Справа № 607/943/26Головуючий у 1-й інстанції Царук І.М.
Провадження № 33/817/100/26 Доповідач - Лекан І.Є.
Категорія - ч.2 ст. 130 КУпАП
16 лютого 2026 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Лекан І.Є.
за участю ОСОБА_1 , адвоката Демковича Ю.Й., розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 січня 2026 року,
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком 3 (три) роки, без оплатного вилучення транспортного засобу.
На підставі ч. 3 ст. 30 КУпАП до стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, застосованого до ОСОБА_1 цією постановою, приєднано невідбуту частину стягнення за постановою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за ч. 1 ст. 130 КУпАП від 01.05.2025, яка набрала законної сили 22.07.2025, у виді 6 (шести) місяців 4 (чотирьох) днів позбавлення права керування транспортними засобами та призначено ОСОБА_1 остаточне адміністративне стягнення за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу на користь держави в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком 3 (три) роки 6 (шість) місяців 4 (чотири) дні, без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір.
Згідно з постановою суду, 02.01.2026 близько 14 год. 56 хв. в с-щі Великі Бірки по вул. Квіткова, 31, водій ОСОБА_1 повторно протягом року керував транспортним засобом марки «Dacia», номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння з показником спеціального технічного засобу - 1,43 ‰ (промілле), чим порушив вимоги пункту 2.9а Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.01.2026 року та винести нову постанову, якою закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КпАП України.
Вважає, що дана постанова підлягає скасуванню з огляду на те, що вона винесена з порушенням норм права та не відповідає обставинам справи.
Вказує, що огляд на стан алкогольного сп'яніння проведений з порушенням вимог чинного законодавства.
Зазначає, що суд 1 інстанції у своїй постанові не переконався в законності підстав зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 , не надав належної оцінки доказам, які містяться у матеріалах справи та не допитав свідків у судовому засіданні.
Звертає увагу, що працівниками поліції належним чином не задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення ним правил дорожнього руху.
Стверджує, що працівники поліції в порушення вимог Інструкції не запропонували йому пройти огляд в відповідному медичному закладі.
Зазначає, що притягнутий до відповідальності за ч. 2 ст. 130 КпАП, однак підстав для цього у суду не було. Суд І інстанції послався на те, що він позбавлений права керування транспортними засобами, хоча у застосунку «ДІЯ» його посвідчення водія на час його зупинення було дійсним і він вважав, що його такого права не позбавлено.
Окрім цього, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки розгляд справи 19 січня 2026 року проведено у його відсутності, а копію вказаної постанови він отримав 30 січня 2026 року.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 , адвоката Демковича Ю.Й., які підтримали апеляційну скаргу, просять її задовольнити, приходжу до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Доведеність вини та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КпАП України доведена належним чином розглянутими, оціненими та викладеними у постанові суду доказами.
Так, суд вірно послався на протокол про адміністративне правопорушення від 02 січня 2026 року серії ЕПР1 №557431, відповідно до якого зафіксовано факт керування ОСОБА_1 02.01.2026 близько 14 год. 56 хв. в с-щі Великі Бірки по вул. Квіткова, 31, повторно протягом року, транспортним засобом марки «Dacia», номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння з показником спеціального технічного засобу - 1,43 ‰ (проміле), чим порушив вимоги пункту 2.9а Правил дорожнього руху.
Протокол сумніву не викликає, оскільки складений відповідно до вимог ст.ст. 254, 256 КУпАП, тому є належним доказом по справі.
З відеозапису камер поліцейських убачається, що під час патрулювання 02.01.2026 року о 14:56 год. в с-щі В.Бірки вул. Квіткова, 31, було виявлено транспортний засіб «Dacia», номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 ..
Причиною зупинки вказаного транспортного засобу слугувало те, що водій керував транспортним засобом на іноземній реєстрації.
З даного відеозапису також убачається, що ОСОБА_1 в зв'язку з наявними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя працівниками поліції було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки із застосуванням газоаналізатора Alcotest Драгер 6820 чи в медичному закладі.
Огляд на стан алкогольного сп'яніння, за згоди водія проводився працівниками поліції на місці зупинки за допомогою технічного приладу газоаналізатора Alcotest Драгер 6820, результат становив 1,43% (проміле). З вказаним результатом огляду ОСОБА_1 не погодився, але у медичний заклад для проходження аналогічного огляду їхати відмовився.
У матеріалах справи наявний акт огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , відповідно до якого за результатом огляду у водія працівниками поліції виявлені ознаки сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя та наявне направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02 січня 2026 року.
Відповідно до направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12.01.2026 року, ОСОБА_1 було направлено на огляд в КНП “ТОМЦСНЗ» ТОР у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Проте огляд у медзакладі не проводився, у зв'язку з відмовою водія.
У матеріалах справи міститься копія постанови Тернопільського міськрайонного суду від 01.05.2025 року за якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, яка набрала законної сили 22.07.2025, за яке йому призначено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 рік.
Відповідно до пункту 2.9а Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Даних вимог правил дорожнього руху ОСОБА_1 не виконав.
Таким чином, в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП, тобто повторне протягом року керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Посилання апелянта на невідповідність висновків суду, викладених в оскаржуваній постанові, фактичним обставинам справи, а також на порушення судом норм матеріального права є не обґрунтованими, оскільки факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння повторно є правовою підставою адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП, доведений належними та допустимими доказами, які зібрані у встановленому законом порядку, а також досліджені та оцінені судом в порядку, визначеному ст.ст.251, 252 КУпАП.
Необґрунтованими є твердження, що огляд на стан алкогольного сп'яніння проведений з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження наведеного апелянтом припущення.
Твердження апелянта про незгоду із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, оскільки такий обов'язок прямо передбачений Правилами дорожнього руху України та не пов'язаний з причиною зупинки транспортного засобу.
Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП, не містить такого елементу, як “причина зупинки транспортного засобу». Об'єктивна сторона вказаного адміністративного правопорушення не містить у собі елементи іншого правопорушення, а тому кваліфікація діянь особи здійснюється самостійно від інших видів адміністративної відповідальності.
Крім того, причиною зупинки вказаного транспортного засобу слугувало те, що водій керував транспортним засобом на іноземній реєстрації.
Безпідставними є посилання апелянта на те, що працівники поліції в порушення вимог Інструкції не запропонували йому пройти огляд у відповідному медичному закладі, оскільки відповідно до відеозапису ОСОБА_1 в зв'язку з наявними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, працівниками поліції було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки із застосуванням газоаналізатора Alcotest Драгер 6820 чи в медичному закладі. Пройшовши огляд на місці зупинки, з вказаним результатом огляду ОСОБА_1 не погодився, але у медичний заклад для проходження аналогічного огляду їхати відмовився.
Необґрунтованими є твердження апелянта, що притягнутий до відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП, однак підстав для цього у суду не було, оскільки з відеозапису вбачається, що після перевірки документів працівником поліції ОСОБА_1 було зазначено, що наявне рішення суду першої інстанції та апеляційної інстанції про притягнення його до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП. Також, у матеріалах справи міститься копія постанови Тернопільського міськрайонного суду від 01.05.2025 року, за якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за яке йому призначено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 рік. Тому посилання апелянта на те, що на час його зупинення у застосунку «ДІЯ» його посвідчення водія було дійсним, не спростовує факту повторного протягом року керування ним транспортним засобом в стані сп'яніння та не впливає на відповідальність останнього.
Щодо посилання апелянта, що суд не допитав свідків, то такі є необґрунтовані, оскільки відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 02.01.2026 свідки у справі не залучалися.
Права та обов'язки ОСОБА_1 поліцейський роз'яснив, що стверджує відеозапис з камер поліцейських.
Будь-яких заяв, зауважень, скарг, при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не подавав, дії працівників поліції не оскаржував.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.ст. 33-34 КУпАП України, з врахуванням його особи, ступеня та характеру вчиненого правопорушення, з врахуванням ч.3 ст. 30 КУпАП та без оплатного вилучення транспортного засобу, з підстав відсутності відомостей про власність транспортного засобу ОСОБА_1 , тому підстав для скасування постанови суду та закриття справи немає.
Оскільки розгляд справи 19 січня 2026 року проведено у відсутності ОСОБА_1 , а копію постанови суду він отримав 30.01.2026 року, йому слід поновити строк на апеляційне оскарження, визнавши причини пропуску поважними.
На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП,
Поновити строк на апеляяційне оскарження.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 січня 2026 року щодо нього - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя