печерський районний суд міста києва
Справа № 757/3921/26-к
пр. 1-кс-3096/26
10 лютого 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчих Печерського УП ГУ НПУ в м. Києві та прокурорів Печерської окружної прокуратури м. Києва які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12025100060000246 від 12.02.2025, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна,
23.01.2026 до Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , яка передана слідчому судді 26.01.2026, на бездіяльність уповноважених слідчих Печерського УП ГУ НПУ в м. Києві та прокурорів Печерської окружної прокуратури м. Києва, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 12025100060000246 від 12.02.2025, у якій заявник просить зобов'язати слідчого чи прокурора повернути майно, вилучене 11.11.2025 під час проведення обшуку в квартирі АДРЕСА_1 .
В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що 12.01.2026 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_5 в справі №757/480/26-к частково задоволено клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 в межах кримінального провадження № 12025100060000246 та відмовлено в накладенні арешту на грошові кошти в кількості: 100 доларів США у кількості 49 купюр; 500 гривень у кількості 133 купюр; 1000 гривень у кількості 780 купюр, в загальному розмірі 1052300 гривень, належні ОСОБА_4 , після чого адвокат ОСОБА_3 звернувся з клопотанням до канцелярії Печерського УП ГУ НПУ в м. Києві про їх повернення, проте відповіддю Печерського УП ГУ НПУ в м. Києві відмовлено в поверненні зазначених грошових коштів.
З огляду на вищевказане, вилучені грошові кошти утримуються органом досудового розслідування безпідставно, а відтак підлягають поверненню його законному володільцю.
Представник володільця майна у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Адвокат ОСОБА_3 подав до суду заяву про розгляд скарги у його відсутність, вимоги підтримує та просить задовольнити.
Слідчий та прокурор бездіяльність якого є предметом оскарження, у судове засідання не з'явились, про місце і час розгляду скарги повідомлені належним чином, заяви чи клопотання до суду не надходили.
Частиною 3 статті 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Разом з тим, враховуючи строки розгляду зазначеної категорії справ визначені статтею 306 КПК України, приймаючи до уваги положення статті 28 Кримінального процесуального Кодексу України щодо розумних строків розгляду, а також принцип диспозитивності та змагальності кримінального провадження (статті 22, 26 КПК України), з метою дотримання вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, слідчий суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутності заявника та слідчого, на підставі наданих доказів.
Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Прокурор, слідчий суддя, суд, як і інші органи державної влади та їх посадові особи відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однією з загальних засад кримінального провадження згідно з пунктом другим частини першої статті 7, частиною першою статті 9 КПК України є законність, що передбачає обов'язок, суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Так, відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України, ч.5 ст.21 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», завданням слідчого судді є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Способи такого контролю обмежені визначеною кримінальним процесуальним законом процедурою.
Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема частиною 1 і 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Дана стаття Конституції України визначає, що конфіскація майна може бути заснована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Така позиція також узгоджується із частиною 5 статті 9 КПК України, відповідно до якої кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності слідчого/прокурора.
Згідно з ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, дізнавач чи прокурор зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Судовим розглядом встановлено, що слідчим відділом Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, за процесуального керівництва Печерської окружної прокуратури міста Києва, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025100060000246, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.02.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Печерської окружної прокуратури м. Києва.
11.11.2025 в період часу з 06 год 52 хв по 09 год. 45 хв. слідчим СВ Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_7 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києві за адресою: АДРЕСА_2 , в якій проживає ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході проведення обшуку, серед іншого, було виявлено та вилучено:
- грошові кошти номіналом 100 доларів США у кількості 49 купюр, грошові кошти номіналом 500 гривень у кількості 133 купюри, грошові кошти номіналом 1000 гривень у кількості 780 купюр, які поміщено до спец пакету № WAR 1421775, які належать ОСОБА_4 .
12.01.2026 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_5 в справі №757/480/26-к частково задоволено клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 в межах кримінального провадження № 12025100060000246 та відмовлено в накладенні арешту на грошові кошти в кількості: 100 доларів США у кількості 49 купюр; 500 гривень у кількості 133 купюр; 1000 гривень у кількості 780 купюр, в загальному розмірі 1052300 гривень, належні ОСОБА_4 .
Відтак, вилучене майно має статус тимчасово вилученого майна, а тому має застосовуватися порядок, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 169 КПК України.
За викладених обставин вбачається, що скаргу подано уповноваженою особою, в передбачений законом спосіб та з урахуванням правил територіальної підсудністю для розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, які розглядаються слідчим суддею місцевого суду за місцем розташування органу досудового розслідування, що регламентовано ч. 1 ст. 306 КПК України.
Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна. Слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.
Як зазначено у постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.04.2019 у справі №370/2316/18 (провадження №51 - 9929 км 18), за змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, та не суперечать вимозі імперативності.
За вказаних обставин позиція органу досудового розслідування щодо неповернення майна його законному володільцю спростовується, тобто за встановлених обставин вбачається, що вилучене майно не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України, що як наслідок свідчить про бездіяльність сторони обвинувачення, яка полягає у неповерненні майна, що вилучено під час проведення обшуку, враховуючи при цьому імперативні приписи п. 2 ч. 1 статті 169 КПК України, а відтак вимоги скарги знайшли своє підтвердження та відповідно підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,
Скаргу задовольнити.
Зобов'язати слідчих СВ Печерського УП ГУ НПУ в м. Києві, що входять до групи слідчих та прокурорів Печерської окружної прокуратури м. Києва, що входять до групи прокурорів у кримінальному провадженні №12025100060000246, повернути ОСОБА_4 , грошові кошти в кількості: 100 доларів США у кількості 49 купюр; 500 гривень у кількості 133 купюр; 1000 гривень у кількості 780 купюр, в загальному розмірі 1052300 гривень, вилучені в останнього 11.11.2025 під час обшуку в квартирі АДРЕСА_1 , який відбувся на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23.10.2025.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1