16.02.2026 Справа № 756/519/24
Унікальний номер 756/519/24
Номер провадження 2/756/142/26
16 лютого 2026 року м. Київ
Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Шролик І.С.,
секретар судового засідання - Козловець Ю.О.
за участю представника відповідача -Петльованої Н.С. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Оболонського районного у м. Києві відділу державної реєстації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про оспорювання батьківства та виключення запису особи як батька з актового запису про народження дитини,-
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2024 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить витребувати у ОСОБА_3 свідоцтво про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; призначити судово-медичну експертизу для визначення кровного споріднення між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ; зобов'язати Оболонський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції виключити запис про ОСОБА_2 , як батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з актового запису про народження дитини.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що деякий час сторони зустрічалися та разом проводили час. ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач народила сина. Позивач подав заяву про визнання себе батьком дитини. Через поведінку відповідача та наявні сумніви щодо свого батьківства, просить призначити у справі експертизу.
Рух справи
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 січня 2024 року справу передано на розгляд головуючому судді Шролик І.С.
Ухвалою суду 18 січня 2024 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 19 лютого 2024 року.
Ухвалою від 19 лютого 2024 року витребувано інформацію з Державної прикордонної служби про перетин відповідачем кордону та з Оболонського районного у м. Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану ЦМУМЮ копію актового запису про народження ОСОБА_4 .
Ухвалою суду 01 квітня 2024 року за клопотанням представника позивача у справі призначено судову медичну (генетичну) експертизу для визначення кровного споріднення ОСОБА_2 із ОСОБА_4 , методом ДНК аналізу. Провадження у справі зупинено.
Від представника відповідача 10 травня 2024 року надійшов відзив на позовну заяву із клопотанням про перенесення проведення експертизи через перебування відповідач із дитиною за межами України.
Ухвалу суду про призначення експертизи оскаржено в апеляційному порядку представником відповідача.
Постановою Київського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року ухвалу залишено без змін.
16 вересня 2024 року ухвалу про призначення експертизи надіслано для виконання до ДСУ «Київського міського бюро судово-медичних експертиз».
04 грудня 2024 року з ДСУ «Київського міського бюро судово-медичних експертиз» повернуто ухвалу суду без виконання, у зв'язку з неявкою ОСОБА_3 .
Ухвалою суду 06 грудня 2024 року відновлено провадження у справі та призначено до підготовчого розгляду.
14 січня 2025 року від представника відповідача надійшло клопотання про заміну експертної установи, яка була наближена до кордону, з метою мінімізувати перебування відповідача із дитиною на території України де ведуться бойові дії.
Ухвалою суду 28 січня 2025 року за клопотанням предстаника відповідача призначена у справі молекулярно-генетична експертиза щодо кровного споріднення ОСОБА_2 із ОСОБА_4 , проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного експертного криміналістичного центру МВС.
Представник позивача ОСОБА_2 оскаржив ухвалу в апеляційному порядку.
Постановою Київського апеляційного суду від 23 червня 2025 року ухвалу суду першої інстанції про призначення експертизи від 28 січня 2025року залишено без змін.
28 березня 2025 року від судового експерта надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи. Також сповіщено що всі учасники експертного дослідження ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до експертної установи 26 березня 2025 року не з'явились.
20 серпня 2025 року, після апеляційного перегляду, ухвала суду направлена до виконання Львівському науково-дослідного експертно- криміналістичного центру МВС.
Ухвалою суду від 23 жовтня 2025 року задоволено клопотання експерта. Надано дозвіл на часткове знищення об'єктів експертизи - зразків букального епітелію.
08 грудня 2025року з експертної установи надійшов висновок експерта №СЕ-19/114-25/20832-БД від 25 листопада 2025 року.
Ухвалою суду 09 грудня 2025 року відновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 25 грудня 2025 року.
Ухвалою суду від 24 грудня 2025 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_5. допущено його до участі в розгляді справи в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 25 грудня 2025 року, занесеною до протоколу судового засідання за участі представника позивача закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 03 лютого 2026 року.
25 грудня 2025 року від представника Оболонського відділу ДРАЦС у м.Києві надійшла заява про розгляд справи без участі представника.
Через неявку в судове засідання представника позивача 03 лютого 2026 року, його не підключення до участі в розгляді справи в режимі відеоконференції, докази поважності неявки суду не надано, розгляд справи відкладено до 11 лютого 2026 року.
Від представника позивача ОСОБА_5 09 лютого 2026 року надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до припинення перебування ОСОБА_2 у складі ЗСУ. Просить провести розгляд заяви без участі позивача та його представника. В обґрунтування заяви подано копію військового квитка, довідку ВЧ НОМЕР_1 від 24 вересня 2025року Додаток 6, копію посвідчення УБД ОСОБА_2, практика суду касаційної інстанції.
В судове засідання 11 лютого 2026 року позивач та його представник не з'явились, до участі в режимі відеоконференції не приєдналися.
Представник відповідача - адвокат Петльована Н.С. всудоовму засіданні заперечувала проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі. В обґрунтування заперечення зазначила, що з метою захисту прав дитини на отримання забезпечення від батька, на час розгляду справи впродовж двох років позивачем зупинено виконавче провадження, син не отримує аліментних платежів; усі докази по справі зібрані, не потребують додаткового встановлення, позивач приймав участь у справі через представників, що не перешкоджає розгляду справи. Заперечувала проти задоволення заявленого позову з урахуванням висновку експертизи, якою встановлено батьківство позивача щодо народженого відповідачем сина. Заявила клопотання рпо розподіл судових витрат, докази понесення яких надасть в передбачений процесуальним законом строк.
Вислухавши позицію представника відповідача, оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів, без участі позивача та його представника та представника третьої особи.
Стосовно клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі, суд дослідивши надані в його обґрунтування докази, матеріали справи, приходить до переконання про відмову стороні позивача в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, з наступних мотивів.
Суд зобов'язаний зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України).
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE, № 30979/96, § 43, ЄСПЛ, від 20 червня 2000 року).
Суд звертає увагу на посилання сторони позивача на висновки, викладені в Постанові ВП ВС від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 (провадження № 14-74цс25), та відповідно до частини 4 ст. 263 ЦПК України застосовує їх до спірних правовідносин.
Так у постанові, суд виснував, що коли суд вирішує питання щодо зупинення провадження у справі на цій підставі, в оцінці процесуального обов'язку щодо зупинення провадження йому потрібно враховувати особисту думку сторони або третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, яка перебуває на військовій службі.
Якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення і продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні.
Як досліджено з військового квитка, позивач проходить службу в ЗСУ з 2022 року. У 2023 році проходив фахову підготовку, відповіднодо довідки від 24 вересня 2025 року ОСОБА_2 обіймаючи посаду командира відділення управління командира батареї батальону охорони військової частини НОМЕР_1 приймав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України в Донецькій та Харківській областях в певні проміжки часу продовж 2022 - 2025 роках.
Дані обставини не завадили позивачу особисто в січні 2024 року звернутися до суду з позовом. Брати участь через своїх представників ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в судових засіданнях, як в суді першої так і в апеляційної інстанціях; ініціювати апеляційний перегляд. Особисто ОСОБА_2 18 жовтня 2024 року, 15 листопада 2024 року, а також 23 жовтня 2025 року з'являвся до експертних установ, які розташовані в Києві і у Львові, задля відібрання біологічних зразків для проведення експертизи.
Загалом судове провадження, яке ініційоване позивачем, під час проходження ним військової служби тривало понад два роки з двома апеляційними переглядами.
Після отримання результатів судової - генетичної експертизи, якою встановлено батьківство ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, народженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з імовірністю 99,999%, закриття підготовчого провадження за участі представника позивача та у другому судовому засіданні подано клопотанняпредставником позивача про зупинення провадження у справі.
Дана процесуальна поведінка сторони позивача є нічим іншим, як маніпуляцією судовим процесом, що суд вважає є неприпустимим. Оскільки позивач проходив службу, як на час звернення до суду та ініціювання судового процесу, так і під час судового розгляду впродовж тривалого часу. При завершальній стадії судового процесу, після отримання результатів експертизи, ініціював клопотання про зупинення провадження у справі.
Суд з урахуванням пропорційності права позивача на зупинення провадження й права відповідача на завершення судового процесу в розумний строк, а також з урахуванням права малолітнього на отримання аліментного забезпечення від батька, приходить до висновку, що права дитини на належне утримання є пріорітетними.
У статті 3 Конвенції про права дитини, встановлено принцип найкращих інтересів дитини як основоположний у всіх рішеннях щодо дітей, що, своєю чергою, має перевагу над усіма іншими міркуваннями: «В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини».
Як встановлено з відкритих джерел ЄДРСР рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 26 листопада 2019 року у справі № 756/10583/19, зменшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі судового наказу №756/5114/18, який виданий Оболонським районним судом м.Києва 07.06.2018 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку з моменту набрання рішенням законної сили і до повноліття дитини.
З інформації АСВП, встановлено, що в Печерському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває на виконанні ВП: НОМЕР_2 про стягнення аліментів де боржником є ОСОБА_2 , а стягувачем ОСОБА_3 .
За твердженням представника відповідача Петльованою Н.С. в судовому засіданні, позивачем зупинено виконавче провадження на підставі поданої ОСОБА_2 заяви про оскарження батьківства. ОСОБА_3 останні два роки аліментів на утримання сина не отримує.
Суд, беручи до уваги факт проходження відповідачем військової служби з 2022 року, ініціювання судового процесу в 2024 році, активну участь особисто позивача, як і через представників в період розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій продовж двох років, особисту участь позивача в призначених експертизах, явку до експертних установ, які розташовані в Києві та у Львові, приходжу до переконання можливість закінчити судовий розгляд, за наявності зібраних у справі доказів, клопотання представника позивача про зупинення провадження залишити без задоволення.
Вислухавши позицію представник відповідача, дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено з актового запису про народження №118 від 19 січня 2016 року ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , за спільною заявою матері
ОСОБА_3 та батька ОСОБА_2 про визнання батьківства від 19 січня 2016 року внесено зміни в актовий запис про народження ОСОБА_8 . В графі батько зазначено - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.28).
Висновком Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №СЕ-19/114-25/20832-БД від 25 листопада 2025 року встановлено що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 може бути батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 матірью якого є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з імовірністю даної події становить не менше 99,9999999% (49-54).
Нормативне обґрунтування. Застосовані судом норми діючого законодавства.
Статтею 51 Конституції України, частинами 2-3 ст. 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини.
Згідно ст. 136 СК України, особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною, суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття. До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зауважував, що наразі ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (див. наприклад рішення ЄСПЛ у справі «Kalacheva v. russian federation» № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).
Крім того ЄСПЛ у справі «Міфсуд проти Мальти» (Mifsud v. Malta, заява № 62257/15, рішення набуло статусу остаточного 29 квітня 2019 року) звертав увагу, що хоча найважливіше завдання статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) це захист особи від довільних дій державних органів, можуть також існувати позитивні зобов'язання, пов'язані з ефективною «повагою» до приватного чи сімейного життя. Ці позитивні зобов'язання можуть передбачати вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя, навіть у сфері міжособистісних стосунків людей (див. справу «Мікулич проти Хорватії» (Mikulic v. Croatia, № 53176/99) та справу «С. Х. та інші проти Австрії» (S.H. and Others v. Austria), № 57813/00).
Окрім того, повага до приватного життя вимагає, щоб кожна людина мала змогу встановити подробиці свого особистого походження, а право особи на таку інформацію має важливе значення в контексті впливу на його чи її особистість, які визначають розвиток людини. Таке встановлення передбачає отримання інформації, необхідної для розкриття істини щодо важливих аспектів особистого походження, як-от особистість батьків (див., наприклад, справу «Келін та інші проти Румунії» (Calin and Others v. Romania), № 25057/11).
ЄСПЛ зазначив у справі «Йевремович проти Сербії», що у відповідності до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під час розгляду скарги про встановлення батьківства, суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини («Jevremoviж v. Serbia», заява № 3150/05, пункт 109, рішення ЄСПЛ від 17 травня 2007 року).
Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що предметом доказування у справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.
Доводити відсутність кровного споріднення з дитиною можливо будь-якими допустимими доказами, у тому числі висновками судово-медичної, біологічної чи генетичної експертиз, при цьому для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла, тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до частини 1 статті 108 ЦПК України експертиза проводиться у судовому засіданні або поза межами суду, якщо це потрібно у зв'язку з характером досліджень, або якщо об'єкт досліджень неможливо доставити до суду, або якщо експертиза проводиться за замовленням учасника справи.
Беззаперечним доказом для визнання чи спростування батьківства у судовому порядку може бути висновок судово-генетичної експертизи.
Висновком Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 25 листопада 2025 року встановлено що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 може бути батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 матірью якого є ОСОБА_3 , з імовірністю 99, 999999%, який доводить походження дитини від позивача та є беззаперечним доказом у справі.
На підставі досліджених доказів, суд прийшов до переконання, про відмову ОСОБА_2 в задоволенні заявлених до ОСОБА_3 позовнихвимогпро оспорювання батьківства та виключення запису особи як батька з актового запису про народження дитини за їх недоведеністю.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 61, 81, 200, 258, 263-268, 354 ЦПК України, ст.ст.126, 128, 129, 134, 136 СК України, суд
Відмовити ОСОБА_2 взадоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 , Оболонського районного у м. Києві відділу державної реєстації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про оспорювання батьківства та виключення запису особи як батька з актового запису про народження дитини.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 16 лютого 2026 року.
Суддя І.С. Шролик