Справа № 607/786/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/817/31/26 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ухвала слідчого судді
30 січня 2026 р. м.Тернопіль
Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисника адвоката ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі матеріали кримінального провадження, за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 січня 2026 року,
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 січня 2026 року відмовлено в задоволенні скарги адвоката ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на повідомлення про підозру від 30.10.2025 р. у кримінальному провадженні № 12025211060000255 від 12.08.2025 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 вважає, що висновки викладені в оскаржуваній ухвалі, об'єктивно не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та судом було істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що повідомлення про підозру не відповідає вимогам ст. 277 КПК України, в частині щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення, та відсутності викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , через не зазначення суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру.
Вказує, що 30 жовтня 2025 року повідомлення про підозру було вручено особисто ОСОБА_7 однак, не погодившись із її змістом, 07.01.2026 стороною захисту було оскаржено оголошену підозру до процесуального керівника прокурора ОСОБА_6 , зокрема щодо невідповідності процесуальних документів фактичним обставинам кримінального провадження, що потягло незаконне повідомлення про підозру ОСОБА_7 , однак прокурором не було вжито жодних заходів.
Вважає, що слідчим та прокурором неправильно кваліфіковано дії його підзахисного ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України, із безпідставним посиланням на порушення ним п.п. 12.6(г), 12.9 ПДР України як таких, що нібито перебувають у причинному зв'язку з ДТП та її наслідками. Зазначена кваліфікація, на переконання апелянта, є необґрунтованою, помилковою та не відповідає фактичній дорожній обстановці, оскільки аварійну ситуацію було створено іншим учасником дорожнього руху - водієм ОСОБА_9 .
Апелянт вважає, що посилання слідчого та експертів на порушення іншим учасником ДТП водієм ОСОБА_9 пунктів 10.1, 10.2 ПДР України є необґрунтованим та не відповідає фактичній дорожній обстановці, що мала місце 11.08.2025 року. З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_9 здійснював виїзд з другорядної ґрунтової дороги на головну автомобільну дорогу М-12, перед якою встановлений дорожній знак 2.1 «Дати дорогу».
За таких обставин, сторона захисту вважає, що дії ОСОБА_9 підлягали правовій оцінці як порушення ним вимог п.16.11 ПДР України, оскільки незважаючи на наявність транспортного засобу на головній дорозі на відстані близько 150 метрів, що підтверджується показаннями самого ОСОБА_9 , останній не виконав вимоги знаку 2.1 та п.16.11 ПДР України, не зупинився перед перехрестям і виїхав на головну дорогу, чим створив аварійну ситуацію, яка перебуває у прямому причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 січня 2026 року про відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру ОСОБА_7 за ч.2 ст.286 КК України у кримінальному провадженні №12025211060000255 від 12 серпня 2025 року та скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_7 за ч.2 ст.286 КК України, складене 30 жовтня 2025 року.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; доводи підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 , які підтримали подану апеляційну скаргу та, з наведених у ній мотивів, просять скасувати ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 січня 2026 року та постановити нову якою скасувати повідомлення ОСОБА_7 про підозру за ч.2 ст.286 КК України, складене 30 жовтня 2025 року у кримінальному провадженні №12025211060000255 від 12 серпня 2025 року; прокурора, який ухвалу слідчого судді, яку оскаржує апелянт, вважає законною та обґрунтованою і тому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги; провівши судові дебати, дослідивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів провадження, слідчим відділом ВП № 2 (м. Тернопіль) Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025211060000255 від 12.08.2025 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
30.10.2025 р. у даному кримінальному провадженні слідчим ОСОБА_10 , за погодженням із прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_6 , складено повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. У цей же день повідомлення про підозру було вручене ОСОБА_7 , який проставив власноручний підпис про його отримання, ознайомившись із пам'яткою про процесуальні права та обов'язки.
Повідомлення про підозру - це офіційне ознайомлення певної особи з наявністю в уповноваженого правоохоронного органу припущення про вчинення цією особою злочину.
Процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями глави 22 КПК України.
Зокрема, частинами 1-3 ст. 276 КПК України визначено вичерпний перелік підстав, при яких в обов'язковому порядку здійснюється повідомлення про підозру та осіб, яким надано право вручати особі повідомлення про підозру, до яких відносяться слідчий чи прокурор.
Зміст письмового повідомлення про підозру має відповідати вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 277 КПК України, а саме містити наступні відомості: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного; підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
За змістом ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складання слідчим або прокурором. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Таким чином, предметом перевірки слідчого судді під час розгляду скарги на повідомлення про підозру та, відповідно, підставою для скасування повідомлення про підозру є порушення вищевказаних процесуальних норм.
Виходячи з аналізу матеріалів кримінального провадження та безпосередньо рішення суду, яке оскаржується, колегія суддів вважає, що слідчим суддею зроблений правильний висновок, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12025211060000255 від 12 серпня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, відповідає приписам глави 22 КПК України.
Так, слідчим суддею встановлено і колегія суддів погоджується з його висновком, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 складено та вручено належним суб'єктом та за наявності підстав, визначених ст.276 КПК України, а також з дотриманням процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, визначеного ст.278 цього Кодексу, а вимоги до змісту вказаного повідомлення про підозру узгоджуються з приписами ст.277 КПК України.
Враховуючи, що, оскаржуючи повідомлення про підозру ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12025211060000255 від 12 серпня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, адвокат акцентував увагу на неправильній кваліфікацій дій його підзахисного, слідчий суддя належним чином дослідив та детально аргументував свій висновок щодо обґрунтованості вказаного процесуального документа.
Колегія суддів звертає увагу, що вирішуючи питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих доказів у кримінальному провадженні здійснювалась слідчим суддею не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину та доведення чи не доведення винуватості особи з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності особи до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Зокрема, при вирішенні питання в частині обґрунтованості підозри повідомленої ОСОБА_7 30 жовтня 2025 року за ч. 2 ст. 286 КК України, колегія суддів враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя (суд), оцінюючи докази на предмет наявності обґрунтованої підозри, повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення.
За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального правопорушення, про яке йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994, де суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Оцінюючи в сукупності обставини провадження та враховуючи достатню наявність доказів, які пов'язують підозрюваного ОСОБА_7 з інкримінованим йому кримінальним правопорушенням, колегія суддів вважає, що обґрунтованість повідомленої йому підозри, в контексті її розуміння Європейським судом з прав людини, присутня, оскільки в матеріалах кримінального провадження достатньо фактів та інформації про можливу причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Окрім того, слідчий суддя, відмовляючи у задоволенні скарги сторони захисту на повідомлення про підозру від 30 жовтня 2025 року належним чином мотивував свій висновок щодо відповідності даного процесуального документа вимогам ст.277 КПК України, якою регламентовано вимоги до змісту письмового повідомлення про підозру.
Також, апеляційний суд звертає увагу, що слідчий дотримався вимог, передбачених ст.278 КПК України, якою визначено вимоги щодо вручення письмового повідомлення про підозру.
З наведених вище мотивів у їх сукупності, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про необґрунтованість пред'явленої підозри, оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, зокрема, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання доведеним складу злочину в діях особи.
Натомість, зі змісту оскарженої ухвали вбачається, що слідчий суддя на підставі оцінки сукупності досліджених ним обставин прийшов до правильного висновку про відповідність наданих стороною обвинувачення доказів тому мінімально необхідному рівню, який на цій стадії розслідування об'єктивно пов'язував ОСОБА_7 з інкримінованим йому кримінальним правопорушенням і виправдовував здійснення подальшого розслідування.
З урахуванням наведеного, суд правильно не взяв до уваги твердження сторони захисту про відсутність у діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення та необґрунтованість підозри у зв'язку з тим, що саме водій ОСОБА_9 винен у вчиненні кримінального правопорушення, так як допустив порушення ПДР, що стали причиною ДТП та незабезпечення слідчим, прокурором всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин кримінального провадження шляхом не розгляду клопотань сторони захисту про проведення слідчих та процесуальних дій, оскільки повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з'ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.
Таким чином, підстав для висновку про недотримання органом досудового розслідування вимог, визначених Главою 22 КПК України, під час складення повідомлення про підозру та порядку її вручення, колегія суддів не вбачає.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів не здобуто доказів порушення стороною обвинувачення вимог ст.ст. 276-278 КПК України, які б стали підставою для скасування повідомлення про підозру ОСОБА_7 .
Істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства при постановленні ухвали слідчим суддею, не встановлено.
Ухвала слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 січня 2026 року, якою відмовлено в задоволенні скарги адвоката ОСОБА_8 , поданої в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на повідомлення про підозру від 30 жовтня 2025 року у кримінальному провадженні № 12025211060000255 від 12 серпня 2025 року, відповідає вимогам ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст.303, 309, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 січня 2026 р., якою відмовлено в задоволенні скарги адвоката ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на повідомлення про підозру від 30.10.2025 у кримінальному провадженні № 12025211060000255 від 12.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - без зміни.
Ухвала Апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч.4 ст.424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді