печерський районний суд міста києва
Справа № 757/57065/24-ц
пр. 2-7269/26
10 лютого 2026 року Печерський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Ільєва Т.Г.
при секретарі судових засідань - Романенко Д.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін цивільну справу 757/57065/24-ц за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
У грудні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги про стягнення заборгованості, в якому просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»:
- заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 108 064,43 грн.
- 3% річних у розмірі 9 113,65 грн. інфляційні втрати у розмірі 40 297,62 грн.
- витрати по оплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн. та витрати за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав у розмірі 45,00 грн.
09.12.2024 ухвалою суду було призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.
01.04.2025 Печерським районним судом м. Києва було ухвалено заочне рішення у цивільній справі № 757/57065/24-ц про задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
17.06.2025 ухвалою суду скасовано заочне рішення Печерського районного суду м.Києва від 01 квітня 2025 року у справі №757/57065/24-ц та призначено справу за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.
24.09.2025 до суду надійшли заперечення ОСОБА_1 , в якій остання просить суду застосувати строки позовної давності в частині позову з 12.2016 до 01.04 2017р. на суму стягнення 7471,66 грн., врахувати фактично сплачену відповідчем суму в розмірі 100598,21 грн. В частині стягнення заборгованості основного боргу в розмірі 9202,71 солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 відмовити в повному обсязі. Застосувати строки позовної давності до частини вимог про сплату 3% річних та інфляційних втрат за період з 12.2016р. по 03.2017р., відповідно до частини першій статті 266 ЦК України. Врахувати сплачену суму 7000 грн. Вимоги позивача задовольнити частково. Стягнути 32951,41 грн . 3% річних та інфляційних втрат за період з 04 2016 по 07.24. Відмовити в частині позову, щодо стягнення солідарно заборгованості з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Взяти до уваги, що всі оплати здійснює ОСОБА_1 , а її діти не є працюючими особами і на даний час навчаються та знаходяться на її утриманні. Стягнути 45,00 грн. витрати за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
07.10.2025 до суду надійшли додаткові пояснення Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», в яких представник наполягав на задоволенні позовних вимог, відсутності підстав для застосування строків позоновї давності та при ухваленні рішення у справі № 757/57065/24-ц, врахувати інформацію про часткову оплату заборгованості по судовій справі зазначену в довідці від 03.10.2025 № 11120/8/8/02-25.
14.11.2025 до суду надійшли додаткові пояснення Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», в яких повідомлено що по судовій справі № 757/57065/24-ц з червня 2025 року по жовтень 2025 року до Товариства надійшли кошти в сумі 107 598,18 грн, з них: 99 171,67 грн основного боргу, 61,46 грн. внески за обслуговування вузлів комерційного обліку, 1 365,05 грн. абонентська плата, 7000 грн - 3% річних.
Враховуючи часткову сплату відповідачами заборгованості по судовій справі, ПрАТ «АК «Київводоканал» зазначає, що станом на 06.11.2025 по судовій справі № 757/57065/24-ц заборгованість становить 49 877,52 грн., з них 7 466,25 грн основний борг, 2 113,65 грн - 3% річних, 40 297,62 грн. - інфляційні втрати, а також 3 028,00 грн. судового збору та 45,00 грн витрат за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав.
В судове засідання з'явилася представник позивача та подала заяву про проведення судового засідання без фіксації технічними засобами.
Відповідач ОСОБА_1 з'явилася до суду та подала заяву про проведення судового засідання без фіксації технічними засобами.
Відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, про місце день і час розгляду справи повідомлялись належним чином, заяв, клопотань до суду не подано.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість ухвалення по справі рішення.
Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані принципи знайшли своє втілення і в нормах цивільного процесуального законодавства, а саме ст. ст. 2, 12, 13 ЦК України.
Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97 відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 є споживачами житлово-комунальних послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Таким чином, позивач має право вимагати виконання обов'язку від ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .
05.08.2014 в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», що перейменоване на приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - ПрАТ «АК «Київводоканал», Товариство або Позивач), як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) (далі - Повідомлення) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж).
Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов Договору.
Повідомленням визначено, що, у разі відмови споживачів від отримання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал» для оформлення припинення надання цих послуг.
Таким чином, відповідачі отримували послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж) на підставі Договору, оскільки після розміщення повідомлення та Договору-1 у вищевказаній газеті, на адресу ПрАТ «АК «Київводоканал», жодних заяв або повідомлень про відмову від надання зазначених послуг та Договору від відповідачів не надходило.
Відповідно до п. 1.1 Договору-1, ПрАТ «АК «Київводоканал» зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення холодної та гарячої води (з використанням внутрішньобудинкових систем), а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
Згідно до п. 3.1 Договору-1, розрахунковим періодом є календарний місяць. За цим договором застосовується щомісячна система оплати послуг. Платежі вносяться споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», витрати оператора зовнішніх інженерних мереж на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку (їх складових частин) відшкодовуються споживачами відповідної комунальної послуги, а також власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання у такій будівлі, шляхом сплати виконавцю комунальної послуги внесків на обслуговування та заміну вузла комерційного обліку. Розмір внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку визначається окремо для кожної будівлі із розрахунку на один рік, для складової витрат на повірку ділиться на с трок міжповірочного інтервалу.
Розмір внеску за обслуговування вузлів комерційного обліку був встановлений розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.09.2019 № 1716 для відповідного будинку у розмірі 8,78 грн щоквартально, однак він не сплачений Відповідачем, внаслідок чого борг складає 61,46 грн.
31.05.2021 на офіційному веб-сайті (vodokanal.kiev.ua) опубліковано повідомлення про публічну пропозицію (оферту) ПрАТ «АК «Київводоканал» про укладення публічного індивідуального договору приєднання про надання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення (у подальшому зі змінами від 30.09.2021 та від 31.12.2021) (далі - Договір-2), у зв'язку з чим з 01.07.2021 вказаний договір вважається укладеним.
Згідно з п. 1 Договору-2, Виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а споживач зобов'язується оплачувати надані послуги за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у порядку, строки та на умовах, що передбачені договором.
Відповідно до п. 15 Договору-2 розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інше не визначено договором.
Пунктом 7 Договору-2 визначено, що плата за послуги складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених тарифів на послугу та обсягу спожитих послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, граничний розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, позивач вказує, що відповідачі, в порушення умов Договорів та вимог, що передбачені наведеними вище нормативними актами, зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати спожитих в період з 01 грудня 2016 року по 31 липня 2024 року житлово-комунальних послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення не виконали належним чином, внаслідок чого у останніх виникла заборгованість у розмірі 106 637,92 грн., яка підтверджується довідкою та розрахунком заборгованості (додаються).
Отже, розмір заборгованості відповідачів за надані житлово-комунальні послуги складає: 106 637,92 грн. - заборгованість з оплати за житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення; 61,46 грн. - заборгованість зі сплати внеску за обслуговування вузлів комерційного обліку; 1 365,05 грн., заборгованість з внесення плати за абонентське обслуговування, що разом складає 108 064,43 грн.
Також, в зв'язку з простроченням щодо оплати спожитих житлово-комунальних послуг, відповідачі зобов'язані сплатити на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» 3% річних у розмірі 9 113,65 грн. та інфляційні втрати у розмірі 40 297,62 грн.
Наряду з вказаним, під час судового розгляду встановлено, що відповідачами частково сплачено відповідачами заборгованість, яка, станом на 06.11.2025, становить 49 877,52 грн, з них: 7 466,25 грн основний борг, 2 113,65 грн - 3% річних, 40 297,62 грн - інфляційні втрати.
З врахуванням зазначеного, суд прийшов до наступних висновків.
26.04.2014 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 № 1198, яким внесено зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин), який доповнено новими частинами.
Так, ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» доповнено п. 5, яким визначено, що виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.
Частиною 7 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
05.08.2014 в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», що перейменоване на приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - ПрАТ «АК «Київводоканал», Товариство або Позивач), як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) (далі - Повідомлення) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж) (далі - Договір-1).
Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов Договору.
Повідомленням визначено, що у разі відмови споживачів від отримання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал» для оформлення припинення надання цих послуг.
Законом України від 09.11.2017 № 2189-VIII викладено у новій редакції Закон України «Про житлово-комунальні послуги».
Новою редакцією Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (введеною в дію 01.05.2019) змінено класифікацію комунальних послуг і єдиним видом комунальних послуг, що надаються суб'єктом господарювання в сфері питного водопостачання є централізоване водопостачання та централізоване водовідведення.
Законом України від 09.11.2017 № 2189-VIII передбачено прийняття співвласниками багатоквартирних будинків рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з частиною першою статті 14 цього Закону, якою визначено такі моделі організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг:
1) кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір);
2) від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір);
3) об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем.
Розділом VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 травня 2019 року.
Пунктом 4 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII встановлено, що не пізніш як протягом одного року з дня введення в дію цього Закону співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов'язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з частиною першою статті 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг - укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин.
Разом з тим, пунктом 42 Закону України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни у пункти 3 та 4 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та слова «протягом одного року з дати введення в дію цього Закону» та «протягом одного року з дня введення в дію цього Закону» замінено словами і цифрами «протягом п'яти місяців з дня завершення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України».
У зв'язку з чим фактичне застосування Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» 01.05.2020 не розпочалося та відкладалося на невизначений термін.
Законом України від 03.12.2020 № 1060-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг» внесено зміни до Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» та змінено моделі організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг і запроваджено поняття індивідуального договору про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Згідно з частиною 5 статті 13 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги», у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору співвласники багатоквартирного будинку не повідомили виконавця відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) про прийняття рішення про вибір моделі організації договірних відносин, визначеної в частині першій статті 14 цього Закону, публічний індивідуальний договір про надання комунальної послуги, укладений з таким виконавцем, вважається продовженим на наступний однорічний строк.
Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
31.05.2021 на офіційному веб-сайті (vodokanal.kiev.ua) опубліковано повідомлення про публічну пропозицію (оферту) ПрАТ «АК «Київводоканал» про укладення публічного індивідуального договору приєднання про надання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення (у подальшому зі змінами від 30.09.2021 та від 31.12.2021), у зв'язку з чим з 01.07.2021 вказаний договір вважається укладеним.
Згідно з п. 1 Договору-2, Виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а споживач зобов'язується оплачувати надані послуги за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у порядку, строки та на умовах, що передбачені договором.
Відповідно до п. 15 Договору-2, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інше не визначено договором.
Пунктом 7 Договору-2 визначено, що плата за послуги складається з: 1) плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених тарифів на послугу та обсягу спожитих послуг, визначеного відповідно до законодавства; 2) плати за абонентське обслуговування, граничний розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України.
За приписами статті 7 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Статтею 9 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» визначено порядок оплати житлово-комунальних послуг, згідно з яким: споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором; споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору; за бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг; дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг; структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону; споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону.
Наведене також кореспондується із вимогами Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690, згідно з пунктами 24 і 25 яких споживач здійснює оплату за спожиті послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуг, отриманих ним до укладення договору. Розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.
Згідно з положеннями статей 526, 530, 611 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства у встановлений строк (термін), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Згідно з п. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (п. 2 ст. 625 ЦК України).
Так, в зв'язку з простроченням щодо оплати спожитих житлово-комунальних послуг, відповідачі зобов'язані сплатити на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» 3% річних у розмірі 9 113,65 грн та інфляційні втрати у розмірі 40 297,62 грн.
У відповідності до частини першої статті 81 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Частиною четвертою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, про обґрунтованість позову, а протилежного стороною відповідачів суду не було доведено.
Стосовно заяви відповідача про застосування строку позовної давності при вирішенні спору, суд, зазначає наступне.
Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).
У постанові від 07.11.2018 р. у справі № 372/1036/15-ц (пр. № 14-252цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем».
Визначення початку перебігу позовної давності міститься у статті 261 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 від 30.05.2018 у справі №368/1158/16-ц (пр. № 14-140цс18).
Межі застосування позовної давності встановлюються прямо (стаття 268 ЦК України) чи опосередковано, тобто з урахуванням сутності заявленої позовної вимоги (п.36 постанови Велика Палата Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17).
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (п. 79 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 року у справі №504/2864/13-ц (провадження №14-452цс18), пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №183/1617/16).
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.11.2019 р. у справі № 914/3224/16 аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Відповідно до положень Закону України від 30.03.2020 № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-ІХ), Закону України 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ), відповідно до яких Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України були доповнені п.12 та п.19 та Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08.11.2023 № 3450-ІХ, яким внесено зміни до п. 19 Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України (далі - Закон 3450-ІХ).
Пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачає, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» було постановлено установити карантин на усій території України з 12.03.2020. Строк дії карантину неодноразово продовжувався.
30.06.2023 Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин скасовано.
Таким чином, карантин на території України діяв з 12.03.2020 по 30.06.2023.
Отже, встановлена статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність тривалістю у три роки, та яка мала спливти з 12.03.2020 по 30.06.2023, була продовжена.
24.02.2022 Російською Федерацією здійснено військову агресію проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, згідно Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Воєнний стан наразі, відповідно до Указу Президента України від 23.07.2024 N 469/2024, продовжено до 09.11.2024.
Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Законом № 3450-ІХ від 08.11.2023 внесено зміни до Цивільного кодексу України, зокрема, пункт 19 Прикінцевих та перехідних положеннь викладено в наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".
Отже, встановлена статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність тривалістю у три роки, сплив якої припадав на карантин, що скасований під час дії воєнного стану, - зупинена до закінчення дії воєнного стану відповідно до положень п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України). За зобов'язаннями із визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України).
У разі неналежного виконання зобов'язань, позовна давність за вимогами кредитора про стягнення грошових коштів має обчислюватися з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі, а за періодичними платежами з моменту несплати окремого платежу.
Пунктом 1.1 договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж) передбачено, що платежі вносяться Споживачем (Відповідачем) не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Оскільки у відповідачів наявний обов'язок проводити оплату вартості спожитих комунальних послуг щомісяця, тому строк позовної давності починає перебіг з моменту несплати кожного окремого платежу.
Тобто, щодо заборгованості, що утворилася за надані послуги, починаючи з лютого 2017 року, строк позовної давності не може бути пропущеним, оскільки такий перебіг був продовжений в силу Закону № 540- IX і Закону № 2120-ІХ та зупинений відповідно до Закону № 3450-ІХ.
Продовження строку позовної давності в період дії карантину є безумовним та автоматичним в силу норми Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо продовження строку позовної давності на період карантину (Постанова Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 920/724/21). Близька за змістом правова позиція щодо застосування строків позовної давності, встановлених ЦК України та пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06.05.2021 у справі № 903/323/20, від 31.05.2022 у справі № 926/1812/21, від 22.06.2022 у справі № 916/1157/21.
Крім того, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ст. 264 ЦК України).
Оскільки, у відповідачів наявний обов'язок проводити оплату вартості спожитих комунальних послуг щомісяця, тому строк позовної давності починає перебіг з моменту несплати кожного окремого платежу.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ст. 264 ЦК України).
Періодична оплата боргу, є підставою для переривання строку позовної давності.
Так, відповідно до розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви вбачається, що по о/р НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 , проводились оплати за спожиті послуги, а саме: в березні 2017 року, лютому 2020 року, що свідчить про переривання строку позовної давності.
Таким чином, відслідковується систематичність вчинення відповідачами дій, спрямованих на погашення боргових зобов'язань перед позивачем за послуги з водопостачання та водовідведення за адресою АДРЕСА_1 , що є нічим іншим як визнанням наявності у вдповідачів боргових зобов'язань, що в розумінні ч.1 ст. 264 ЦК України є вчиненням дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, а тому наявний факт переривання перебігу позовної давності.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново, отже позовні вимоги про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги заявлені в межах строків позовної давності.
Зазначене відповідає правовій позиції, раніше висловленій Верховним Судом у постанові від 22.01.2019 у справі № 437/2726/13-ц: «З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що Відповідачі, сплативши частково заборгованість за житлово-комунальні послуги, перервали позовну давність».
Водночас правила переривання позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2018 у справі №668/8830/15-ц).
Таким чином, з врахуванням наявності підстав для переривання строку позовної давності, визначених ст. 264 ЦК України, а саме вчинення особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу (періодична оплата боргу Відповідачем) та положень п. 12 та п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до якого строки позовної давності були продовжені на строк дії карантину, спричиненого COVID-19, та у зв'язку з введення воєнного стану на території України - зупинені, позовні вимоги ПрАТ «АК «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги спожиті заявлені в межах строків позовної давності.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відпловідно до ст. 141 ЦПК України, витрати понесені позивачем з оплати судового збору в розмірі 3 028,00 грн., враховуючи, що борг був сплачений відповідачами після звернення позивача до суду з даним позов, та витрати за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав у розмірі 45, 00 грн. підлягають стягненню з відповідачів.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Так, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючисьст.ст. 3, 8, 21, 22, 24, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,ст.ст. 1-16, 22, 526, 530, 611, 625 Цивільного кодексу України,ст.ст. 1, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 280-282, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України
Позов Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: невідомий, адреса: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 9 202 (дев'ять тисяч двісті дві) грн. 71 коп.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: невідомий, адреса: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) 3% річних у розмірі 9 113 (дев'ять тисяч сто тринадцять) грн. 65 коп.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: невідомий, адреса: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) інфляційні втрати у розмірі 40 297 (сорок тисяч двісті дев'яносто сім) грн. 62 коп.
Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: невідомий, адреса: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. та витрати за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав у розмірі 45 (сорок п'ять) грн. 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 10 лютого 2026 року.
Суддя Тетяна ІЛЬЄВА