Номер провадження 2/754/634/26
Справа №754/7714/25
Іменем України
26 січня 2026 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
судді О.Б. Саламон
секретаря судового засідання В.О. Рябенка
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позиції учасників справи.
Позивач ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 15 600 грн., судового збору у розмірі 2 422,20 грн.
Вимоги позову обґрунтовані тим, що 25.09.2020 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та відповідачем укладено кредитний договір № 154368, відповідно до умов якого договору, Кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит на суму 3 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі. 21.10.2021 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №01-28/10/2021 відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило права вимоги до боржників зазначених в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 до договору факторингу №01-28/10/2021, ТОВ « ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 154368 від 25.09.2020. На підтвердження виконання первісним позикодавцем, позивачем надано інформаційну довідку, відповідно до якої 25.09.2020 на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 3 000 грн. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , що являється доказом видачі кредитних коштів.У зв'язку з невиконання відповідачем умов кредитного договору, у останньої утворилась заборгованість у розмірі 15 600 грн., яка складається з: 3 000 грн. - заборгованість по кредиту; 12 600 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. Посилаючись на викладені обставини, позивач просить задовольнити його вимоги, стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також судові витрати.
Процесуальні дії та рішення суду.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б. від 21 травня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
Строк, визначений ч. 3 ст. 279 ЦПК України, для реалізації особами своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків сплив.
Відповідачем до суду не подано відзиву на позову заяву, при цьому остання належним чином повідомлялась про розгляд справи в суді, а саме за зареєстрованим в передбаченому законом порядку місцем проживання.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином, відзив на позовну заяву не подав та не повідомив причини його неподання, а також те, що зі сторони позивача не надійшло заперечень щодо розгляду справи в порядку заочного провадження, суд вважає можливим розглянути спір відповідно до ст.ст. 280-282 ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов до наступного висновку.
Фактичні обставини справи. Позиція суду та оцінки аргументів сторін.
Судом встановлено, що 25.09.2020 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та відповідачем укладено кредитний договір № 154368, відповідно до умов якого договору, Кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит на суму 3 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі.
21.10.2021 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №01-28/10/2021 відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило права вимоги до боржників зазначених в реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 до договору факторингу №01-28/10/2021, ТОВ « ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 154368 від 25.09.2020.
На підтвердження виконання первісним позикодавцем, позивачем надано інформаційну довідку, відповідно до якої 25.09.2020 на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 3 000 грн. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , що являється доказом видачі кредитних коштів.
Відповідно до п. 1.1 договору кредит надається стоком на 30 днів, тобто до 25.10.2020.
Пунктом 1.3 передбачено, що за користування кредитом клієнт сплачує товаристу 730 % річних на рік від суми кредиту в розрахунку 2 % на добу (тип процентної ставки - фіксована).
У відповідності з п.1.4 договору, кредит надається у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.
У зв'язку з невиконання відповідачем умов кредитного договору, у останньої утворилась заборгованість у розмірі 15 600 грн., яка складається з: 3 000 грн. - заборгованість по кредиту; 12 600 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Стаття 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.
На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивачем в обґрунтування звернення до суду вказано, що 09.12.2019 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та відповідачем укладено кредитний договір № 97118, за умовами якого кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит на суму 2 000 грн. строком на 25 днів.
На підтвердження позовних вимог ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» надано копію кредитного договору № 154368 від 25.09.2020, виписку з особового рахунку за кредитним договором, довідку про ідентифікацію, інформаційну довідку ТОВ «Платежі Онлайн» та розрахунок заборгованості.
Однак, надані позивачем ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» документи ні прямо, ні опосередковано не підтверджують факт отримання відповідачем ОСОБА_1 від первісного кредитора чи позивача коштів на підставі укладеного кредитного договору та наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі, який зазначено у позові ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ».
Разом з тим, позивачем ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що відповідачу ОСОБА_1 на підставі кредитного договору № 154368 від 25.09.2020 було перераховано грошові кошти у розмірах, зазначених позивачем в позовній заяві.
Варто зауважити, що позивачем не надано суду розрахунок заборгованості, у зв'язку з чим неможливо перевірити періоди нарахування зазначених у позовній заяві заборгованості за процентами, а такоє неможливо виявити чи позивальником вчинялись діїх щодо погашення кредитної заборгованості.
Зокрема, суд відмовляє у задоволенні клопотанні представника позивача про витребування доказів щодо наявності карткових рахунків і щодо надходження грошових коштів на картковий рахунок у розмірі 3 000 грн., оскільки справа прийнята до розгляду, відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження, позов поданий у травні 2025 року, при цьому саме у січні 2026 року позивачем подано вказане клопотання з порушенням вимог чинного цивільного процесуального законодавства щодо заявлення вказаних клопотань.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Слід зазначити, що належним, допустимим і достовірним доказом заборгованості за договором позики (кредиту) - первинним документом - є не наданий позивачем розрахунок заборгованості, який він здійснив на власний розсуд, і який не може перевірити суд без первинних документів. Такий статус первинного документу має саме виписка по рахунку, що підтверджується Переліком типових документів, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 578/5 від 12 квітня 2012 року, тому саме вона є належним доказом при вирішенні спору про стягнення заборгованості за кредитним договором або інші докази, що підтверджують надання (перерахування) коштів відповідачу.
При цьому, особові рахунки та виписки з них обов'язково мають складатися на паперових та/або електронних носіях. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту (п. 57, п. 59, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75).
Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18 та від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц дійшов таких висновків: «Доказами, які б підтверджували наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювали розмір заборгованості, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
У постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 910/3105/21, також зазначено: «Розрахунок заборгованості самостійно, за відсутності первинних документів, не може вважатися доказом, який підтверджує суму видачі банком кредиту позичальнику, суми траншів кредиту, дату коли саме та яка сума кредитних коштів була повернута позичальником банку за відображеним у ньому періодом і як наслідок загальну суму боргу».
При цьому варто зауважити, що позивачем не надано належних доказів, які підтверджують факт наявності заборгованості, а також достовірних доказів, що підтверджують її розмір, а саме - первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).
Суд враховує, що за змістом ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч.1 ст.95 ЦПК України).
Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, отримані з порушенням порядку, встановленого законом (ст. 78 ЦПК України).
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що обов'язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача. Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом.
У даному випадку надані ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» інформаційна довідка ТОВ «Платежі Онлайн», виписка з особового рахунку за кредитним договором не є первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а тому не є належними доказами наявності заборгованості.
Зазначені документи із зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документами, що створені позивачем самостійно, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.
Отже, позивачем ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» не надано належних доказів та не доведено факту перерахування кредитних коштів відповідачу на виконання умов кредитного договору та фактичного користування відповідачем кредитними коштами, а відтак підстави для стягнення на користь позивача заборгованості у заявленому в позові розмірі відсутні.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови у позові інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 10-13, 18, 43,44, 49, 76-83, 133, 141, 174, 175, 179, 187, 258, 263, 265, 268, 280-284 ЦПК України, ст. ст. 525-526, 530, 551, 536, 610, 625, 631,629, 1046-1056 ЦК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.
В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 13.02.2026.
Суддя О.Б. Саламон