Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/11517/25
Номер провадження2/711/519/26
11 лютого 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі головуючого-судді Демчика Р.В., секретаря судового засідання Кобилки Є.О., за участі представника позивача розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про оспорювання батьківства.
Позов обгрунтовує тим, що із ОСОБА_4 він перебував в зареєстрованому шлюбі з 28 грудня 2019 року. Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 08.05.2025, яке набрало законної сили 09.06.2025 року шлюб розірвано. (справа №711/2084/25, згідно інформації з єдиного Державного реєстру судових рішень, вказане рішення суду набрало законної сили).
З ОСОБА_5 вони почали спільно проживати ще до реєстрації шлюбу і за час спільного проживання народилась донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На початку 2023 року сімейні відносини зіпсувались та в червні 2023 року ОСОБА_5 разом з донькою ОСОБА_7 переїхала проживати в м. Черкаси, а він залишився проживати в АДРЕСА_1 . Фактично з червня 2023 року вони спільно не проживали, у них вже не було взаємних прав та обов'язків, які притаманні подружжю. Час від часу вони підтримували телефонні розмови, оскільки він бажав спілкуватися з донькою ОСОБА_7 , хоча за весь цей час ОСОБА_5 не давала йому можливості бачитися з донькою, а навпаки погрожувала тим, що позбавить його батьківських прав.
19.06.2024 року він був призваний на військову службу за загальною мобілізацією, що підтверджується повісткою на відправку.
З 23.08.2024 року він перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою від 29.07.2025 року №1720/1798.
На даний він, я перебуваю на виконанні бойового завдання в Сумській області, що підтверджується довідкою від 29.07.2025 року №1720/1799.
14.03.2025 року ОСОБА_5 звернулась до суду із позовною заявою до нього про розірвання шлюбу. В обґрунтування заявлених вимог, ОСОБА_5 серед іншого, зазначила, що від спільного проживання вони мають неповнолітню дитину, доньку ОСОБА_6 , 2018 року народження, також вказує на те, що з червня 2023 року спільно вони не проживають та спільного господарства не ведуть.
Разом з тим, звертаючись до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу, ОСОБА_5 не повідомила, що на час звернення до суду перебувала в стані вагітності, тому що ОСОБА_8 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто через п'ять днів після звернення до суду.
Таким чином, враховуючи вище викладене, зокрема те, що з червня 2023 року вони спільно, як чоловік та дружина не проживають, а з 19.06.2024 року він фактично був призваний на військову службу за загальною мобілізацією і проходить службу по даний час, біологічний період вагітності у людини, який триває близько 40 тижнів, тому в силу вказаних обставин він не є біологічним батьком ОСОБА_8 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Просить суд виключити з актового запису № 491 про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , складеного 02 травня 2025 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), відомості про батька дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.12.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите загальне позовне провадження у справі.
Представник позивача в підготовчому судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх повністю. В подальшому надав суду заяву в якій позовні вимоги підтримав, справу просив розглянути у його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явилася. Представник відповідача адвокат Ракоїд Л.В. надала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала, справу просила розглянути у її відсутності. Також надала копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 13.09.2025 року з якого вбачається, що 13.09.2025 року ОСОБА_9 та ОСОБА_5 уклали шлюб, після чого ОСОБА_5 змінила прізвище на ОСОБА_10 .
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Судом встановлено, що як вбачається з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (№ витягу 00056197322 від 29.01.2026 року) ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 02.05.2025 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) складений актовий запис № 491. Батьками дитини зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .
Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 08.05.2025 року шлюб між сторонами розірвано.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив у справі "Йевремович проти Сербії", що у відповідності до статті 8 Конвенції під час розгляду скарги про встановлення батьківства, суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини ("Jevremovic v. Serbia", заява № 3150/05, пункт 109 рішення Європейського суду з прав людини від 17 травня 2007 року).
Законодавством передбачено певні обов'язки батьків щодо їх дитини, а також вимогу ухвалювати судові рішення з урахуванням найкращих інтересів дитини, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, інших осіб.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (частини перша та друга статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII).
Отже, при вирішенні справ про оспорювання батьківства суди повинні керуватися найкращими інтересами дитини, забезпечуючи баланс між інтересами дитини та сторін по справі.
Права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 Сімейного кодексу України (далі - СК України) (частина перша статті 121 СК України).
Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини (частина перша статті 122 СК України).
Згідно зі статтею 133 СК України якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини.
Таким чином, законодавством встановлена презумпція батьківства щодо дитини, яка народжена у шлюбі. Проте, батько дитини має право оспорити батьківство.
Відповідно до статті 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною, суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.
Зміст статті 136 СК України свідчить, що підставою для оспорювання презумпції батьківства є невідповідність встановленого батьківства факту біологічного походження. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною, суд постановляє рішення про виключення відомостей з актового запису про народження дитини. Доводити відсутність кровного споріднення з дитиною можливо будь-якими допустимими доказами, у тому числі висновками судово-медичної, біологічної чи генетичної експертиз.
Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.
При вирішенні спору про оспорювання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.
Так, в позовній заяві позивач вказує на те, що з початку 2023 року сімейні відносини між сторонами зіпсувались та в червні 2023 року ОСОБА_5 разом з донькою ОСОБА_7 переїхала проживати в м. Черкаси, а він залишився проживати в АДРЕСА_1 . Фактично з червня 2023 року вони спільно не проживали, у них вже не було взаємних прав та обов'язків, які притаманні подружжю. Час від часу вони підтримували телефонні розмови, оскільки він бажав спілкуватися з донькою ОСОБА_7 , хоча за весь цей час ОСОБА_5 не давала йому можливості бачитися з донькою, а навпаки погрожувала тим, що позбавить його батьківських прав.
19.06.2024 року він був призваний на військову службу за загальною мобілізацією, що підтверджується повісткою на відправку.
З 23.08.2024 року він перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою від 29.07.2025 року №1720/1798.
На даний він, я перебуваю на виконанні бойового завдання в Сумській області, що підтверджується довідкою від 29.07.2025 року №1720/1799.
14.03.2025 року ОСОБА_5 звернулась до суду із позовною заявою до ньогоа про розірвання шлюбу. В обґрунтування заявлених вимог, ОСОБА_5 серед іншого, зазначила, що від спільного проживання вони мають неповнолітню дитину, доньку ОСОБА_6 , 2018 року народження, також вказує на те, що з червня 2023 року спільно вони не проживають та спільного господарства не ведуть.
Разом з тим, звертаючись до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу, ОСОБА_5 не повідомила, що на час звернення до суду перебувала в стані вагітності, тому що ОСОБА_8 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто через п'ять днів після звернення до суду
Відповідач позовні вимоги визнала та не заперечувала проти їх задоволення, зазначивши про це у своїй заяві.
Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи. Не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників, їхніх представників.
Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.
Враховуючи, що позивач не є біологічним батьком дитини, суд має підстави для виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за №491 від 02.05.2025 року, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ).
Відповідно до п.п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Відповідно до п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за N 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану є підставою для внесення таких змін.
Відповідно до п.2.16.4., п.2.1.6 Розділу II Правил на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов'язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.
Відповідно до п.2.18 Правил зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації за місцем зберігання відповідного актового запису цивільного стану, крім випадків, встановлених у п.2.28 цього розділу.
Враховуючи вище викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 141, 206, 263, 264, 265, 279 ЦПК України і на підставі ст.ст. 136, 180 Сімейного Кодексу України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання вказане у позовній заяві: АДРЕСА_3 ) про оспорювання батьківства - задовольнити.
Виключити відомості про батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 з актового запису про народження дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , №491 від 02.05.2025 року, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ).
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: Р. В. Демчик