльністю ПрАТ «Коростенський завод МДФ» та ТзОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», з однієї сторони, та забрудненням атмосферного повітря та стану довкілля на території, де проживає позивач із родиною, з іншої, до чого призводить така діяльність відповідачів, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 .
Схожі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2023 року в справі № 279/3026/20, від 13 грудня 2023 року в справах №279/4170/22, №279/1808/22, №279/1066/22, №279/1856/22.
За положеннями частини третьої ст.367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Так, ухвалою суду першої інстанції від 15 березня 2023 року справа призначена до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін. Направлені відповідачами відзиви поштовим зв'язком, надійшли до суду першої інстанції після постановлення рішення у справі. За таких обставин, докази, які надані скаржником до апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приймає, оскільки вважає, що випадок носить виключний характер та відзиви з доказами надійшли до суду першої інстанції після постановлення рішення суду першої інстанції.
Відповідачами наданий Висновок експертів №11548/14708-14727/14728 за результатами проведення комплексної комісійної судової інженерно-екологічної та інженерно-технічної експертизи з безпеки життєдіяльності, проведеної Національним Науковим Центром «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України (ННЦ «ІСЕ ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» МЮ України) від 10 квітня 2023 року за заявою адвоката Козуліної А.В. в інтересах ТзОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» з метою надання до суду в справах, що перебувають в провадженні Коростенського міськрайонного суду Житомирської області за позовами до Приватного акціонерного товариства «Коростенський завод МДФ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія» про стягнення моральної шкоди.
Висновком КНДІСЕ від 12 липня 2019 року №5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23 установлено, що діяльність ПрАТ «Коростенський завод МДФ» та ТзОВ «Українська лісопильна компанія» (як разом так і окремо) призвела до забруднення навколишнього природного середовища небезпечними хімічними речовинами, то відповідачі вважають, що наданими експертними висновками в сукупності спростовується вина як ПрАТ «Коростенський завод МДФ» та ТзОВ «Українська лісопильна компанія» у заподіянні шкоди довкіллю.
Наданими висновками експертиз, які є аналогічними, зокрема, встановлено, що перевищення нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами відповідачів відсутні; перевищення встановлених нормативів гранично-допустимих концентрацій хімічних речовин в атмосферному повітрі населених місць на межі санітарно-захисної смуги як ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» так і ПрАТ «Коростенський завод «МДФ» відсутні; перевищення гранично-допустимих концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі в житловій забудові, за наслідками досліджень стану забруднення атмосферного повітря на території Коростенського району органами Держпродспоживслужби відсутні; перевищення гранично-допустимих концентрацій забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел ПрАТ «Короетенський завод МДФ», за наслідками досліджень, проведених у 2019 році ТзОВ «Науково-виробниче об'єднання «ЕКОАЛЬЯНС», відсутні.
Експерти ННЦ «ІСЕ ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» МЮ України вказали, що результати проведення заходів державного нагляду (контролю) у 2017-2020 роках ТзОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» перевищення нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря не встановили. При цьому експерти, зокрема, керувалися актом щодо додержання ТзОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» вимог законодавства в сфері охорони природного навколишнього середовища від 10 листопада 2020 року №519 із посиланням, зокрема, на сертифікат від 30 жовтня 2018 року, відбір проб викидів від 10 листопада 2018 року; звіт про здійснення контролю викидів забруднюючих речовин в атмосферу - дата проведення 26-27 вересня 2022 року; лист Головного Управління Держпродспоживслужби у Житомирській області від 14 березня 2023 року.
Отже, встановлено, що висновок експертів, наданий до апеляційного суду, зроблений частково за документами, наданими на дослідження пізніше аніж було виготовлено висновок експертів КНДІСЕ від 12 липня 2019 року №5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23 за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи у справі № 283/518/17 та не можуть однозначно свідчити про відсутність виявлених порушень, зафіксованих у висновку експертів КНДІСЕ від 12 липня 2019 року станом на час проведення експертизи.
Експерти ННЦ «ІСЕ ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» МЮ України у висновку від 10 квітня 2023 року зазначили, що зафіксовані в Протоколі №04-03 дослідження повітря населених місць від 15 квітня 2019 року та Протоколі №04-05 дослідження повітря населених місць від 25 квітня 2019 концентрації хімічних речовин та пилу недиференційованого за складом, є виявленими в конкретний час та в конкретній точці відбору проб. Разове виявлення хімічних речовин в атмосферному повітрі у визначених точках не може свідчити про їх постійний, тобто сталий характер. Так само разове проведення дослідження повітря населених місць згідно з протоколів № 04-03 та № 04-05 у зазначених в них місцях відбору проб, не може охарактеризувати стан забруднення атмосферного повітря в інших місцях житлової забудови або певної території. Для визначення рівня забруднення атмосферного повітря в іншій точці житлової забудови необхідно провести дослідження безпосередньо в цій точці.
Із викладеного вище вбачається, що зазначеними експертизами в цілому не спростовано встановленого факту перевищення концентрації хімічних речовин та пилу недиференційованого за складом в атмосферному повітрі в домогосподарствах, розташованих поблизу місця діяльності відповідачів.
Окрім того, висновком експертів від 10 квітня 2023 року щодо діяльності ТзОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» встановлено, що вказані в Протоколі №04-03 дослідження повітря населених місць від 15 квітня 2019 року та Протоколі №04-05 дослідження повітря населених місць від 25 квітня 2019 року концентрації хімічних речовин та пилу недиференційованого за складом могли потрапити до атмосферного повітря із різних джерел впливу: пожеж, спалювання сухої трави та листви, що мали місце, зокрема, у квітні 2019 року в м. Коростені, руху транспортних автомобілів, діяльності гаражного кооперативу, що знаходиться поблизу точки відбору проб, ґрунтової дороги, димових та вентилізаційних труб, за умови їх роботи та пиління внаслідок вітру та руху, функціонування приватних господарств, а саме їх опалювання, використання автотранспорту та відсутність забезпечення послуг із централізованого відведення (каналізації).
Разом з тим, в експертизі КНДІСЕ від 12 липня 2019 року в сукупності з іншими доказами встановлено, що за результатами досліджень інтенсивності викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел ПрАТ «Коростенський завод МДФ» та ТзОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», з урахуванням свідчення фахівців, які проводили відбір проб та вимірювання, встановлено, що стаціонарні джерела викидів, на яких відбиралися проби та проводилися вимірювання, не працювали в максимальному режимі (працювали з потужністю 0,25 - 4% від показників потужності, визначених у матеріалах інвентаризації та дозволі на викиди ПрАТ «Коростенський завод МДФ» та 13% від показників потужності, визначених у матеріалах інвентаризації та дозволі на викиди ТзОВ «Українська холдингова компанія»).
Висновок експертизи ННЦ «ІСЕ ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» МЮ України від 10 квітня 2023 року не спростовує висновків комісійної інженерно-екологічної експертизи КНДІСЕ від 12 липня 2019 року в сукупності з іншими доказами, які містяться у цій справі, та не спростовують висновків суду першої інстанції про те, що позивач ОСОБА_1 довів понаднормативне забруднення території місця його проживання забруднюючими речовинами і що таке забруднення природного довкілля є прямим наслідком протиправної господарської діяльності відповідачів протягом 2012-2017 років, а також забруднення атмосферного повітря на території садиби позивача по АДРЕСА_1 здійснювалося у 2019 році, що підтверджено висновком експертизи та є підставою для відшкодування моральної шкоди.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявників та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам в цілому надано відповідь на всі істотні питання, що виникли у спірних правовідносинах.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту порушення відповідачами вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря та причинно-наслідкового зв'язку між їх діяльністю та забрудненням атмосферного повітря на території садиби позивача, а тому доводи апеляційних скарг ПрАТ «Коростенський завод МДФ» та ТзОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» про те, що доказів завдання шкоди довкіллю та здоров'ю у цій справі не надано, є необґрунтованими, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлених обставин справи.
Разом із тим, у суді апеляційної інстанції позивач наголосив на тому, що він відчуває душевний дискомфорт через те, що виробничі «брудні» підприємства розміщені поблизу його домогосподарства та у разі його продажу така обставина негативно впливатиме на вартість об'єкта продажу, знижуючи його у ціні, а тому просить це компенсувати.
Ураховуючи наведені вище обставини, суд апеляційної інстанції доходить висновку про розумність та справедливість зменшення розміру суми у відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди, яка обґрунтована у позові порушенням права на безпечне для життя і здоров'я довкілля та безпечні умови для проживання, з 50 000 грн до 30 000 грн із кожного із відповідачів.
Отже, апеляційний суд на підставі ст.376 ЦПК України змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру моральної шкоди.
Відповідно до частини тринадцятої ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За звернення до суду із позовом ОСОБА_1 сплатив 1 073,60 грн судового збору, його позов задоволений частково, а тому рішення суду першої інстанції в частині судових витрат зі сплати судового збору також змінюється та зменшується розмір судового збору, який належить стягнути з відповідачів на користь позивача, із 536,80 грн до 322,08 грн, тобто пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Коростенський завод МДФ» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Коростенський завод МДФ») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія» задовольнити частково.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 квітня 2023 року в частині визначення розміру моральної шкоди, завданої внаслідок порушення права на безпечне для життя і здоров'я довкілля, на безпечні і здорові умови проживання, що підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства «Коростенський завод МДФ» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Коростенський завод МДФ») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія» на користь ОСОБА_1 змінити, зменшивши розмір моральної шкоди з 50 000 грн до 30 000 грн, що підлягає стягненню на користь відповідача.
Рішення в частині судового збору змінити, зменшивши розмір стягнення з Приватного акціонерного товариства «Коростенський завод МДФ» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Коростенський завод МДФ») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія» на користь ОСОБА_1 , з 536 грн 80 коп. до 322 грн 08 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення - 13 лютого 2026 року.
Головуюча Судді: