Справа № 569/13140/25
1-кп/569/673/26
09 лютого 2026 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в особі головуючої судді ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченої ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченої ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченої ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченої ОСОБА_9 ,
захисника обвинуваченої ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_10 ,
обвинуваченої ОСОБА_11 - в режимі відеоконференцзв'язку,
захисника обвинуваченої ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_12 ,
обвинуваченої ОСОБА_13 ,
захисника обвинуваченої ОСОБА_13 адвоката ОСОБА_14 ,
представника ОСОБА_15 адвоката ОСОБА_16 ,
представника ОСОБА_17 адвоката ОСОБА_18 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне матеріали кримінального провадження №42023180000000110 від 21.12.2023 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Щекичин Корецького району Рівненської області, громадянки України, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Рівне, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , незаміжньої, маючої на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше несудимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Велике Вербче Сарненського району Рівненської області, громадянки України, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , незаміжньої, раніше несудимої
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки м. Костопіль Костопільського району Рівненської області, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 , незаміжньої, маючої на утриманні одну неповнолітню дитину, раніше несудимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України,
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки с. Устя Корецького району Рівненської області, громадянки України, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_5 , заміжньої, має на утриманні неповнолітню дитину, одруженої, раніше несудимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України,
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженки м. Костопіль Костопільського району Рівненської області, громадянки України, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_6 , заміжньої, раніше несудимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, -
В провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебуває вказаний обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_6 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України, ОСОБА_7 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України, ОСОБА_9 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, ОСОБА_11 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_13 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.
03 грудня 2025 року в інтересах ОСОБА_17 до суду надійшло клопотання за підписом представника адвоката ОСОБА_18 про скасування арешту майна. В обґрунтування клопотаня останній зазначив, що в межах даного кримінального провадження на стадії досудового розслідування за результатами проведення обшуку за місцем проживання і роботи ОСОБА_17 вилучено грошові кошти в сумі 4400 доларів США та мобільний телефон марки " iPhone 10" з сім-картою. Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 07.10.2024 року на вказані грошові кошти накладено арешт. Про накладення арешту на мобільний телефон ОСОБА_17 стало відомо лише зі слів слідчого і ухвали суду про накладення арешту в неї немає. Вважає, що на даний час відпала необхідність арешту вилученого майна. За час перебування мобільного телефону під арештом, в органів досудового розслідування було достатньо часу для проведення всіх необхідних процесуальних дій - проведення огляду, вилучення необхідної інформації, а також для того, аби перевірити законність його придбання, відсутність будь-яких заборон в користуванні та володінні. Вилучені в ході обшуку грошові кошти в сумі 4400 доларів США є спільною власністю її з чоловіком ОСОБА_19 , майна. В матеріалах справи не міститься будь-яких відомостей на обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, як подальший довготривалий арешт грошових коштів та мобільного телефону. Вказав, що органи досудового розслідування детально оглянули телефон і переконались, що він не містить будь-якої інформації, яка може негативно вплинути на розгляд справи в суді або спричинити втрату доказів.
В судовому засіданні представник ОСОБА_17 адвокат ОСОБА_18 подане клопотання підтримав в повному обсязі та просив суд його задовольнити, скасувавши арешт на грошові кошти в сумі 4400 доларів США та мобільного телефону марки «іPhone 10», з чохлом та сім-карткою мобільного оператора «Київстар», абонентний номер НОМЕР_1 .
В судовому засіданні представник ОСОБА_17 адвокат ОСОБА_18 підтримав подане клопотання та просив суд його задовольнити.
02 лютого 2026 року до суду надійшло клопотання представника ОСОБА_15 адвоката ОСОБА_16 про скасування арешту майна, накладеного в рамках даного кримінального провадження. В обґрунтування клопотання адвокат зазначив, що на стадії досудового розслідування у даному кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 17.10.2024 року накладено арешт на майно, а саме: мобільний телефон Iphone XS Max, довідку №43736 військово-лікарської комісії на 1 арк., яке було вилучено за місцем проживання ОСОБА_15 . Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні завершене, обвинувальний акт направлений до суду, відтак всі слідчі дії з вилученими речами було проведено та зафіксовано у відповідних процесуальних документах. За час перебування мобільного телефону та довідки під арештом, в органів досудового розслідування було достатньо часу для проведення всіх необхідних процесуальних дій. Вказав, що в матеріалах справи будь-яких відомостей щодо обгрунтування потреби такого ступеня втручання у права і свободи, як подальший довготривалий арешт мобільного телефону та довідки відсутні.
В судовому засіданні представник ОСОБА_15 адвокат ОСОБА_16 підтримав подане клопотання та просив суд його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення клопотання про скасування арешту майна ОСОБА_17 частково заперечував. Вказав, що в даному кримінальному провадженні ОСОБА_17 має статус свідка. Пояснив, що вилучене під час обшуку майно, визнано речовими доказами в даному кримінальному провадженні. Зазначив, що в мобільному телефоні, що належить ОСОБА_17 міститься інформація, яка в подальшому за його клопотанням буде досліджуватися судом під час розгляду даного кримінального провадження, оскільки має доказове значення вчинення злочину. Не заперечив проти задоволення клопотання щодо скасування арешту на грошові кошти, а в частині скасування арешту на мобільний телефон - просив відмовити. Проти задоволення клопотання представника ОСОБА_15 адвоката ОСОБА_16 про скасування арешту майна не заперечував. Вказав, що все арештоване майно було оглянуте під час досудового розслідування, потреба у подальшому застосуванні арешті належного ОСОБА_15 майна - відпала.
Щодо клопотання представника ОСОБА_15 адвоката ОСОБА_16 захисники обвинувачених та їх підзахисні просили суд клопотання задовольнити, оскільки вказані речові докази жодного доказового значення у даному кримінальному провадженні не мають.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_10 заперечила щодо задоволення клопотання пердстанвика ОСОБА_17 адвоката ОСОБА_18 в частині скасування арешту на мобільний телефон, оскільки він визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні та під час судового розгляду виникне необхідність його дослідження. Щодо скасування арешту на грошові кошти не заперечувала. ОСОБА_20 підтримала думку свого захисника.
Заслухавши думки учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання представника ОСОБА_15 адвоката ОСОБА_16 про скасування арешту майназ додатками, суд дійшов до наступного висновку.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
Згідно із ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Частиною 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 17 жовтня 2024 року накладено арешт на майно, яке було вилучено за місцем проживання ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , за адресою: АДРЕСА_7 , а саме: мобільний телефон Iphone XS Max, довідку №4/3736 військово-лікарської комісії на 1 арк.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Водночас, очевидним є те, що правомочності власника не є безмежними, законом можуть встановлюватися певні обмеження здійснення права власності. Такі обмеження встановлюються з метою забезпечення рівноваги в суспільстві та здійснення майнових прав усіма суб'єктами права. Аналогічної правової позиції дотримується і Європейський суд. Зокрема, складність визначення змісту права на мирне володіння майном, гарантованого ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікований Законом України №475/97-ВР ( 475/97-ВР ) від 17.07.97 року, полягає у тому, що вказане право, як і більшість інших прав, не є абсолютним. Разом з тим обмеження права власності, на думку Європейського суду, повинні розглядатися виключно на підставі загального принципу про те, що кожен має право безперешкодно користуватися своїм майном, а не крізь призму обмежень права власності. Тому обмеження права власності повинні розглядатися як вимушені заходи, які держава не обов'язково повинна застосовувати.
З огляду на це, суд має співставити загальні інтереси суспільства з захистом основних прав конкретної особи (в даному випадку інтересів скаржника) та перевірити чи така особа не нестиме особистий та надмірний тягар (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), п. 78).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
За наведеного, враховуючи те, що ОСОБА_15 у даному кримінальному провадженні не має жодного процесуального статусу, арешт на його майно накладений слідчим суддею на стадії досудового розслідування, всі відповідні слідчі дії органами досудового розслідування проведені, накладення арешту на вказане майно перешкоджає законному праву власника ним користуватися. Беручи до уваги наслідки арешту майна для його власника, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, керуючись також загальними засадами кримінального провадження, визначеними ст. 7 КПК України, положеннями ч. 4 ст. 173 КПК України, а також беручи до уваги те, що сторона обвинувачення не заперечує проти задоволення клопотання, суд дійшов висновку, що в подальшому застосуванні арешту на вказане майно відпала потреба.
На підставі вищевикладеного, з метою недопущення порушення прав власника майна, суд дійшов висновку, що клопотання представника ОСОБА_15 адвокатаОСОБА_16 підлягає задоволенню.
Стосовно клопотання представника ОСОБА_17 адвоката ОСОБА_18 , суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 07.10.2024 року на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області накладено арешт на майно, яке було вилучено під час проведення обшуку 03.10.2024 року за місцем проживання ОСОБА_17 за адресою:
АДРЕСА_8 , а саме: грошові кошти у сумі 4400 доларів США та позбавлено всіх осіб, які мають відношення до вказаного майна, можливості відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.
Також 07.10.2024 року на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області накладено арешт на майно, яке було вилучено під час проведення обшуку 03.10.2024 року за місцем роботи ОСОБА_17 за адресою: м. Рівне, вул. Драгоманова, 7 у приміщенні кабінету №108, що знаходиться на першому поверсі КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги "Центральний" РМР, в тому числі мобільного телефону марки «Redmi note 10», з чохлом та сім-карткою мобільного оператора «Київстар», абонентний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, носить у собі тимчасовий характер.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно з ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 368 КПК України питання про долю речових доказів суд вирішує під час ухвалення вироку.
У клопотанні власником майна не доведено, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба, як того вимагають положення п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України.
На даній стадії розгляду кримінального провадження, клопотання щодо майна
ОСОБА_17 є передчасним, що унеможливлює його задоволення в повному обсязі та суперечить меті застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі меті накладення арешту, а тому підлягає частковому задоволенню.
Крім того, за вказаних обставин певне тимчасове втручання в реалізацію права власності, яке прямо передбачено законом, не суперечить змісту статті 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини, оскільки переслідує легітимну мету в суспільних інтересах розгляду кримінального провадження, з дотриманням справедливого балансу інтересів.
З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що кримінальне провадження призначене до судового розгляду, розпочато дослідження письмових доказів, речові докази судом ще не досліджувалися, суд позбавлений можливості надати належну оцінку доказам на обгрунтування клопотання, відтак вважає, що арешт накладений на мобільний телефон марки «Redmi note 10», з чохлом та сім-карткою мобільного оператора «Київстар», абонентний номер НОМЕР_1 , не втратив своєї актуальності, а тому клопотання є передчасним та підлягає частковому задоволенню.
Щодо марки телефону, зазначеної у клопотанні представником ОСОБА_17 адвокатом ОСОБА_18 суд зазначає, що згідно з протоколом обшуку від 03.10.2024 року, опису речей та документів, які вилучені під час вказаного обшуку, а також згідно з копією ухвали від 07.10.2024 року Рівненського міського суду Рівненської обалсті про накладення арешту на майно, арешт накладався саме на мобільний телефон марки «Redmi note 10», з чохлом та сім-карткою мобільного оператора «Київстар», абонентний номер НОМЕР_1 , а не як зазначено адвокатом у клопотанні та підтримано в судовому засіданні - мобільний телефон марки «іPhone 10» з чохлом та сім-карткою мобільного оператора «Київстар», абонентний номер НОМЕР_1 .
Разом з тим, суд зазначає, що часткове задоволення клопотання про скасування арешту майна не позбавляє особу права повторно звернутись до суду з відповідним клопотанням в частині, в задоволенні якого судом відмовлено.
Керуючись ст.ст. 22, 170, 174, 368, 372 КПК України, суд, -
Клопотання представника ОСОБА_15 адвоката ОСОБА_16 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 17 жовтня 2024 року - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчої судді Рівненського міського суду Рівненської області від 17 жовтня 2024 року на мобільний телефон Iphone XS Max, довідку №4/3736 військово-лікарської комісії на 1 арк., та повернути законному власнику ОСОБА_15 .
Клопотання представника ОСОБА_17 адвоката ОСОБА_18 про скасування арешту, накладеного ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 07 жовтня 2024 року - задовольнити частково.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 07 жовтня 2024 року у даному кримінальному провадженні на майно, а саме: грошові кошти в сумі 4400 доларів СШАта повернути вказане майно ОСОБА_17 .
В решті клопотання - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлений 13 лютого 2026 року.
Суддя ОСОБА_21