Миколаївської області
Справа №477/2312/25
Провадження №1-кс/477/64/26
про відмову в задоволенні клопотання
12 лютого 2026 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Вітовського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника третьої особи, щодо майна якої вирішено питання про арешт адвоката ОСОБА_3 , прокурора Спеціалізованої екологічної прокуратури Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах третьої особи, щодо майна якої вирішено питання про накладення арешту ОСОБА_5 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42025152010000003 від 30 січня 2025 року,
04 лютого 2026 року адвокат ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42025152010000003 від 30 січня 2025 року із клопотанням про скасування арешту майна, який накладено ухвалою слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області від 12 листопада 2025 року в частині що стосується арешту мобільного телефону, належного останній.
Клопотання мотивовано тим, що 06 листопада 2025 року під час обшуку житла та іншого володіння особи, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 було виявлено та вилучено речі, належні останній, на які ухвалою слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області від 12 листопада 2025 року накладено арешт, у подальшому застосуванні якого на даний час відпала потреба.
У судове засідання ОСОБА_5 , будучи повідомленою про час та місце розгляду справи не з'явилася.
Представник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав подане клопотання та просив його задовольнити, посилаючись на те, шо вилучений телефон не містить ознак речового доказу, а з урахуванням тієї обставини, що з часу вилучення телефону минув тривалий час за який орган досудового розслідування мав можливість його оглянути , вважає, що на даний час відсутня потреба в подальшому арешті цього майна.
Прокурор групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, вказуючи, що вилучений телефон є речовим доказом та містить відомості про спілкування ОСОБА_5 , яка перевіряється органом досудового розслідування на предмет причетності до вчинення цього кримінального правопорушення з іншим особами, та є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, що потребує його збереження. В підтвердження своїх заперечень надав протокол огляду речей та документів від 11 листопада 2025 року в якому зафіксовано зміст інформації з належного ОСОБА_5 телефону, що стосується фактів організації діяльності щодо розтрати майна Миколаївського комунального підприємства.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання про скасування арешту майна та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Ухвалою слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області від 12 листопада 2025 року накладено арешт на майно, зокрема, і на мобільний телефон, ОСОБА_5 марки «IPhone 13 Pro Мах», серійний номер « НОМЕР_1 », золотистого кольору, який було вилучено 06 листопада 2025 року під час обшуку житла та іншого володіння особи, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 із встановленням заборони будь-яким особам користуватися та розпоряджатися цим майном.
Арешт накладено в межах кримінального провадження №42025152010000003 від 30 січня 2025 року за правовою кваліфікацією, кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 191 КК України, за фактом ймовірного за фактом організації діяльності щодо розтрати майна Миколаївського комунального підприємства, яке перебуває у провадженні СУ ГУНП в Миколаївській області.
За змістом частини першої статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Обґрунтованість арешту визначається: наявністю підстав для накладення арешту; дотриманням законодавчих приписів при вирішенні питання про арешт; відповідністю майна, на яке накладено арешт, його меті; зв'язком майна з обставинами, що розслідуються (крім конфіскації та відшкодування шкоди) - обґрунтованістю належності майна певній особі (особливо після обшуку); належним мотивуванням застосованого заходу забезпечення кримінального провадження в ухвалі слідчого судді про накладенні арешту; розумністю і співмірністю арешту.
Зазначеним вище обставинам, що визначають обґрунтованість арешту надана оцінка при його накладенні, що вбачається з ухвали слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області від 12 листопада 2025 року, та накладено арешт на вилучене майно з метою збереження речових доказів, зокрема, на мобільний телефон, ОСОБА_5 марки «IPhone 13 Pro Мах», серійний номер « НОМЕР_1 », золотистого кольору, який було вилучено під час обшуку житла за місцем її проживання.
Звертаючись до слідчого судді з цим клопотанням, заявник не наводить нових обставин, які дозволяли б по іншому оцінити доводи сторони обвинувачення про необхідність накладення арешту на вилучене під час обушку майно.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
При накладенні арешту слідчий суддя вказував на достатність підстав вважати, що майно, відповідає критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, та з метою збереження речових доказів, наявні підстави для накладення арешту на майно.
Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку статей 170-174 КПК України, та згідно частини другої, третьої статті 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в частині першій статті 98 КПК України.
З огляду на положення частини другої, третьої статті 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Зі змісту ухвали слідчого судді від 12 листопада 2025 року вбачається, що вирішуючи питання з приводу необхідності накладення арешту, слідчий суддя виходив серед іншого і з того, що інформація, яка міститься у мобільному телефоні ОСОБА_5 , який був вилучений під час обшуку, може мати суттєве значення для встановлення обставин кримінального провадження, що розслідується (встановлення кола осіб, які можуть бути причетні до вчинення злочину, дані про номери мобільних телефонів, використані під час вчинення злочину, зв'язки між особами, причетними до вчинення злочину, тощо).
Указане серед іншого підтверджується тим, що під час попереднього огляду вилученого телефону виявлено контакти осіб, причетність яких до вчинення цього правопорушення встановлюється органом досудового розслідування, а також виявлено фотознімки та листування з іншими особами, щодо розтрати бюджетних коштів, вчинених службовими особами МКП «Миколаївводоканал», шляхом зловживання службовим становищем, за попередньою змовою зі службовими особами юридичних осіб в умовах воєнного стану, з приводу яких внесено відомості до ЄРДР.
Як вбачається з пояснень прокурора, що надані ним у судовому засіданні, на даний час триває досудове розслідування та встановлюються особи, що причетні до вчинення дій, пов'язаних із розтратою бюджетних коштів, тому і необхідність арешту вилученого майна підтверджується тим, що вилучений телефон містить контакти осіб, причетність яких до вчинення цього правопорушення встановлюється органом досудового розслідування, щодо організації та вчинення кримінального правопорушення.
За вказаного доводи заявника щодо відсутності у вилученого майна ознак речового доказу не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання та на даному етапі досудового розслідування існує потреба у збереженні цього майна.
З урахуванням наведеного слідчий суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту, оскільки він накладений обґрунтовано з метою забезпечення збереження речових доказів, а відомостей, що в органу досудового розслідування відпала потреба у накладеному арешті, слідчим суддею не встановлено.
На думку слідчого судді, у даному випадку, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, та такий відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.
За такого, слідчий суддя приходить до переконання, що існує необхідність арешту майна на даний час з метою забезпечення збереження речових доказів, а тому клопотання про скасування арешту майна є передчасним та в його задоволенні слід відмовити.
Керуючись статтями 98, 170, 174, 372 КПК України,
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах третьої особи, щодо майна якої вирішено питання про накладення арешту ОСОБА_5 про скасування арешту майна - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_6