Справа № 539/5790/25
Провадження № 2/539/289/2026
12 лютого 2026 року місто Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді Рудалєвої Л.В.,
за участі секретаря судового засідання Бас В. Г.,
учасники справи в судове засідання не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лубенського міськрайонного суду Полтавської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Кузьмич Наталія Олександрівна до Територіальної громади в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області про визнання права власності на частку земельної ділянки в порядку спадкування,-
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
До Лубенського міськрайонного суду Полтавської області (далі - суд) звернувся ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) із позовом до Територіальної громади в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (адреса місцезнаходження: Полтавська область, місто Лубни, вулиця Ярослава Мудрого, будинок №33, ЄДРПОУ 21053182) (далі - відповідач) про визнання права власності на частку земельної ділянки в порядку спадкування, у якому про сить суд:
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0439 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 - кадастровий номер - 5310700000:05:020:0031, що перебувала у спільній сумісній власності ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що він є власником 1/2 житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Другої Лубенської державної нотаріальної контори Ковальчук А.Г. 23 вересня 1998 року, реєстровий №3094, спадкова справа №388, а також другої 1/2 частини цього ж житлового будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Ковальчук А.Г. 10 липня 2025 року, реєстровий №633, спадкова справа №5/2025. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 3170004053040. Спадщину за законом позивачем отримано після смерті його батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказаний вище житловий будинок розташований на приватизованій земельній ділянці площею 0.0439 га: з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що перебувала у спільній сумісній власності ОСОБА_1 та його матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем після смерті якої він є, на підставі Державного акту про право приватної власності на землю (у спільну сумісну) ПЛ №004896 та ПЛ №004897, кадастровий номер земельної ділянки 5310700000:05:020:0031.
Позивач зазначає, що звернувся до приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Ковальчук А.Г. з питання оформлення спадщини на частину земельної ділянки, що належала матері, однак, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, виданою приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Ковальчук А.Г., було відмовлено у оформленні спадщини на частку зазначеної земельної ділянки, оскільки, як вбачається із Державного акту про право приватної власності на землю ПЛ №004896 та ПЛ №004897, зазначена вище земельна ділянки передана у власність ОСОБА_1 та його матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , без визначення часток учасників спільної сумісної власності. У вказаних державних актах ПЛ №004896 та ПЛ №004897 на 4 сторінці є розділ - список співвласників земельної ділянки, але даний розділ не заповнено.
Позивач та його мати ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , - власники земельної ділянки та за життя матері не реалізували своє право відповідно до статей 370, 372 Цивільного кодексу України на виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності та відповідно до статті 89 Земельного кодексу України не здійснили поділ земельних ділянок, що перебувають у спільній сумісній власності.
Позивач просить суд визнати за ним право власності в порядку спадкування на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0439 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 - кадастровий номер - 5310700000:05:020:0031, що перебувала у спільній сумісній власності ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Як правову підставу для звернення до суду позивачі зазначили вимоги статей 361, 372 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо механізму поділу спільної власності, статей 1216, 1217, 1225 ЦК України щодо основних засад спадкування.
Відповідач відзиву на позовну заяву чи інші документи, що стосуються цієї справи, до суду не надіслав, у клопотанні до суду зазначив, що проти позову не заперечує.
Заяви, клопотання учасників справи
У прохальній частині позовної заяви позивач зазначив клопотання про витребування спадкової справи померлої ОСОБА_4 , яке суд задовольнив.
20 листопада 2025 року до суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача (а.с.90).
17 грудня 2025 року до суду від представниці позивача надійшла заява про проведення підготовчого засідання без її участі, яку суд не задовольнив (а.с.94).
10 лютого 2025 року від представниці позивача надійшла заява про проведення судових засідань у вказаній справі без її участі, яку суд не задовольнив (а.с.111).
Процесуальні дії у справі
Ухвалою від 13 листопада 2025 року суд відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначивши підготовче судове засідання на 17 грудня 2025 року, витребувавши копію спадкової справи.
Ухвалою від 19 січня 2025 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 05 лютого 2026 року.
Відповідно до вимог частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, у зв'язку із неявкою у судове засідання усіх учасників справи суд не здійснює фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_2 (далі - будинок):
1/2 - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Другої Лубенської державної нотаріальної контори Ковальчук А.Г. 23 вересня 1998 року реєстровий №3094, спадкова справа №388 (а.с.12);
1/2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом виданого приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Ковальчук А.Г. 10 липня 2025 року реєстровий №633, спадкова справа №5/2025 (а.с.13). Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 3170004053040.
Спадщину позивачем отримано після смерті його батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 23 вересня 1998 року державним нотаріусом Лубенської нотаріальної контори, позивач та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримали по 1/2 частці будинку) (а.с.12).
Згідно зі Свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим приватному нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Ковальчук А.Г. 10 липня 2025 року, інша 1/2 частина будинку належить позивачу (а.с.13).
Будинок розташований на приватизованій земельній ділянці площею 0,0439 га: з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки 5310700000:05:020:0031 (далі - земельна ділянка), що перебувала у спільній сумісній власності позивача ОСОБА_1 (державний акт на право власності серії ПЛ №004897 (а.с.18) та його матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (державний акт на право власності серії ПЛ №004896 (а.с.19).
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, виданою приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Ковальчук А.Г. від 10 липня 2025 року №63/02-31 (а.с.26) позивачу було відмовлено у оформленні спадщини на частку зазначеної земельної ділянки, оскільки, як вбачається із Державного акту про право приватної власності на землю ПЛ №004896 та ПЛ №004897, зазначена вище земельна ділянки передана у власність ОСОБА_1 та його матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , без визначення часток учасників спільної сумісної власності. У вказаних державних актах ПЛ №004896 та ПЛ №004897 на 4 сторінці є розділ - список співвласників земельної ділянки, але даний розділ не заповнено.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-5600752672025 від 24 червня 2025 року власниками земельної ділянки з кадастровим номером 5310700000:05:020:0031 за адресою: АДРЕСА_2 є позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.20-25), документ, який є підставою виникнення права власності - рішення органу місцевого самоврядування - Лубенської міської ради №245 від 24 вересня 2003 року (а.с.26). Державні акти ПЛ №004896 та ПЛ №004897, вид права - право власності, розмір часток не визначено.
У тексті рішення виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області №245 від 24 вересня 2003 року зазначено: закріпити присадибні земельні ділянки і залишити в спільній сумісній власності згідно зі статтями 86, 89 Земельного кодексу України, рішення міської ради (17 сесії) від 03 жовтня 1997 року поданих заяв і графічних матеріалів, що підтверджують їх розміри та видати державні акти на право власності на землю громадянам: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які мешкають АДРЕСА_2 , за даною адресою площа 439 кв. м, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Із них: багаторічні насадження - 218 кв.м, під житловою забудовою - 221 кв.м.
Позивач ОСОБА_1 та його мати ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , - власники земельної ділянки, за життя ОСОБА_2 , не реалізували своє право відповідно до статей 370, 372 Цивільного кодексу України на виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності та відповідно до статті 89 Земельного Кодексу України, не здійснили поділ земельних ділянок, що перебувають у спільній сумісній власності.
У зв'язку з невизначеністю часток у праві спільної сумісної власності позивач позбавлений можливості належним чином оформити свої спадкові права на земельну ділянку, що належала померлій ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності.
Оскільки договір між співвласниками про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності не укладався, то вважати частки визначеними не вбачається за можливе. Встановити склад спадкового майна, а саме, які частки земельних ділянок успадковує спадкоємець ОСОБА_1 , у нотаріуса немає можливості, про що свідчить постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с.27).
Отже, суд встановив, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, пов'язані із неможливістю оформлення спадкоємцем права власності на земельну ділянку у зв'язку із відсутністю її виділених часток між співвласниками, один з яких помер, а інший - є його спадкоємцем.
Вказані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) та Земельним кодексом України (далі - ЗК України) станом на дату виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.
Норми права, які застосував суд
Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Згідно зі статею 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Статею 1225 ЦК України визначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
Відповідно до статті 89 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.
Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом.
Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
Згідно зі статею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно); майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності; право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом; спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Частиною першою статті 87 ЗК України передбачено, що право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає за рішенням суду та при прийнятті спадщини на земельну ділянку.
Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення ( частина перша статті 1225 ЦК України).
Відповідно до статті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
Згідно з вимогами частини першої статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Статею 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Відповідно до статті 361 ЦК України розпорядження часткою у праві спільної часткової власності співвласником може здійснюватися самостійно. Отже, для здійснення права розпорядження часткою, в тому числі і для передачі права власності, необхідно, щоб частка в праві спільної власності була визначена.
Згідно з частинами першою та другою статті 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Відповідно до положень статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Частиною першою статті 1226 ЦК України передбачено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Згідно з пунктом "г" частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Оцінка суду
Згідно з пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обгрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду обгрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (частина третя статті 263 ЦПК України).
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналізуючи законодавство України, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивачів слід задовольнити з огляду на таке.
Визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про право особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності (правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 570/997/19).
Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.
Згідно з пунктом 17 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07 лютого 2014 року частка суб'єкта права спільної сумісної власності визначається, зокрема, при відкритті після нього спадщини. У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.
Статті 1216, 1217 та 1218 ЦК України унормовують перехід прав, які належали спадкодавцеві, зокрема частки у праві спільної сумісної власності, від нього до спадкоємців.
Як було зазначено вище та підтверджується матеріалами справи, позивач та його померла мати мали у спільній сумісній власності земельну ділянку, яка після смерті матері переходить позивачу як єдиному спадкоємцю. Проте, відсутність визначення частки спадкодавця у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку позбавляє спадкоємця ОСОБА_1 можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, у позасудовому порядку, а тому керуючись відповідними нормами законодавства, суд вважає, що вимоги позивача є доведеними і обґрунтованими, та такими, що ґрунтуються на законі, а отже, підлягають задоволенню у повному обсязі.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки питання щодо судових витрат не ставилось, то суд покладає їх на сторони, в межах ними понесених.
Керуючись статтями 2-13, 81, 141, 247, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України суд, -
Позов ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області про визнання права власності на частку земельної ділянки в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності в порядку спадкування на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0439 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер - 5310700000:05:020:0031, що перебувала у спільній сумісній власності ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 265 ЦПК України:
Позивач:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач:
Територіальна громада в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, адреса місцезнаходження: Полтавська область, місто Лубни, вулиця Ярослава Мудрого, будинок №33, ЄДРПОУ 21053182.
Суддя Лубенського міськрайонного суду
Полтавської області Л.В. Рудалєва