Справа № 944/5221/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/75/26 Доповідач: ОСОБА_2
05 лютого 2026 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові у режимі відео конференції апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 22 січня 2026 року, якою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Київ, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченому за ч. 3 ст. 369 КК України, змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави на цілодобовий домашній арешт,
з участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
встановила :
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 22 січня 2026 року задоволено клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 .
Змінено обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави на цілодобовий домашній арешт строком на два місяці, за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Покладено на обвинуваченого ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме:
- цілодобово не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду, крім випадків необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та переміщення в бомбосховище (укриття) при оголошенні повітряної тривоги, найближче до місця перебування під домашнім арештом;
- прибувати до суду за першим викликом, а в разі неможливості з'явитися з поважних причин - завчасно повідомити про це суд;
- утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів ДМС України паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Не погоджуючись з ухвалою суду прокурор ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із можливістю внесення застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
У разі внесення обвинуваченим ОСОБА_7 застави, невідкладно повернутися у розташування ВЧ НОМЕР_1 та покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 строком на 2 місяці обов'язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися за межі військової частини НОМЕР_1 , без дозволу командира в/ч НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 , та без дозволу суду; утримуватись від спілкування з ОСОБА_10 та свідками; здати на зберігання до відповідних органів ДМС України паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
В обґрунтування апеляційних вимог прокурор стверджує , що стороною захисту після продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із визначенням застави не надано жодного доказу, які дають підстави на зміну запобіжного заходу на більш м'який.
Зауважує, що Яворівський районний суд Львівської області при постановленні оскаржуваної ухвали від 22.01.2026 не врахував в повній мірі наявність ризиків, передбачених у п.п. п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, які були встановлені ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 23.12.2025 про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави.
Звертає увагу, що протокол обстеження спіральної комп'ютерної томографії від 28.08.2015, наданий обвинуваченим на підтвердження свого хворобливого стану, який унеможливлює його перебування у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№19)» за станом здоров'я, датований більше 10 років тому.
Водночас, зазначає, що в ході здійснення досудового розслідування отримано від медичної служби військової частини НОМЕР_1 медичну характеристику, з якої вбачається, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_7 за час проходження служби стаціонарно та амбулаторно не лікувався, за медичною допомогою не звертався, а відтак жодних підтверджень наявності тяжких захворювань, які б перешкоджали застосуванню до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не надав.
Окрім цього, вказує, що судом при зміні запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт не враховано того, що ОСОБА_7 є військовослужбовцем та зобов'язаний дотримуватись вимог ст. 68 Конституції України, ст. ст. 11, 13, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України». Зокрема, змінивши йому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 суд не врахував те, що він військовослужбовець та повинен відбувати домашній арешт при військовій частині в якій проходить військову службу.
Апелянт також вважає, що враховуючи майновий стан обвинуваченого ОСОБА_7 , останній змозі сплатити заставу, однак з метою уникнення продовження проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_1 та виконання свого Конституційного обов'язку щодо захисту Батьківщини з 09.07.2025 (з дня обрання запобіжного заходу) не вносив таку заставу.
Прокурор ОСОБА_6 підтримала вимоги апеляційної скарги, просила таку задоволити.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 заперечили проти задоволення апеляційних вимог прокурора.
Заслухавши суддю-доповідача, з'ясувавши позицію сторін кримінального провадження, перевіривши матеріали апеляційної скарги та матеріали контрольного провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною 1 ст. 404 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Частиною 2 ст. 331 КПК України передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції не дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Так, приймаючи рішення про зміну обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу з тримання під вартою із визначенням застави на цілодобовий домашній арешт, суд першої інстанції, зокрема, покликався на долучені стороною захисту документи, відповідно до яких ОСОБА_7 страждає на дистрофічно-дегенеративний процес попереково-крижового відділу хребта, остеохондроз, захворювання, котре у зв'язку із відсутністю надання належної медичної допомоги в СІЗО та проведення обстеження, спрогресувало та загострилося, що завдає ОСОБА_7 нестерпні болі. Також, вказує, що визначений розмір застави є непосильним для сплати батьками обвинуваченого, які є особами літнього віку.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається із матеріалів контрольного провадження, на розгляді у Яворівському районному суд Львівської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.
28 серпня 2025 року слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб, тобто до 08.10.2025 включно, із можливістю внесення застави.
Вказаний запобіжний захід неодноразово продовжувався ухвалами Яворівського районного суду Львівської області, востаннє 23.12.2025, до 20.02.2026 включно, із можливістю внесення застави.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 та правові підстави застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою досліджувались слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова та Яворівським районним судом Львівської у ході розгляду клопотань про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою із визначенням розміру застави.
Санкція ч. 3 ст. 369 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої, що відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином.
Оцінюючи особу обвинуваченого ОСОБА_7 та обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, апеляційний суд вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, продовжують існувати.
Обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Даний ризик підтверджується тим, що тяжкість інкримінованого правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі вже само по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого ОСОБА_7 до втечі.
Відповідно по п. 36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», Європейський суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
ОСОБА_7 може незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні, у тому числі шляхом переконання, залякування чи схиляння їх до зміни, наданих ними показань, узгодження своїх показань з показаннями вказаних осіб, тобто наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Про неможливість запобігти такому ризику свідчить той факт, що з урахуванням принципу безпосередності дослідження показань, речей та документів (ст. 23 КПК України), такі ще не допитані судом, а надані ними під час досудового розслідування показання не можуть бути покладені в основу вироку щодо ОСОБА_7 .
Також враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачується у пропозиції та надані неправомірної виголи службовій особі з метою організації самовільного залишення ним як військовослужбовцем місця дислокації військової частини НОМЕР_1 , існує ризик вчинення ним аналогічних кримінальних правопорушень з метою сприяння ухилення від військової служби, тобто ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зазначені обставини і наявність вищевказаних ризиків є виправданими та необхідними елементами, які визначають потребу в подальшому триманні ОСОБА_7 під вартою, вказані підстави і наявність ризиків не змінилися і зараз.
Щодо неможливості ОСОБА_7 перебувати під вартою в умовах ДУ «Львівська установа виконання покарань» за станом здоров'я, то жодних належних підтверджень наявності тяжких захворювань, які б перешкоджали застосуванню до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Апеляційний суд звертає увагу, що протокол обстеження спіральної комп'ютерної томографії, згідно з яким ОСОБА_7 встановлено діагноз: дистрофічно-дегенеративний процес попереково-крижового відділу хребта. Остеохондроз. Кила мх диску L5-S1. Спондилоартроз. Кили Шморля Тh12-LА Згладженість фізіологічного лордозу попереково-крижового відділу хребта, який став підставою для зміни запобіжного заходу на домашній арешт, датований більше, як 10 років тому, а саме 28.08.2015.
Дані про те, що ОСОБА_7 з цього часу аж до лютого 2026 року звертався за медичною допомогою у матеріалах справи відсутні.
З урахуванням вищевказаного, враховуючи рівень обґрунтованості підозри, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, беручи до уваги обставини справи, особу обвинуваченого, а також з огляду на приписи ч. 1 ст. 194 КПК України, колегія суддів вважає, що суд дійшов помилкового висновку про неможливість продовжити ОСОБА_7 строк тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Частиною 4 статті 182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, а тому враховуючи положення п.2 ч. 5 ст. 182 КПК розмір застави щодо нього за загальним правилом визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При визначенні ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави суд виходив з обґрунтованості підозри, наявності підтверджених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема, наявності ризиків переховування від суду та впливу на свідків та інших учасників провадження, а також врахував положення ст. 178 та ст. 194 КПК України.
Колегія суддів вважає, що з урахуванням міри покарання, яка може бути застосована до обвинуваченого в разі доведеності його вини та наявністю визнаних судом ризиків, застава у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб відповідає меті застосування запобіжного заходу. Саме такий розмір застави, на думку колегії суддів, слугуватиме достатнім стимулюючим фактором, який обвинувачений та/або заставодавець боявся б втратити у разі невиконання покладених процесуальних обов'язків.
Окрім цього, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_7 є діючим військовослужбовцем та зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 68 Конституції України, ст.ст. 11, 13, 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», а тому у разі внесення ОСОБА_7 застави, слід зобов'язати його повернутися у розташування військової частини НОМЕР_1 , а також покласти на нього обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.
Підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, неповнота судового розгляду (п. 1 ч. 1 ст. 409 КПК України).
Неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення (ч. 1 ст. 410 КПК України).
Як мотивовано вище, судом першої інстанції допущено неповноту судового розгляду, за таких обставин, ухвала суду підлягає скасуванню з постановлення нової ухвали, якою клопотання у задоволенні клопотання захисника - адвоката ОСОБА_9 про зміну обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу з тримання під вартою з визначенням розміру застави на цілодобовий домашній арешт слід відмовити та постановити нову ухвалу, якою застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, із можливістю внесення застави.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 405, 407, 409, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів -
постановила :
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 задоволити.
Ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 22 січня 2026 року, якою обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінено запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави на цілодобовий домашній арешт строком на два місяці, за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання захисника - адвоката ОСОБА_9 про зміну обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу з тримання під вартою з визначенням розміру застави на цілодобовий домашній арешт відмовити.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 06.04.2026.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 грн 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Львівського апеляційного суду: IBAN: UA788201720355239002000085066, банк отримувача: ДКС України, м. Київ, ЄДРПОУ 42262398, код банку отримувача (МФО) 820172.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом строку дії ухвали.
У разі внесення застави, обвинувачений ОСОБА_7 зобов'язаний повернутися у розташування ВЧ НОМЕР_1 , а також покласти на нього, обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до прокурора, суду за кожним їхнім викликом та вимогою;
- не відлучатися за межі військової частини НОМЕР_1 , без дозволу командира в/ч НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 , та без дозволу прокурора, суду;
- утримуватись від спілкування з ОСОБА_10 та свідками;
- здати на зберігання до відповідних органів ДМС України паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі з внесення застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала апеляційного суду в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: