Справа № 699/1857/25
Номер провадження № 2-а/699/4/26
12.02.2026 м. Корсунь-Шевченківський
Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області у складі головуючого судді Мельника А.В., за участю секретаря судового засідання Таран О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
До Корсунь-Шевченківського районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу по справі про адміністративне правопорушення.
Позовна заява подана адвокатом Свиткою С.Л. через систему «Електронний суд».
Позовна заява обґрунтована тим, що 03.11.2025 при спробі отримати гроші через банкомат позивач ОСОБА_1 довідався, що його банківські картки заблоковані.
В той же день він довідався, що на підставі постанови державного виконавця Корсунь-Шевченківського відділу ДВС Ощадбанком було здійснене блокування його банківських карток. Підставою для рішення державного виконавця стало надходження в органи ДВС постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП.
05.11.2025 представник ОСОБА_1 - адвокат Свитка С.Л. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 ознайомився з матеріалами справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
З постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1033 від 20.05.2025 вбачається, що ОСОБА_1 близько 07:40 год невстановленого дня (постанова не містить дати вчинення правопорушення) в с.Яблунівка на вимогу представника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 не пред'явив свій військово-обліковий документ по причині його відсутності, чим порушив приписи абзацу 3 підпункту 10-1 пункту 1 Правил військового обліку, затверджених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року.
Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.3 ст.210 КУпАП, тобто порушення військовозобов'язаними правил військового обліку, вчинене в особливий період.
Доказами у вказаній справі є протокол №193 від 06.05.2025 року та тотожні за змістом пояснення солдата ОСОБА_3 та капітана поліції ОСОБА_4 .
При цьому матеріали справи не містять жодних даних про те, що ОСОБА_1 було вручено копію протоколу про адміністративне правопорушення, повідомлення про дату і час розгляду справи начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , про направлення та отримання позивачем винесеної останнім постанови. Також порушено право на захист.
Позивач стверджує, що він пред'явив свій військово-обліковий документ, який був сформований у додатку мобільного телефона.
За таких обставин позивач вважає, що вказаними діями представників органів військового управління були істотно порушені його права як особи, що притягувалася до адміністративної відповідальності, а фактичні обставини справи, зазначені в постанові, не відповідають дійсності, внаслідок чого в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.
З урахуванням указаного позивач просить суд скасувати постанову № 1033 від 20.05.2025, що винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_5 , про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Крім цього, просив поновити йому пропущений строк звернення до суду щодо оскарження спірної постанови.
Ухвалою суду від 27.11.2025 відкрито провадження у даній справі, розгляд вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження. Поновлено ОСОБА_1 строк для подачі цього позову до суду.
Сторони справи про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Представник позивача позов підтримав, просив задовольнити.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, у судове засідання не з'явився. У межах строків, визначених в ухвалі суду, представник відзив на позов до суду не подав.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
20.05.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 винесено постанову № 1033 у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП (а.с.7).
З постанови убачається, що ОСОБА_1 близько 07.40 в с.Яблунівка на вимогу представника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 не пред'явив свій військово-обліковий документ по причині його відсутності.
Постанова не містить дати вчинення правопорушення.
Цим він порушив приписи абзацу 3 підпункту 101 пункту 1 Правил військового обліку, затверджених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року.
ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнав.
ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, як порушення військовозобов'язаними правил військового обліку, вчинене в особливий період.
Даною постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.
Копія постанови від 20.05.2025 №1033 направлена на виконання до Корсунь-Шевченківського відділу ДВС, про що відкрите виконавче провадження № 79446070 (а.с.6).
У силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною третьою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
При цьому за приписами частини сьомої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
В силу пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 за № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
З 24.02.2022 відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану.
Відповідно до п.1 постанови КМУ №559 від 16.05.2024 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа» (далі Постанова 559) ( в редакції, чинній на дату винесення оскаржуваної постанови) військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 "Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа".
Згідно пункту 9 Постанови 559 військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.
Пунктом 11 Постанови 559 передбачено, що перевірка військово-облікового документа в електронній формі здійснюється шляхом зчитування QR-коду ініціатором перевірки за допомогою технічних засобів, які дають змогу відтворити відомості військово-облікового документа в електронній формі у формі інформаційного повідомлення.
QR-код повинен бути придатним для зчитування технічними засобами ініціатора перевірки, цілісним, неушкодженим, нанесеним на будь-який носій достатнього розміру та необхідної контрастності.
Підставою непідтвердження військово-облікового документа в електронній формі є непридатність QR-коду для зчитування технічними засобами.
Крім того, згідно абзацу 3 підпункту 101 пункту 1 Правил військового обліку, затверджених постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року (в редакції, чинній станом на 06.05.2025 року) військовозобов'язані повинні мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.
З наведного слідує, що електронний і паперовий військово-обліковий документ має однакову юридичну силу.
Статтею 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за декілька різних правопорушень, які розмежовані відповідними частинами даної статті.
У оскаржуваній постанові відносно ОСОБА_1 вказано, що ним вчинено адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП.
Стаття 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за:
- порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку (частина 1);
- повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню (частина 2).
- порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Частиною 1 ст. 283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 258 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Положеннями ч. 1 ст. 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до змісту позову позивач уважає постанову незаконною, посилаючись на те, що він пред'явив свій військово-обліковий документ, який був сформований у додатку мобільного телефона. Відтак, ним не порушені правила військового обліку.
Доказами у вказаній справі є протокол №193 від 06.05.2025 року та тотожні за змістом пояснення солдата ОСОБА_3 та капітана поліції ОСОБА_4 .
При цьому матеріали справи не містять жодних даних про те, що ОСОБА_1 були роз'яснені права, було вручено копію протоколу про адміністративне правопорушення, повідомлення про дату і час розгляду справи начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , про направлення та отримання позивачем винесеної останнім постанови.
Указане стороною відповідача не спростоване.
З приписів п. 1 ст. 247 КУпАП вбачається, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Однак в порушення ст. 251, 255 КУпАП під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП не досліджувалися будь-які докази, що не було спростовано відповідачем.
Указане свідчить про формальне ставлення відповідача до розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1, 2 ст. 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас вимогами ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Тому відповідач, як суб'єкт владних повноважень, зобов'язаний був надати докази правомірності своєї діяльності у силу закону. Однак таких належних доказів подано не було.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, у суді жодним чином не доведено правомірності свого рішення, не надано суду доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Ураховуючи, що позивач вказує на протиправність притягнення його до адміністративної відповідальності, а тому право останнього є порушеним, у зв'язку з чим воно підлягає захисту шляхом скасування рішення суб'єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,50 грн.
Керуючись ст. 194, 242-246, 286, 295, 255 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 від 20.05.2025 № 1033 за справою про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а провадження закрити, в зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в сумі 605,50 (шістсот п'ять грн 50 коп.) грн за подання до суду цього позову.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дані про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого та фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 , інші дані суду не відомі.
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , інші дані суду не відомі.
СуддяМельник А.В.