Номер провадження 2/754/4139/26
Справа № 754/613/26
13 лютого 2026 року суддя Деснянського районного суду міста Києва Сенюта В.О., розглянувши матеріли цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва із позовом до відповідача ОСОБА_2 , про стягнення боргу кредитором спадкодавця.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Позивач, звертаючись із вказаним позовом до суду, вказує на те, що останнє відоме місце проживання відповідача на території України - АДРЕСА_1 .
Проте, згідно інформації щодо реєстрації місця проживання особи, ОСОБА_2 в ІТС «Реєстр територіальної громади м. Києва» не знайдено.
Згідно інформації відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_2 не зареєстрований.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.
Суд звертає увагу на положення ст. 378 ЦПК України, відповідно до якого прийняте судом рішення з порушенням правил територіальної підсудності є підставою для його скасування судом апеляційної інстанції з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Відповідно до ч. 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Письмові матеріали справи не містять доказів того, що місцезнаходження майна відповідача чи останнє відоме зареєстроване його місце проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи) відноситься до Деснянського району міста Києва.
Суд звертає увагу на те, що лише посилання у позовній заяві про останнє відоме місце проживання відповідача без підтвердження доказами, в розумінні ст. 76-80 ЦПК України, не можуть бути підставою встановлення місцезнаходження майна відповідача чи останнього відомого зареєстрованого його місця проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Вищевикладене дає підстави для висновку, що позовна заява не відповідає вимогам закону, а тому підлягає залишенню без руху з наданням строку на їх усунення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків протягом трьох днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачу зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.О. Сенюта