печерський районний суд міста києва
Справа № 206/6466/24-ц
Пр. № 2-3499/26
12 лютого 2026 року Печерський районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Ільєвої Т.Г.,
при секретарі - Романенко Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акціонерний Банк «Радабанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
08.04.2025 до Печерського районного суду м. Києва, на виконання ухвали Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшла цивільна справа за позовом АТ «Акціонерний Банк «Радабанк», яка передана судді Ільєвій Т.Г. 11.04.2025, в якій позивач просить суд стягнути ОСОБА_1 на користь АТ «Акціонерний Банк «Радабанк» прострочену заборгованість по ліміту овердрафту № 187223/ФКР524/5 від 21.04.2023 року, встановленого на платіжну карту у загальній сумі 20 411, 07 (двадцять тисяч чотириста одинадцять) гривень 07 копійок, що складається з: простроченої заборгованості по ліміту овердрафту - 14 292,98 грн., простроченої заборгованості по нарахованим процентам - 6 118,09 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 копійок.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач з позивачем уклав вищевказаний договір. Банк своє зобов'язання по видачі кредиту виконав, але відповідачем кредит не погашається, що змусило позивача звернутись до суду з позовом про примусове стягнення заборгованості.
28.04.2025 представник позивача направив до суду заяву про проведення розгляду справибез участі позивача, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, не заперечував щодо заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлявся про дату, час та місце судового засідання у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, заяв, клопотань до суду не подано.
Враховуючи неявку всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
У відповідності до приписів ч. 6 ст. 128 ЦПК України, судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання учасниками справи, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Згідно з висновками Європейського суду з прав людини, зазначених у рішенні у справі «Вячеслав Корчагін проти Росії» № 12307 - учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.
Враховуючи неявку належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не з'явився в судове засідання без поважних причин та без повідомлення причин, не подав відзив, а представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказах, що відповідає положенню ст. 280 ЦК України.
За приписами ч. 3 ст. 208, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 218 ЦПК України, судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду, яке проголошується негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані принципи знайшли своє втілення і в нормах цивільного процесуального законодавства.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Судовим розглядом встановлено, що між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «РАДАБАНК» та ОСОБА_1 за заявою на приєднання до «Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «АБ «РАДАБАНК» (відкриття та обслуговування поточних рахунків, що передбачає використання електронного платіжного збору) для пакетів послуг зарплатних карток № 1390023/KTS/08 від 21.04.2023 року шляхом акцептування Банком пропозиції Клієнта, було укладено договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та встановлено ліміт овердрафту у сумі 20 000, 00 грн. номер договорі овердрафту № 187223/ФКР524/8 від 21.04.2023 року (далі - Договір, Овердрафт), який розміщений на офіційному сайті банку.
Випискою по рахунку № НОМЕР_1 , підтверджується рух коштів та видач овердарфту, які були надалі позивачем Клієнту у формі овердрафту лімітом у сумі 20 000,00 гривень на споживчі кредити з датою погашення ліміту овердрафт 20.04.2024 р. на платіжну картку міжнародних платіжних систем на умовах, які зазначені в заяві на оформлення послуги з відкриття та обслуговування поточна рахунків, що передбачає використання електронного платіжного засобу крім пакетів послуг зарплатних карток № 1390023/КТ5/08 від 21.04.2023 р.
Процентна ставка за користування кредитною лінією у формі овердрафту фіксованої та встановлюється в розмірі: - 0,000001 % (нуль цілих одна мільйонна процентів річних за користування овердрафтом у межах пільгового періоду та - 39,6 (тридцять дев'ять цілих шість десятих процентів) річних за користування овердрафтом за межами пільгового періоду та - 55 % (п'ятдесят п'ять процент: річних на прострочену заборгованість.
Отже, на виконання взятих на себе договірних зобов'язань щодо встановлення відповідачу ліміту Овердрафту у сумі 20 000,00 грн. за поточний рахунок (на платіжну карту міжнародних платіжних систем відповідача, яка надана йому відповідності до Заяви) Позивач виконав у повному обсязі.
Сторонами узгоджені також інші договірні умови.
Матеріалами справи підтверджено факт надання грошових коштів та користування ними з боку Відповідача, що підтверджується Випискою по особовому рахунку.
У зв'язку з порушенням договірних умов щодо повернення суми кредиту та сплати за користування кредитним кошами позивачем було нараховано суму боргу.
Згідно зі ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У відповідності до вимог ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Вимогами ч.1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною.
Як вбачається з положень ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно вимог ст. ст. 526, 530, 611, 612 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Згідно ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до положень ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Частиною другою статті 77 ЦПК України визначено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно частини першої статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, доказів помилковості чи неправильності наданого позивачем розрахунку, а також належного виконання зобов'язань за кредитним договором не надано.
На час розгляду справи судом відповідачем не надано доказів, які свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку. Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання відповідно до ст. 617 ЦК України.
Приймаючи до уваги, що відповідач не сплатив своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за лімітом овердрафту та відсотками, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором, який відповідачем у визначеному порядку не спростовано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, які підлягають задоволенню.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Відповідно дост.141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір в сумі 2422,40 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Так, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Керуючись ст. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства «Акціонерний Банк «Радабанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІПН: НОМЕР_2 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства «Акціонерний Банк «Радабанк» прострочену заборгованість по ліміту овердрафту № 187223/ФКР524/5 від 21.04.2023 року, встановленого на платіжну карту у загальній сумі 20 411, 07 (двадцять тисяч чотириста одинадцять) гривень 07 копійок, що складається з: простроченої заборгованості по ліміту овердрафту - 14 292,98 грн., простроченої заборгованості по нарахованим процентам - 6 118,09 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІПН: НОМЕР_2 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства «Акціонерний Банк «Радабанк» сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому копія рішення суду не була вручена в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії рішення.
Повний текст судового рішення складено та підписано 12 лютого 2026 року.
Суддя Тетяна ІЛЬЄВА