Провадження № 2/359/1910/2026
Справа № 359/12443/25
12 лютого 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі
головуючого судді - Муранової-Лесів І.В..
при секретарі - Шуст А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про відшкодування шкоди, заподіяного смертю потерпілого,-
20.10.2025 в системі «Електронний суд» представником ОСОБА_1 адвокатом Лабиком Р.Р. до Бориспільського міськрайонного суду Київської області було подано вищевказаний позов про стягнення з відповідача ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь позивачки 224000,00 грн. страхового відшкодування, пов'язаного із втратою годувальника (а.с.1-15).
Позов обґрунтовано наступним.
24.04.2025 року, о 22:00 год., водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки «MAN L2000», н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі від с. Мирне Бориспільського району Київської області в напрямку м. Бориспіль, знаходячись в межах Бориспільського району Київської області, перебуваючи на 22 км. автодороги Н-08 сполученням «Бориспіль-Дніпро», здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався попереду в попутному з автомобілем напрямку по краю проїзної частини з права за напрямком руху автомобіля.
Внаслідок даної ДТП пішохід ОСОБА_3 загинув на місці пригоди. Смерть настала безпосередньо внаслідок отриманих у ДТП тяжких тілесних ушкоджень, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи.
За фактом ДТП слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025110000000315.
Кримінальне провадження за фактом ДТП було закрито за відсутністю складу злочину.
Позивач вказує, що відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, підлягає відшкодуванню незалежно від вини володільця транспортного засобу, якщо не доведено, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, чого у даному випадку не встановлено.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «MAN L2000», н.з. НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ «СК «Євроінс Україна» за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Позивач звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, у тому числі у зв'язку з втратою годувальника. Страховик виплатив моральну шкоду членам сім'ї загиблого, проте відмовив у виплаті страхового відшкодування за втрату годувальника.
Позивач є матір'ю загиблого, досягла пенсійного віку та є непрацездатною особою, яка за життя сина мала право на утримання та фактично перебувала на його утриманні, що підтверджується спільним проживанням, розміром її пенсії, станом здоров'я, доходами загиблого та актами органу місцевого самоврядування і свідченнями осіб.
З огляду на положення статті 1200 ЦК України та статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач вважає себе особою, яка має право на страхове відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, у мінімально гарантованому розмірі, встановленому законом, а відмова страховика у виплаті цієї суми порушує її право на відшкодування шкоди.
У зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача страхове відшкодування, пов'язане з втратою годувальника, у сумі 224000 грн.
17.12.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.85-90), за змістом якого представник відповідача ПрАТ «СК «Євроінс Україна» Пилипець А.Ю. просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідач позовні вимоги не визнає та вважає їх необґрунтованими. Зазначає, що відповідно до ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст.1200 ЦК України право на відшкодування шкоди у разі смерті потерпілого мають лише непрацездатні особи, які перебували на його утриманні або мали право на утримання на день смерті. При цьому обов'язковими умовами є не лише непрацездатність, а й факт перебування на утриманні та потреба у матеріальній допомозі, що має підтверджуватися належними доказами.
На думку відповідача, позивач не довела перебування на утриманні сина, оскільки: її пенсія перевищувала встановлений законом прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність; у померлого не було офіційно підтверджених доходів, з яких він міг би систематично надавати матеріальну допомогу; матеріали справи не містять доказів, що допомога з боку померлого була для позивача основним і постійним джерелом існування.
Відповідач також зазначає, що сам факт родинних відносин та спільного проживання не є достатнім доказом перебування на утриманні, а позивач не подала страховику повного переліку документів, передбачених Законом для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування. У зв'язку з цим відповідач посилається на практику Верховного Суду, відповідно до якої у справах про відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника підлягає доказуванню не лише спорідненість, а й факт утримання та потреба у матеріальній допомозі.
З огляду на викладене, відповідач вважає, що позивач не набула права на страхове відшкодування у зв'язку зі смертю годувальника, а тому просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою суду від 24.10.2025 було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено до підготовчого засідання (а.с.74-75).
Ухвалою від 17.12.2025 було закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду (а.с.98).
У призначене судове засідання сторони не з'явилися, були повідомлені належним чином.
За змістом позовної заяви та відзиву, представники сторін просили розглянути справу за їх відсутності.
Дослідивши подані заяви, письмові матеріали цивільної справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.
Відповідно до вимог ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Дослідженням наданих суду письмових доказів в судовому засіданні встановлено наступне.
24.04.2025 року, о 22:00 год., водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки «MAN L2000», н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі від с. Мирне Бориспільського району Київської області в напрямку м. Бориспіль, знаходячись в межах Бориспільського району Київської області, перебуваючи на 22 км. автодороги Н-08 сполученням «Бориспіль-Дніпро», здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався попереду в попутному з автомобілем напрямку по краю проїзної частини з права за напрямком руху автомобіля. Внаслідок даної ДТП пішохід ОСОБА_3 загинув на місці пригоди.
Постановою слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області Фурсова Д.Ю. від 28.05.2025 кримінальне провадження №12025110000000315, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, закрито за відсутністю в діянні кримінального правопорушення (ас.22-26).
За змістом постанови встановлено, що вищевказана дорожньо-транспортна пригода, сталась внаслідок порушення пішоходом ОСОБА_3 вимог п.4 Правил дорожнього руху України, а також, що склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України в діях водія ОСОБА_2 відсутній.
Факт смерті ОСОБА_3 від отриманих травм внаслідок дорожньо-транспортної пригоди також підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 14.05.2025 року, лікарським свідоцтвом про смерть та довідкою про причину смерті (а.с.27,28,29-30).
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є матір'ю померлого ОСОБА_3 , що підтверджується даними його свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 від 11.02.1972 року та інформацією про коло осіб першого ступеня споріднення (а.с.32).
Позивачка є пенсіонеркою за віком з 2010 року та отримує пенсію, розмір якої станом на квітень 2025 року становив 50020,00 грн. Сума отриманої пенсії за період з 01.11.2024 по 30.04.20255 склала 28136,56 грн. Ці обставини підтверджуються пенсійним посвідченням серія НОМЕР_4 та довідкою про доходи №8443 8352 2344 2423 віл 29.07.2025 (а.с.37,40).
Крім того, у зазначений період, а саме - у листопаді 2024 року позивач отримала 5977,51 грн. від СТОВ «Любарецьке» за оренду земельної ділянки, що підтверджується відповіддю №2332776 від 12.02.2026 з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів (а.с.105).
Позивачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , - що підтверджується даними її паспорта, а також довідкою про реєстрацію місця проживання (а.с.34-35,48).
За цією ж адресою був зареєстрований померлий ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру (а.с.45).
Згідно із довідкою, виданою виконкомом Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області від 30.07.2025 №17-16-10/222, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживав за вказаною адресою: АДРЕСА_1 . На день його смерті в цьому будинку були зареєстровані та проживали: мати - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , брат - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.41).
Згідно із наданими документами батько потерпілого, чоловік позивачки - ОСОБА_5 помер у віці 57 років ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про його смерть Серія НОМЕР_5 (а.с.33), а також даними паспорту позивачки щодо реєстрації шлюбу 23.11.1971 із ОСОБА_5 (а.с.35) .
Згідно із довідкою №70 від 30.07.2025 року (а.с.39) ОСОБА_1 хворіє хронічним гастродуоденітом ст.ІІ стійкої ремісії, хронічним холециститом ст. н/стійкої ремісії, остеохондрозом хребта з протрузіями в пкр області больовий синдром, ішемічною хворобою серця, атеросклеротичним кардіосклерозом, атеросклерозом аорти та вінцевих судин СН І ст.. Потребує протирецидивного лікування у весняно-осінній період та протизапальної і знеболювальної терапії.
Згідно із даними протоколу МРТ (шийний відділ хребта) від 20.02.2025 року у ОСОБА_1 виявлено ознаки остеохондрозу, спондильозу, спондилоартрозу шийного відділу хребта, протрузії диска С6-С7 (а.с.42).
Згідно із протоколом МРТ (головний мозок) від 20.02.2025 року у ОСОБА_1 виявлено ознаки церебральної мікроангіопатії Fazekas-1, невелика арахноїдальна кіста тім'яної області справа (а.с.43).
На підтвердження факту перебування на утриманні померлого сина ОСОБА_5 , позивач надала Акт про засвідчення факту потреби та факту перебування на утриманні від 30.07.2025, за змістом якого зазначено, що ОСОБА_1 , яка проживає та зареєстрована у АДРЕСА_2 , яка мала потребу в утриманні та фактично перебувала на утриманні у загиблого ОСОБА_3 , а останній мав змогу утримувати відповідного утриманця. Утримання полягало у наступному: ведення спільного господарства, допомога в утриманні житла у належному стані, фінансова допомога, закупівля продуктів та медикаментів за необхідності, оплата комунальних платежів (а.с.38).
Акт підписаний від імені: ОСОБА_6 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_7 , адреса проживання: АДРЕСА_4 ; ОСОБА_8 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , - які підтвердили даний факт.
Згідно із довідкою ТОВ «Морозівська птахофабрика» №395 від 30 липня 2025 року (а.с.44) ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_6 ) працював в ТОВ «Морозівська птахофабрика» з 26.03.2016 по 24.09.2024 на посаді вантажника та його дохід за період з 01.09.2023 по 30.09.2024 склав 225458,53 грн.
Згідно із відповіддю №2332804 від 12.02.2026 з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів (а.с.104), відомості про доходи потерпілого ОСОБА_3 у період з 2 кварталу 2024 по 2 квартал 2025 року відсутні.
Встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу, за участі якого сталась ДТП, внаслідок якої загинув ОСОБА_3 була застрахована за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №224299072 у ПрАТ «СК «Євроінс Україна», чинність якого станом на 24.04.2025 року та 30.12.2024 року підтверджується витягами з централізованої бази даних МТСБУ (а.с. 51,52).
Позивач зверталася до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» із заявами про виплату страхового відшкодування, пов'язаного із моральною шкодою в сумі 32000,00грн. (а.с.54), та про виплату страхового відшкодування, пов'язаного із втратою годувальника (для батьків) в сумі 288000,00грн. (а.с.55).
Крім того із заявами про виплату страхового відшкодування, пов'язаного із моральною шкодою в сумі по 32000,00грн. кожному зверталися: дружина померлого ОСОБА_9 , а також його повнолітній син - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.56,57).
Листами ПрАТ «СК «Євроінс України» від 19 вересня 2025 року №№ 282983/1, 282983/2, 282983/3 повідомило позивача, а також інших заявників про прийняте рішення про виплату їм одноразового відшкодування в розмірі по 32000,00грн. кожному (а.с.58-60).
В силу вимог ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 5 цієї статті особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Так, відповідно до ч.1 ст.1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Згідно із положеннями ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.20 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(у редакції закону № 3720-IX від 21 травня 2024 року із змінами і доповненнями, внесеними на дату ДТП), у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди життю та здоров'ю потерпілої фізичної особи здійснюється страхова (регламентна) виплата у зв'язку з: 1) лікуванням потерпілої фізичної особи; 2) тимчасовою втратою працездатності потерпілою фізичною особою; 3) стійкою втратою чи зменшенням професійної або загальної працездатності потерпілої фізичної особи; 4) моральною шкодою, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала потерпіла фізична особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 5) смертю потерпілої фізичної особи.
Загальний розмір усіх здійснених страхових (регламентних) виплат у разі заподіяння шкоди життю та здоров'ю однієї потерпілої фізичної особи не може перевищувати розмір страхової суми за таку шкоду, встановлений цим Законом.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.25 Закону № 3720-IХ страхова (регламентна) виплата у зв'язку із смертю потерпілої фізичної особи здійснюється, якщо смерть потерпілої фізичної особи настала протягом одного року з дня дорожньо-транспортної пригоди та є прямим її наслідком.
Страховик, а у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, у разі смерті потерпілої фізичної особи здійснює страхову (регламентну) виплату у зв'язку із втратою годувальника кожній особі, яка відповідно до Цивільного кодексу України в частині відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, та з урахуванням положень Сімейного кодексу України має право на таке відшкодування, у розмірі, що розраховується відповідно до Цивільного кодексу України в частині відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого.
Страхова (регламентна) виплата у зв'язку із втратою годувальника кожній особі, яка має право на таку виплату, здійснюється у формі ануїтету - рівномірними послідовними щомісячними виплатами, якщо іншу періодичність виплат не узгоджено особою, яка має право на таку страхову (регламентну) виплату, і страховиком (МТСБУ), протягом дії такого права та не підлягає подальшому перерахунку.
Загальний мінімальний розмір страхової (регламентної) виплати особам, які перебували на утриманні одного померлого, за весь період її отримання не може становити менше 36 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку.
Страхова виплата у зв'язку із смертю потерпілої фізичної особи у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом третім цієї частини, за письмовими зверненнями осіб, які мають право на отримання відшкодування у зв'язку із втратою годувальника, здійснюється одноразово.
В силу вимог ч.3 цієї статті страховик, а у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю потерпілої фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим).
Загальний розмір таких страхових (регламентних) виплат зазначеним особам стосовно одного померлого становить 25 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку.
За змістом ст.32 Закону №3720-IХ для отримання страхової (регламентної) виплати потерпіла особа чи інша особа, яка має право на її отримання (далі - заявник), подає страховику, а у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - до МТСБУ, заяву про страхову виплату, заяву про регламентну виплату у строк, що не перевищує:
1) один рік з дня настання дорожньо-транспортної пригоди (у випадках, передбачених пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - з дня припинення членства страховика в МТСБУ), - якщо шкоду заподіяно майну потерпілої особи;
2) три роки з дня настання дорожньо-транспортної пригоди (у випадках, передбачених пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - з дня припинення членства страховика в МТСБУ), - якщо шкоду заподіяно життю або здоров'ю потерпілої фізичної особи.
Заява про страхову (регламентну) виплату має відповідати вимогам закону, а також відповідно до п.8 ч.3 вказаної статті, у разі вимоги про страхову (регламентну) виплату у зв'язку із смертю потерпілої фізичної особи до заяви додатються:
а) свідоцтво про смерть потерпілої фізичної особи;
б) документи, що посвідчують право осіб на утримання від померлої потерпілої фізичної особи або перебування осіб на утриманні потерпілої фізичної особи згідно з частиною другою статті 25 цього Закону, та документи, що підтверджують доходи померлої потерпілої фізичної особи за календарний рік, що передує року настання дорожньо-транспортної пригоди (за наявності), - у разі вимоги заявника про виплату страхового відшкодування у зв'язку із втратою годувальника;
в) документи, що підтверджують сімейні, родинні відносини відповідно до частини другої статті 25 цього Закону, - у разі вимоги про відшкодування моральної шкоди у зв'язку із смертю годувальника;
г) документи, що підтверджують факт поховання потерпілого та/або спорудження надгробного пам'ятника та здійснення відповідних витрат, - у разі вимоги заявника про виплату відшкодування у зв'язку із здійсненням витрат на поховання потерпілого;
Відповідно до вимог ч.ч.4, 5 цієї статті, якщо страховик (МТСБУ) протягом 30 календарних днів з дня отримання заяви про страхову (регламентну) виплату не повідомив заявника у зазначений у заяві спосіб про відсутність одного чи кількох документів, передбачених частиною третьою цієї статті, вважається, що заявник виконав вимоги частини третьої цієї статті та разом із заявою про страхову (регламентну) виплату подав усі передбачені цим Законом документи для здійснення такої виплати.
Граничний строк для прийняття рішення за заявою про страхову (регламентну) виплату становить 60 календарних днів з дня подання заяви та всіх необхідних у відповідному страховому випадку документів, передбачених частиною третьою цієї статті, з урахуванням положень цієї частини та частини сьомої цієї статті.
У разі повідомлення страховиком (МТСБУ) заявника протягом строку, встановленого частиною четвертою цієї статті, про неподання ним одного чи кількох документів, передбачених частиною третьою цієї статті, перебіг граничного строку для прийняття рішення за заявою про страхову (регламентну) виплату зупиняється з дня надання (надсилання) такого повідомлення та поновлюється з наступного робочого дня після отримання страховиком (МТСБУ) таких документів у повному обсязі (останнього документа з усіх необхідних у разі надання їх не в повному обсязі).
Відповідно до ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або про відмову у здійсненні страхової (регламентної) виплати може бути оскаржено страхувальником або потерпілою особою, або іншою особою, яка має на неї право, у судовому порядку.
Проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи та наведені вимоги чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини щодо відшкодування шкоди у разі смерті потерпілої особи, суд виходить з того, що обов'язковими умовами для виникнення права на страхове відшкодування є не лише непрацездатність позивача та наявність родинних відносин, а й факт перебування на утриманні або наявність права на утримання, що має бути доведено належними та допустимими доказами.
На підтвердження перебування на утриманні загиблого позивачка подала акт про засвідчення факту потреби та факту перебування на утриманні від 30.07.2025 року (а.с. 38).
Суд звертає увагу, що документально підтверджений середньомісячний дохід потерпілого ОСОБА_3 за останній календарний рік, що передував року настання дорожньо-транспортної пригоди (з січня 2024 року по січень 2025 року), після утримання податків становив 10529,48 грн.((14471,45+ 18149,53+ 16115,29+ 17387,68+ 9347,09+ 11539,67+ 13239,83+ 14139,90 + 11963,26)/12 = 126 353,70/12=10529,48грн.))
Розмір пенсії позивачки станом на 01.01.2025 року становив 4561,64 грн.
Отже, обставини, викладені в акті про засвідчення факту потреби та факту перебування на утриманні від 30.07.2025 року (а.с. 38), у сукупності з даними довідки виконавчого комітету Вороньківської сільської ради, а також відомостями про доходи позивачки та її померлого сина, дають підстави для висновку, що позивачка, будучи непрацездатною особою, перебувала на утриманні померлого ОСОБА_3 та з огляду на свій матеріальний стан і стан здоров'я мала право на одержання такого утримання від потерпілого.
Суд також звертає увагу, що доказів прийняття страховиком рішення про відмову у здійсненні страхової (регламентної) виплати у зв'язку зі смертю потерпілого ОСОБА_3 , а також доказів направлення такого рішення позивачці, суду не надано.
В силу вимог ч.4 ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у позивачки були підстави вважати, що вона подала усі передбачені цим Законом документи, необхідні для здійснення страхової (регламентної) виплати у зв'язку із смертю потерпілого.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд виходить з того, що такий спосіб має відповідати вимогам закону та сприяти повному відновленню порушеного права. Стягнення належного страхового відшкодування є ефективним способом захисту.
З урахуванням вимог частини другої статті 25 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір страхового відшкодування у зв'язку з втратою годувальника, виплата якого здійснюється одноразово, становить 36 мінімальних заробітних плат.
Мінімальна заробітна плата на дату настання страхового випадку складала 8000,00 грн, отже розмір такого відшкодування становить 8000,00 грн ? 36 = 288000,00 грн.
Водночас відповідно до частини третьої статті 20 зазначеного Закону загальний розмір усіх здійснених страхових (регламентних) виплат у разі заподіяння шкоди життю та здоров'ю однієї потерпілої фізичної особи не може перевищувати розмір страхової суми за таку шкоду, встановлений цим Законом.
Оскільки договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності був укладений у 2024 році, застосуванню підлягає ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю однієї особи, у розмірі 320000,00 грн.
При цьому страховиком уже здійснено виплати моральної шкоди трьом особам у розмірі 32000,00 грн кожній, що у сукупності становить 96000,00 грн.
Таким чином, з урахуванням установленого ліміту страхової суми та вже здійснених виплат, належна позивачці сума страхового відшкодування, пов'язаного із втратою годувальника, становить 320000,00 грн. - 96000,00 грн. = 224000,00 грн.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, судовий збір у сумі 2240,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2,12,13,81,82,89,141,223,258,259,263-265,266,273 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 224000 гривень (двісті двадцять чотири тисячі гривень) страхового відшкодування, пов'язаного із втратою годувальника.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» судовий збір на користь держави в розмірі 2240 гривень (дві тисячі двісті сорок гривень).
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна», ЄДРПОУ 22868348, зареєстроване місце знаходження: м.Київ, вул. Велика Васильківська, буд.102.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга Київському апеляційному суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня виготовлення повного тексту рішення. Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений 16.02.2026.
Суддя: І. В. Муранова-Лесів