Дата документу 10.02.2026 Справа № 323/2545/21
Єдиний унікальний №323/2545/21 Головуючий у 1-й інстанції: Дацюк О. І.
Провадження № 22-ц/807/130/26 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
10 лютого 2026 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Кухаря С.В., Волчанової І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката, Рогозіна Олексія Вікторовича на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Александр-Агро2», ОСОБА_2 про розірвання договору оренди, стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені, -
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, який у лютому 2024 року уточнила, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Александр-Агро2», ОСОБА_2 про розірвання договору оренди, стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені.
В обґрунтування позову, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 зазначила, що їй на праві власності належить земельна ділянка, цільове призначення: для введення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 7,1530 га, розташовану на території Новоандріївської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗП №047930, виданого Оріхівською районною державною адміністрацією Запорізької області 20 лютого 2004 року, на підставі Розпорядження голови Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області 09 вересня 2003 року №256, акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі №334; кадастровий номер земельної ділянки: 2323983700:01:002:0001.
05 грудня 2019 року ОСОБА_1 на підставі довіреності посвідченої приватним нотаріусом Оріхівського районного нотаріального округу Запорізької області Студенцовим О.В., зареєстрованої в реєстрі за №2272, надала повноваження ОСОБА_2 на вчинення дій щодо земельної ділянки, зокрема укладення договорів оренди, отримання грошових коштів, вчинення інших дій. Довіреність видана строком на 49 років.
29 грудня 2017 року між ОСОБА_1 , від імені якої діяла ОСОБА_2 , та ТОВ «Александр-Агро2» укладений договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться на території Новоандріївської сільської ради Оріхівського району Запорізької області та належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 20 лютого 2004 року. За вказаним договором оренди оренда плата складала 20000 гривень на рік, в тому числі податок згідно чинного законодавства України, а у разі невнесення орендної плати вчасно передбачено застосування пені. Водночас з 29 грудня 2017 року ТОВ «Александр-Агро2» обов'язків зі сплати орендної плати не виконувало.
11 січня 2021 року ОСОБА_2 , не маючи повноважень укладати додаткові угоди від імені та в інтересах позивача, а отже діючи з перевищенням повноважень як представника, уклала з ТОВ «Александр-Агро2» додаткову угоду до договору оренди від 29 грудня 2017 року, якою зменшено розмір орендної плати до 5300 гривень на рік, яку позивач вважає недійсною.
Позивач указав, що ТОВ «Александр-Агро2» порушило свої зобов'язання за договором оренди зі сплати орендної плати за 2018-2023 роки. Незважаючи на бойові дії товариство використовує орендовану земельну ділянку відповідно до умов Договору. Орендар зобов'язаний був сплатити на його користь орендну плату за 2019 рік у розмірі 20 000 грн, за 2020 рік у розмірі 40 000 грн, за 2021 рік у розмірі 60 000 грн, за 2022 рік у розмірі 80 000 грн, за 2023 рік у розмірі 10 000 грн, проте не зробив цього. Заборгованість за договором оренди зі сплати орендної плати за вказаний період склала 120 000 грн. Зазначене слід уважити істотним порушенням умов договору оренди, що є підставою для розірвання договору.
Також позивач зазначила, що в силу вимог ст. ст. 526, 611, 625 ЦК України вона вважає, що сума втрат від інфляції за невиконання Договору оренди за весь період заборгованості становить 30 656,99 грн, сума трьох процентів річних від простроченої суми складає 6 300 грн, сума пені складає 10 954 грн.
Посилаючись на положення статей 13, 21 Закону України «Про оренду землі», на ст. 651 ЦК України, ОСОБА_1 просила суд розірвати договір оренди землі від 29 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Александр-Агро2», визнати недійсною угоду від 11 січня 2021 року до договору оренди землі, стягнути з ТОВ «Александр-Агро2» на користь ОСОБА_1 , з урахуванням збільшення позовних вимог, суму заборгованості за договором оренди землі в розмірі 167 910,99 гривень, з яких 120000 гривень сума основної заборгованості з орендної плати за період з 2018-2023 роки, 30565,99 гривень інфляційні нарахування, 6300 гривень 3% річних, 10954 гривні пеня, а також судові витрати.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 липня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Александр-Агро2» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за договором оренди землі від 29 грудня 2017 року за 2020 рік в сумі 11700 гривень.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Александр-Агро2» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 63,56 гривень.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Рогозін Олексій Вікторович подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 липня 2025 року в частині відмови в задоволені позовних вимог про стягнення 108 300,00 грн суми основної заборгованості з орендної плати за період з 2018-2023 роки, 30 565,99 грн інфляційних нарахувань, 6300 грн 3% річних, 10 954 грн пені, відмови в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди землі, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не врахував, що фактично з дати укладення договору оренди по дату подачі позову відповідач не виконав умови договору, жодного разу не сплатив грошові кошти за договором, що є підставою для задоволення позовних вимог та розірвання договору оренди землі. Договором оренди землі передбачено здійснення оплати оренди землі виключно у готівковій формі, а підтвердженням оплати є відповідна розписка орендодавця (п.4.3 договору оренди землі). Тобто, укладеним договором не передбачено перерахування орендної плати у безготівковій формі, а тому посилання сторони відповідача, що вони просили надати реквізити є безпідставними. Пунктом 4.6 договору зазначено, що у разі не внесення орендної плати у строки визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01% несплаченої суми за кожен день прострочення. Тобто, з 29 грудня 2017 року по теперішній час ТОВ «Александр-Агро2» та її директором ОСОБА_2 не сплачено позивачу грошових коштів в повному обсязі. Суд першої інстанції повинен був критично поставитися до наданої відповідачем відомості про виплату грошей, оскільки у відомості про виплату грошей 06 листопада 2018 року вбачається, що кошти на виплату орендної плати отримала ОСОБА_2 , як фізична особа, яка була та є директором ТОВ «Александр-Агро2». При цьому ОСОБА_2 не передавала кошти позивачці, нібито отримані від товариства. Дана відомість не є належним доказом спати орендної плати, оскільки відповідно до п.4.3 договору орендна плата може вноситися авансом за декілька років до даного договору, про що орендодавцем складається розписка. Таким чином, суд повинен був розцінити дії відповідача, як ухилення від здійснення орендної плати, та не мав підстав зараховувати суму 48 300 грн в якості орендної плати. Матеріали справи не містять, як і надана відповідачем відомість, доказів передачі позивачці орендної плати за 2021 рік. З огляду на це є незрозумілим підстави щодо відмови стягнення орендної плати за 2021 рік, неврахування інфляційних втрат, 3% річних та пені за вищевказаний період. Відповідачем не здійснювалось повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин та не можливість виконати своє зобов'язання. З моменту настання, на думку позивача форс-мажорних обставин відповідач не повідомляв позивача про неможливість подальшої сплати орендної плати за землю, не заявляв про бажання розірвати договір оренди, більш того протягом 2022-2023 років продовжував користуватись землею. Крім того, як мінімум за період з 01 січня 2022 року по 24 лютого 2022 року, навіть теоретично вищевказані форс-мажорні обставини не існували. Однак є незрозумілим, з яких правових підстав суд першої інстанції не здійснював стягнення орендної плати за період з 01 січня 2022 року по 24 лютого 2022 року.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Александ-Агро2» зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв'язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
ТОВ «Александ-Агро2», ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, а саме шляхом надсилання судової повістки-повідомлення в електронний кабінет підсистеми « Електронний суд» що підтверджується довідкою відповідального працівника суду ( т. 2 а.с. 120-121 ) до апеляційного суду не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, будь яких клопотань про відкладення розгляду справи не надали.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на вказане, колегія у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України ухвалила здійснювати апеляційний розгляд у відсутності ТОВ «Александ-Агро2», ОСОБА_2 .
При цьому, колегія суддів зауважує, що Європейський суд з прав людини у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain", рішення від 7 липня 1989 року, заява №11681/85, п. 35) зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Апеляційний суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Оскільки ТОВ «Александ-Агро2», ОСОБА_2 були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справу ТОВ «Александ-Агро2», реалізувало своє право на викладення відповідних аргументів у відзиві на апеляційну скаргу, та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), апеляційний суд вважає за потрібне розглянути справу в даному судовому засіданні.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції переглядається в частині відмовлених позовних вимог про стягнення суми основної заборгованості по орендній платі за 2018-2023 роки у розмірі 108 300,00 грн, 30 565,99 грн інфляційних нарахувань, 6300 грн 3% річних, 10 954 грн пені, а також відмови в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди землі. В частині відмовлених позовних вимог про визнання недійсною додаткову угоду до договору оренди землі від 11 січня 2021 року рішення суду не переглядається, оскільки не є предметом апеляційного оскарження.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення в оскаржуваній частині зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 , діючи від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності від 05.12.2009 року, посвідчену приватним нотаріусом Оріхівського районного нотаріального округу Студенцовим О.В. зареєстрована в реєстрі № 2272 уклала договір оренди землі, а в подальшому додаткову угоду до договору оренди землі від 11.01.2021 року, довіреністю передбачені повноваження щодо укладення та підписання договору оренди земельної ділянки, довіреність не містить застережень щодо відсутності повноважень на укладення додаткових угод або зміну умов договору оренди, а також довіреність не містить конкретних обмежень повноважень представника щодо визначення умов договору оренди, зокрема щодо орендної плати. При цьому ОСОБА_1 , дізнавшись про укладення додаткової угоди, не зверталась до ОСОБА_2 щодо її несхвалення, а в подальшому скасувала видану довіреність. Тож в цьому випадку, на переконання суду, немає підстав для визнання додаткової угоди недійсною з підстави, на яку посилалась позивач. Інших підстав для визнання додаткової угоди недійсною позивачем не заявлено, що у свою чергу не позбавляє її права оспорювати дійсність додаткової угоди з інших передбачених ЦПК України підстав.
Позивач вказувала, що вона не отримувала орендну плату з 2018 по 2023 роки, що є підставою для розірвання договору оренди. Водночас, відповідачем надано відомість про те, що 06.11.2018 року орендна плата за три роки - 2018, 2019 та 2020 роки в загальній сумі 48300 гривень виплачена ОСОБА_2 , яку ОСОБА_1 уповноважила на отримання орендної плати за довіреністю від 05.12.2009 року, посвідчену приватним нотаріусом Оріхівського районного нотаріального округу Студенцовим О.В. зареєстрована в реєстрі № 2272, тому підстав для її стягнення з ТОВ «Александр -Агро 2» немає. Оскільки договором оренди землі від 29 грудня 2017 року розмір орендної плати за рік становить 20000 грн, яка має вноситись до 31 грудня кожного року. Отже, за три роки розмір орендної плати складає 60000 гривень, граничний термін виплати до 31.12.2020 року, натомість відповідачем підтверджено виплату лише 48300 гривень, тому суд прийшов до висновку, що з відповідача ТОВ «Александр-Агро 2» на користь позивача належить стягнути різницю у розмірі 11700 гривень, яка складає недоплату за 2020 рік. Оскільки ТОВ «Александр-Агро 2» рекомендованим листом повідомило ОСОБА_1 протягом 10 днів з дня отримання листа, з'явитися до підприємства за адресою: Запорізька область, м. Оріхів, вул. Миру, 14 для отримання нарахованої їй орендної плати за 2021 рік або надати банківські реквізити для перерахування орендної плати, який отримано ОСОБА_1 03 грудня 2021 року, проте ОСОБА_1 не вжила будь-яких заходів для отримання орендної плати за 2021 рік, тому суд не вбачав підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з ТОВ «Александр-Агро 2» орендної плати за 2021 рік, оскільки право ОСОБА_1 на її отримання не було порушене відповідачем.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення орендної плати за 2022-2023 роки та розірвання договору оренди землі з підстав систематичного невиконання орендодавцем зобов'язань щодо сплати орендної плати, суд першої інстанції виходив з того, що несплата відповідачем орендної плати за 2022-2023 роки пов'язана із обставинами непереборної сили, а саме початком повномаштабного вторгнення та веденням активних бойових дій на території розташування земельної ділянки, що стало перешкодою для її обробки та отримання прибутку. Відповідно до сертифікатів, які видані Запорізькою торгово-промисловою палатою, підтверджують наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної дії), а саме військової агресії РФ проти України (активні бойові дії на території Новоандріївської сільської ради Пологівського району Запорізької області в період з 04 березня 2022 року, які продовжують тривати до теперішнього часу. Суд також врахував, що згідно із карти бойових дій, наявному у відкритому доступі за посиланням https://deepstatemap.Iive/, наразі земельна ділянка, що є предметом оренди, перебуває на тимчасово окупованих територіях, до цього з 2022 року перебувала безпосередньо біля лінії бойового зіткнення, що безумовно робило неможливим її оброблення та використання відповідачем за призначенням. Доказів протилежного позивачем суду не надано. Суд прийшов до висновку, що вказані відповідачем ТОВ «Александр-Агро2» обставини розцінюються як обставини непереборної сили, які є надзвичайними та непереборними, що унеможливлювали використання ТОВ «Александр-Агро2» земельної ділянки за призначенням, а відтак і виконання зобов'язання щодо сплати орендної плати за 2022-2023 роках. Оскільки систематичність невиконання орендодавцем зобов'язань щодо сплати орендної плати з вини останнього відсутня, тому й не має підстав для розірвання договору оренди землі від 29 грудня 2017 року укладеним між ОСОБА_1 , від імені якої діяла ОСОБА_2 та ТОВ « Александр Агро-2».
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог про стягнення орендної плати за 2021 рік в іншій частині відмовлених позовних вимог з висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що згідно із державним актом на право власності на земельну ділянку від 20 лютого 2004 року серії ЗП №047930, виданого Оріхівською районною державною адміністрацією Запорізької області 20 лютого 2004 року, на підставі Розпорядження голови Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області 09 вересня 2003 року №256, акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі №334, ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка площею 7,1530 га цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Новоандріївської сільської ради Оріхівського району Запорізької області; кадастровий номер земельної ділянки: 2323983700:01:002:0001 (т.1 а.с.31).
05 грудня 2009 року ОСОБА_1 видала довіреність, посвідченої приватним нотаріусом Оріхівського районного нотаріального округу Запорізької області Студенцовим О.В., зареєстрованої в реєстрі за №2272, якою уповноважила ОСОБА_2 володіти (здати в оренду тощо, без права відчуження) земельною ділянкою розміром 7,1530 га, розташовану на території Новоандріївської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, яка належить на праві власності ОСОБА_1 .. Кадастровий номер земельної ділянки: 2323983700:01:002:0001. Цією довіреністю Водяницька І.І. наділена повноваженнями, зокрема, подавати від імені ОСОБА_1 заяви у відповідні організації і установи, одержувати довідки і документи, підписуватись за довірителя, підписувати договори оренди, одержувати гроші і виконувати всі інші дії, пов'язані із цим дорученням. Довіреність видана строком на 49 років до 05 грудня 2058 року без права передоручення (т.1 а.с.33,34,132).
29 грудня 2017 року між ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діяла ОСОБА_2 на підставі довіреності від 05 грудня 2009 року, посвідчена приватним нотаріусом Оіхівського районного нотаріального округу Запорізької області, зареєстровано в реєстрі за № 2272 та ТОВ «Александр-Агро2» укладено договір оренди землі, за яким ОСОБА_1 передає, а ТОВ «Александр-Агро2» приймає в строкове платне користування строком на 49 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 7,1530 га, яка знаходиться на території Новоандріївської сільської ради Оріхівського району Запорізької області (т.1 а.с.25-28,131).
Пунктом 4.1 договору визначено розмір орендної плати в сумі 20000 гривень на рік, в тому числі податок згідно чинного законодавства України, яка вноситься не пізніше 31 грудня кожного року.
Пунктом 4.2 договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
Пунктом 4.3 договору визначено, що орендна плата вноситься у такі строки в грошовій формі - помісячно, поквартально, але не пізніше 31 грудня кожного року. Орендна плата може вноситься авансом за декілька років до даного договору, про що орендодавцем складається розписка. У цьому випадку орендна плата не переглядається та не індексується.
Відповідно до п. 4.4 договору, передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.
Пунктом 4.5 договору передбачено можливість перегляду розміру орендної плати один раз на два роки у разі зміни умов господарювання, передбачених договором; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря.
Пунктом 4.6 договору визначено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 0,01% несплаченої суми за кожен день прострочення. В разі якщо Орендодавець не з'явився за орендною платою особисто, або через довірену особу, або не повідомив своїх платіжних реквізитів нарахування і стягнення пені не відбувається.
Умовами договору не передбачено розірвання договору в односторонньому порядку, а розірвання договору на вимогу однієї зі сторін за рішенням суду визначено, зокрема, внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, № витягу12322168 від 08 травня 2018 року, 04 травня 2018 року договір оренди землі від 29 грудня 2017 року був зареєстрований реєстрі державним реєстратором Скляровим М.О., Виконавчий комітет Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області (т.1 а.с.38).
Відповідно до Акту прийому-передачі за договором оренди землі від 29 грудня 2017 року, складений між орендодавцем ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 та орендарем ТОВ «Александр-Агро2» представник за довіреністю Онищенко У.Ю., за умовами якого, відповідно до п.6.2 договору оренди землі Орендодавець передав, а Орендар прийняв в володіння та користування для цілей, вказаних в договорі, земельну ділянку площею 7,1530 га, в тому числі рілля 7,1530 га, яка знаходиться на території Новоандріївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області. Кадастровий номер земельної ділянки: 2323983700:01:002:0001. Якісний склад земельної ділянки: придатна до сільськогосподарського використання. Сторони погодили, що цей акт є невід'ємною частиною договору оренди землі від 29 грудня 2017 року. Акт містить підписи сторін (т.1 а.с.29).
Відповідно до Акту визначення меж земельної ділянки в натурі за договором оренди землі від 29 грудня 2017 року, складений між орендодавцем ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 та орендарем ТОВ «Александр-Агро2» представник за довіреністю Онищенко У.Ю., за умовами якого, на підставі договору оренди землі від 29 грудня 2017 року Орендодавець, та Орендар визначили межі земельної ділянки в натурі площею 7,1530 га, в тому числі рілля 7,1530 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Новоандріївської сільської ради Оріхівського району Запорізької області.Кадастровий номер земельної ділянки:2323983700:01:002:0001. Якісний склад земельної ділянки: придатна до сільськогосподарського використання. Сторони погодили, що цей акт є невід'ємною частиною договору оренди землі від 29 грудня 2017 року. Акт містить підписи сторін (т.1 а.с.30).
11 січня 2021 року між ОСОБА_1 , від імені якої діяла ОСОБА_2 , та ТОВ «Александр-Агро2» укладено Додаткову угоду до договору оренди землі від 29 грудня 2017 року, яка є невід'ємною частиною договору оренди землі від 29 грудня 2017 року, якою змінено розмір орендної плати та визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5300 гривень на рік. Всі інші положення договору оренди землі від 29 грудня 2017 року залишаються незмінними (т.1 а.с.35,133).
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, № витягу 241664344 від 25 січня 2021 року, внесено зміни щодо розміру орендної плати, яка складає 5300 грн (т.1 а.с.38).
Відповідно до Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей № витягу: 43797547 від 02 лютого 2021 року, дію довіреності від 05 грудня 2009 року, номер у реєстрі нотаріальних дій: 2272, посвідчена Запорізька обл.., Оріхівський район, ОСОБА_3 (3655), бланк: ВММ 184228, строк довіреності: 05.12.2058, було припинено 02 лютого 2021 року за заявою, номер 9, подана довірителем ОСОБА_1 , приватному нотаріусу Оріхівського нотаріального округу Запорізької області Студенцову О.В. (т.1 а.с.36,134).
Відповідно до Відомості на виплату грошей №б/н від 06 листопада 2018 року, ТОВ «Александр-Агро2», ОСОБА_2 за ОСОБА_1 згідно довіреності №2272 здійснено виплату орендної плати за 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік, у сумі 48 300 грн, стоїть підпис про одержання вказаних коштів (т.1 а.с.59,70,235).
Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Александр-Агро2» (Ідентифікаційний код юридичної особи: 35215611). 22.06.2015 року керівник ОСОБА_2 (т.1 а.с.60,236), що підтверджується також Протоколом №3 зборів членів ТОВ «Александр-Агро2» від 22.06.2015 року та Наказом ТОВ «Александр-Агро2» від 22.06.2015 року (т.1 а.с.61,62,237,238).
Відповідно до листа директора ТОВ «Александр-Агро2» ОСОБА_2 , адресованого адвокату Жидковій Л.І. від 05 серпня 2021 року за вих.№209, на адвокатський запит №22/08 від 26 липня 2021 року, повідомляє, що примірник договору оренди землі від 29 грудня 2017 року після реєстрації права оренди з додатковими угодами було видано ОСОБА_2 на підставі довіреності №2272 від 05 грудня 2009 року. Орендна плата за договором оренди землі від 29 грудня 2017 року за 2018-2020 роки видавалася Водяницькій І.І, на підставі довіреності №2272 від 05 грудня 2009 року (т.1 а.с.130).
Відповідно до листа-повідомлення директора ТОВ «Александр-Агро2» Водяницької І.І., адресованого ОСОБА_1 про необхідність отримання орендної плати за земельну ділянку за 2021 рік за договором оренди землі від 29 грудня 2017 року, товариство запропонувало отримати орендну плату ОСОБА_1 або з'явившись за адресою підприємства, або надавши платіжні реквізити для перерахування такої плати (т.1 а.с.239).
Зазначений лист був вручений ОСОБА_1 03 грудня 2021 року, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення із трекінг номером 69438 0000012 6 (а.с.241).
23 серпня 2023 року та 17 квітня 2025 року Запорізькою торгово-промисловою палатою видано ТОВ «Александр-Агро 2» сертифікати № 2300-23-3668 та № 2300-25-0651 про форс-мажорні обставини, яким засвідчено наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану (активні бойові дії на території Новоандріївської сільської ради Пологівського (Оріхівського) району Запорізької області відповідно до договору оренди землі від 29 грудня 2017 року щодо земельної ділянки площею 7,1530 га, що розташована на території Новоандріївської сільської ради Пологівського району Запорізької області, які унеможливлюють виконання умов даного договору в зазначений термін (дата настання 04 березня 2022 року, тривають до 17 квітня 2025 року) (т.1 а.с. 242-244).
Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі за договором оренди землі від 29 грудня 2017 року за 2018-2020 роки.
Однією з підстав виникнення зобов'язання є договір (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Договір як універсальний регулятор приватних відносин покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов'язків.
У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів, у тому числі вільне волевиявлення учасника правочину.
У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У частині першій статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом ( частина друга статті 792 ЦК України).
Правилами частини першої статті 2 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Отже, оренда землі є окремим випадком найма майна, загальні правила якого визначені приписами цивільного (приватного) права. Відповідно й законодавче регулювання підстав припинення права оренди землі складається з норм цивільного та земельного законодавства.
Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
У справі, яка переглядається апеляційний судом, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Александр-Агро2» про стягнення заборгованості за договором оренди землі та розірвання договору оренди землі та додаткової угоди. ОСОБА_1 (орендодавець) посилалася на те, що ТОВ «Александр-Агро2» (орендар) не виконав обов'язок зі сплати орендної плати за 2018-2023 роки, що є істотним порушенням умов укладеного між ними договору оренди землі, посилалася на відповідні норми ЦК України та Закону України "Про оренду землі", у тому числі, на статтю 651 ЦК України, пункт "д" частини першої статті 141 ЗК України. Крім того, за порушення умов орендного договору щодо сплати своєчасно орендної плати, просить застосувати штрафні санкції передбачені ст. 625 ЦК України.
Суд встановив, що ОСОБА_2 , діючи від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності від 05 грудня 2009 року посвідчена приватним нотаріусом Оріхівського районного нотаріального округу Запорізької області Студенцовим зареєстровано в реєстрі за №2272 уклала договір оренди землі від 29 грудня 2017 року з ТОВ «Александр - Агро 2» в особі представника Онищенко У.Ю., яка діяла на підставі довіреності № 1826 від 04 листопада 2016 року. За вказаним договором оренди орендна плата склала 20000 грн на рік у тому числі податок згідно чинного законодавства України.
Пунктом 4,5 договору передбачено можливість перегляду розміру орендної плати один раз на два роки у разі зміни умов господарювання, передбачених договором, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря.
Додаткова угода від 11 січня 2021 року до договору оренди землі від 29 грудня 2017 року була укладена ОСОБА_1 від імені якої діяла ОСОБА_2 на підставі довіреності № 2272 від 05 грудня 2009 року, посвідчена приватним нотаріусом Оріхівського районного нотаріального округу Запорізької області Студенцовим зареєстровано в реєстрі за №2272 та ТОВ «Александр-Агро2» представником якого була Онищенко У.Ю., яка діяла за довіреністю № 1075 від 25 листопада 2019 року. Зазначена додаткова угода є невід'ємною частиною договору оренди землі від 29 грудня 2017 року, якою змінено розмір орендної плати та визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5300 гривень на рік. Всі інші положення договору оренди землі від 29 грудня 2017 року залишаються незмінними (т.1 а.с.35,133).
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, № витягу 241664344 від 25 січня 2021 року, внесено зміни щодо розміру орендної плати, яка складає 5300 грн (т.1 а.с.38).
Отже, в даній справі ОСОБА_2 , діючи від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності від 05 грудня 2009 року, уклала договір оренди землі в подальшому додаткову угоду до договору оренди землі від 11 січня 2021 року.
Довіреністю № 2272 від 05 грудня 2009 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Оріхівського районного нотаріального округу Запорізької області Студенцовим зареєстровано в реєстрі за №2272 передбачено повноваження щодо укладення та підписання договору оренди земельної ділянки. Довіреність не містить застережень щодо відсутності повноважень на укладення додаткових угод або зміну умов договору оренди, а також довіреність не містить конкретних обмежень повноважень представника щодо визначення умов договору оренди, зокрема щодо орендної плати.
При цьому ОСОБА_1 дізнавшись про укладення додаткової угоди, не зверталась до Водяницької І.І. щодо несхвалення, а в подальшому скасувала видану довіреність лише в 2021 році.
Згідно із статтею 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Представництво характеризується такими ознаками: цивільні права та обов'язки належать одній особі, а здійснюються безпосередньо іншою; представник вчиняє певні юридичні дії (вчинення виключно фактичних (не юридичних) дій представництвом не охоплюється); представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи; представник діє виключно в межах наданих йому повноважень; правові наслідки настають не для представника, а для особи, яку він представляє.
У статті 244 ЦК України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Таким чином, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.
За своєю правовою природою довіреністю є односторонній правочин, що укладається у вигляді письмового документа, у якому визначаються повноваження представника. Довіреність свідчить про надання представнику від імені довірителя відповідних повноважень стосовно вчинення правочину, стороною якого є третя особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року в справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19)).
Згідно з частиною першою статті 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.
Правочин завжди має вчинятися в інтересах сторони, яку представляють. З метою забезпечення інтересів цієї особи представнику заборонено вчиняти представницький правочин у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є. При цьому словосполучення "у своїх інтересах" слід розуміти таким чином, що представник не може вчиняти від імені особи, яку він представляє, правочин щодо себе особисто (тобто бути стороною цього правочину) або іншим шляхом на шкоду інтересам довірителя, у тому числі на користь інших осіб, включаючи і тих, представником яких він одночасно є (постанова Верховного Суду від 17 серпня 2023 року у справі № 910/4316/22).
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 12 лютого 2014 року в справі № 6-165цс13, вирішуючи питання про наявність чи відсутність в учасника правочину волевиявлення на його вчинення, суду слід виходити з ретельного дослідження наявних у справі доказів як кожного окремо, так і їх в сукупності.
Зокрема, у разі вчинення правочину представником суду слід з'ясувати, чи був наділений представник його довірителем повноваженнями на вчинення правочину, чи діяв він у межах наданих йому повноважень, а якщо ні, то чи схвалив у подальшому довіритель укладений представником у його інтересах правочин.
За змістом частин першої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У статті 21 Закону України «Про оренду землі» зазначено, що Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.
За змістом абзацу 5 частини 1 статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також орендної плати за водний об'єкт.
Абзацом 7 частини 2 статті 25 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також і орендну плату за водний об'єкт.
За змістом пункту (в) частини 1 статті 96 Земельного Кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату, що кореспондується з приписами статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі».
Як вбачається з довіреності від 05.12.2009 року, посвідчена приватним нотаріусом Оріхівського районного нотаріального округу Запорізької області Студенцовим О.В. серії 2272, ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 зокрема володіти (здати в оренду тощо, без права її відчуження) земельною ділянкою (цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) розміром 7,1530 га, розташовану на території Новооандріївської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, яка належить довірителю (кадастровий номер земельної ділянки: 2323983700:01:002:0001. В довіреності також зазначено, що ОСОБА_1 , надає ОСОБА_2 право від її імені підписуватися за неї, підписувати договори оренди, одержувати гроші і виконувати всі інші дії пов'язані з цим дорученням (т.1 а.с.33).
Водночас, відповідачем надано відомість про те, що 06 листопада 2018 року орендна плата за три роки 2018, 2019 та 2020 роки в загальній сумі 48300 гривень виплачена ОСОБА_2 за довіреністю № 2272 від 05 грудня 2009 року, якою ОСОБА_1 уповноважила на отримання грошових коштів. А тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що товариство виконало свій обов'язок за договором оренди землі від 29.12.2017 та сплати орендодавцю через її представника ОСОБА_2 орендну плату за користування земельною ділянкою за три роки 2018, 2019 та 2020 роки в загальній сумі 48 300 грн. Повірений зобов'язаний негайно передати довірителю все одержане у зв'язку з виконанням доручення. Тому є правильні висновки суду першої інстанції, що у разі не передання ОСОБА_2 , ОСОБА_1 вищезазначеної суми, ОСОБА_1 може вимагати повернення майна як безпідставно набутого та стягнути зазначену суму з ОСОБА_2 у судовому порядку. Однак такі вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 заявлені не були.
Відповідно до п ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, за три роки розмір орендної плати складає 60000 гривень, граничний термін виплати до 31.12.2020 року, натомість як відповідачем підтверджено виплату лише 48300 гривень, тож суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з відповідача ТОВ «Александр-Агро 2» на користь позивача належить стягнути різницю у 11700 гривень, яка складає недоплату за 2020 рік.
При цьому, колегія суддів зауважує, що пунктом 4.3 договору визначено, що Орендна плата може вноситься авансом за декілька років до даного договору. У цьому випадку орендна плата не переглядається та не індексується, тому є правильні висновки суду, що підстав для її індексації, стягнення 3% річних та пені немає, оскільки оренда плата за 2018-2020 роки була видана авансом за три роки ОСОБА_2 , яка діяла за нотаріально посвідченою довіреністю від 05 грудня 2009 року за № 2272, якою ОСОБА_1 уповноважила на отримання грошових коштів, в тому й числі орендної плати.
Довіренність була припинена лише 02 .02. 2021 року (т. 1 а.с. 36).
Щодо стягнення заборгованості з орендної плати за 2021 рік.
Враховуючи, що ОСОБА_1 у лютому 2021 року відізвала довіреність, яка уповноважувала ОСОБА_2 на отримання грошових коштів, тож ТОВ «Александр-Агро 2» направив ОСОБА_1 лист з проханням прибути за адресою підприємства для отримання орендної плати або повідомити платіжні реквізити для її перерахування.
Вказаний лист ОСОБА_1 отримала 03.12.2021 року, що підтверджено поштовим повідомлення про вручення, водночас не сповістила платіжних реквізитів для перерахування орендної плати за 2021 рік, а також не прибула за адресою розташування ТОВ «Александр-Агро 2» для отримання орендної плати.
Статтею 527 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ТОВ «Александр-Агро 2» сповістило ОСОБА_1 про необхідність отримання орендної плати, запропонувавши виплату такої плати готівкою або шляхом перерахування безготівково, водночас ОСОБА_1 не вжила будь-яких заходів для отримання орендної плати за 2021 рік.
Як вбачається з договору оренди землі від 29.12.2017 року, укладеного між ОСОБА_1 в особі Водяницької І.І., яка діє на підставі довіреності №2272 від 05.12.2009 року, та ТОВ «Александр-Агро2» в особі представника Онищенко У.Ю., яка діє на підставі довіреності №1826 від 04.11.2016, орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі у розмірі 20 000 грн на рік у тому числі податок згідно чинного законодавства України (п.4.1 договору) (т.1 а.с.25-28). 11 січня 2021 року між тими ж самими сторонам укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 29.12.2017 року, якою сторони внесли зміни в п.4.1 договору оренди від 29.12.2017 року та встановили, що орендна плата за вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5300 грн на рік (т.2 а.с.35).
Даний договір оренди землі та додаткова угода до договору оренди недійсними не визнано.
Крім того, колегія суддів враховує, що 02.02.2021 року дію довіреності від 05.12.2009 року було припинено (т.1 а.с.36), 26.11.2021 ТОВ «Александр-Агро2» направило ОСОБА_1 лист щодо необхідності отримання орендної плати, запропонувавши отримати орендну плату або з'явитися за адресою підприємства, або надавши платіжні реквізити для перерахування такої плати. Зазначений лист був вручений ОСОБА_1 03.12.2021 року, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення. Проте, остання не відреагувала на даний лист, не надала ТОВ «Александ-Агро2» відповідні реквізити для перерахування ними коштів, як орендну плату за користування земельною ділянкою, як і особисто не з'явилася за адресою товариства для отримання таких коштів.
Оскільки оренда плата за 2021 рік у розмірі 5300 грн не була отримана з вини позивачки ОСОБА_1 , ТОВ «Александр-Агро2» прикладало всі залежні від нього зусилля для перерахування орендної плати, проте беручи до уваги, що орендна плата на час розгляду справи у розмірі 5300 грн не була виплачена з підстав, які не залежали від волі орендаря, а тому право позивача підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою за 2021 рік у розмірі 5300 грн.
При цьому, колегія суддів зауважує, що оскільки орендна плата за 2021 рік не була своєчасно сплачена ОСОБА_1 не з вини ТОВ «Александр-Агро2», а не була своєчасно отримана саме з вини ОСОБА_1 , яка отримавши лист від відповідача не вжила будь-яких заходів для отримання орендної плати за 2021 рік, не надала банківські реквізити для перерахування орендної плати, тому підстав для стягнення інфляційних втрат, 3% річних, пені , колегія суддів не вбачає.
Зазначене узгоджується з пунктом 4.6 договору де визначено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 0,01% несплаченої суми за кожен день прострочення. В разі якщо Орендодавець не з'явився за орендною платою особисто, або через довірену особу, або не повідомив своїх платіжних реквізитів нарахування і стягнення пені не відбувається.
Тому позовні вимоги в частині стягнення орендної плати за 2021 рік підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Александр-Агро2» на користь ОСОБА_1 орендну плату у розмірі 5300 грн.
Враховуючи вищевикладене, рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по орендній платі за 2021 рік підлягає скасуванню, та постановлення в цій частині нового судового рішення про часткове задоволення позову, про стягнення з ТОВ «Александр-Агро2» на користь ОСОБА_1 заборгованості по орендній платі за договором оренди землі від 29.12.2017 року за 2021 рік у сумі 5300 грн.
Щодо розірвання договору оренди землі за систематичну несплату орендної плати та стягнення заборгованості з орендної плати за 2022,2023 роки.
За загальним правилом частини першої статті 651 ЦК України, яке застосовується до будь-яких цивільних (приватноправових) правовідносин з приводу зміни або розірвання цивільних (приватноправових) договорів, така зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Винятком з цього правила (про те, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін) є приписи частини другої статті 651 ЦК України, що надають суду повноваження зі зміни або розірвання договору (без наявності згоди сторін), проте у випадках, визначених законом. Тож загальне правило про розірвання та зміну договору без згоди сторін на підставі рішення суду передбачене у частині другій статті 651 ЦК України, що визначає універсальні засади, застосовні до усіх видів приватноправових договорів.
З огляду на наведені правила абзацу першого частини другої статті 651 ЦК України як цивільне законодавство, так і земельне передбачає окремі приклади його застосування, що мають характер загальних для усіх цивільних відносин (у разі істотного порушення цивільного договору іншою стороною), а також характер спеціалізованих - для інших приватноправових договорів та для інших окремо застережених у законі видів порушень цивільних договорів (зокрема, окремі правила статті 141 ЗК України, застосовні до догорів оренди землі).
Спеціальними у врегулюванні розірвання договору оренди землі є приписи статті 32 Закону України "Про оренду землі", а також статті 141 ЗК України, пункт "д" частини першої якої передбачає, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Функціональним призначенням ЦК України у врегулюванні спірних відносин є деталізація та диференціація факту систематичної несплати орендної плати як підстави припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.
Ця деталізація та диференціація здійснюється відповідно до частини другої статті 651 ЦК України, якою передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Водночас істотним, відповідно до цієї норми права, є таке порушення стороною договору його умов, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала під час укладення договору.
Потреба деталізації та диференціації систематичної несплати орендної плати під час застосування пункту "д" частини першої статті 141 ЗК України обумовлена надзвичайно узагальненим формулюванням категорії "систематична несплата земельного податку або орендної плати" як однієї з підстав припинення права оренди землі.
Оскільки на практиці така систематична несплата може бути повною або частковою (недоплата), то цілком очевидно, що законодавець врегулював відносини оренди землі з огляду на те, що специфічні підстави припинення права оренди землі, зокрема за систематичну повну несплату орендної плати за землю, визначені відповідними нормами ЗК України, а нормами ЦК України надається можливість додаткової оцінки саме часткової несплати (недоплати) орендної плати за землю та її кваліфікації як істотного порушення договору в контексті з'ясування наявності підстав для його розірвання.
До того ж потрібно враховувати, що коли норма закону закінчується словами "якщо інше не встановлено законом або договором" (або інше подібне формулювання),
як от в частині першій статті 651 ЦК України, то це означає, що правила спеціального закону або домовленість сторін договору можуть скасувати дію відповідної загальної правової норми шляхом запровадження іншого правила поведінки, розрахованого на ту ж саму фактичну ситуацію, на яку була розрахована така норма.
У частині другій статті 651 ЦК України використано дещо іншу формулу закінчення "та в інших випадках", що дозволяє зробити висновок, що правило, викладене у цій правовій нормі, не може бути скасоване (ані спеціальним законодавством, ані домовленістю сторін), а може бути винятково доповнене - спеціальним законодавством або домовленістю сторін.
З наведеного можна зробити висновок, що приписи про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом "д" частини першої статті 141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та правила частини другої статті 651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать одні одним, а навпаки - доповнюють одні одних.
Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі N 918/391/23, провадження N 12-19гс24.
Як вже зазначалося вище Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України "Про оренду землі").
Згідно з частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а приписи статей 24, 25 цього Закону визначають права та обов'язки орендодавця та орендаря, зокрема право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення орендної плати, а також право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.
Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також орендної плати за водний об'єкт (абзац п'ятий частини першої статті 24 Закону України "Про оренду землі").
Орендар земельної ділянки зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також і орендну плату за водний об'єкт (частина друга статті 25 Закону України "Про оренду землі").
Підстави припинення договору оренди землі - це законодавчо закріплені обставини, які передбачають припинення договірних відносин.
Відповідно до спеціальної норми частини першої статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Згідно з пунктом "д" частини першої статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом "д" частини першої статті 141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як "систематичність" та "несплату", зокрема, орендної плати.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття "систематичність" у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 06 березня 2019 року у справі N 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі N 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі N 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі N 616/292/17, від 08 травня2024 року у справі N 629/2698/23; постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 24 листопада 2021 року у справі N 922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі N 906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі N 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі N 922/1165/23 та інші).
Щодо поняття "несплата", вжите у пункті "д" частини першої статті 141 ЗК України, то його потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати.
Такий висновок є логічним та виправданим, оскільки поняття "несплата"та "недоплата" не є тотожними. Оскільки в конструкції згаданої правової норми не наведено жодного означення до слова "несплата", можна виснувати, що законодавець у згаданій правовій нормі не передбачив жодної альтернативи повної несплати, тобто не визначив, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є не лише систематична несплата, а й систематична недоплата орендної плати.
До того ж потрібно враховувати, що розмір недоплати може варіюватися орієнтовно від 1 % до 99 % суми належної орендної плати, що не може не впливати на ступінь порушення прав власника землі та оцінку істотності такого порушення.
Протилежне розуміння, а саме якщо вважати підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом "д" частини першої статті 141 ЗК України, зокрема й сплату орендної плати не в повному обсязі (часткове виконання зобов'язання), навряд чи буде справедливим та розумним, оскільки під дію цієї спеціальної норми права підпадатимуть і незначні (неістотні) порушення, наприклад систематична недоплата 1,00 грн зі 10 000,00 грн орендної плати. За таких обставин суди будуть змушені на підставі пункту "д" частини першої статті 141 ЗК України розривати договори оренди землі всупереч принципу збереження договору.
Цей підхід надасть можливість орендодавцю вимагати розірвання договору оренди землі в тому разі, коли несплата орендної плати є частковою та зумовлена, зокрема, виникненням спору між сторонами з приводу порядку нарахування та розміру орендних платежів. Таке тлумачення норм права порушуватиме баланс інтересів сторін у договірних відносинах, надавши власнику землі більше переваг у порівнянні з її орендарем.
Потрібно враховувати, що правова природа відносин оренди землі, яка зазвичай передбачає тривале використання такого об'єкта цивільних прав і сталість таких відносин, відповідає інтересам цивільного обігу загалом. Бо більше, використання земельної ділянки завжди пов'язане з неодмінними витратами орендаря на її утримання відповідно до цільового призначення цієї ділянки.
Якщо дотримуватися згаданого протилежного підходу, то договір буде під постійною загрозою його розірвання, що порушить принцип сталості відносин з використання землі, що своєю чергою стимулюватиме орендаря ставитися до орендованої земельної ділянки у споживацький спосіб, не дбати про неї, не вкладати кошти у покращення чи належне утримання такого особливого виду майна, тобто призведе до того, що орендар не буде обирати таку поведінку, яка більшою мірою відповідала б ознакам доброго господаря стосовно орендованої ним землі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі
N 918/391/23 (провадження N 12-19гс24) зазначено, що підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом "д" частини першої статті 141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі.
Щодо можливості розірвання договору оренди землі на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала під час укладення договору.
Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору.
У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - "значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору". Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 16 січня 2021 року у справі N 910/2861/18 та від 13 липня 2022 року у справі N 363/1834/17, у яких зазначено, що для застосування частини другої статті 651 ЦК України суд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.
Головна ідея, на якій ґрунтується правило частини другої статті 651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.
Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservationofcontract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов'язаних з укладенням та виконанням договору.
Ураховувати істотність порушення важливо, оскільки протилежне тлумачення норм права може призвести до того, що управнена сторона договору, яка має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке становище є неприпустимим, оскільки може порушити стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності між тяжкістю порушення договірних умов і відповідальністю, яка застосовується за таке порушення. Незастосування критерію істотності порушення позбавляє зобов'язану сторону договору можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує управнену сторону відмовлятися від договору (розривати його) за найменшого порушення.
Одним із факторів, що може братися до уваги під час оцінки істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання, є те, наскільки зобов'язана сторона, яка порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди.
Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі N 199/3846/19).
Отже, законодавство в питанні розірвання договору дбає не лише про інтереси управненої сторони, а й про інтереси зобов'язаної сторони, оскільки розірвання договору може завдати значних збитків стороні, яка допустила незначне порушення, тобто законодавець прагне досягти справедливого балансу між інтересами сторін договору.
Також потрібно враховувати, що у відносинах оренди землі основним їх регулятором, крім спеціального законодавства, є договір оренди землі. Враховуючи, що договір є регулятором відносин з використання земельної ділянки, на ці відносини поширюються правила статті 3 ЦК України, яка визначає, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Тож і приписи чинного законодавства, і умови договору потрібно застосовувати крізь призму загальних засад статті 3 ЦК України. Відповідно істотність за абзацом другим частини другої статті 651 ЦК України має оцінюватися так само з точки зору справедливості, добросовісності
та розумності, які сукупно утворюють цільний засадничий принцип регулювання приватноправових відносин.
Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові зазначала, що у разі, якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначеного умовами договору оренди землі, тобто орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, застосуванню підлягає не спеціальна норма пункту "д" частини першої статті 141 ЗК України, а загальне правило частини другої статті 651 ЦК України - у разі істотності порушення договору іншою стороною.
Якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Натомість у разі неістотної часткової несплати орендної плати, а так само у разі виникнення спору щодо її розміру, порядку здійснення платежів тощо, у власника завжди є право на звернення до суду з позовом про стягнення таких орендних платежів, 3 % річних, інфляційних втрат, неустойки тощо. Такий спосіб захисту буде ефективним та пропорційним, відновлюватиме порушене право орендодавця та зберігатиме договір оренди землі виходячи з балансу інтересів обох сторін.
Верховний Суд ураховує, що у контексті частини другої статті 651 ЦК України систематична несплата може підтверджувати ненадійність контрагента і те, що кредитор не може бути впевнений у належному виконанні договору в майбутньому, і такий висновок не спростовується подальшим погашенням заборгованості. У пункті "д" частини першої статті 141 ЗК України йдеться про факт систематичної повної несплати, і такий факт уже завершився в минулому, тому підстава для пред'явлення позову (і для його задоволення) продовжує існувати.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вимогами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України установлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,
крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81
ЦПК України).
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення
для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування
(стаття 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку
про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному
та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Звертаючись до суду з позовом у цій справі, ОСОБА_1 посилалася на систематичне порушення відповідачем строків сплати орендної плати за укладеним між ними договором оренди землі за 2018-2022-2023 роки. Зазначала, що відповідач взагалі не здійснював сплату орендної плати протягом указаного періоду.
Представник відповідача ТОВ «Александр-Агро 2» вказувала, що несплата відповідачем орендної плати у 2022 та 2023 році пов'язана із обставинами непереборної сили, а саме початком повномасштабного вторгнення та веденням активних бойових дій на території розташування земельної ділянки, що стало перешкодою для її обробки та отримання прибутку.
На підтвердження зазначених обставин ТОВ «Александр-Агро 2» надано сертифікати, видані Запорізькою торгово-промисловою палатою, які підтверджують наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної дії), а саме військової агресії РФ проти України (активні бойові дії на території Новоандріївської сільської ради Пологівського району Запорізької області в період з 04.03.2022 року, які продовжували тривати станом на 17.04.2025 року.
24 лютого 2022 року розпочалося повномаштабне вторгнення російської федерації на територію України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 внаслідок військової агресії російської федерації проти України введено воєнний стан в Україні строком на 30 діб з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє по сьогодні.
Судом першої інстанції встановлено, що спірна земельна ділянка розташована на території Новоандріївської сільської ради Пологівського (Оріхівського) району Запорізької області.
Довідкою Пологівської районної адміністрації Запорізької області № 73-РВА від 21 квітня 2022 року зазначено про ведення бойових дій на території Новоандріївського старостинськогоо округу.
Витягом з Протоколу № 7 від 14 березня 2023 року позачергового засідання регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Запорізької області з переліком сільськогосподрських товаровиробників, які у 2022 році постраждали внаслідок обставин непереборної сили, серед яких зазначено ТОВ «Александр-Агро2».
ТОВ «Александр-Агро2» звернулося до УСБУ Запорізької області № 75 від 12.07.2022 року про вчинення правопорушення про руйнування та пошкодження нерухомого майна та продукції сільськогосподрського виробництва, яке належить ТОВ ««Александр-Агро2», внаслідок обстрілів с. Новоандріївка Оріхівського ОТГ Пологівського району Запорізької області.
Частиною 6 статті 762 ЦК України встановлено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використано ним через обставини, за які він не відповідає.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану (пункт 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022).
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Так, згідно з листом Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2924/02.0-7.1., розміщеному на офіційному сайті, Торгово-промислова палата України на підставі статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1364, якою визначено механізм формування єдиного переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.
Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерство розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, територія села Новоандріївка Оріхівської сільської територіальної громади Пологівського району віднесена до територій активних бойових дій у період з 27.02.2022 по 19.03.2025, а з 20.03.2025 також є територією активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, що в силу приписів ч. 3 ст. 82 ЦПК України звільняє сторону від доказування даного факту.
Суд враховує, що згідно із картою бойових дій, наявною у відкритому доступі за посиланням https://deepstatemap.live/, наразі земельна ділянка, що є предметом оренди, перебуває на тимчасово окупованих територіях, до цього з 2022 року перебувала безпосередньо біля лінії бойового зіткнення, що безумовно робило неможливим її оброблення та використання відповідачем за призначенням.
Знаходження земельної ділянки на території активних бойових дій з 27 лютого 2022 року, на теперішній час населений пункт, в якому розташована земельна ділянка фактично знаходиться на тимчасово окупованій території, що впливає на можливість орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, проводити посівну компанію, збирати врожай тощо.
Таким чином, орендар не допустив умисне порушення умов договору. Вина орендаря у не сплаті орендної плати за 2022, 2023 роках відсутня, а отже, відсутня й систематичність порушення строків сплати орендної плати.
Вказане виключає, у тому числі, наявність підстав для розірвання договору із заявленої ОСОБА_1 підстави.
Як зазначалося, підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом "д" частини першої статті 141 ЗК України, як підстава позову, є систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати у строки, визначені договором.
Судом першої інстанції, з урахуванням фактичних обставин справи, обґрунтовано не встановлено систематичної несплати орендної плати з вини орендаря.
Доказів протилежного позивачем суду не надано.
При цьому, суд першої інстанції вірно зазначив, що орендна плата за 2018-2020 роки була виплачена ОСОБА_2 , в загальній сумі 48300 грн, яку ОСОБА_1 довіреністю від 05 грудня 2009 року уповноважили на отримання грошових коштів, а за 2021 рік оренда плата не була своєчасно отримана позивачкою саме з її вини.
Недоплата орендної плати за 2020 рік не свідчить про її повну несплату. Законодавець у пункті "д" частини першої статті 141 ЗК України не передбачив жодної альтернативи повної несплати, тобто не визначив, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є не лише систематична несплата, а й систематична недоплата орендної плати.
Колегія суддів ураховує, у тому числі, лист ТПП України від 28 лютого 2022 року N 2024/02.0-7.1, який є загальним офіційним документом і на нього посилався відповідач.
Колегія суддів зазначає, що цей лист ТПП України від 28 лютого 2022 року N 2024/02.0-7.1, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов'язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Той факт, що ТПП України засвідчила відповідну форс-мажорну обставину сам собою не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов'язань.
Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання. При цьому, наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі N 910/8580/22.
Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15 червня 2018 року у справі N 915/531/17, від 26травня 2020 року у справі N 918/289/19, від 17 грудня 2020 року у справі N 913/785/17, від 30 листопада 2021 року у справі N 913/785/17, від 07 червня 2023 року у справі N 906/540/22).
Водночас, суд першої інстанції вірно врахував наданий ТОВ «Александ-Агро2» сертифікати № 2300-23-3668 від 23 серпня 2023 року, № 2300-25-0651 від 17 квітня 2025 року, видані Запорізькою торгово-промисловою палатою, які підтверджують наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної дії), а сам е військової агресії рф проти України (активні бойові дії на території Новоандріївської сільської ради Пологівського району Запорізької області в період з 04.03.2022 року, які продовжували тривати станом на 17.04.2025 року ( т. 1 а.с. 242-244).
Разом із цим, судом першої інстанції вирішено спір на підставі оцінки всіх доказів у їх сукупності, враховано можливість та поведінку сторін щодо виконання умов договору, здійснення оплати, використання спірної землі за призначенням та інші обставини.
У спірних правовідносинах судом ухвалено судове рішення на підставі належної правової оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив обставини справи й зробив обґрунтований висновок про те, що відповідач довів факт неможливості використання ним орендованого у позивача майна з незалежних від нього причин - тимчасова окупація російською федерацією населеного пункту, в якому розташована орендована земельна ділянка, що спростовує доводи апеляційної скарги у цій частині.
Існування таких обставин перешкоджало виконати передбачений договором обов'язок із виплати орендної плати за 2022 рік та 2023 рік. Орендар був позбавлений можливості використовувати спірну земельну ділянку для отримання доходів, він не провів у 2022, 2023 році посівну кампанію, не здійснив збір урожаю тощо.
Таким чином, у спірних правовідносинах відсутні підстави для розірвання договору оренди землі в судовому порядку.
До аналогічних висновків прийшов Верховний Суд у постанові від 25 червня 2025 року у справі № 610/941/24, провадження № 61-3633св25, у постанові від 21 січня 2026 року у справі № 650/3776/234,провадження № 61-6327 св25.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, вказані відповідачем ТОВ «Александр-Агро 2» обставини можуть розцінюватись як обставини непереборної сили, які є надзвичайними та непередбачуваними, що унеможливлювали використання ТОВ «Александр-Агро 2» земельної ділянки за призначенням, а відтак і виконання зобов'язань щодо сплати орендної плати у 2022 та 2023 роках. Отже в цій частині судове рішення є законним та обгрунтованим.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , представника, адвоката, Рогозіна Олексія Вікторовича підлягає частковому задоволенню, а рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 липня 2025 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі за 2021 рік скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про часткове задоволення позову щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Александр-Агро2» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за договором оренди землі від 29 грудня 2017 року за 2021 рік у розмірі 5300, 00 грн. В іншій оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, тому підстав для його скасування або зміни колегія суддів не вбачає. В решті рішення суду не оскаржується та не переглядається.
Аргументи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження.
Інші доводи апеляційної скарги в частині відмовлених оскаржуваних позовних вимог висновків суду не спростовують на законність судового рішення не впливають, а зводяться до переоцінки доказів, яким дана належна правова оцінка обгрунтовано викладена в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.
Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з позовною заявою ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 2724 грн, що підтверджується квитанцією від 16.09.2021 на суму 2724 грн, та випискою. Про зарахування коштів від 06.02.2024 на суму 777,11 грн (т.1 а.с.12,157).
При зверненні до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 1624,50 грн, що підтверджується квитанцією від 30.09.2025 (т.2 а.с.56).
Заявлено позивачем позовні вимоги з урахуванням збільшених позовних вимог на суму 167 910,99 грн, оскаржувалося в частині відмовлених позовних вимог в розмірі 108 300 грн, задоволено позовні вимоги в оскаржуваній частині у розміроі 5300 грн, всього задоволено позовні вимоиг на суму 17 000 грн (11 700+5300=17000).
Тому, позивачу за рахунок відповідача належить до компенсації сума судового збору за подання позовної заяви у розмірі 170 грн (167 910,99*1%=1679,10*17000/167 910,99), за подання апеляційної скарги у розмірі 255 грн (170*150%), а разом 425 грн (170+255).
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката, Рогозіна Олексія Вікторовича - задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 липня 2025 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі за 2021 рік скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «Александр-Агро2» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за договором оренди землі від 29 грудня 2017 року за 2021 рік у розмірі 5300, 00 грн.
В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін.
В решті рішення суду не оскаржується та не переглядається.
Змінити перерозподіл судових витрат.
Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «Александр-Агро2» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 425 гривень.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повна постанова складена 13 лютого 2026 року.
Головуючий, суддя СуддяСуддя
Подліянова Г.С.Гончар М.С. Кухар С.В.