Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/10364/25
Номер провадження2/711/308/26
16 лютого 2026 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді Петренка О.В.,
за участю секретаря судового засідання Дмитренка О.Ю.,
представника відповідача адвоката Андріяша Р.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
14 жовтня 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», в інтересах якого діє адвокат Усенко Михайло Ігорович, звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 33 106,40 грн та судові витрати (вхідний №44035/25 від 03.11.2025, а.с.1-5).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 20.11.2023 між товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту «NewShort» №1129852 (надалі - Кредитний договір), відповідно до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» надало відповідачу грошові кошти, а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, що визначені умовами кредитного договору. Відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору.
На підтвердження факту укладення кредитного договору позивачем надано: договір про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» №1129852 від 20.11.2023; додаток № 1 до договору про надання споживчого кредиту №1129852 від 20.11.2023; довідку про ідентифікацію; розрахунок заборгованості за договором №1129852 від 20.11.2023 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
Також позивач у позові зазначає, що згідно умов кредитного договору кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, що надані відповідачем ТОВ «Селфі Кредит». Підсумовуючи викладене, позивач констатує, що кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства у електронній формі.
Щодо права вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором до відповідача, то ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» як позивач обгрунтовує це тим, що 21.06.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №21062024, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Селфі Кредит», зокрема, і до ОСОБА_1 за кредитним договором №1129852 від 20.11.2023.
З огляду на викладене ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» №1129852 від 20.11.2023 в сумі 33 106,40 грн, з яких: 5800 грн - заборгованість за тілом кредиту, та 27 306,40 грн - заборгованість за відсотками.
Крім того, у пункті 2 прохальної частини позовної заяви позивачем викладено прохання про стягнення з відповідача ОСОБА_1 витрат на сплату судового збору (2422,40 грн) та витрат на професійну правничу допомогу (8000 грн).
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 листопада 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 11 год 00 хв 11 грудня 2025 року в приміщенні Придніпровського районного суду м.Черкаси (а.с.51-52).
Судове засідання, що було призначене о 11 год 00 хв 11 грудня 2025 року, не відбулося з підстав не з'явлення в судове засідання усіх учасників справи та надходження заяви представника відповідача адвоката Андріяша Р.П. про відкладення розгляду справи (а.с.65, 69). Розгляд справи відкладений до 10 год 00 хв 14 січня 2026 року.
Судове засідання, що було призначене о 10 год 00 хв 14 січня 2026 року, не відбулося з підстав знеструмлення електромережі Будинку правосуддя про що секретарем судового засідання складена відповідна довідка (а.с.84). Розгляд справи відкладений до 12 год 00 хв 12 лютого 2026 року.
Представник позивача адвокат Усенко М.І. в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронних кабінетів як безпосередньо позивача, так і його представника Усенка М.І. в підсистемі «Електронний суд», що були отримані цими учасниками справи 15.01.2026 (а.с.87 зворот, 89 зворот). Водночас представник позивача адвокат Усенко М.І., 11.02.2026 через підсистему «Електронний суд», подав заяву, в якій виявив волю на розгляд справи за відсутності представника позивача, а також не заперечував проти ухвалення заочного рішення (вхідний №5942/26 від 12.02.2026, а.с.91-92).
Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Андріяш Р.П. в судовому засіданні, що відбулося 12 лютого 2026 року, заперечив проти задоволення позовних вимог повністю, пояснивши, що умови п.1.5.1 кредитного договору від 20.11.2023, яким сторонами означеного правочину обумовлений розмір відсоткової ставки на рівні 2,2% за один день користування кредитними коштами, суперечить положенням Закону України «Про споживче кредитування», згідно яких максимальний розмір відсоткової ставки за один день користування кредитними коштами не може перевищувати 1%. У зв'язку з цим, представник відповідача акцентував увагу суду на тому, що положення п.1.5.1 кредитного договору від 20.11.2023 є нікчемними в частині розміру відсоткової ставки за користування позичальником кредитними коштами. Також представник відповідача звернув увагу суду на те, що, на переконання сторони відповідача, розмір витрат позивача на надання професійної правничої допомоги в розмірі 8000 грн є надмірно високим, оскільки представник позивача підготував багато аналогічних позовних заяв.
12 лютого 2026 року суд, після оголошення про перехід до стадії ухвалення судового рішення, керуючись положеннями ч.1 ст.244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 08 год 20 хв 16 лютого 2026 року.
Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши позицію представника позивача, висловлену письмово, а також процесуальну позицію представника відповідача, що проголошена ним у вступному слові, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 20.11.2023 між товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» №1129852 (далі - Кредитний договір).
Пунктом 1.2 Кредитного договору передбачено, що на умовах, встановлених договором, ТОВ «Селфі Кредит» надає ОСОБА_1 як споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Зі змісту п.1.3, 1.4, 1.5, 1.5.1, 1.5.2, 1.7.1, 1.7.2, 1.8.1 та 1.8.2 суд встановив, що сума кредиту складає 5800 грн; строк кредиту - 350 днів, а періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів; тип процентної ставки - фіксований; стандартна процентна ставка - 2,2% в день, що застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 Договору; знижена процентна ставка - 1,32% в день, що застосовується, якщо споживач до 15.12.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не меншій першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач як учасник Програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою; за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом розмір річної ставки обумовлений на рівні 59995,62%; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, розмір річних відсотків становить 30057,14%; за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом, орієнтовна загальна вартість кредиту складає 50460 грн; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, орієнтовна загальна вартість кредиту складає 49184 грн.
Із п.2.1 Кредитного договору встановлено судом, що кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок ОСОБА_1 як споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Крім того з п.9.6 Кредитного договору встановлено, що цей договір укладений в електронній формі шляхом направлення його тексту, підписаного зі сторони ТОВ «Селфі Кредит» електронним підписом, в особистий кабінет ОСОБА_1 як споживача. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що створений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні ТОВ «Селфі Кредит» для кожного разу використання та направляється споживачу на номер мобільного телефону.
Із розділу 10 Кредитного договору суд встановив, що у ньому містяться відомості про підписання ОСОБА_1 20.11.2023 о 20 год 57 хв 45 сек Кредитного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором Т793 (а.с.19-22).
Також суд встановив, що разом із Кредитним договором відповідач ОСОБА_1 , на виконання умов означеного правочину, погодився з графіком платежів за договором як додатком №1 до Кредитного договору шляхом підписання 20.11.2023 о 20 год 57 хв 45 сек Кредитного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором Т793 (а.с.22 зворот).
Із довідки ТОВ «Селфі Кредит» про ідентифікацію, що підписана 09.10.2025 заступником директором ТОВ «Селфі Кредит» Черненком О.В. електронним цифоровим підписом, суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з яким укладено Кредитний договір, ідентифікований ТОВ «Селфі Кредит». Акцепт підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відомості про одноразовий ідентифікатор наступні: одноразовий ідентифікатор: Т793; дата і час відправки одноразового ідентифікатора позичальнику: 20.11.2023; номер телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор: НОМЕР_3 (а.с.23 зворот - 24).
Із листа ТОВ «Пейтек» №20250422-67 від 22.04.2025 судом встановлено, що 20.11.2023 ТОВ «Селфі Кредит» через ТОВ «Пейтек» здійснило перерахування грошових коштів в сумі 5800 грн, що відповідає сумі кредиту, отриманого відповідачем ОСОБА_1 на виконання умов Кредитного договору, шляхом їх перерахування на картковий рахунок відповідача з призначенням платежу: зарахування на картку, маска картки: НОМЕР_1 , що відповідає масці картки, що зазначена у п.2.1 Кредитного договору (а.с.24 зворот).
Означена обставина підтверджується також, дослідженою в судовому засіданні, довідкою АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-251203/45619-БТ від 03.12.2025, що направлена до суду на виконання ухвали від 06.11.2025 (а.с.74).
Згідно безпосередньо дослідженого судом розрахунку заборгованості за Кредитним договором, що підготовлений ТОВ «Селфі Кредит», суд встановив, що означеним товариством як кредитодавцем 20.11.2023 видано відповідачу ОСОБА_1 кредит в сумі 5800 грн; у період часу з 20.11.2023 до 14.12.2023 включно позичальнику щоденно нараховувалися відсотки в сумі 76,56 грн; у період часу з 16.12.2023 до 21.06.2024 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 127,60 грн, а також 19.12.2023 позичальнику донараховано відсотки за користування сумою кредиту в розмірі 1403,60 грн.
Крім того з означеного засобу доказування судом встановлено, що ОСОБА_1 не сплатив будь-якого розміру грошових коштів ТОВ «Селфі Кредит» у рахунок погашення як відсотків за користування сумою кредиту, так і безпосередньо основної суми боргу (тіла кредиту) протягом усього строку кредитування (а.с.25-29).
Суд, безпосередньо дослідивши договір факторингу №21062024 від 21 червня 2024 року (далі - Договір факторингу) встановив, що означеного дня між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено означений правочин, відповідно до п. 1.1. якого на умовах, встановлених цим договором, ТОВ «Селфі Кредит» передає (відступає) новому кредиторові (ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (а.с.29 зворот - 34).
Факт оплати ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» ТОВ «Селфі Кредит» грошових коштів за відступлення прав вимоги згідно Договору факторингу судом встановлено із дослідженої у судовому засіданні платіжної інструкції №3392 від 21.06.2024, відповідно до якої ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перерахувало ТОВ «Селфі Кредит» 2 479 762,78 грн плати за укладення договору факторингу №21062024 від 21.06.2024 (а.с.35 зворот).
Із витягу з реєстру боржників до договору факторингу №21062024 від 21.06.2024 судом встановлено, що ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 згідно Кредитного договору в сумі 33 106,40 грн, з яких: 5800 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, та 27 306,40 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с.34 зворот).
Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами як на підтвердження своїх позовних вимог, так і заперечень проти них, дійшов таких висновків.
Відповідно до положень ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1,2 ст. 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 (далі - Закон №675), пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 Закону №675).
Статтею 12 Закону №675 визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону №675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону №675).
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Таким чином, суд встановив, що позивач як новий кредитор набув права вимоги до відповідача за Кредитним договором на підставі Договору факторингу, що був укладений між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
Частинами 1,2 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частинами 1,2 ст.1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, із дослідженого безпосередньо в судовому засіданні Кредитного договору, суд встановив, що його сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано такий кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на відповідних умовах шляхом підписання означеного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а саме: Т793.
Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем та (або) представником відповідача не надано суду жодних доказів як неотримання відповідачем у кредит від ТОВ «Селфі Кредит» грошових коштів у сумі 5800 грн, так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов Кредитного договору у строки, передбачені цим правочином.
Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав грошове зобов'язання щодо повернення суми кредиту за Кредитним договором як первісному кредитодавцю ТОВ «Селфі Кредит», так і його правонаступнику ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 5800 грн в рахунок погашення тіла кредиту підлягає задоволенню.
Щодо розміру заборгованості за відсотками в сумі 27 306,40 грн суд зазначає наступне.
Зі змісту п.1.3, 1.4, 1.5, 1.5.1, 1.5.2, 1.7.1, 1.7.2, 1.8.1 та 1.8.2 суд встановив, що сума кредиту складає 5800 грн; строк кредиту - 350 днів, а періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів; тип процентної ставки - фіксований; стандартна процентна ставка - 2,2% в день, що застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 Договору; знижена процентна ставка - 1,32% в день, що застосовується, якщо споживач до 15.12.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не меншій першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач як учасник Програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою; за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом розмір річної ставки обумовлений на рівні 59995,62%; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, розмір річних відсотків становить 30057,14%; за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом, орієнтовна загальна вартість кредиту складає 50460 грн; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, орієнтовна загальна вартість кредиту складає 49184 грн.
Проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто методом «факт/факт» (п.3.1 Кредитного договору).
Розмір процентної ставки, встановлений в п.1.5 договору, залежить від умов її встановлення та є незмінним протягом усього строку дії договору та не може бути збільшений товариством в односторонньому порядку (п.3.4 Кредитного договору).
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Суд, перевіривши нарахування позивачем розміру боргу за нарахованими та несплаченими процентами за користування відповідачем кредитом, керуючись ст.627 ЦПК України, а також умовами Кредитного договору, встановив, що їх розмір визначений неправильно.
Суд, проаналізувавши п.1.5.1, 1.5.2, 3.1, 3.4 Кредитного договору, дійшов висновку, що його сторони обумовили, якщо споживач до 15.12.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не меншій першого платежу, визначеного в графіку платежів (1914 грн, а.с.22 зворот), то у такому випадку розмір процентів, що повинен сплачувати споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати (тобто, до 15.12.2023), буде перераховано за зниженою процентною ставкою (тобто, 1,32%/день - п.1.5.2 Кредитного договору). Водночас, після 15.12.2023 відповідно до умов Кредитного договору, протягом усього наступного періоду кредитування (тобто, з 15.12.2023 до 04.11.2024), застосовується стандартна процентна ставка (тобто, 2,2% - п.1.5.1 Кредитного договору), що узгоджується із графіком платежів, що сторонами Кредитного договору укладений без зауважень та застережень (а.с.22 зворот). У випадку, якщо позичальник до 15.12.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, не сплатить кошти у сумі не меншій першого платежу, визначеного в графіку платежів, то розмір відсотків протягом усього строку кредиту складатиме 2,2%/день.
Також судом встановлено, що первісним кредитодавцем відсотки за користування кредитними коштами позичальником були нараховані до 21.06.2024 включно (а.с.25-29).
Частиною 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2013, що набрав чинності 24.12.2023, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Відповідно до пункту 17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (тобто, з 24.12.2023 до 21.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 22.04.2024 до 19.08.2024 включно); починаючи з 20.08.2024 та надалі - 1%.
Проте відповідно до п. 1.5.1 Кредитного договору розмір процентної ставки протягом всього строку кредиту становить 2,2%/день (стандартна процентна ставка).
Частиною 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Суд, проаналізувавши умови Кредитного договору, в контексті щоденної відсоткової ставки за користування кредитом протягом строку кредиту в період часу, за який первісний кредитодавець нараховував відповідачу як позичальнику відсотки, тобто з 20.11.2023 до 21.06.2024, у взаємозв'язку з положеннями ч.5 ст.8, ч.5 ст.12 та п.17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», встановив, що умова п.1.5.1 Кредитного договору щодо сплати щоденних відсотків за користування сумою кредиту протягом частини означеного строку (з 22.04.2024 до 21.06.2024, тобто протягом 61 дня) в розмірі 2,2%/день є нікчемною, оскільки порушує права відповідача як споживача кредитних послуг щодо відповідності умов Кредитного договору положенням Закону України «Про споживче кредитування» в контексті максимальної щоденної відсоткової ставки, що визначена цим нормативно-правовим актом, починаючи з 24.12.2023.
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що за період часу з 22.04.2024 до 21.06.2024 включно, відсотки за користування відповідачем як споживачем сумою кредиту підлягають перерахунку з призми щоденної відсоткової ставки в розмірі 1,5 % замість 2,2%. Водночас, до 21.04.2024 включно нарахування первісним кредитодавцем відсотків за користування сумою кредиту з призми відсоткової ставки в розмірі 2,2%/день відповідає як умовам Кредитного договору, так і означеним вище положенням Закону України «Про споживче кредитування».
Таким чином, розмір відсотків, які підлягали сплаті відповідачем на користь кредитодавця ТОВ «Селфі Кредит», згідно умов Кредитного договору з урахуванням положень Закону України «Про споживче кредитування», є наступним:
1)за період з 20.11.2023 до 21.04.2024 включно: 19 650,40 грн (5800 грн х 0,022 = 127,60 грн (розмір відсотків за один день користування сумою кредиту); 127,60 грн х 154 дні (кількість днів між 20.11.2023 та 21.04.2024) = 19 650,40 грн));
2)за період з 22.04.2024 до 21.06.2024 (дата, до якої ТОВ «Селфі Кредит» здійснило нарахування відсотків позичальнику, а.с.28 зворот): 5 307 грн (5800 грн х 0,015 = 87 грн (розмір відсотків за один день користування сумою кредиту); 87 грн х 61 день (кількість днів між 22.04.2024 та 21.06.2024 = 5307 грн)).
Отже, сукупний розмір відсотків, що підлягали сплаті позичальником ОСОБА_1 кредитодавцю ТОВ «Селфі Кредит», у період строку кредиту, протягом якого кредитодавець здійснював нарахування відсотків (з 20.11.2023 до 21.06.2024) з урахуванням положень ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», складає 24 957,40 грн (19 650,40 грн + 5307 грн).
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що розмір відсотків, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача в розмірі 27 306,40 грн, підлягає задоволенню частково, а саме в розмірі 24 957,40 грн (19 650,40 грн + 5307 грн).
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що заперечення представника відповідача адвоката Андріяша Р.П. щодо нікчемності положень п.1.5.1 Кредитного договору частково є обгрунтованими, а саме щодо застосування відсоткової ставки 2,2%/день у період з 22.04.2024 до 21.06.2024. Водночас суд відхиляє твердження представника відповідача щодо нікчемності в цілому п.1.5.1 Кредитного договору з призми того, що Законом України «Про споживче кредитування» визначено максимальний розмір відсоткової ставки на рівні 1% за один день користування кредитними коштами, оскільки таке твердження не узгоджується з положеннями пункту 17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» щодо кредитного договору, строк якого розпочався та закінчився до 19.08.2024.
Водночас відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав суду жодних належних і допустимих доказів щодо неправильності розрахунку заборгованості за Кредитним договором, зокрема, з призми розміру сплачених ним коштів у рахунок як погашення суми кредиту, так і відсотків, що вплинуло б на розмір заборгованості, зокрема, за відсотками.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за відсотками є частково обгрунтованою, а тому такою, що підлягає до часткового задоволення в сумі 24 957,40 грн.
Що стосується прохання позивача, що викладене у п.2 прохальної частини позовної заяви, про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 8000 грн, то суд зазначає про таке.
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги ч.1,2,3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З аналізу означених положень процесуального права суд робить висновок, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу необхідно суду надати такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зробила правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Наведена правова позиція є чинною і станом на день ухвалення судом рішення у справі №711/10364/25, доказом чому є постанова Верховного Суду від 15.01.2025 у справі №386/136/21 (провадження № 61-10886св24).
Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.03.2024 щодо адвокатського об'єднання «Апологет» (а.с.37 зворот - 38); 2) договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, що укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об'єднанням «Апологет» (а.с.38 зворот); 3) ордеру серії ВС №1381377 від 02.07.2025 (а.с.94); 4) акту наданих послуг №716 від 08.10.2025 (а.с.39); 6) детального опису від 08.10.2025 наданих послуг до акту №716 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 (а.с.39 зворот).
У зв'язку з дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги адвокатським об'єднанням «Апологет» в особі адвоката Усенка М.І. в справі щодо стягнення боргу за Кредитним договором з відповідача ОСОБА_1 , суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги та її вартості.
Суд також погоджується з позивачем, що вартість правничої допомоги в розмірі 8000 грн є співмірною зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою (підготовкою позовної заяви), часом, витраченим адвокатом на виконання такої роботи, обсягом виконаної роботи та ціною позову.
З аналізу статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 137 ЦПК України.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 13.03.2025 у справі №275/150/22 (провадження № 61-13766св24).
За приписами статті 13 ЦПК України суд як арбітр, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, не може діяти на користь будь-якої із сторін, оскільки це не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
З огляду на викладене, суд робить висновок, що зменшення розміру витрат на правову допомогу, отриману позивачем у заявленому та доведеному обсязі, без відповідної заяви іншої сторони у спорі - відповідача, є порушення вимог статті 13, частин п'ятої, шостої статті 137 ЦПК України.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень ст.13, 137 ЦПК України викладений в постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі №361/10208/23 (провадження № 61-12269св24), що судом застосовується з метою виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.
Проте суд відхиляє усні заперечення представника відповідача щодо вартості правничої допомоги, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача, що оголошені цим учасником справи під час вступного слова, оскільки представник відповідача не конкретизував неспівмірність розміру витрат позивача на оплату послуг адвоката з призми складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, що унеможливлює суд належним чином проаналізувати заперечення відповідача в означеному контексті з призми положень, передбачених ч.4 ст.137 ЦПК України.
Водночас, положеннями п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за Кредитним договором у загальному розмірі 33 106,40 грн, проте судом позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено частково, в розмірі 30 757,40 грн, що складає 92,90% від ціни позову (30 757,40 грн / 33 106,40 грн), тому з відповідача на користь позивача, керуючись п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 7432 грн (8000 грн х 0,9290).
Що стосується прохання позивача, що викладене в п.2 прохальної частини позовної заяви від 14.10.2025, про стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на сплату судового збору, то суд зазначає про таке.
Із досліджених судом матеріалів позовної заяви вбачається, що витрати позивача по сплаті судового збору складають 2422,40 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8), що підтверджується платіжною інструкцією №26810 від 17.10.2025 (а.с.8).
Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за Кредитним договором у загальному розмірі 33 106,40 грн, проте судом позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено частково, в розмірі 30 757,40 грн, що складає 92,90% від ціни позову (30 757,40 грн / 33 106,40 грн), тому із відповідача на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір в сумі 2250,41, грн, тобто 92,90% від розміру сплаченого позивачем судового збору (2422,40 х 0,9290).
Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором підлягають задоволенню частково в розмірі 30 757,40 грн, з яких: 5800 грн - заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту), та 24 957,40 грн - заборгованість за процентами. Крім того з відповідача на користь позивача слід стягнути 2250,41 грн - судового збору, та 7432 грн - витрат на професійну правничу допомогу, що визначені пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам. У іншій частині позовні вимоги слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 516, 527, 530, 610, 628, 634, 638, 1046, 1049, 1050, 1077, 1082 ЦК України, ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.8, 12, п.17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», ст. 4, 12, 13, 76, 77, 79, 80, 81, 89, 133, 141, 244, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд
позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» №1129852 від 20 листопада 2023 року в розмірі 30 757 (тридцять тисяч сімсот п'ятдесят сім) гривень 40 (сорок) копійок, з яких: 5800 (п'ять тисяч вісімсот) гривень - заборгованість за тілом кредиту, та 24 957 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят сім) гривень 40 (сорок) копійок -заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 2250 (дві тисячі двісті п'ятдесят) гривень 41 (сорок одна) копійка та 7432 (сім тисяч чотириста тридцять дві) гривні - витрат на професійну правничу допомогу, а всього 9682 (дев'ять тисяч шістсот вісімдесят дві) гривні 41 (сорок одна) копійка.
У іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 16 лютого 2026 року.
Сторони у справі:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий: О. В. Петренко