Справа № 690/860/25
Провадження № 2/690/120/26
13 лютого 2026 року м. Багачеве
Багачевський міський суд Черкаської області
в складі: головуючого - судді Здоровила В.А.
за участю секретаря Мельник С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
представник позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» Столітній М.М. звернувся до суду з позовом, сформованим в системі «Електронний суд», у якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» суму заборгованості в розмірі 26 312, 65 грн., з яких сума кредиту 2 500, 00 грн., сума процентів за користування кредитом 15 437, 65 грн., нараховані проценти за 114 календарних днів 7 125, 00 грн., штрафні санкції 1 250, 00 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 2 422, 40 та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000, 00 грн..
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 22.02.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4403546 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. На умовах, встановлених договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору:
Відповідно до п. 1.2 тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 2 500, 00 грн.. Згідно із п. 1.3 договору строк кредиту 360 днів: з 22.02.2024 по 16.02.2025. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1 договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання договору. Відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 2 500, 00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення».
Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів ст.11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору.
Після прийняття відповідачем умов кредитного договору з ним було укладено електронний кредитний договір, який був підписаний відповідачем у відповідності до вимог ч. 6 та 8 ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «40644».
Переказ коштів, виданих в рамках кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто в заяві на отримання кредиту та підтверджується копією довідки платіжного провайдера. Зазначений платіжний провайдер має відповідну Ліцензію НБУ на здійснення переказів коштів у національній валюті без відкриття рахунків та внесений в ДРФУ, що підтверджується свідоцтвом.
Укладаючи кредитний договір, сторони, передбачили нарахування процентів на наступних умовах: п. 1.4.1 стандартна процентна ставка становить 2,5 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору. П. 1.4.2 передбачено знижену процентну ставку, яка становить 1, 13 % в день. 23.03.2024 відповідач не здійснив оплату процентів згідно графіку платежу та не повернув тіло кредиту. Сума заборгованості за договором розрахована первісним кредитором в формі поденного розрахунку заборгованості, у відповідності до умов договору.
П. 5.1.3 кредитного договору передбачено, що ТОВ «Лінеура Україна» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди відповідача.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед кредитором 25.10.2024 між ТОВ «Лінеура Україна», як клієнтом та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як фактором, було укладено договір факторингу № 25/10/2024, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Лінеура Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2. зазначену при укладенні кредитного договору відповідного повідомлення.
ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» відповідно до укладеного договору факторингу № 25/10/2024 від 25.10.2024 перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі 19 187, 65 грн., з яких 2 500, 00 грн. - тіло кредиту, 15 437, 65 грн. - заборгованість за процентами та 1 250, 00 грн. - штрафні санкції.
Рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 змінено найменування з ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на нове найменування ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».
За даними поденного розрахунку заборгованості, сформованого первісним кредитором, вбачається, що у період з дати укладання договору, а саме: з 22.02.2024 по 25.10.2024 (дата укладання договору факторингу), у відповідача перед первісним кредитором утворилась заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами у межах погодженого строку дії договору у розмірі 15 437, 65 грн.. Враховуючи норми чинного законодавства України, а також те, що за договором факторингу №25/10/2024 від 25.10.2024 до позивача перейшло право грошової вимоги заборгованості до відповідача, вимоги позивача щодо стягнення процентів за користування грошовими коштами до відповідача є доведеними та обґрунтованими, а отже заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами підлягає стягненню у сумі 15 437, 65 грн.. В даній справі, окремої уваги потребує пункт 1.1 договору факторингу №25/10/2024 від 25.10.2024: За цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до умов строк дії п. 1.3 договору № 4403546 строк кредиту 360 днів: з 22.02.2024 по 16.02.2025. Станом на дату укладання договору факторингу від 25.10.2024 № 25/10/2024, строк дії договору № 4403546 від 22.02.2024 закінчився. А тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 26.10.2024 по 16.02.2025 (114 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 7 125, 00 грн.. У даному випадку проценти нараховано у межах погодженого строк у надання кредиту, зазначеному в п. 1.3 договору № 4403546 від 22.02.2024.
Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає 26 312, 65 грн., з яких сума кредиту 2 500, 00 грн., сума процентів за користування кредитом 15 437, 65 грн., нараховані проценти за 114 календарних днів 7 125, 00 грн., штрафні санкції 1 250, 00 грн., а тому позивач і змушений звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою судді Багачевського міського суду Черкаської області від 17.12.2025 цивільну справу було прийнято до провадження, визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін. Крім того, відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
У судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» Столітній М.М. не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримують у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.
У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явився, судом повідомлявся у встановленому законом порядку про місце, день та час розгляду справи, про поважність причин неявки суд не повідомив. Відзив на позов не подав та не скористався правом на представництво його інтересів у суді.
Справу вирішено за правилами заочного розгляду, визначеними ст. 280-282 ЦПК України за відсутності відповідача, який повідомлявся судом у встановленому законом порядку про час, дату і місце судового засідання та не з'явився у судове засідання без повідомлення причин, не подав відзиву проти позову та проти такого порядку розгляду справи не заперечував представник позивача, про що подано відповідну заяву.
Враховуючи думку представника позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до відповідних їм висновків.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно вимог ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ч. 1, 2 п. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, тощо. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
З аналізу позовних вимог та наданих письмових доказів судом встановлено, що між сторонами спору виникли правовідносини в сфері договірних зобов'язань, а саме з договору кредиту, відповідно їх правове регулювання відбувається нормами гл. 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, а також Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.
Судом встановлено, що 22.02.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено електронний договір № 4403546 про надання споживчого кредиту (а.с.28-38). Підписанням договору відповідач підтверджує, що він ознайомився на відповідному сайті позикодавця з повною інформацією щодо його послуг.
Відповідно до кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії у розмірі 2 500, 00 грн. на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Строк дії кредитної лінії: 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни та дата останнього платежу по кредиту 13.02.2025 вказується в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до цього договору (а.с.38 на звороті).
ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 2 500, 00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 . Що також стверджується листом АТ «Універсал Банк» БТ/Е-148 від 02.01.2026 (а.с.3), з якого вбачається, що банківська картка № НОМЕР_1 була емітована на ім'я ОСОБА_1 , на яку 22.02.2024 було зараховано кошти в сумі 2 500, 00 грн..
Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.
Відповідач зайшов на веб-сайт ТОВ «Лінеура Україна», де він мав змогу ознайомитись з текстом примірного кредитного договору, правилами, паспортом споживчого кредиту, інформацією, ліцензією, фінансовим звітом тощо.
Надалі відповідач пройшов реєстрацію в ІТС ТОВ «Лінеура Україна». Потім для безпосереднього оформлення кредиту відповідач в ІТС обрав бажану суму кредиту та строк кредитування; ознайомився з текстом примірного кредитного договору, що пропонувався для укладання, інформацією та іншою необхідною інформацією, шляхом перенаправлення (відсилання) до них/неї, що повністю відповідає ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Після прийняття ТОВ «Лінеура Україна» позитивного рішення щодо надання кредиту відповідачу, ТОВ «Лінеура Україна» зробив їй пропозицію в особистому кабінеті укласти електронний кредитний договір, який містив усі істотні умови, і з якими відповідач ознайомився до моменту укладання.
Після прийняття відповідачем умов кредитного договору з ним було укладено електронний кредитний договір, який був підписаний відповідачем у відповідності до вимог ч. 6 та 8 ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «40644», після чого відповідач отримала кредит в сумі 2 500, 00 грн. на свою платіжну карту № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні раішення» про перерахування коштів (а.с.24).
Переказ коштів, виданих в рамках кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто в заяві на отримання кредиту та підтверджується копією довідки платіжного провайдера. Зазначений платіжний провайдер має відповідну Ліцензію НБУ на здійснення переказів коштів у національній валюті без відкриття рахунків та внесений в ДРФУ, що підтверджується свідоцтвом.
Укладаючи кредитний договір, сторони, передбачили нарахування процентів на наступних умовах: п. 1.4.1 стандартна процентна ставка становить 2,5 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору. П. 1.4.2 передбачено знижену процентну ставку, яка становить 1, 13 % в день. 23.03.2024 відповідач не здійснив оплату процентів згідно графіку платежу та не повернув тіло кредиту. Сума заборгованості за договором розрахована первісним кредитором в формі поденного розрахунку заборгованості, у відповідності до умов договору.
П. 5.1.3 кредитного договору передбачено, що ТОВ «Лінеура Україна» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди відповідача.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед кредитором 25.10.2024 між ТОВ «Лінеура Україна», як клієнтом та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як фактором, було укладено договір факторингу № 25/10/2024 (а.с.49-50), згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Лінеура Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2. зазначену при укладенні кредитного договору відповідного повідомлення.
ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» відповідно до укладеного договору факторингу № 25/10/2024 від 25.10.2024 перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі 19 187, 65 грн., з яких 2 500, 00 грн. - тіло кредиту, 15 437, 65 грн. - заборгованість за процентами та 1 250, 00 грн. - штрафні санкції.
Рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 (а.с.67) змінено найменування з ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на нове найменування ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».
За даними поденного розрахунку заборгованості (а.с.45-48), сформованого первісним кредитором, вбачається, що у період з дати укладання договору, а саме: з 22.02.2024 по 25.10.2024 (дата укладання договору факторингу), у відповідача перед первісним кредитором утворилась заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами у межах погодженого строку дії договору у розмірі 15 437, 65 грн.. Враховуючи норми чинного законодавства України, а також те, що за договором факторингу № 25/10/2024 від 25.10.2024 до позивача перейшло право грошової вимоги заборгованості до відповідача, вимоги позивача щодо стягнення процентів за користування грошовими коштами до відповідача є доведеними та обґрунтованими, а отже заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами підлягає стягненню у сумі 15 437, 65 грн.. В даній справі, окремої уваги потребує пункт 1.1 договору факторингу № 25/10/2024 від 25.10.2024: За цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до умов строк дії п. 1.3 договору № 4403546 строк кредиту 360 днів: з 22.02.2024 по 16.02.2025. Станом на дату укладання договору факторингу від 25.10.2024 № 25/10/2024, строк дії договору № 4403546 від 22.02.2024 закінчився. А тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 26.10.2024 по 16.02.2025 (114 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 7 125, 00 грн.. У даному випадку проценти нараховано у межах погодженого строк у надання кредиту, зазначеному в п. 1.3 договору № 4403546 від 22.02.2024.
Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.
Ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У ч. 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
З правової позиції висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі № 6-979цс15 слідує, що за змістом вказаних вище положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Всупереч умов договору № 4403546 від 22.02.2024 відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, що створило заборгованість станом на дату звернення до суду 26 312, 65 грн., з яких сума кредиту 2 500, 00 грн., сума процентів за користування кредитом 15 437, 65 грн., нараховані проценти за 114 календарних днів 7 125, 00 грн., штрафні санкції 1 250, 00 грн..
Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо факто не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статі звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ч. 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Зі змісту ч. 2 ст. 1054 ЦК України випливає, що до кредитних відносин застосовуються положення законодавства, які регулюють позичкові відносини (параграф 1 глави 71 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Таким чином, враховуючи, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, а відповідач допустив порушення умов укладеного між сторонами кредитного договору, беручи до уваги дослідженні в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають до задоволення, а саме: необхідно стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 4403546 від 22.02.2024 - 26 312, 65 грн., з яких сума кредиту 2 500, 00 грн., сума процентів за користування кредитом 15 437, 65 грн., нараховані проценти за 114 календарних днів 7 125, 00 грн., штрафні санкції 1 250, 00 грн..
Що стосується стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Позивачем у позовній заяві вказано, що судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 10 000, 00 грн., на підтвердження яких до матеріалів справи додано: копію договору про надання правничої допомоги; додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги; акт прийому-передачі наданих послуг, який є невід'ємною частиною договору про надання правничої допомоги та у якому наведено перелік наданих послуг, кількість витраченого часу та вартість цих послуг на загальну суму 10 000, 00 грн..
За таких обставин, враховуючи зміст поданих документів на підтвердження понесених позивачем судових витрат за надання правової допомоги, відсутність клопотання іншої сторони про їх зменшення, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн..
Крім того, згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2 422, 40 грн., оскільки будь які відомості щодо наявності пільг у відповідача, що дає підстави для звільнення останнього від його сплати у матеріалах справи відсутні.
На підставі ЗУ «Про електронну комерцію», ст. 1, 3, 11, 205, 207, 509, 512, 525, 526, 610-612, 615, 626 - 628, 629, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. 8, 42, 61 Конституції України та керуючись ст. 4, 12, 77, 81, 83, 89, 95, 126, 141, 258, 259, 263 - 265, 279, 284, 285, 352, 354, 355 ЦПК України, суд?
позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», місцезнаходження за адресою: вулиця Набережно-Корчуватська, будинок 27, приміщення 2, місто Київ, 03045, ЄДРПОУ 44559822 заборгованість за кредитним договором № 4403546 від 22 лютого 2024 року в розмірі 26 312 гривень 65 копійок, з яких сума кредиту 2 500 гривень 00 копійок, сума процентів за користування кредитом 15 437 гривень 65 копійок, нараховані проценти за 114 календарних днів 7 125 гривень 00 копійок, штрафні санкції 1 250 гривень 00 копійок та понесені витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 422 гривень 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 гривень 00 копійок, а всього 38 735 (тридцять вісім тисяч сімсот тридцять п'ять) гривень 05 (п'ять) копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто Багачевським міським судом Черкаської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Багачевського міського суду Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення зазначених строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Черкаським апеляційним судом, якщо таке не буде скасовано.
Головуючий В.А. Здоровило