Справа № 161/8289/25 Головуючий у 1 інстанції:
Провадження № 22-з/802/12/26 Доповідач: Осіпук В. В.
16 лютого 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Осіпука В. В.,
суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,
розглянувши заяву представника відповідача ОСОБА_1 - Книша Сергія Володимировича про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 жовтня 2025 року,
У квітні 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеним позовом.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу.
15 грудня 2025 року ухвалою Волинського апеляційного суду було відкрито провадження за вказаною апеляційною скаргою, а 02 січня 2026 року справу призначено до апеляційного розгляду.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року апеляційне провадження у даній справі було закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 362 ЦПК України, так як апеляційне провадження було відкрито за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , яка не мала права її підписувати.
09 лютого 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подав заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просив суд відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу, понесені ним в суді апеляційної інстанції в розмірі 8000 грн.
Розгляд заяви представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , про відшкодування витрат на правничу допомогу проведено без виклику сторін спору.
Дослідивши зміст заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення та приєднаних до неї письмових доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що вказана заява до задоволення не підлягає з таких підстав.
З матеріалів справи встановлено, що у відзиві на апеляційну скаргу представником відповідача ОСОБА_1 - Книшом С. В. було зазначено, що відповідачем під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції було понесено судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн, та додано до відзиву докази на підтвердження понесення таких витрат, а саме: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 277 від 28 квітня 2004; копію договору № 27/11/25-1 про надання професійної правничої допомоги від 27 листопада 2025 року; копію ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АС № 1168220 від 27 листопада 2025 року; копію акту наданих послуг № 1 від 23 грудня 2025 року (а. с. 16-26).
В подальшому, 09 лютого 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , після постановлення апеляційним судом ухвали про закриття апеляційного провадження у даній справі від 03 лютого 2026 року, подав заяву, сформовану в системі «Електронний суд» 06 лютого 2026 року, про ухвалення додаткового рішення, в якій просив ухвалити додаткове рішення у справі та стягнути з позивача ОСОБА_2 на користь своєї довірительки понесені нею витрати на правничу допомогу, які підтверджуються вищевказаними доказами, долученими до відзиву на апеляційну скаргу, в розмірі 8000 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. ч. 2-5 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, п. 1 ч. 3 ст. 133 та ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Питання розподілу судових витрат у разі закриття провадження у справі регулює частина 5 ст. 142 ЦПК України, за якою у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Частина шоста статті 142 ЦПК України визначає умови, за яких можливе застосування частини п'ятої цієї статті, а саме: сторона, звернувшись із відповідною заявою, має дотриматись вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Згідно з частиною дев'ятою статті 141 цього Кодексу у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що клопотання про компенсацію здійснених стороною витрат, пов'язаних з розглядом справи, шляхом покладення витрат на другу сторону повністю чи частково у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду може бути задоволено судом лише у разі доведення відповідачем, що позивач допустив вчинення необґрунтованих дій чи зловживання процесуальними правами.
На підтвердження необґрунтованих дій або зловживання процесуальними правами відповідач у такому випадку згідно з процесуальним обов'язком доказування повинен довести, а суд установити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача мали місце під час розгляду справи та в чому саме вони полягають, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно і пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
З ухвали Волинського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року вбачається, що провадження у цій справі було закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 362 ЦПК України, так як апеляційне провадження було відкрито за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , яка не мала права її підписувати, а саме останньою було додано до апеляційної скарги доручення № 017/02.2/1191 від 06 лютого 2025 року для надання безоплатної вторинної правничої допомоги, з якого встановлено, що воно надає право адвокату Стретович І. С. на представництво інтересів ОСОБА_2 лише у конкретній справі щодо подання цивільного позову у кримінальному провадженні № 12014030010000321 справа № 161/16285/14-к та не містить повноважень на підписання та подання апеляційної скарги у даній цивільній справі.
Таким чином, саме закриття провадження у справі з вищезазначених підстав не підтверджує необґрунтованість звернення позивача ОСОБА_2 до суду з вказаним позовом і не свідчить про свідоме порушення чи зловживання останньою наданими їй процесуальними правами.
Крім того, заява представника відповідача про ухвалення додаткового рішення жодних доводів щодо необґрунтованості дій позивача не містить і апеляційний суд таких дій під час розгляду даного питання не встановив, а тому, в силу вимог ч. 5 ст. 142 ЦПК України, підстави для покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу, на думку суду, відсутні.
У зв'язку із наведеним апеляційний суд дійшов висновку, що в прийнятті додаткового рішення за заявою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 про відшкодування витрат на правничу допомогу слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 141, 270, 382 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді