Справа №949/55/26
13 лютого 2026 року суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Тарасюк А.М., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 та просить розірвати шлюб між нею та відповідачем, який зареєстрований 02 червня 2020 року Деснянським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №353.
Вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, було встановлено, що позовну заяву подано з порушенням вимог цивільного процесуального законодавства.
Відкриття провадження по справі позовного провадження є визначальною стадією судового процесу і може здійснюватись судом лише у випадку відповідності поданої позовної заяви вимогам, визначеним процесуальним законом.
За змістом ст. 185 ЦПК України у випадку встановлення суддею невідповідності поданої позовної заяви вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, він постановляє ухвалу про залишення такої заяви без руху, яка, з огляду на засади обов'язковості судових рішень, є обов'язковою для позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України, наслідки, пов'язані з невиконанням вимог такої ухвали суду, несе сторона позивача.
Отже, ухвалою суду від 21 січня 2026 року позовну заяву залишено без руху та наданий судом строк для усунення вказаних в ній недоліків тривалістю п'ять днів від дня вручення копії цієї ухвали.
Так, підставою залишення позовної заяви без руху послугувала її невідповідність вимогам ст. 177 ЦПК України.
Зокрема, у вказаній ухвалі зазначено, що у позовній заяві позивачем зазначено, що зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача є АДРЕСА_1 , що також стверджується відміткою у паспорті відповідача, копія якого додана до матеріалів справи.
Отже, за територіальною підсудністю, дана справа підсудна Піщанському районному суду Вінницької області.
Так, згідно ч. 2 ст. 28 ЦПК України (підсудність за вибором позивача), позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Втім, позивачем не було додано до позовної заяви будь-яких доказів, що на її утриманні є малолітні або неповнолітні діти або він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача.
Крім того, додані до позову матеріали не містять підтвердження про те, що подружжя домовилось, що дана справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Частиною 5 ст. 177 ЦПК України визначено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Відтак позивачу необхідно було виправити вищевказані недоліки та надати докази, які підтверджують наявність у нього підстав для звернення з даним позовом до Дубровицького районного суду Рівненської області у порядку виключеної підсудності.
Вказана вище ухвала суду про залишення позовної заяви без руху отримана позивачем 31 січня 2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Однак, у вказаний термін цих недоліків не усунуто.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.07.1989 року зі справи "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 року, та "Трух проти України" (ухвала), заява № 50966/99, від 14.10.2003).
Однак, протягом наданого судом строку, позивачем не подано суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 42 ЦПК України, учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
За змістом ч. 1 ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 3 ст. 185 ЦПК України передбачено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Отже, застосування відповідних процесуальних положень для позивача є передбачуваним, а тому відповідає принципу юридичної визначеності.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі "Круз проти Польщі" від 19.06.2001 року та "Станков проти Болгарії" від 12.07.2007 року. У вказаному рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням національним законодавством, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд
Отже, повернення позовної заяви у разі не усунення у встановлений судом процесуальний строк недоліків позовної заяви не призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд та доступ до правосуддя.
Разом з тим, суд вважає за доцільне звернути увагу позивача на приписи ч. 7 ст. 185 ЦПК України, відповідно до яких повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви, що у даному випадку свідчить про відсутність перешкод у доступі до правосуддя.
Керуючись ст.ст. 185, 352, 354 ЦПК України
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу вважати неподаною та разом з доданими до неї документами повернути позивачеві.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: підпис.
Згідно з оригіналом.
Суддя Дубровицького
районного суду Тарасюк А.М.