Справа № 373/3828/25
Провадження № 2/373/568/26
(заочне)
11 лютого 2026 року м. Переяслав
Переяславський міськрайонний суд Київської області
під головуванням судді Свояк Д.В.,
за участі секретарки Хоменко Н.І.,
розглянув у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:
Представник позивача звернувся до суду з вимогами: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №24.06.2024-100000030 від 24.06.2024 у розмірі 17838 грн; стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.06.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачкою укладено кредитний договір №24.06.2024-100000030 та додаткову угоду відповідно до умов якої відповідачці надано кредит у розмірі 6000,00 грн строком на 98 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,35%, комісії пов'язаної з наданням кредиту у розмірі 900,00 грн.
Проте, відповідачка взяті на себе зобов'язання належним чином не виконала, через що станом на 15.12.2025 утворилася заборгованість за кредитним договором, яка становить 17838,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 6000,00 грн, заборгованість за відсотками - 7938,00 грн, заборгованість за комісією пов'язаною з наданням кредиту - 900,00 грн, неустойка - 3000,00 грн.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі:
Ухвалою суду від 19.12.2025 відкрито провадження в цій справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 19.01.2026 у справі призначено судове засідання.
В судове засідання сторони не з'явились, про дату розгляду справи повідомлені, від представника позивача в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без їх участі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
У зв'язку з цим, відповідно до вимог ст. 280, 281 ЦПК України, судом ухвалено здійснювати заочний розгляд справи.
Судом встановлено наступні обставини:
24.06.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачкою було акцептовано угоду про укладення кредитного договору №24.06.2025-100000030, відповідно до умов якої відповідачці надано кредит у розмірі 6000,00 грн шляхом переказу на її рахунок №5168-75XX-XXXX-1833, строком на 98 днів, зі сплатою 1,35% за кожен день користування кредитом та зі сплатою комісії, пов'язаної з наданням кредиту, у розмірі 900,00 грн.
У п.13 договору зазначено, що неустойка у розмірі 60,00 грн нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Копії оферти, заявки, підтвердження укладення кредитного договору та інформаційного повідомлення додані до позову.
До позову додана копія договору про надання послуг з переказу коштів ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024 укладеного між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення».
До позову додана довідка платіжної системи іРау.ua про переказ коштів 24.06.2024 у розмірі 6000,00 грн за договором №24.06.2024-100000030 на картковий рахунок НОМЕР_1 .
Відповідно до наданої позивачем довідки-розрахунку заборгованість відповідачки за вказаним кредитним договором становить 17838,00 грн, що складається із заборгованості за кредитом в розмірі 6000,00 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 7938,00 грн, комісії за надання кредиту 900,00 грн, неустойки 3000,00 грн.
Норми права, застосовані судом:
Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За нормами ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином у відповідності до умов договору.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст.1054 ЦК України позичальник за кредитним договором зобов'язаний повернути кредит та сплатити відсотки в розмірі і на умовах встановлених договором.
Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, а згідно з п.2 ч.1 ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з п.18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як передбачено ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оцінка аргументів сторін, доказів.
Судом встановлено, що акцептуючи угоду про укладення кредитного договору №24.06.2024-100000030 та додаткового договору, відповідачка прийняла умови надання всіх послуг, зокрема, строк кредитування, плату за кредит, порядок погашення кредиту, відповідальність.
Разом з тим, п.13 договору, щодо обов'язку позичальника сплатити неустойку у розмірі 60,00 грн за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання, не відповідає вимогам чинного законодавства.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX у зв'язку з військовою агресією проти України в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який продовжувався відповідними указами, у тому числі № 40 від 12.01.2026, затвердженими відповідними Законами України.
Кредитний договір між сторонами укладено 24.06.2024 під час дії воєнного стану, отже дія п. 18 Прикінцевих положень ЦК України розповсюджується на ці кредитні зобов'язання.
За таких обставин вимога про стягнення з відповідачки неустойки у розмірі 3000,00 грн не підлягає задоволенню.
За результатом оцінки доказів суд дійшов висновку, що позивачем надано достатньо доказів на підтвердження укладення кредитного договору №24.06.2024-100000030 від 24.06.2024, загальна вартість кредиту становить 14838,00 грн, з яких: 6000,00 грн сума кредиту за договором, 7938,00 грн проценти за користування кредитом, комісія у розмірі 900,00 грн.
За таких обставин позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, як передбачено ст.4 ЗУ «Про судовий збір».
Ціна позову, визначена позивачем сумою стягнення 17838,00 грн.
Оскільки, суд частково задовольняє вимоги - на суму 14838,00 грн, що становить 83% від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1937,92 грн (2422,40:100 х 83%) судових витрат.
Керуючись ст. 263 - 265 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромзадовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №24.06.2024-100000030 від 24.06.2024 в розмірі 14 838 (чотирнадцять тисяч вісімсот тридцять вісім) гривень 00 копійок, з яких: основний борг у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок, відсотки за користування кредитними коштами 7938 (сім тисяч дев'ятсот тридцять вісім) гривень 00 копійок, комісія у розмірі 900 (дев'ятсот) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір в розмірі 2010 (дві тисячі десять) гривень 60 копійок.
В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повні найменування сторін та інших учасників справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032;
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено 16.02.2026.
Суддя: Д. В. Свояк