Новосанжарський районний суд Полтавської області
Справа № 542/169/26
Провадження № 2-а/542/2/26
Іменем України
16 лютого 2026 року селище Нові Санжари
Новосанжарський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Шарової-Айдаєвої О.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Новосанжарського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
26 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Новосанжарського районного суду Полтавської області з позовною заявою до Новосанжарського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про:
- визнання бездіяльності Новосанжарського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що полягає у незакінченні виконавчого провадження № 75688589 через його фактичне виконання та безпідставне перебування ОСОБА_1 у Єдиному реєстрі боржників;
- зобов'язання Новосанжарського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції закінчити виконавче провадження № 75688589, в тому числі, виключити ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників.
Ухвалою судді Новосанжарського районного суду Полтавської області від 02 лютого 2026 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтею 287 КАС України , зобов'язано Новосанжарський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції надати до суду завірені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження № 75688589.
Витребувані матеріали виконавчого провадження № 75688589 надійшли до суду 10 лютого 2026 року. 11 лютого 2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.
Вирішуючи питання дотримання позивачем правил підсудності під час звернення до суду із зазначеною позовною заявою, суд виходить з такого.
Судом після дослідження матеріалів виконавчого провадження № 75688589 встановлено, що таке виконавче провадження відкрите на підставі постанови Новосанжарського районного суду Полтавської області від 21 березня 2024 року по справі № 542/332/24, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 174 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 1700 грн, з конфіскацією зброї, а саме: нарізного карабіну KELTEC SUB 2000, кл. 9х21 мм, FGC № 658.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Частиною 2 статті 74 Закону № 1404-VIII встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Аналіз наведених норм КАС України та Закону № 1404-VIII дозволяє дійти висновку про те, що позов про оскарження дій державного виконавця щодо виконання судового рішення подається до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення. Однак, в незалежності від того який суд видав виконавчий лист рішення, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду, тобто на вказані справи поширюється саме юрисдикція адміністративних судів.
Аналогічний висновок вже висловлювався Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 6 червня 2018 року (справа № 127/9870/16-ц), 30 січня 2019 року (справа № 161/8267/17), 3 квітня 2019 року (справа № 370/1034/15-ц), 19 травня 2020 року (справа № 754/2223/15-ц) та від 20 травня 2020 року (справа № 0340/1792/18).
Разом з тим, відповідно до пункту 3 частини 2 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цих Кодексом.
Таким чином, і механізм судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, визначений статтею 287 цього Кодексу, не підлягає застосуванню до цих правовідносин (щодо накладення адміністративного стягнення).
Тобто, згідно з наведеними нормами право на звернення зі скаргою на дії державного виконавця в порядку судового контролю пов'язане з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами, зокрема, адміністративного судочинства та його примусовим виконанням.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана бездіяльність державного виконавця стосуються примусового виконання судового рішення про накладення адміністративного стягнення, передбаченого статтею 174 КУпАП.
Такі справи (про накладення адміністративного стягнення) розглядаються місцевими загальними судами в порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення, яким передбачено порядок примусового виконання постанов про накладення адміністративного стягнення.
Проте цим Кодексом не передбачено можливості оскарження в порядку судового контролю за виконанням судових рішень дій осіб, уповноважених здійснювати таке примусове виконання.
Водночас, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 4 цього Кодексу).
Як зазначалось вище, статтею 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця як окремої категорії адміністративного спору.
З огляду на викладене, враховуючи, що у справі, що розглядається Саліженко Б.Л. оскаржує бездіяльність державного виконавця, вчинену на підставі рішення суду про накладення на нього адміністративного стягнення, ухваленого в порядку КУпАП, суд вважає, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства саме окружним адміністративним судом, а не до судом, який видав виконавчий документ.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно з частиною 1 статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
З відповіді № 2337166 від 13.02.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру встановлено, що місце проживання позивача зареєстровано по АДРЕСА_1 .
Відтак, даний спір підсудний Полтавському окружному адміністративному суду.
З огляду на викладене справа за позовом ОСОБА_1 до Новосанжарського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії не підсудна Новосанжарському районному суду Полтавської області, її належить передати на розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду на підставі пункту 3 частини 1 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 30 Кодексу адміністративного судочинства України спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються. Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.
Частиною восьмою статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 20, 29, 30, 243, 248, 297 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративну справу № 542/169/26 за позовом ОСОБА_1 до Новосанжарського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - передати за підсудністю до Полтавського окружного адміністративного суду.
Передачу адміністративної справи № 542/169/26 здійснити після закінчення строку на оскарження ухвали про передачу адміністративної справи з одного суду до іншого, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали направити сторонам.
Суддя О.О. Шарова-Айдаєва