Дата документу 11.02.2026Справа № 554/887/26
Провадження № 3/554/269/2026
11 лютого 2026 року м. Полтава
Суддя Шевченківського районного суду міста Полтави Лизенко А. В., за участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , захисника Семехи Д. С., секретаря судового засідання Снігура В. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи, які надійшли від батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП НП України про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Копили Полтавського району Полтавської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, пенсіонера, працюючого водієм “ТРАНСДОРКОМ», ТОВ “АСФЕР ГРУП», реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності протягом року не притягався,
за адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124, ст. 122-4 КУпАП,
20 січня 2026 року, приблизно об 11:25 год, в м. Полтаві по вул. Європейській, 160 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ГАЗ 330232-414, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під час виконання маневру розвороту (через АЗ “Автотранс»), не впевнився в безпечності маневру , не надав переваги в русі транспортному засобу TOYOTA YARIS CROSS, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , яка рухалася в зустрічному напрямку, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.1, п. 10.4 Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП (протокол серії ЕПР1 № 571127 від 20 січня 2026 року).
Крім цього, відповідно до протоколу серії ЕПР1 № 571135 від 20 січня 2026 року водій ОСОБА_1 того ж дня і в той же час, керуючи транспортним засобом ГАЗ 330232-414, реєстраційний номер НОМЕР_2 , будучи причетним до ДТП, місце пригоди залишив, чим, на думку ініціатора складення протоколу, порушив вимоги п. 2.10.а Правил дорожнього руху України, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.
ОСОБА_1 у судовому засіданні не заперечував своєї вини у спричиненні ДТП та вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, однак зазначив, що не помітив зіткнення під час руху. Водночас щодо інкримінованого йому правопорушення за ст. 122-4 КУпАП та залишення місця пригоди зазначив, що умислу на це в нього не було, оскільки він, керуючи транспортним засобом, взагалі не відчув моменту зіткнення з іншим ТЗ, а тим більше в нього не було умислу залишати місце пригоди.
Захисник у судовому засіданні просив закрити справу щодо інкримінованих ОСОБА_1 адміністративних правопорушень у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, оскільки вказані у протоколах дії не охоплювалися умислом водія.
Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_3 надала суду показання про те, що вона працює із ОСОБА_1 в ТДК “Трансдорком». 20 січня 2026 року вони разом із ним виїхали на службовому автомобілі прибирати сміття на зупинках громадського транспорту в м. Полтаві. Їхали біля згт Склозавод, потім розверталися напроти АЗС “Автотранс». При розвороті водій ОСОБА_1 заїхав на заправку, там вони на деякий час зупинилися та згодом поїхали далі. Їдучи в автомобілі, ніякого удару чи зіткнення свідок не відчула, аварій на шляху не було. Зрештою, вони поїхали прибирати зупинки в зворотньому напрямку.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані докази, суддя дійшов до таких висновків.
Справу розглянуто в порядку ст. 36 КУпАП.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У статті 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
На підставі ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Щодо адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Відповідальність за ст. 124 КУпАП настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Склад адміністративного правопорушення, передбаченого цією статтею є матеріальним, обов'язковою ознакою якого є шкідливі наслідки, в результаті яких заподіюється матеріальна шкода.
Відповідно до п. 10.1 (початок руху та зміна його напрямку) Правил дорожнього руху перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Згідно з п. 10.4 Правил дорожнього руху перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку
Згідно з п. 2.3.б ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9 ПДР України).
Крім визнання вини ОСОБА_1 , його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, повністю підтверджується такими доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 571127 від 20 січня 2026 року, що складений за ст. 124 КУпАП, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, в якому зафіксовано дату, місце та обставини вчинення правопорушення, та цей протокол підписаний особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, і не містить зауважень щодо зазначених у ньому відомостей (а. с. 1); карткою обліку адміністративного правопорушення (витяг з ІКС ІПНП підсистеми “Адмінпрактика» а. с. 3);
- схемою місця ДТП та описом місця події від 20 січня 2026 року, підписаною учасниками пригоди, і яка не містить зауважень щодо зафіксованих у ній відомостей (а. с. 5);
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 20 січня 2026 року, який пояснив, що в день події він керував транспортним засобом ГАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , їхав у напрямку с. Розсошенці, надалі через АЗС “Автотранс» здійснював розворот, однак зіткнення з іншим транспортним засобом він не відчув, на АЗС зупинявся та поїхав далі. Пізніше йому повідомили, що він може бути причетним до ДТП (а. с. 6);
- письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 20 січня 2026 року, згідно з якими в день події вона приїхала до заправки “Автотранс» за адресою: Європейська, 160, м. Полтава, і в її автомобіль в'їхав ТЗ “ГАЗель», що перетнув суцільну лінію, пошкодивши фару та ліву бокову сторону її автомобіля. При цьому водій вказаного транспортного засобу залишив місце ДТП (а. с. 7),
- даними відеозаписів нагрудних відеореєстраторів патрульних поліцейських № 472940 (а. с. 8), відеозаписом з камери зовнішнього відеоспостереження заправочної станції (а. с. 25), а також дослідженими матеріалами справи у їх сукупності.
Вищезазначені докази у розумінні ст. 251 КУпАП України суддя визнає належними, допустимими, і такими, які повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративних правопорушень, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 571127 від 20 січня 2026 року.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 571127 від 20 січня 2026 року, дослідивши надані суду письмові докази, суддя дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 10.1, п. 10.4 Правил дорожнього руху, що призвело до виникнення ДТП, внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження, доведена під час розгляду справи в суді, поза розумним сумнівом.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Враховуючи викладене, суддя вважає, що з метою виховання ОСОБА_1 у дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню ним нових правопорушень, є необхідним та достатнім накладення на нього адміністративного стягнення в межах санкції, встановленої за ст. 124 КУпАП у виді штрафу.
Положеннями ст. 40-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення стягується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на день винесення постанови становить 665 гривень 60 коп.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 належить до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, а відтак, з нього необхідно стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
Щодо наявності події і складу адміністративного правопорушення за ст.122-4 КУпАП у діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суддя зазначає про таке.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, органом поліції надано ті ж самі докази та протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 571135 від 20 січня 2026 року.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, полягає у залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди особами, до якої вони причетні (формальний склад).
Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі умислу. Тобто залишення місця пригоди умисною дією, за якої особа має усвідомлювати свою причетність до пригоди.
У цій справі, зокрема, з наданих стороною захисту пояснень та доказів слідує, що водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ГАЗ 330232-414, не побачив, що внаслідок виконання ним маневру розвороту (через АЗ “Автотранс») трапилася дорожньо-транспортна пригода та було завдано механічних пошкоджень іншому транспортному засобу. Сторона захисту стверджує про відсутність умислу на залишення місця ДТП, оскільки ОСОБА_1 як водій продовжив виконувати трудові обов'язки на відведеному йому маршруті з прибирання зупинок громадського транспорту в місті Полтаві, що підтверджується наданими документами (а. с. 28-58).
Суддя зазначає, що надані стороною захисту пояснення є послідовними, а докази переконливими, не суперечать матеріалам справи і дозволяють припускати, що водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ГАЗ 330232-414, під час руху та виконання маневру розвороту, дійсно, міг не помітити наслідки вчиненої ним дорожньо-транспортної пригоди за обставин, наведених ним у поясненнях, наданих суду, та що зазначені останнім під час складання протоколу про адміністративне правопорушення від 20 січня 2026 року.
Такі твердження сторони захисту про необізнаність водія ОСОБА_1 про те, що внаслідок його дій під час керування ТЗ відбулось пошкодження фари та лівої частини кузова іншого автомобіля, також підтверджуються показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_3 , які не були спростовані зібраними працівниками поліції та долученими до Протоколу доказами.
Протягом судового розгляду цієї справи також не було здобуто беззаперечних доказів того, що водій ОСОБА_1 знав та усвідомлював, що залишає місце ДТП.
За змістом ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Виходячи зі змісту диспозиції ст. 122-4 КУпАП, для кваліфікації дій правопорушника за даною статтею, необхідною умовою є наявність факту дорожньо-транспортної пригоди, усвідомлення особою, що притягується до адміністративної відповідальності, причетності до неї та умисел вказаної особи на залишення дорожньо-транспортної пригоди.
В той же час умислу на вчинення адміністративного правопорушення за ст. 122-4 КУпАП в діях ОСОБА_1 суддею не встановлено.
Оскільки склад правопорушення - це наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням, то відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу правопорушення загалом.
Як зазначено у ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних, достатніх та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути достатнім доказом для встановлення винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки вина правопорушника повинна підтверджуватись сукупністю доказів, про що вірно було зазначено захисником.
У цій же справі такі достатньо переконливі, чіткі і узгоджені між собою висновки чи неспростовні презумпції факту події та складу правопорушення за ст. 122-4 КУпАП, з огляду на викладене вище, відсутні.
Крім того, суддя здійснює розгляд справи виключно в межах протоколу про адміністративне правопорушення.
Отже, вина водія транспортного засобу у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, у цій справі не доведена достатніми доказами поза розумним сумнівом.
Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Викладене вище дає обґрунтовані підстави дійти висновку про недоведеність матеріалами справи складу інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, оскільки відповідно до вимог ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь, у зв'язку з чим справа про адміністративне правопорушення в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення за ст. 122-4 КУпАП.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 33, 36, 40-1, 276-280, 283, 284, 285 КУпАП, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить в сумі 850 (вісімсот п'ятдесят) грн 00 коп. на користь держави (стягувач: Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України; місцезнаходження: вул. Кременчуцька, 2В, с. Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область, 38751).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок за наступними реквізитами:
Стягувач: Державна судова адміністрація України, місцезнаходження: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795.
Реквізити для зарахування судового збору до державного бюджету:
Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету 22030106; Призначення платежу: *;101; Судовий збір, стягнутий на користь держави, за рішенням №».
Строк пред'явлення постанови до виконання в частині стягнення судового збору: протягом трьох місяців.
Роз'яснити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, що штраф має бути сплачений не пізніше як через 15 (п'ятнадцять) днів з дня отримання постанови із наданням відповідної квитанції про сплату штрафу до канцелярії суду, у разі несплати добровільно штрафу протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня вручення копії постанови, при примусовому виконанні постанови суду згідно з ч. 2 ст. 308 КУпАП, штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі 1700,00 (одна тисяча сімсот) грн 00 коп.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Полтави.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя А. В. Лизенко