Справа № 712/1586/26
Провадження №1-кс/712/877/26
11 лютого 2026 року Слідчий суддя Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси клопотання винесене у кримінальному провадженні № 62025100140001903 від 20.05.2025 року за ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 368, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 366, ч. ст. 209 КК України, прокурором Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна,
Прокурор Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_4 , звернувся до суду із клопотанням про арешт майна, посилаючись на те, що у провадженні Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 62025100140001903 від 20.05.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 368, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 209 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у разі прийняття рішення щодо необхідності введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях Президент України видає указ про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях і негайно звертається до Верховної Ради України щодо його затвердження та подає одночасно відповідний проект закону.
У такий спосіб, з моменту видання Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24.02.2022. на території України з 05 години 30 хвилин почав діяти воєнний стан, строком на 30 діб.
У подальшому, воєнний стан на території України продовжувався, відповідно до Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затверджених відповідними Законами України, тобто воєнний стан розпочався та діє на всій території України по цей час.
Також досудовим розслідуванням установлено, що наказом начальника Державної установи «Старобабанівська виправна колонія (№92)» (далі - ДУ «СВК № 92») № 132/ОС-21 від 01.12.2021 ОСОБА_5 призначено на посаду заступника начальника з соціально-виховної та психологічної роботи ДУ «СВК № 92».
В подальшому наказом Віце-прем'єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України - Міністра юстиції України № 1956/к від 21.11.2024, з 26.11.2024 на ОСОБА_5 покладено тимчасове виконання обов'язків начальника ДУ «СВК № 92».
У той же час, 13.08.2008 було проведено державну реєстрацію ОСОБА_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 як фізичної особи - підприємця, номер державної реєстрації 20150000000001391.
Відповідно до положень Закону України «Про Державну кримінально- виконавчу службу України», на Державну кримінально-виконавчу службу України покладається завдання щодо здійснення державної політики у сфері виконання кримінальних покарань. До основних принципів діяльності Державної кримінально- виконавчої служби України належить, зокрема: законність, відкритість для демократичного цивільного контролю. Правовою основою діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України є Конституція України, цей та інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти Міністерства юстиції України. До структури Державної кримінально-виконавчої служби України входять установи виконання покарань. Установи виконання покарань та слідчі ізолятори утворюються і ліквідуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та виконують функції, передбачені законом та іншими нормативно-правовими актами.
До персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать, в тому числі особи рядового і начальницького складу. Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за етаном здоров'я і віком громадян України. На осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України поширюються вимоги та обмеження, встановлені Законом України "Про запобігання корупції". Персонал Державної кримінально-виконавчої служби України зобов'язаний неухильно виконувати закони України, додержуватися норм професійної етики.
Фінансування діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законом. Забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань через державне оборонне замовлення та закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти. Майно Державної кримінально-виконавчої служби України перебуває в державній власності та використовується виключно для забезпечення виконання її завдань.
Положенням про ДУ «СВК № 92», затвердженим наказом Міністра юстиції України № 862/5 від 10.03.2020, передбачено, що ДУ «СВК № 92» є державною установою, яка входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби, діяльність якої контролюється та координується Департаментом з питань виконання кримінальних покарань. Виправна колонія є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах казначейської служби, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, може мати інші печатки та штампи. Виправна колонія є бюджетною неприбутковою установою.
Виправна колонія у своїй діяльності керується Конституцією України, Кримінальним, Кримінальним процесуальним та Кримінально-виконавчим кодексами України, Законами України «Про попереднє ув'язнення», «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про центральні органи (виконавчої влади», «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», «Про запобігання корупції» та іншими законами, указами Президента України Мін'юсту та цим Положенням. Виправна колонія є установою закритого типу та відповідно до діючого законодавства здійснює правозастосовні та правоохоронні функції.
До основних завдань виправної колонії належить виконання покарань у виді позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі та дотримання прав осіб, які тримаються у виправній колонії, вимог нормативно-правових актів щодо виконання і відбування кримінальних покарань, реалізації їх законних прав та інтересів.
Виправну колонію очолює начальник. До посадових обов'язків начальника виправної колонії входить, зокрема, наступне: здійснює керівництво та організовує роботу виправної колонії, персонально відповідає за виконання покладених на виправну колонію завдань і функцій, дотримання штатної та фінансової дисципліни; діє без довіреності від імені виправної колонії, представляє її в усіх державних органах, підприємствах, установах та організаціях, а також у судах України; відповідно до своєї компетенції підписує накази виправної колонії; у порядку, встановленому нормативно-правовими актами, є головою комісії з розгляду питань, пов'язаних з представленням засуджених до умовно-дострокового звільнення від покарання, заміни невідбутої частини покарані більш м'яким, направлення матеріалів на помилування та встановлені адміністративного нагляду; попередження і виявлення злочинів, вчинених у колонії, а також порушень встановленого порядку відбування покарання; вивчення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів та інших правопорушень; надання правоохоронним органам, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність або кримінальне провадження, допомоги в розкрита, припиненні та попередженні злочинів; прогнозує та аналізує стан оперативно-службової, фінансово-господарської діяльності виправної колонії; організовує та здійснює перевірки діяльності персоналу виправної колонії, вимагає належного виконання своїх функціональних обов'язків, дотримання службової дисципліни та законності; вживає відповідних заходів реагування; забезпечує виконання підпорядкованим персоналом вимог антикорупційного законодавства, а також, серед іншого забезпечує ефективне, результативне та цільове використання бюджетних коштів.
Майно виправної колонії перебуває у державній власності, використовується нею на правах оперативного управління виключно до забезпечення виконання її завдань. Виправна колонія утримується за рахунок коштів державного бюджет, та інших джерел, не заборонених законодавством.
Таким чином, у силу займаної посади та покладених службових обов'язків, ОСОБА_5 відповідно до ст. 18 та примітки 1 до ст. 364 КК України був службовою особою, що постійно обіймає посаду в органі державної влади, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, а також, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», - працівником правоохоронного органу, повинен був знати і неухильно дотримуватись вимог чинного законодавства.
Окрім цього, у силу займаної посади та покладених службових обов'язків, у відповідності до Примітки 2 до ст. 368 КК України, ОСОБА_5 був службовою особою, яка займала відповідальне становище.
Так, ОСОБА_5 , обіймаючи посаду тимчасово виконуючого обов'язки начальника ДУ «СВК № 92», використовуючи свої службові повноваження всупереч інтересам вказаної державної установи, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою, з метою розтрати бюджетних коштів, на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 . РНОКПП: НОМЕР_1 , та при її пособництві, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
У листопаді 2024 року в ДУ «СВК № 92» було пошкоджено електросиловий кабель, що забезпечував постачання електроенергії до установи. За результатами огляду кабелю було встановлено, що він не підлягає ремонту та потребує повної заміни, у зв'язку з чим в установі було вирішено придбати для її потреб аналогічний кабель.
У цей же час, в листопаді 2024 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) в ОСОБА_5 , який тимчасово виконував обов'язки за посадою начальника ДУ «СВК № 92», виник злочинний умисел направлений на незаконну розтрату державних коштів під виглядом закупівлі для потреб установи алюмінієвого броньованого кабелю з чотирма жилами, перерізом 70 мм2 (далі - електросиловий кабель) у кількості близько 400 метрів погонних.
Тоді, ОСОБА_5 , усвідомлюючи права та обов'язки начальника установи, якими він тимчасово наділений, зокрема головування комісією з розгляду питань, пов'язаних з представленням засуджених до умовно-дострокового звільнення від покарання, діяв без довіреності від імені виправної колонії та представляв її в усіх державних органах, підприємствах, установах та організаціях, а також був зобов'язаний забезпечувати ефективне, результативне та цільове використання бюджетних коштів, розробив злочинний план, який полягав у тому, щоб підшукати серед засуджених, які відбувають покарання в ДУ «СВК № 92». особу, яку обманом необхідно схилити до купівлі електросилового кабелю для потреб установи, а натомість пообіцяти такій особі сприяння у вирішенні питання про умовно- дострокове звільнення. Після цього, згідно злочинного плану ОСОБА_5 , останньому був необхідний суб'єкт господарювання, із яким документально можна оформити поставку відповідної продукції та на рахунки якого оплатити грошові кошти, чим вчинити розтрату грошових коштів ДУ СВК №92.
На виконання вказаного плану, ОСОБА_5 у невстановлений досудовим розслідуванням час та дату, але не пізніше 26.11.2024, запропонував засудженому ОСОБА_7 , що відбував кримінальне покарання в ДУ «СВК № 92», придбати за власні кошти електросиловий кабель для потреб установи та у свою чергу, користуючись службовим становищем, пообіцяв ОСОБА_7 посприяти у вирішенні питання щодо умовно-дострокового звільнення в 2025 році. Засуджений ОСОБА_7 , повіривши у впевнені обіцянки ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що останній є головою комісії з розгляду питань, пов'язаних з представленням засуджених до умовно-дострокового звільнення від покарання та має реальну можливість посприяти ОСОБА_7 у вказаному питанні, погодився на пропозицію ОСОБА_5 і 26.11.2024 здійснив замовлення у фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 електросилового кабелю у кількості - 35 метрів, за що було оплачено 109 705 гри. батьком ОСОБА_7 - ОСОБА_9 .
Після цього, ОСОБА_5 у невстановлений досудовим розслідуванням час та пату, але не пізніше 29.11.2024, досяг попередньої змови із ОСОБА_6 про реалізацію вказаного злочинного плану із використанням становища останньої, як суб'єкта підприємництва. Для виконання вказаного злочинного, корисливого плану ОСОБА_5 у цей час отримав від ОСОБА_6 її платіжні та установчі реквізити для складення офіційних документів із нібито закупівлі електросилового кабелю та зразок підпису.
29.11.2024 ФОП ОСОБА_8 , виконуючи замовлення ОСОБА_7 , на вантажному автомобілі Форд, д.н.з НОМЕР_2 доставив до ДУ «СВК № 92» електросиловий кабель у кількості 435 метрів та надав усі необхідні товаро-супровідні документи.
Того ж дня ОСОБА_5 , усвідомлюючи необхідність належного документального оприбуткування електросилового кабелю в установі під виглядом такого, що поставлений від ОСОБА_6 , незважаючи на відсутність із останньою будь-яких правовідносин на той час, знаючи про необхідність прийняття вказаного електросилового кабелю на баланс установи комісією, члени якої не були пізнані про злочинні наміри ОСОБА_5 , доручив невстановленим підлеглим працівникам відділу господарського та інтендантського забезпечення скласти акт приймання товаро-матеріальних цінностей від 28.11.2024, забезпечити присутність членів комісії при прийнятті електросилового кабелю та підписати цей акт у них. Згідно із вказаним актом, до ДУ «СВК № 92» надійшов кабель силовий АВБбШв -4*70-1 400 м.п. від ФОП ОСОБА_6 .
Після виконання вказаних дій, ОСОБА_5 , діючи умисно та протиправно, реалізуючи злочинний умисел, направлений на незаконне витрачання чужого майна - коштів державного бюджету, використовуючи надані йому за посадою службові повноваження, достовірно знаючи, що ФОП ОСОБА_6 не поставляла жодного майна до установи, діючи в інтересах останньої, особистим підписом ствердив вказаний акт та засвідчив його відтиском печатки ДУ «СВК № 92», чим надав статусу офіційного документу.
У подальшому ОСОБА_5 , у невстановлений досудовим розслідуванням час та дату, але не пізніше 29.11.2024. розуміючи, що для належного оприбуткування в ДУ «СВК № 92» електросилового кабелю нібито від ФОП ОСОБА_6 , а який фактично був поставлений ФОП ОСОБА_8 на замовлення засудженого ОСОБА_7 , необхідно надати до бухгалтерського підрозділу установи товаросупровідний документ від ФОП ОСОБА_6 , забезпечив знищення невстановленим в ході досудового розслідування способом надані ОСОБА_8 товаро-супровідні документи та невстановленим способом за участі невстановлених сторонніх осіб забезпечив складання накладної № 75 від імені ФОП ОСОБА_10 про нібито поставку нею до установи кабелю силового АВБбШв 4*70-1 400 м.п., де був проставлений підпис від імені ФОП ОСОБА_6 .
Водночас, у подальшому ОСОБА_6 у невстановленому досудовим розслідуванням місці, у невстановлений час, але не пізніше 29.11.2024, засвідчила вказану накладну № 75 відтиском своєї печатки ФОП, надавши статусу офіційного документу, чим сприяла вчиненню кримінального правопорушення.
У подальшому, експедитор (з перевезення вантажів) відділу інтендантського та господарського забезпечення ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№92)» ОСОБА_11 , будучи необізнаною про злочинні плани ОСОБА_5 , поставила підпис у вказаній накладній про прийняття кабелю.
Після цього, ОСОБА_5 , у невстановлений досудовим розслідуванням час та дату, але не пізніше 11.12.2024, розуміючи, що для оплати грошових коштів ДУ «СВК № 92» на рахунок ФОП ОСОБА_6 за нібито поставку електросилового кабелю, який фактично був поставлений ФОН ОСОБА_8 на замовлення осудженого ОСОБА_7 , необхідно скласти відповідний договір поставки із додатками, невстановленим способом за участі невстановлених в ході досудового розслідування сторонніх осіб забезпечив складення договору поставки № Гб-174 від 11.12.2024 та специфікації до нього, де були проставлені підписи від імені ОСОБА_6 , після чого, діючи умисно та протиправно, реалізуючи злочинний чисел, направлений на незаконне витрачання чужого майна - коштів державного бюджету, використовуючи надані йому за посадою службові повноваження, достовірно знаючи, що ФОП ОСОБА_6 не поставляла та не буде поставляти жодного майна до установи, в тому числі електросилового кабелю, діючи в інтересах останньої, особисто підписав вказаний договір та специфікацію до нього, засвідчив їх підтисками печатки ДУ «СВК № 92», надавши статусу офіційного документу, чим сприяла вчиненню кримінального правопорушення.
Водночас, у подальшому ФОП ОСОБА_6 у невстановленому судовим розслідуванням місці, у невстановлений час, але не пізніше 11.12.2024, засвідчила вказаний договір поставки № Гб-174 від 11.12.2024 та специфікацію до нього відтиском своєї печатки ФОП, чим надала статусу офіційних документів.
Підписані ОСОБА_5 , який тимчасово виконував обов'язки начальника ДУ «СВК № 92» та від імені ФОП ОСОБА_6 вказані вище документи із зазначеними завідомо неправдивими та недостовірними даними стали підставою для здійснення перерахування 17.12.2024 з банківського рахунку ДУ «СВК № 92» на банківський рахунок ФОП ОСОБА_6 державних коштів в сумі 97200,00 грн., поставку електросилового кабелю, який фактично ФОП ОСОБА_6 не заставляла, чим інтересам держави в особі ДУ «СВК № 92» завдано матеріальної шкоди на вказану суму.
За вказаних обставин т.в.о. начальника ДУ «СВК № 92» ОСОБА_5 , зловживаючи службовим становищем, діючи спільно з ФОП ОСОБА_6 , при пособництві останньої, умисно здійснив розтрату грошових коштів на користь ФОП ОСОБА_6 , що призвело до спричинення інтересам держави в особі ДУ «СВК № 92» матеріальної шкоди на загальну суму 97200,00 грн.
Він же тимчасово виконуючи обов'язки за посадою начальника ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№92)», діючи умисно, з метою розтрати бюджетних коштів в сумі 97200 гривень, в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 , при її пособництві, вчинив видачу службовою :собою завідомо неправдивих офіційних документів.
Також, ОСОБА_5 , обіймаючи посаду т.в.о. начальника ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№92)», тобто будучи службовою особою, яка займає відповідальне службове становище, висловив прохання надати неправомірну вигоду для третьої особи - ДУ «Старобабанівська виправна колонія №92» за вчинення в інтересах засудженого, дій з використанням його службового становища. Після чого ОСОБА_5 отримав неправомірну вигоду для третьої особи ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№92)» за вчинення в інтересах засудженого дій з використанням його службового становища.
Разом з тим, ОСОБА_6 , будучи фізичною особою-підприємцем, після одержання з банківського рахунку ДУ «СВК № 92» державних коштів в сумі 97200,00 грн., за поставку, яку фактично не поставляла, тобто знаючи, що це майно, повністю одержано злочинним шляхом, вчинила набуття, володіння, здійснення фінансових операцій, правочинів із майном, чим легалізувала грошові кошти, одержані злочинним шляхом.
Таким чином, ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Умань Черкаської області, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України підозрюється у: розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, що вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України; видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України; проханні надати неправомірну вигоду та одержанні неправомірної вигоди службовою особою, яка займає відповідальне становище, для третьої особи за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Також ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Умань Черкаської області, проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , громадянка України підозрюється у: пособництві в розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, що вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191 КК України; пособництві до видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України; набутті, володінні, здійсненні фінансових операцій, правочинів із майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, вчинене особою, яка знала або повинна була знати, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, саме: повідомленням про злочин від 09.05.2025; матеріалами виконаних доручень оперативним підрозділом; документальними матеріалами, наданими на запит ОСОБА_8 ; протоколами допитів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ; вилученими документами під час обшуку 09.09.2025 в ДУ «СВК № 92»; документальними матеріалами, наданими на запит ТОВ «ЕК Велес»; висновком судової економічної експертизи; висновком судової почеркознавчої експертизи; протоколом огляду кабелю від 21.11.2025; іншими матеріалами кримінального провадження.
Також в ході розслідування встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві власності перебувають наступні об'єкти нерухомого майна: житловий будинок, площею 69.6 метрів квадратних, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; земельна ділянка, загальною площею 0.6921 га, що розташована за адресою: Черкаська обл., Уманський район, Ятранівська сільська рада, кадастровий номер 7124389800:01:001:0258.
Крім того, згідно із зазначеними реєстрами у ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на праві власності перебувають наступні об'єкти нерухомого майна: квартира, площею 39,5 метрів квадратних, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 ; земельна ділянка, загальною площею 1,942 га, що розташована в межах Собківської сільської ради, Уманського району Черкаської області, кадастровий номер 7124387500:02:000:1469; земельна ділянка, загальною площею 0.8 га, кадастровий номер 7124387500:02:000:1469.
Так, на даний час в органу досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на майно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , з метою забезпечення зокрема конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) у відповідності до п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив суд його задовольнити.
Представник власника майна ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_18 до судового засідання не з'явилася, подала до суду заяву, в якій просила повернути клопотання про арешт майна прокурору, оскільки досудове розслідування по вказаному кримінальному провадженню завершено, та станом на 10.02.2026 року обвинувальний акт скеровано до Уманського міськрайонного суду Черкаської області.
Представник власника майна ОСОБА_5 до судового засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином.
Слідчий суддя, заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали клопотання, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами кримінально-процесуального законодавства.
В судовому засіданні встановлено, що у провадженні Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 62025100140001903 від 20.05.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 368, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 209 КК України.
ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Умань Черкаської області, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України підозрюється у: розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, що вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України; видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України; проханні надати неправомірну вигоду та одержанні неправомірної вигоди службовою особою, яка займає відповідальне становище, для третьої особи за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Також. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Умань Черкаської області, проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , громадянка України підозрюється у: пособництві в розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, що вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191 КК України; пособництві до видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України; набутті, володінні, здійсненні фінансових операцій, правочинів із майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, вчинене особою, яка знала або повинна була знати, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України.
Також в ході розслідування встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві власності перебувають наступні об'єкти нерухомого майна: житловий будинок, площею 69.6 метрів квадратних, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; земельна ділянка, загальною площею 0.6921 га, що розташована за адресою: Черкаська обл., Уманський район, Ятранівська сільська рада, кадастровий номер 7124389800:01:001:0258.
Крім того, згідно із зазначеними реєстрами у ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на праві власності перебувають наступні об'єкти нерухомого майна: квартира, площею 39,5 метрів квадратних, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 ; земельна ділянка, загальною площею 1,942 га, що розташована в межах Собківської сільської ради, Уманського району Черкаської області, кадастровий номер 7124387500:02:000:1469; земельна ділянка, загальною площею 0.8 га, кадастровий номер 7124387500:02:000:1469.
Звертаючись до суду з даним клопотанням, прокурор вказав, що на даний час в органу досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на майно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , з метою забезпечення зокрема конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) у відповідності до п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Статтею 131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження визначено арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно із ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, а в даному випадку - арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення.
За правилами ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, заходи забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження. Крім того і відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).
Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Згідно ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 290 КПК України, після завершення досудового розслідування, тобто завершення проведення будь-яких слідчих чи оперативних дій, передбачена можливість розгляду слідчим суддею виключно питання щодо встановлення строку ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Оскарження, розгляд і вирішення будь яких інших питань слідчим суддею після завершення досудового розслідування не передбачено.
Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Слідчим суддею встановлено, що 04.02.2026 року досудове розслідування по кримінальному провадженню №62025100140001903 від 20.05.2025 завершено та сторонам наданий доступ до матеріалів в порядку ст. 290 КПК України.
Станом на 11.02.2026 року (дату розгляду клопотання) обвинувальний акт скеровано до Уманського міськрайонного суду Черкаської області.
Отже, слідчий суддя, вважає, що клопотання прокурора не може бути задоволено, оскільки вирішення даного питання після завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні не відповідає вимогам ч. 1 ст. 174 КПК України.
Керуючись ст. ст. 40, 98, 100, 131- 132, 170-173, 303-309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя -
Прокурору Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_4 у задоволенні клопотання про арешт майна - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_19
Повний текст ухвали проголошено 13 лютого 2026 року о 12.00 год.