Справа № 761/32838/24
Провадження № 2-др/761/21/26
16 лютого 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Юзькової О.Л.
при секретарі Кочур Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника позивачів про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,
В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебувала справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 23.07.2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 2400,00 доларів США, 3% річних згідно за порушення грошового зобов'язання в розмірі 5 527 грн. 96 коп.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у розмірі 1200,00 доларів США 3% річних за порушення грошового зобов'язання в розмірі 2763 грн. 98 коп.
Вирішено питання розподілу судових витрат в частині судового збору.
Представник позивачів звернувся до суду з заявою (в порядку ст. 141 ЦПК України) про ухвалення додаткового рішення, а саме стягнення з відповідача на користь позивачів витрат на правову допомогу, а саме на користь ОСОБА_1 суми у розмірі 23 333,33 грн., на користь ОСОБА_2 - 11 666,67 грн.
Представник позивачів зазначає, що з метою захисту своїх прав 24.07.2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання правничої допомоги № 09.07 з Адвокатським бюро «Гончарук та партнери». В п. 4.1. Договору Сторони визначили винагороду (гонорар) Адвоката у фіксованому розмірі: 1) за надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань щодо захисту прав та інтересів Клієнтів в суді першої інстанції; підготовку та подачу позовної заяви до суду першої інстанції - 10 000 (десять тисяч) гривень + 5 000 (п'ять тисяч) гривень кожне судове засідання ( представництво інтересів Клієнта у суді першої інстанції під час здійснення цивільного судочинства у цивільній справі). В своїй позовній заяві Позивач надав суду орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу 15 000 гривень. Загалом відбулося 5 (п'ять) судових засідань. 25.07.2025 року позивачі прийняли від адвоката звіти про надання правничої допомоги адвоката про надання останнім правничої допомоги із захисту та представництва інтересів Клієнта з метою з метою стягнення на користь Клієнтів з ОСОБА_3 (паспорт НОМЕР_1 ) грошових коштів згідно Договору позики (розписка) від 01.12.2019 року про повернення 3600 доларів США у цивільній справі № 761/32838/24. Також вказав, що тривалий час розгляду справи та кількість засідань є результатом виключно процесуальної поведінки відповідача. Зазначене є підставою для ухвалення додаткового рішення.
Представником відповідача подано клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу. Вказує, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Суд при вирішенні питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє чи подавалося від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат. Як свідчить практика, зокрема справа № 910/20852/20, Верховний Суд при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Враховуючи вищевикладене, слід зауважити, що сума гонорару не відповідає співмірності гонорару зі складністю справи, ціні позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом з огляду на те, що дана категорія справ не відноситься до справи великої складності, а також враховуючи ціну позову та з огляду на матеріали справи, які містять лише 1 том та підготовка фактично лише одного процесуального документа, а саме позовної заяви до суду. Крім того, представництво позивачів у даному судовому процесі носить формальний характер враховуючи, що судове засідання призначене на 24.04.2025 року проводилось у його відсутність, а тому сторона позивача представляла свої інтереси самостійно. За таких обставин, враховуючи, що стороною позивача не вказано, які норми матеріального чи процесуального права були порушені ОСОБА_3 під час розгляду справи, а також не обгрунтовано які саме дії чи бездіяльність з боку сторони відповідача призвели до тривалого розгляду справи, просить суд заяву про розподіл судових витрат залишити без задоволення та розглянути у відсутність сторони відповідача.
Сторони в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, що відповідно до положень ч. 4 ст. 270 ЦПК України не перешкоджає розгляду заяви.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, як це вбачається з положень ч. 1 ст. 134 ЦПК України.
При поданні позовної заяви позивач наводив попередній (орієнтовний) розрахунок позовних вимог, отже позивачем дотримано вимог ч. 1 ст. 134 ЦПК України.
За положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Стороною відповідача не заперечується факт виконання представником позивачів вимог вищенаведених норм права.
Так, до заяви про ухвалення додаткового рішення долучено договір № 9.07 про надання правничої від 24.07.2024, укладеного між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (Клієнти)та АБ «Гончарук та Партнери» в особі директора Гончарука Михайла Петровича (Адвокат).
За умовами договору адвокат зобов'язується здійснювати захист, представництво інтересів клієнтів з метою стягнення на користь клієнтів з ОСОБА_3 грошових коштів згідно договору позики (розписка) від 01.12.2019 року про повернення 3600 доларів США на умовах і в порядку, що визначені цим договором , а клієнти зобов'язуються оплатити винагороду (гонорар) за надання правничої допомоги та фактичні витрати необхідні для виконання цього договору.
В п. 4.1. Договору сторони визначили винагороду (гонорар) Адвоката у фіксованому розмірі: за надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань щодо захисту прав та інтересів Клієнтів в суді першої інстанції; підготовку та подачу позовної заяви до суду першої інстанції - 10 000 (десять тисяч) гривень + 5 000 (п'ять тисяч) гривень кожне судове засідання ( представництво інтересів Клієнта у суді першої інстанції під час здійснення цивільного судочинства у цивільній справі).
Так, представник позивачів зазначає, що з урахуванням того, що загалом відбулось п'ять судових засідань розмір витрат позивачів на правову допомогу, зважаючи на умови відповідного договору склав 35 000,00 грн.
Також представником позивачів надано Акт приймання - передачі правничої допомоги до Договору № 9.07 про надання правничої допомоги від 24.07.2024 року, підписаний сторонами 25.07.2025.
Сторони зафіксували, що адвокат надав клієнтам правничу допомогу у цивільній справі № 761/32838/24 належним чином та відповідно до умов договору № 9.07 від 24.07.2024 та погодились, що з урахуванням пункту 4 договору про надання правничої допомоги в суді першої інстанції фіксований розмір винагороди (гонорару) адвоката в суді першої інстанції становить 35 000,00 грн.
Зі змісту вищеописаних документів, суд робить висновок, що Сторонами було узгоджено фіксований розмір гонорару адвоката, який не залежить від кількості та обсягу виконаних робіт, наданих послуг та/або витраченого часу.
За наявними матеріалами, судові засідання у справі призначались п'ять разів, в трьох з них брав участь представник позивачів Гончарук М.П.
28.04.2025 представник позивачів прибув до суду для продовження розгляду справи по суті, проте розгляд не відбувся у зв'язку із зайнятістю головуючого в іншій справі, в іншій справі, 11.07.2025 судове засідання не відбулось у зв'язку із відсутністю відповідної технічної можливості.
Відповідно до п. 4.1. договору № 9.07. про надання правничої допомоги гонорар підлягає сплаті протягом 3-х робочих днів з дня отримання повного тексту рішення суду, що набрало законної сили.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 року №5076 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076 встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076).
Відповідно до статті 19 Закону №5076 видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у додатковій постанові у справі №201/14495/16-ц від 30.09.2020, провадження №61-22962св19, зазначив, що підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, її розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19).
Враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16.11.2022, справа №922/1964/21.
Судом враховано, що представником відповідачем подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, разом з тим, зміст клопотання не містить будь-яких конкретних аргументів, які б спростовували доводи позивача та надані суду докази на підтвердження заявлених до відшкодування судових витрат в контексті саме справи, яка розглядається судом.
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Таку позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).
Відповідач не ставить під сумнів жодного конкретного документально підтвердженого факту понесення таких витрат та не надає жодного альтернативного розрахунку чи аргументованої позиції щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу, понесену позивачами по даній справі.
За таких обставин, зазначене клопотання представника відповідача не може бути задоволено.
Норми процесуального закону передбачають можливість стягнення не тільки судових витрат, які вже фактично понесені стороною, а й судових витрат, що мають бути сплачені у майбутньому за умови підтвердження розміру таких витрат належними доказами, про що неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема, у постановах від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц та від 16.04.2020 по справі №727/4597/19.
Зважаючи на викладене, суд вважає за можливе ухвалити додаткове рішення щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь позивачів витрати на правничу допомогу у розмірі 35 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 137, 141, 270, 353 ЦПК України, суд -
Заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на правову допомогу у розмірі 23 333, грн. 33 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати на правову допомогу у розмірі 11 666 грн. 67 коп.
Додаткове рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень цього Кодексу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: