Справа №760/27636/25 2/760/7806/26
(заочне)
28 січня 2026 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Майстренка О.М., за участі секретаря судового засідання Нагуляк А.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ВІВА КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ВІВА КАПІТАЛ» (далі - позивач) звернулося до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 30153,60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.12.2024 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 1434660465714 про надання грошових коштів у кредит. Відповідно до умов договору позивач надає відповідачу кредит у розмірі 7200 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 361,35 % річних (0,99 % в день) від суми кредиту строком на 120 днів. Позивач свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконав у повному обсязі. Відповідач, у свою чергу, свої зобов'язання перед позивачем щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав.
Станом на 30.09.2025 заборгованість відповідача за кредитом становить 35153,60 грн, з яких: 7200 грн - заборгованість за кредитом; 8553 грн - заборгованість за відсотками; 14400 грн - штраф.
На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 35153 60 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на оплату правової допомоги в розмірі 10600 грн.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 18.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомлення сторін, визначено сторонам строк на подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Відповідач, своїм правом щодо направлення відзиву на позовну заяву не скористався, відзив на позовні вимоги до суду не надіслав.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, повідомлений про дату, час і місце проведення судового розгляду належним чином; разом з позовною заявою надіслав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився; про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку; причини неявки суду не повідомив.
Судом були вжиті всі визначені законом заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи.
Крім того, у встановлений судом строк, відповідач не скористалась своїм правом на подання відзиву, тому відповідно до ч. 9 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною першою ст. 280 ЦПК України визначено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з цього, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
За загальним правилом ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, оскільки сторони в судове засідання не з'явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що 12.12.2024 між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання грошових коштів у кредит продукту «Старт» № 1434660465714, сума кредиту 7200 грн., строк кредитування: 120 днів з 12.12.2024 по 11.04.2025. Тип процентної ставки - фіксована. Дисконтна процентна ставка становить 0,99% в день, базова процентна ставка складає 0,99% в день.
Відповідно до п. 1.5., 1.7., 1.8. Договору, загальні витрати за кредитом 8632,38 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладання Договору становить 2735,21%.
Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладання Договору становить 15832,38 грн.
У п. 2.23 договору вказано, що кредит надається шляхом здійснення переказу коштів кредитодавця в сумі 7200 грн. на банківський рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .
Згідно із п. 4.3.1. вказаного договору, позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю суму кредиту та сплатити за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором.
Під час укладення вищевказаного договору, відповідачем 12.12.2024 підписано електронними підписами з одноразовими ідентифікаторами Паспорт споживчого кредиту, в якому викладені умови надання позивачем кредитних коштів відповідачу, Додаток №1 до договору № 1434660465714 від 12.12.2024, яким є Графік платежів, де обчислено загальну вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за договором надання коштів у кредит, в якому відображені: дата видачі позики/дата платежу, кількість днів у розрахунковому періоді, чиста сума позики/сума платежу за розрахунковий період, сума позики за договором/погашення суми позики, проценти за користування позикою, реальна річна процентна ставка, загальна вартість кредиту.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме довідки ТОВ ФК «Контрактовий дім» № 7/10415 від 07.05.2025, ТОВ ФК «Контрактовий Дім» повідомляє про успішність наступної операції, транзакція № 1525061082, сума 7200 грн., дата прийняття 12.12.2024 12:05, номер замовлення № 6104с95d-80b9-415a-9c9f-cc15fe39e296, номер картки НОМЕР_1 статус Успіх.
Із довідки про ідентифікацію, виданої позивачем, вбачається, що відповідач, з яким укладено кредитний договір № 1434660465714 від 12.12.2024 у ТОВ ФК «Віва Капітал», були перераховані кредитні кошти у розмірі 7200 грн., номер транзакції НОМЕР_2 в
ПАТ «Універсал Банк».
Як вбачається із наданого розрахунку, заборгованість за Договором про надання грошових коштів у кредит продукту № 1434660465714 від 12.12.2024, станом 11.04.2025 складає 30 153, 60 грн. яка складається з 7200 грн. - тіло кредиту, 8553,60грн. - відсотки та 14400 грн. - штраф.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Сторони погодили, що Договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розмінні ЗУ «Про електронну комерцію».
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Оскільки позивач довів факт надання грошових коштів відповідачеві за договором про споживчий кредит, відповідач був ознайомлений з умовами надання кредиту, порядком нарахування процентів, поверненням кредиту, позивач надав розрахунок заборгованості за кредитним договором, відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої відповідачем не спростовано, суд дійшов висновку що позов в частині тіла кредиту та нарахованих відсотків підлягає задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення штрафу суд зазначає таке.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, дія якого триває до теперішнього часу.
Згідно з п. 18 розд. "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
В частині оцінки доводів про те, що п. 6-1 розд. IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" був виключений, тому є підстави нараховувати неустойку (штраф, пеню) за договорами, укладеними з 24.01.2024, то слід звернути увагу на таке.
Закон України "Про споживче кредитування" регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв'язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.
15 березня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", яким розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" доповнено п. 6-1, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною 2 статті 3 Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.
Пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" виключено на підставі Закону № 3498-IX від 22.11.2023, та пунктом 6 даного розділу встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Таким чином, на дату укладення договору позики дійсно існувала очевидна суперечність між одночасно чинними нормами розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" та пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.
Водночас відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України.
Отже, ч. 2 ст. 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався Конституційним Судом України (Рішення від 13.03.2012 справі № 5-рп/2012).
Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17, від 18.01.2022 у справі №910/17048/17, від 29.06.2022 у справі №477/874/19.
З огляду на наведене, зазначену суперечність слід вирішувати на користь пріоритетності норм ЦК України.
Враховуючи викладене, позов в частині вимог про стягнення на користь позивача штрафних санкцій нарахованих за кредитним договором задоволенню не підлягає.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 15753,60 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7200 грн., сума прострочених платежів за процентами - 8553,60 грн.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог, то вимоги позивача в частині стягнення судових витрат підлягають задоволенню пропорційно задоволенню позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При поданні позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Пропорційно до частини задоволених позовних вимог (52,24%) з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1265,46 грн. судового збору за подання позову.
Також позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10600 грн.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні розміру витрат на правничу допомогу суд враховує, що справа не становить значної складності, об'єм наданої правничої допомоги не є значним, вимоги задоволенні частково, а тому дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн.
Керуючись вищевказаним та ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України суд,
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ВІВА КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ВІВА КАПІТАЛ» заборгованість за договором № 1434660465714 від 12.12.2024 у сумі 15753 гривень 60 копійок, а також судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 1265 гривень 46 копійок та витрат на правову допомогу у розмірі 3000 гривень.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторони:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ВІВА КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 40860735, місцезнаходження: Черкаська область, місто Шпола, вулиця Таранця, 20;
відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя О. Майстренко