Справа №705/818/26
2-з/705/1/26
13 лютого 2026 року м. Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Душина О.В.,
при секретарі Мухартовій Р.О.,
за участю:
заявника ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умані Черкаської області Рудої Алли Федорівни заяву про забезпечення позову,
До Уманського міськрайонного суду Черкаської області звернулася ОСОБА_1 з заявою про забезпечення позову.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, 15.12.2016 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» звернулась до мене з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок заборгованості за кредитним договором. Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05.06.2018, ухваленому у справі № 705/123/17, яке набрало законної сили 06.07.2018 року в задоволенні позову відмовлено: В подальшому судами неодноразово розглядалися позови щодо переходу права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Заявниця вказала, що має намір звернутися з позовною заявою до Уманського міськрайонного суду про витребування майна із чужого незаконного володіння до ОСОБА_2 та зазначила, що її було незаконно позбавлено права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
На квартиру неодноразово накладались заборони на відчуження, але на сьогодні заявниці стало відомо, що арешти було знято та квартиру знову перепродано, хоч питання шодо законності відчуження квартири до сьогодні не вирішено, а тому вона повторно звертається з заявою про забезпечення позову. Предметом судового спору є витребування майна із чужого незаконного володіння, а саме квартири АДРЕСА_1 , яка незаконного вибула із власності позивача, не з власної волі.
Оскільки спірна квартира уже була перепродана, а тому у неї є підстави вважати, що і новий власник - ОСОБА_3 знову перепродасть дану квартиру іншому власнику, а тому заявниця знову буде позбавлена права незалежно захистити своє право на квартиру АДРЕСА_2 .
Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, встановлених законом.
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, судом встановлено необхідність у виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням, а також встановлено необхідність призначення заяви про забезпечення позову до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 клопотання підтримала, просила задовольнити.
Судом встановлено, що вимога про забезпечення позову подана з додержання вимог встановлених ст. 151 ЦПК України.
При цьому судом враховано, що хоча заява про забезпечення позову не містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення, однак це не суперечить вимогам ч. 1 ст. 151 ЦПК України, з огляду на те, що ч. 1 ст. 154 ЦПК України передбачено право суду, а не обов'язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Згідно із ч. 6 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Положеннями ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову.
Суд, розглянувши вищезазначену заяву, приходить до висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, виходячи з наступного.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 зазначено, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Заявником не доведено і судом не встановлено наявність реальної загрози унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Крім того, застосування неспівмірних до позовних вимог заходів забезпечення позову є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння майном, про недопустимість якого неодноразово наголошено Європейським судом з прав людини, в тому числі у справах: «Стретч проти Сполученого Королівства», «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Ґаші проти Хорватії» від 13 грудня 2007 року.
При цьому суд звертає увагу на те, що вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд не з'ясовує фактичні обставин справи, а також не оцінює належності, допустимості і достовірності доказів щодо суті спору. Лише під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, які правовідносини випливають із встановлених обставин, чи слід задовольнити позов або в позові слід відмовити, тощо.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Отже, при поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не мотивував, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру.
При цьому, вказана заява не містить обґрунтованих доводів, що невжиття заходів забезпечення позову у визначений позивачем спосіб може ускладнити ефективний захист прав позивача чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Аналізуючи викладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні заяви необхідно відмовити, оскільки жодними належними доказами не доведено той факт, що невжиття забезпечення позову у виді накладення арешту на квартиру, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
На підставі вищевикладеного, оскільки у суду відсутні підстави вважати, що невжиття зазначеного у заяві заходу забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення по справі, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 149-154, 157 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.В. Душин