Справа № 368/1626/25
Провадження № 2-др/368/5/26
"13" лютого 2026 р. Кагарлицький районний суд Київської області
в складі: головуючого судді Шевченко І.І.
за участю секретаря судового засідання Назаренко А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик заяву ОСОБА_1 , представник заявника Ігнатенко Василь Миколайович про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, -
представник позивача просить суд позивач просить суд заяву про ухвалення додаткового рішення представника ОСОБА_1 - адвоката Ігнатенко Василя Миколайовича у справі 368/1626/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити та стягнути з відповідачки ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь позивача ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 14 000 грн. 00 коп.; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. 00 коп., обґрунтовуючи заяву наступним.
22 січня 2026 року Кагарлицьким районним судом Київської області ухвалено рішення у справі № 368/1626/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання права власності на спадкове майно. Вказаним рішенням позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю, однак судом не вирішено питання про розподіл судових витрат, а саме: судового збору, сплаченого ОСОБА_1 при поданні позовної заяви; витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 Цивільного процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може ухвалити додаткове рішення, якщо ним не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 133, статтями 137 та 141 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, які у разі задоволення позову підлягають стягненню з відповідача. У зв'язку з розглядом справи позивачем понесено такі судові витрати:
судовий збір у загальному розмірі 14 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними документами: на суму 2 422 грн.; на суму 11 577,60 грн., сплаченої після усунення недоліків позовної заяви, які містяться в матеріалах судової справи № 368/1626/25.
Витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн. 00 коп., що підтверджується договором про надання правничої допомоги, актом (актами) виконаних робіт та квитанцією до прибуткового касового ордеру, які додаються до цієї заяви.
Зазначені витрати є фактично понесеними, документально підтвердженими та співмірними зі складністю справи, обсягом виконаної роботи й часом, витраченим на надання правничої допомоги.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Ігнатенко В.М. в судове засідання не з'явилися, подавши до суду заяву, в якій просять розгляд справи проводити у відсутність позивача та його представника. Вимоги заяви підтримують та просять винести додаткове рішення, задовольнити заяву в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, подавши до суду заяву, в якій просять розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення проводити у відсутність відповідача та її представника та просить відмовити у задоволені заяви адвоката Ігнатенка В.М. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесених ним судових витрат які складаються із витрат на сплату судового збору в розмірі 14 000 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн., обґрунтовуючи наступним. Кагарлицьким районним судом Київської області від 22 січня 2026 року у цивільній справі №368/1626/25, провадження №2-др/368/5/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання права власності на спадкове майно було ухвалено заочне рішення, згідно з яким позов задоволено повністю, визнано за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) право власності на земельну ділянку площею 1,38 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3222287200:02:006:0016, що розташована на території села Стави Обухівського району Київської області, яка належала ОСОБА_5 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 780885, виданого 30 березня 2006 року Кагарлицькою районною державною адміністрацією Київської області, та була прийнята у спадщину її сином, ОСОБА_6 , який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, у порядку спадкування за правом представлення, як спадкоємцем за законом третьої черги, після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , право власності на 1/2 частину житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за правом представлення, як спадкоємцем за законом третьої черги, після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . 26.01.2026 до Кагарлицького районного суду Київської області представником позивача адвокатом Ігнатенко В.М. подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати які складаються із витрат на сплату судового збору в розмірі 14 000 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн. До заяви про ухвалення додаткового рішення, представником позивача було долучено копію договору (угоди) про надання правничої допомоги №18/2025/1 від 18.12.2025 року, копію квитанції до прибуткового касового ордера №01 від 18 грудня 2025 року та копія акту приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги (правової допомоги) №01 від 18 грудня 2025 року датованим 23 січня 2026 року. Представник позивача у своїй заяві просить суд стягнути на користь позивача ОСОБА_1 понесені ним судові витрати на оплату судового збору в розмірі 14 000 грн. та витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 15 000 гривень, свою правову позицію він обгрунтовує пунктом 1.6 Договору (угоди) про надання правничої допомоги №18/2025/1 від 18.12.2025 року в якому зазначено "Сторони домовилися, що адвокат за цим Договором надає правничу допомогу платно. Гонорар Адвоката формується відповідно до виконаної роботи", актом приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги (правової допомоги) №01 від 18 грудня 2025 року датованим 23 січня 2026 року в якому зазначено "Адвокат надав, а клієнт прийняв правничу допомогу, яка включала участь адвоката в судових засіданнях у Кагарлицькому районному суді Київської області, підготовку та подання процесуальних заяв та клопотань у справі про визнання права власності на спадкове майно" та квитанцією до прибуткового касового ордера №01 від 18 грудня 2025 року, натомість в наданих доказах відсутній детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, незрозуміло звідки була нарахована ще 18 грудня 2025 в день підписання договору про надання правничої допомоги сума в розмірі 15 000 грн., адже відповідно до 1.6 Договору (угоди) про надання правничої допомоги №18/2025/1 від 16.12.2025 року, на який посилається сам же адвокат Ігнатенко В.М., чітко зазначено "Гонорар Адвоката формується відповідно до виконаної роботи", тобто вже після закінчення розгляду справи, таким чином отримання коштів наперед за виконану роботу не передбачено умовами Договору адвоката Ігнатенка В.М. Заява про ухвалення додаткового рішення є неконкретизованою, щодо заявленої суми до стягнення понесених витрат згідно Договору (угоди) про надання правничої допомоги №18/2025/1 від 18.12.2025 року, станом на дату укладення даного Договору справа №368/1626/25 вже близько трьох місяців перебувала на розгляді Кагарлицького районного суду Київської області, будь-які процесуальні заяви та клопотання адвокатом Ігнатенко В.М. по даній справі не готувалися та до суду не подавалися. Відповідно позовну заяву він теж не готував, докази по справі не збирав. Окрім того, у матеріалах справи №368/1626/25, зокрема, в позовній заяві чи будь-якій іншій заяві по суті не зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, зокрема розмір витрат на професійну правничу допомогу. Таким чином, ОСОБА_2 заперечує проти задоволення даної заяви в повному обсязі. Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст.183 ППК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 4 ст. 270 ЦПК України).
У зв'язку з тим, що сторони в судове засідання не з'явились, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Перевіривши матеріали цивільної справи та надані документи суд вважає, що заява про відшкодування витрат на правову допомогу підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
24 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно.
Рішенням (заочне) Кагарлицького районного суду Київської області від 22 січня 2025 року позовні вимоги позивача ОСОБА_1 було задоволення та визнано за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) право власності на земельну ділянку площею 1,38 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3222287200:02:006:0016, що розташована на території села Стави Обухівського району Київської області, яка належала ОСОБА_5 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 780885, виданого 30 березня 2006 року Кагарлицькою районною державною адміністрацією Київської області, та була прийнята у спадщину її сином, ОСОБА_6 , який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, у порядку спадкування за правом представлення, як спадкоємцем за законом третьої черги, після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , право власності на 1/2 частину житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за правом представлення, як спадкоємцем за законом третьої черги, після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
26 січня 2026 року представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Ігнатенко В.М. було подано заяву про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу та судового збору.
Згідно із статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Згідно із статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);
3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 270 ЦПК України.
Вказаний висновок викладено у постанові (додатковій) Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 447/3950/21 (провадження № 61-11490св23).
Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).
Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Відповідно до положень частити восьмої статті 141 ЦПК України докази витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов'язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15).
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
У постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 591/550/20 (провадження № 61-6344св23) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
У частинах четвертій-шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат:
1) їх дійсність;
2) необхідність;
3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що при розподілі судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).
Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18.
Відповідно до положень статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).
Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Частинами 1 та 2 статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження витрат на правничу допомогу представник позивача ОСОБА_1 адвокат Ігнатенко В.М. надав:
- договір про надання правничої допомоги № 18/12/2025/1 від 18.12.2025 року, укладений між адвокатом Ігнатенком В.М., який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 000298, виданого рішенням Ради адвокатів Тернопільської області 12.07.2018 року, та ОСОБА_1 ;
- ордера про надання послуг від 19.12.2025 р.;
- акт приймання передачі наданих послуг № 1 до договору про надання правничої допомоги № 18/12/2025/1 від 18.12.2025 року, згідно якого адвокат надав правничу допомогу, яка включає участь адвоката в судових засіданнях у Кагарлицькому районному суду Київської області, підготовку та надання процесуальних заяв і клопотань у справі про визнання права власності на спадкове майно;
- квитанція від 18.12.2025на суму 15000,00 грн.
Відповідно до статті 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Разом з тим, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з врахуванням того, чи виник у заявника обов'язок зі сплати таких витрат та чи та чи була їх сума обґрунтованою і не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правничу допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені нормами процесуального законодавства, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Подібний правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення між ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зазначено, що відшкодування судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, підлягає пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі № 283/2791/19 (провадження № 61-17477св20), від 21 квітня 2021 року у справі № 705/2550/16-ц (провадження № 61-17349св20).
Враховуючи те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, беручи до уваги складність справи, принцип співмірності судових витрат, обсяг наданих адвокатом послуг в суді, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу становитиме надмірний тягар для відповідача, суд приходить до висновку про те, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн., що відповідає критеріям виправданості, розумності та справедливості.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем ОСОБА_1 при подачі позову було сплачено судовий збір в сумі 14000,00 грн. Враховуючи, що позов ОСОБА_1 задоволена повністю, вказана сума судових витрат підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 .
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 137, 141, 247, 259, 260, 270 ЦПК України, суд, -
Заяву позивача ОСОБА_1 , представник заявника ОСОБА_7 про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення судового збору та витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.
Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі № 368/1626/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно.
Стягнути з відповідачки ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь позивача ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 14 000 (чотирнадцять тисяч) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.
Додаткове рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня винесення додаткового рішення суду.
Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст додаткового рішення складено 13.02.2026 р.
Суддя І.І. Шевченко