Рішення від 12.02.2026 по справі 308/7588/17

Справа № 308/7588/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Данко В.Й.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ткаченко Ю.В.,

представниці позивача - Мигальчич Л.А.,

відповідачки - ОСОБА_1 ,

представниці відповідачки - Бачинської А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

I.Стислий виклад позицій учасників справи

1.до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов позов від ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 (далі - позивач) до ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 (далі - відповідачка), у якому позивач із урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить суд:

1.1.стягнути з відповідачки на користь позивача в порядку регресу кошти, сплачені позивачем за комунальні послуги, з урахуванням інфляційного збільшення та 3% річних на суму 29 537,01 грн.;

1.2.стягнути з відповідачки на користь позивача плату за фактичне користування домоволодінням, розташованим за адресою АДРЕСА_2 , у розмірі 735 000,00 грн.

2.Позовні вимоги обґрунтовані таким:

2.1.позивач у період з 14.03.2013 до серпня 2017 року, тобто з часу розірвання шлюбу між сторонами до дати пред'явлення цього позову, сплатив 42 787,84 грн. за комунальні послуги з утримання будинку за адресою АДРЕСА_2 . Сплата комунальних послуг є солідарним обов'язком, який у відповідачки виник в силу закону. З огляду на те, що позивач самостійно здійснив оплату комунальних послуг, які споживалися, у тому числі й відповідачкою, у нього виникло право на стягнення з неї 1/2 частки сплачених сум в порядку регресу, що становить 21 393,74 грн.;

2.2.з посиланням на частину 2 статті 625 ЦК України позивач вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідачки інфляційних нарахувань на суму боргу й 3% річних від простроченої суми у зв'язку з неправомірним користуванням утримуваними коштами. Так, на думку позивача, сума інфляційного збільшення по кожному платежу за період з 14.03.2013 по 01.08.2017 становить 7 125,29 грн., а сума 3% річних по кожному платежу за цей же період складає 1 018 гривень. У контексті цього аргументу позивачем долучено власний розрахунок суми коштів, які, за його переконанням, потрібно стягнути з відповідачки в силу положень статті 625 ЦК України;

2.3.оплата комунальних платежів є відмінною від плати за проживання, а тому позивач жодним чином не обмежений у встановленні розміру останньої. За обставин цієї справи позивач вважає, що з відповідачки слід стягнути грошові кошти у зв'язку з її фактичним проживанням у житловому будинку за адресою АДРЕСА_2 , виходячи з того, що розмір щомісячного платежу становить 7 000 грн., оскільки такий відповідає середньо визначеним цінам в Ужгородському районі та комфорту створених для відповідачки умов;

2.4.у відповідачки було та є у власності майно, зокрема, квартира в м. Ужгород, в якій така могла проживати, однак вона свідомо обрала проживання у будинку позивача на платній основі. На момент подання заяви про збільшення позовних вимог відповідачка знята з реєстрації декларування місця проживання за адресою АДРЕСА_2 ;

2.5.07.07.2019 відповідачка набула в цілому право власності на квартиру розташовану в АДРЕСА_3 , а вже 07.07.2020 отримала дохід від відчуження нерухомості в розмірі 126683,00 грн., при чому з 07.07.2019 (дата набуття права власності у порядку спадкування) по 07.07.2020 умисно не вносила дані до реєстру речових прав на майно у вигляді свідоцтва на спадщину, тобто приховувала наявність права власності;

2.6.30.11.2017 відповідачка отримала письмову пропозицію від позивача укласти до 01.12.2018 строковий договір оренди спірного домоволодіння на умовах, викладених у проекті договору, (розмір щомісячної плати відсутність пролонгації і т.д.), однак відповідачка не вчинила будь-яких дій з укладення цього договору чи обговорення його умов. Наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення 30.11.2017 відповідачці поштового відправлення, скерованого позивачем, є належним доказом отримання пропозиції щодо укладання вищевказаного договору, а також проекту договору найму житла від 01 січня 2017 року, однак жодної відповіді на пропозицію не надано.

2.7.відповідачка за принципом «мовчазної згоди» вступила у фактичне оплатне користування майном.

3.До суду від представниці відповідачки надійшли письмові пояснення, у яких вона проти позову заперечила.

4.Письмові пояснення обґрунтовані таким:

4.1.відповідачка користується спірним будинком на підставі закону як колишній член сім'ї власника. Так, представниця відповідачки вказує на те, що відповідачка вселилася у спірне житло як член сім'ї власника будинку, а отже, правомірно набула право користування спірним будинком. Крім того, такий будинок був побудований за спільні кошти відповідачки та позивача (посилається на справу №308/8857/16-ц);

4.2.факт користування Відповідачкою спірним будинком на підставі закону є доведеним, що підтверджується змістом рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 13 квітня 2016 року по справі № 308/3040/15-ц, у якому суд апеляційної інстанції констатував, що припинення сімейних відносин ОСОБА_1 з власником будинку не позбавляє її права користування займаним приміщенням;

4.3.позивач помилково застосовує до спірних правовідносин норми права щодо правового режиму найму майна;

4.4.наявні в матеріалах справи докази не містять відомостей, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору. Належних та допустимих доказів на підтвердження укладення договору найму встановленої форми між сторонами спору матеріали справи не містять;

4.5.пропозицій щодо погодження сум, порядку та сплати комунальних послуг та плати за проживання не надходило від позивача до моменту подання останнім позову до суду. Протилежне позивачем не доведено. Крім того, позивач з 14.03.2013 не звертався до суду із позовними вимогами про встановлення порядку користування житловим будинок, встановлення порядку його утримання та/або про розділ особового рахунку на оплату комунальних послуг.

5.01.12.2025 до суду від представниці відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона проти позову заперечила.

6.Відзив обґрунтувала так:

6.1.якщо позивачем у 2014-2017 роках були понесені якісь витрати, пов'язані зі споживанням комунальних послуг у будинку, де такий фактично проживав з 05 травня 2007 року по 2018 рік, то позивач має довести, що такі комунальні послуги дійсно нараховані і постачалися, що такі спожиті у заявлений період, що позивач поніс витрати по їх оплаті і що за рахунок такої оплати відповідачка якось незаконно збагатилась або завдала йому збитків, що наявні договори з постачальниками таких послуг, що особові рахунки не розділені, що має місце заборгованість чи несвоєчасно сплата нарахованих платежів. Однак, жодних належних і допустимих доказів понесення будь яких збитків з вини позивачки чи якесь її незаконне збагачення за рахунок позивача позовна заява і додані до неї документи не містять;

6.2.про безпідставність позову і зловживання цивільними правами свідчить покликання позивача на обставини, що виходять за межі позовної давності, встановленої статтею 257 ЦК України;

6.3.про недобросовісну поведінку позивача у майнових відносинах свідчать і пред'явлені кримінальні обвинувачення, що на даний час розглядаються Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області;

6.4.штучність позову підтверджується наявністю у позивача невиконаних грошових зобов'язань перед відповідачкою, встановлених рішеннями судів.

7.До суду від представниці позивача надійшли додаткові письмові пояснення, у яких вона позов підтримала повністю.

8.Додаткові пояснення обґрунтувала так:

8.1.отримання пропозиції Позивача на укладення договору найму підтверджується матеріалами справи, тоді як доводи відповідачки про те, що підпис, проставлений на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, їй не належить і вона такого листа не отримувала не заслуговують на увагу, оскільки добросовісне виконання своїх службових обов'язків працівниками оператора поштового зв'язку АТ «Укрпошта» презюмується, а в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази протилежного;

8.2.для випадків, коли сторони не домовилися про розмір плати, він визначається з урахуванням: споживчої якості речі; інших обставин, які мають істотне значення. Середньостатистична ціна орендної плати, що склалася на ринку нерухомості в Ужгороді та Ужгородському районі, за житло (одно та 2-х кімнатні квартири), що за своїми споживчими якостями є гіршим, ніж те, яке використовує Відповідачка, є значно вищими. Тобто позивач просить стягнути плату за фактичне користування відповідачкою будинковолодінням в меншому розмірі, ніж відповідачка сплачувала би за користування майном, яке за споживчими якостями є набагато гіршим.

9.У судовому засіданні представниця позивача позов підтримала, просила його задовольнити.

10.У судовому засіданні відповідачка та її представниця проти позову заперечили, просили позовні вимоги залишити без задоволення.

ІІ. Рух справи

11.Ухвалою від 22.08.2017 суддя прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження призначив справу до розгляду без проведення попереднього судового засідання

12.Провадження у справі неодноразово зупинялося та поновлювалося востаннє, зокрема, ухвалами від 02.08.2019 та від 26.05.2019.

13.Ухвалою від 21.08.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання представниці відповідачки про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

14.Ухвалою від 22.09.2025 суддя перейшов до розгляду справи в порядку загального позовного провадження, починаючи зі стадії підготовчого провадження.

15.Ухвалою від 17.10.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

16.Ухвалою від 24.11.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання представниці відповідачки про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

17.Ухвалою від 01.12.2025 суд повернувся до стадії підготовчого провадження.

18.Ухвалою від 05.01.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

19.Ухвалами від 20.01.2026 суд відмовив у задоволенні заяви відповідачки про відвід судді, у задоволенні клопотання представниці відповідачки про зупинення провадження у справі та залишив без розгляду зауваження представниці відповідачки до протоколу судового засідання від 05.01.2026.

20.Заходи забезпечення позову та доказів, зокрема, шляхом їх витребування не застосовувалися.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом

21.Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

22.Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.03.2013 по справі №308/728/13-ц, яке набрало законної сили 30.08.2013, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 09.10.1997, актовий запис №565 розірвано.

23.Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №933781509 від 07.08.2017 позивач являється власником житлового будинку реєстраційний №593715521248 за адресою АДРЕСА_2 .

23.1.За наведеною інформаційною довідкою датою державної реєстрації права власності значиться 11.07.2016, у графі «підстава виникнення права власності» міститься посилання, зокрема, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.07.2014 по справі №308/14441/13-ц.

24.Відповідно до рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.07.2014 по справі №308/14441/13-ц, яке набрало законної сили 06.02.2015, за ОСОБА_2 визнано право власності в порядку спадкування на квартиру за адресою АДРЕСА_1 та домоволодіння - житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований на земельній ділянці пл. 0,1097 га кадастровий №2124880301:03:002:0024 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 .

24.1.Цим же рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області відмовлено у задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 , яка діяла в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання будинку та земельної ділянки спільною сумісною власністю колишнього подружжя та їх розподіл.

25.Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.02.2016 по справі №308/3040/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа: Ужгородський міський відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житлом, зняття з реєстраційного обліку та виселення позовну заяву ОСОБА_2 задоволено та, ухвалено:

25.1.усунути ОСОБА_2 перешкоди в користуванні та розпорядженні приватною власністю шляхом визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим будинком АДРЕСА_2 ;

25.2.знято ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з реєстраційного обліку в житловому будинку АДРЕСА_2 та виселено.

26.Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 13.04.2016 по справі №308/3040/15-ц апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.02.2016 по справі №308/3040/15-ц скасовано, ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову, яким, зокрема:

26.1.визнано ОСОБА_4 такою, що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_2 .

26.2.в решті позовних вимог відмовлено.

27.Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.11.2023 по справі № 308/8857/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання частини будинковолодіння спільною сумісною власністю подружжя, виключення частини майна із складу спадкового майна, виділення частини майна в натурі та визнання права власності на частку майна позовні вимоги задоволено частково, зокрема:

27.1.визнано 39% будинковолодіння АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ;

27.2.виключено 39% будинковолодіння АДРЕСА_2 зі складу спадкового майна ОСОБА_5 , яке прийняв у складі спадкового майна ОСОБА_2 ;

27.3.визнано за ОСОБА_1 право власності на 19,5 % у будинковолодінні АДРЕСА_2 та земельної ділянки, на якій воно розташоване, кадастровий номер 2124880301:03:002:0024;

27.4.В решті вимог позову відмовлено.

28.Постановою Закарпатського апеляційного суду від 11.03.2025 по справі № 308/8857/16-ц апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діяла адвокат Мигальчич Людмила Анатоліївна, задоволено, рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 листопада 2023 року скасовано та ухвалено нову постанову про відмову в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання частини будинковолодіння спільною сумісною власністю подружжя, виключення частини майна із складу спадкового майна, виділення частини майна в натурі та визнання права власності на частку майна.

29.Згідно з витягом з реєстру територіальної громади №2025/007315350 від 03.06.2025 датою реєстрації місця проживання відповідачки за адресою АДРЕСА_2 є 19.12.2007, а датою зняття (скасування) реєстрації місця проживання відповідачки за вказаною адресою - 03.06.2025.

30.Позивач надсилав відповідачці лист «Про укладення договору найму оренди та сплата заборгованості» від 27.11.2017, у якому вказував про те, що звертається як власник житлового будинку АДРЕСА_2 з метою укладення договору найму-оренди.

30.1.Зі змісту листа від 27.11.2017 видно, що такий містить посилання на додаток, персоніфікований позивачем як «договір найму (оренди) житлового приміщення в 2-х примірниках».

30.2.У цьому ж листі позивач зазначив про необхідність повернення йому підписаного примірника договору за адресою АДРЕСА_1 .

30.3.Факт направлення листа від 27.11.2017 та його одержання відповідачкою підтверджується описом до цінного листа, квитанцією від 28.11.2017 про поштове надсилання за трекінгом 8800021890370(Т.1, а.с.63) та інформацією Укрпошти про відстеження поштового відправлення за трекінгом 8800021890370 (Т.1, а.с.89).

31.Дослідивши зміст примірника договору найму (оренди) житлового приміщення від 01.01.2017, екземпляр якого скеровувався позивачем відповідачці для підписання, суд з'ясував таке.

31.1.Відповідно до пункту 1.1. примірника договору найму (оренди) житлового приміщення від 01.01.2017 за даним договором найму Наймодавець-Орендодавець надає Наймачеві-орендарю у тимчасове платне володіння й користування житлове приміщення, придатне для постійного проживання в ньому.

31.2.Пунктом 1.2. примірника договору найму (оренди) житлового приміщення від 01.01.2017 передбачено, що за договором надається житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 .

31.3.За змістом пункту 1.2. примірника договору найму (оренди) житлового приміщення від 01.01.2017 плата за приміщення найм становить 7 000 грн. і сплачується щомісячно до 10 числа наступного місяця.

31.4.Згідно з підпунктом 1.7. примірника договору найму (оренди) житлового приміщення від 01.01.2017 договір укладений строком на 1 рік без права пролонгації.

32.Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

ІV. Позиція суду

33.Вирішуючи спір по суті, суд виходив із такого.

34.Частиною першою статті 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей

35.Зазначена норма означає, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб'єкт приватного права зобов'язаний добросовісно виконувати свої обов'язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

36.Частиною третьою статті 13 Конституції України передбачено, що власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

37.Закон України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09.11.2017 набрав чинності 10.12.2017 та був введений в дію 01.05.2019 (далі - Закон №2189-VIII). До цього часу чинним був Закон України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24.06.2004 (далі - Закон №1875-IV).

38.З огляду на те, що позивач стверджує про наявність підстав для стягнення у порядку регресу 1/2 частки понесених ним витрат на сплату житлово-комунальних послуг у період з 14.03.2013 до серпня 2017 року, тобто до набрання чинності та введення в дію Закону №2189-VIII, суд констатує, що до спірних правовідносин слід застосовувати, зокрема, приписи Закону №1875-IV.

39.Відповідно до частини 2 статті 3 Закону №1875-IV суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

40.За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1875-IV, споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

41.Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 20 цього ж Закону передбачалося, що споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

42.Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону №1875-IV обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

43.Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

44.Відповідно до частини 1 статті 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

45.Згідно з частиною 2 статті 156 ЖК України за згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

46.Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку (частина 3 статті 156 ЖК України).

47.За змістом частини 4 статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

48.Статтею 162 ЖК України передбачено, що плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

49.Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що повнолітні члени сім'ї власника житла, як і колишні члени його сім'ї за умови їхнього подальшого проживання у відповідному житлі, мають обов'язок брати участь у витратах по утриманню такого житла, зокрема, нести тягар сплати вартості комунальних послуг.

50.Поряд із цим, зі змісту цитованих приписів закону вбачається і те, що право користування житловим приміщенням колишнім членом сім'ї має законодавчо визначену процедуру реалізації.

51.Так, у разі припинення сімейних відносин з власником житла та за умови, якщо власник заперечує проти того, щоб колишній член сім'ї продовжував користуватися жилим приміщенням безоплатно, останній зобов'язаний вносити йому плату за користування жилим приміщенням і за комунальні послуги у відповідності до тих же правил, що і наймач.

52.Отже, положення ЖК України передбачають, що подальше проживання колишнього члена сім'ї власника в належному йому житловому приміщенні має відбуватися на підставі договору найму, а правовий статус колишнього члена сім'ї фактично трансформується у правовий статус наймача.

53.Таким чином, для продовження користування спірним житлом чи, іншими словами, для реалізації цього права у якості колишнього члена сім'ї відповідачка повинна була укласти договір найму з власником та вносити плату за користування житлом, а також плату за комунальні послуги у визначеному угодою розмірі та строки.

54.Між тим, відсутність самого договору між сторонами не звільняє мешканця житла від обов'язку сплати комунальних послуг.

55.Учасниками справи не заперечується, що у період, за який позивач має намір стягнути з відповідача половину вартості житлово-комунальних послуг, тобто з 14.03.2013 до серпня 2017 року, жодного договору найму між сторонами не існувало.

56.У вимірі спірних правовідносин суд з'ясував, що сторони зареєстрували шлюб 09.10.1997, який у подальшому було розірвано за рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.03.2013 по справі №308/728/13-ц, що набрало законної сили 30.08.2013.

57.Як встановлено постановою Закарпатського апеляційного суду від 11.03.2025 по справі №308/8857/16-ц з посиланням на довідку, видану сільським головою Баранинської сільської ради № 2215 від 15.09.2016, відповідачка проживала за адресою АДРЕСА_2 з 1997 року.

58.Крім того, рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 13.04.2016 по справі №308/3040/15-ц підтверджується, що позивач та відповідачка спільно проживали в будинку за адресою АДРЕСА_2 на час відкриття спадщини після смерті матері позивача, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

59.Також суд з'ясував, що будинок за адресою АДРЕСА_2 являється спадковим майном позивача, право власності, що підтверджується рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.07.2014 по справі №308/14441/13-ц, яке набрало законної сили 06.02.2015.

60.Таким чином, сукупність встановлених судом обставин із урахуванням процесуальних позицій учасників справи свідчить про те, що відповідачка до розірвання шлюбу на підставі судового рішення від 14.03.2013 по справі №308/728/13-ц, яке набрало законної сили 30.08.2013, була членом сім'ї позивача, тоді як у зв'язку з розірванням означеного шлюбу відповідачка набула статусу колишнього члена сім'ї позивача-власника будинку за адресою АДРЕСА_2 .

61.Суд встановив, що відповідачка у житлі за вищевказаною адресою почала проживати з 1997 року та проживає дотепер, що нею не оспорюється.

62.Позивач в обґрунтування розміру витрат, понесених за послуги електроенергії долучив:

-рахунок за електроенергію №395883 від 01.01.2014, згідно з яким виставлено до оплати 125,54 грн., адреса: АДРЕСА_2 , особовий рахунок № НОМЕР_3 ; та квитанцію ПН №215600426655 від 09.01.2014 про здійснення платежу в сумі 125,54 гривень;

-рахунок за електроенергію №418806 від 01.02.2014, адреса: АДРЕСА_2 , згідно з яким виставлено до оплати 198,04 гривень;

-рахунок за електроенергію від 01.03.2014, адреса: АДРЕСА_2 , згідно з яким виставлено до оплати 156,22 гривень;

-рахунок за електроенергію №488117 від 01.05.2014, адреса: АДРЕСА_2 , згідно з яким виставлено до оплати 260,18 гривень;

-рахунок за електроенергію №535070 від 01.07.2014, адреса: АДРЕСА_2 , згідно з яким виставлено до оплати 205,19 гривень;

-рахунок за електроенергію від 01.08.2014, адреса: АДРЕСА_2 , згідно з яким виставлено до оплати 145,46 гривень;

-рахунок за електроенергію №604635 від 01.10.2014, адреса: АДРЕСА_2 , згідно з яким виставлено до оплати 88,21 гривень;

-рахунок за електроенергію №653019 від 01.12.2014, адреса: АДРЕСА_2 , згідно з яким виставлено до оплати 331,24 грн. та квитанцію №0.0.324917304.1 від 11.12.2014 про здійснення платежу на суму 331,24 грн.(адреса: Баранинці, вул. Садова, 16);

-рахунок за електроенергію від 01.01.2015, адреса: АДРЕСА_2 , згідно з яким виставлено до оплати 247,01 гривень;

-рахунок за електроенергію №698170 від 01.02.2015, адреса: АДРЕСА_2 , згідно з яким виставлено до оплати 161,74 гривень;

-рахунок за електроенергію №722938 від 01.03.2015, адреса: АДРЕСА_2 , згідно з яким виставлено до оплати 117,56 гривень;

-рахунок за електроенергію №747709 від 01.04.2015, адреса: АДРЕСА_2 , згідно з яким виставлено до оплати 133,45 гривень;

-квитанції №№0430520034 та 0430520034 від 05.06.2015 про здійснення платежу за електроенергію на суму 261,53 грн. (207,36 грн. + 54,17 грн.), адреса: АДРЕСА_2 ;

-рахунок за електроенергію №818900 від 01.07.2015, адреса: АДРЕСА_2 , згідно з яким виставлено до оплати 417,62 гривень;

-рахунок за електроенергію №866705 від 01.09.2015, адреса: АДРЕСА_2 , згідно з яким виставлено до оплати 123,03 гривень;

-рахунок за електроенергію №748902757709 від 01.10.2015, адреса: АДРЕСА_2 , згідно з яким виставлено до оплати 178,07 гривень;

-рахунок за електроенергію №913286 від 01.11.2015, адреса: АДРЕСА_2 , згідно з яким виставлено до оплати 321,67 гривень;

-рахунок за електроенергію №937022 від 01.12.2015, адреса: АДРЕСА_2 , згідно з яким виставлено до оплати 402,15 гривень;

-квитанцію №0392710116 від 27.02.2016 про здійснення платежу в розмірі 350 гривень (адреса: АДРЕСА_2 );

-квитанцію від 30.04.2016 про здійснення платежу в розмірі 518 грн.(Т.1, а.с.29), а також документ щодо деталізації зведених платежів, яким підтверджується здійснення 15.04.2016 платежу на суму 482,77 грн. (Т.1, а.с.30) за електроенергію за особовим рахунком № НОМЕР_3 ;

-квитанцію №0392810030 від 28.05.2016 про здійснення платежу в розмірі 300 гривень (адреса: Баранинці, вул. Садова, 16);

-квитанцію від 30.07.2016 про здійснення платежу в розмірі 300 гривень (адреса: Баранинці, вул. Садова, 16);

-квитанцію №0392710069 від 27.06.2016 про здійснення платежу в розмірі 100 гривень (адреса: Баранинці, вул. Садова, 16);

-рахунок за електроенергію від 01.10.2016, адреса: АДРЕСА_2 , згідно з яким виставлено до оплати 176,30 гривень;

-квитанцію №0391910057 від 19.11.2016, якою підтверджується здійснення платежу в розмірі 300 гривень (адреса: Баранинці, вул. Садова, 16);

-рахунок за електроенергію №1212420 від 01.12.2016, (адреса: АДРЕСА_2 ), згідно з яким виставлено до оплати 124,60 гривень ;

-квитанцією №0393110250 від 31.01.2017 про здійснення платежу в розмірі 550 гривень.

63.Суд, дослідивши перераховані документи, вважає їх належними й допустимими доказами на підтвердження витрат позивача за послуги електроенергії, про які він стверджує.

63.1.Суд звертає увагу на те, що виставлені рахунки про оплату містять відмітки банківських установ про їх опрацювання, що свідчить про фактичне понесення позивачем заявлених витрат.

63.2.У свою чергу, вищенаведені квитанції підтверджують факт і розмір понесених витрат за послуги електроенергії в силу того, що вони являються платіжними документами.

63.3.Понад це, у досліджених судом квитанціях відображено відомості про платника, цільове призначення здійснених платежів та вказано номер особового рахунку позивача.

63.4.Перераховані вище документи у своїй сукупності з належною достатністю дозволяють встановити динаміку проведених розрахунків, а зміст таких документів щодо сплачених сум узгоджується із калькуляцією позивача, представленою останнім у табличному вигляді.

64.Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що після розірвання шлюбу позивачем за послуги електроенергії понесено витрат на загальну суму 7 075,58 грн. (125,54 грн. + 198,04 грн. + 156,22 грн. + 260,18 грн. + 205,19 грн. + 145,46 грн. + 88,21 грн. + 331,24 грн. + 247,01 грн. + 161,74 грн. + 117,56 грн. + 133,45 грн. + 261,53 грн. + 417,62 грн. + 123,03 грн. + 178,07 грн. + 321,67 грн. + 402,15 грн. + 350 грн. + 1 000,77 грн. + 300 грн. + 300 грн. + 100 грн. + 176,30 грн. + 300 грн. + 124,60 грн. + 550 грн.).

65.У свою чергу в обґрунтування розміру витрат, понесених за послуги газопостачання, позивач долучив, зокрема:

-квитанцію №k16/E/16 від 14.02.2014, якою підтверджується сплата позивачем 1 000 грн. за газопостачання за січень 2014 року по об'єкту АДРЕСА_4 ;

-рахунок № НОМЕР_4 по об'єкту АДРЕСА_4 , яким виставлено до сплати 1 832,56 грн. за січень 2014 року;

-рахунок № НОМЕР_5 по об'єкту АДРЕСА_4 , яким виставлено до сплати 752,69 грн. за березень 2014 року з відміткою про оплату 30.05.2014;

-рахунок №1311094/5 по об'єкту АДРЕСА_4 , яким виставлено до сплати 149,81 грн. за травень 2014 року та квитанцію №ПН9571 від 08.07.2014 про сплату 149,81 грн. за спожитий газ за особовим рахунком позивача;

-рахунок № НОМЕР_6 по об'єкту АДРЕСА_4 , яким виставлено до сплати 130,52 грн. за серпень 2014 року з відміткою про оплату;

-рахунок № НОМЕР_7 по об'єкту АДРЕСА_4 , яким виставлено до сплати 243,17 грн. за вересень 2014 року з відміткою про оплату;

-рахунок №1311094/11 по об'єкту АДРЕСА_4 , яким виставлено до сплати 969,10 грн. за листопад 2014 року з відміткою про оплату;

-квитанцію №0432110045 від 21.01.2015 про сплату 500 грн. за газопостачання по об'єкту АДРЕСА_4 ;

-квитанцію №0432420032 від 24.02.2015 про сплату 1 200 грн. за газопостачання по об'єкту АДРЕСА_4 ;

-квитанцію №0432030282 від 20.04.2015 про сплату 1 614,56 грн. за газопостачання по об'єкту АДРЕСА_4 ;

-квитанцію №0432810006 від 28.05.2015 про сплату 1 640,00 грн. за газопостачання по об'єкту АДРЕСА_4 ;

-квитанцію №0432010144 від 20.08.2015 про сплату 1 154,22 грн. за газопостачання по об'єкту АДРЕСА_4 ;

-квитанцію №0432110143 від 21.09.2015 про сплату 316,27 грн. за газопостачання по об'єкту АДРЕСА_4 ;

-квитанцію №0431610056 від 16.11.2015 про сплату 337,93 грн. за газопостачання по об'єкту АДРЕСА_4 ;

-квитанцію №0432710070 від 20.04.2015 про сплату 799,07 грн. за газопостачання по об'єкту АДРЕСА_4 ;

-квитанцію №0433010015 від 20.04.2015 про сплату 1 324,80 грн. за газопостачання по об'єкту АДРЕСА_4 ;

-рахунок за газ та послуги газопостачання за грудень 2015 року по об'єкту АДРЕСА_4 , яким виставлено до оплати 2 148,41 грн. із відміткою про оплату від 09.02.2016;

-квитанцію №0392710117 від 27.02.2016 про сплату 2 700,00 грн. за спожитий газ по об'єкту АДРЕСА_4 ;

-квитанцію №0393110132 від 31.03.2016 про сплату 2 500,00 грн. за спожитий газ по об'єкту АДРЕСА_4 ;

-квитанцію №0390710056 від 07.05.2016 про сплату 2 000,00 грн. за спожитий газ по особовому рахунку НОМЕР_8 , адреса АДРЕСА_4 ;

-квитанцію №0392710067 від 27.08.2016 про сплату 3 018,73 грн. за спожитий газ по особовому рахунку НОМЕР_8 , адреса АДРЕСА_4 ;

-квитанцію №0390210258 від 02.12.2016 про сплату 2 500,00 грн. за спожитий газ по особовому рахунку НОМЕР_8 , адреса АДРЕСА_2 ;

-квитанцію №0392410135 від 2412.2016 про сплату 2 500,00 грн. за спожитий газ по особовому рахунку НОМЕР_8 , адреса АДРЕСА_2 ;

-квитанцію №0.0.793449744.1 від 24.06.2017 про сплату 1 400 грн. за газ АДРЕСА_2 ;

-квитанцію №0390110206 від 01.02.2017 про сплату 3 000 грн. за спожитий газ АДРЕСА_2 .

66.Суд, дослідивши перераховані документи, вважає їх належними й допустимими доказами на підтвердження витрат позивача за послуги газопостачання, про які він стверджує.

66.1.Суд звертає увагу на те, що виставлені рахунки про оплату містять відмітки банківських установ про їх опрацювання, що свідчить про фактичне понесення позивачем заявлених витрат.

66.2.У свою чергу, вищенаведені квитанції підтверджують факт і розмір понесених витрат за послуги газопостачання в силу того, що вони самі по собі являються платіжними документами і підтверджують здійснення платежів як документи первинного характеру.

66.3.Понад це, у досліджених судом документах відображено відомості про платника, цільове призначення здійснених платежів та вказано номер особового рахунку позивача.

66.4.Суд бере до уваги долучені представницею позивача докази, зокрема, лист-відповідь архівного відділу Ужгородської районної військової адміністрації Закарпатської області від 29.12.2025 №09/12-06/787 з додатком (архівний витяг з рішення 13 сесії 21 скликання Баранинської сільської ради від 31.12.1993), з яких вбачається, що ОСОБА_6 було передано у приватну власність земельну ділянку в АДРЕСА_4 площею 0,11 га.

66.5.У подальшому, за договором купівлі продажу від 11.04.1996 ОСОБА_5 (мати позивача) придбала у ОСОБА_6 незавершений будівництвом житловий будинок та земельну ділянку розміром 0,11 га у с. Баранинці.

66.6.За актом приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта індивідуального житлового будинку (госпбудівлі) від 18.12.2006 пред'явлений забудовником ОСОБА_5 до прийняття в експлуатацію об'єкт розміщений на земельній ділянці площею 0,11 га в АДРЕСА_2 . Цей акт було затверджено рішенням виконавчого комітету №6 від 07.11.2008.

66.7.Вказане не суперечить поясненням представниці позивача про причини розбіжності адрес « АДРЕСА_4 » та « АДРЕСА_2 » в окремих платіжних документах.

66.8.У контексті сплати за послуги з газопостачання суд, не обмежуючись викладеним, також зауважує про те, що приміром у квитанції №0392710067 від 27.08.2016 оплата за спожитий газ здійснювалася по особовому рахунку НОМЕР_8 із зазначенням адреси АДРЕСА_4 .

66.9.У той же час у квитанції №0390210258 від 02.12.2016 оплата за спожитий газ проводилася за особовим рахунком НОМЕР_8 із зазначенням адреса АДРЕСА_2 .

66.10.Таким чином, зазначення по-різному адрес « АДРЕСА_4 » та АДРЕСА_2 » не є суттєвим, адже оплата здійснювалася за одним і тим же особовим рахунком.

66.11.Перераховані вище документи у своїй сукупності з належною достатністю дозволяють встановити динаміку проведених розрахунків.

67.Таким чином, матеріалами справи підтверджується понесення позивачем після розірвання шлюбу витрат у зв'язку зі сплатою за послуги газопостачання по об'єкту, розташованому за адресою АДРЕСА_2 , на загальну суму 35 711,84 грн. (1000 грн. + 1 832,56 грн. + 752,69 грн. + 149,81 грн. + 130,52 грн. + 243,17 грн. + 969,10 грн. + 500 грн. + 1 200 грн. + 1 614,56 грн. + 1 640 грн. + 1 154,22 грн. + 316,27 грн. + 337,93 грн. + 799,07 грн. + 1 324,80 грн. + 2 148,41 грн. + 2 700 грн. + 2 500 грн. + 2 000 грн. + 3 018,73 грн. + 2 500 грн. + 2 500 грн. + 1 400 грн. + 3 000 грн.).

68.За статтею 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

69.Відповідно до частини 1 статті 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

70.У вимірі фактичних обставин справи суд вказує на те, що обов'язок зі сплати житлово-комунальних послуг, а саме - за електро- та газопостачання - по об'єкту АДРЕСА_2 в силу пункту 5 частини 3 статті 20 Закону №1875-IV був солідарним, адже споживачі були зобов'язані сплачувати фактично отримані послуги.

71.Суд не встановив обставин, які би свідчили, що споживачі послуг повинні були нести дольову, а не солідарну відповідальність за сплату вартості житлово-комунальних послуг.

72.Таким чином, позивач, сплативши вартість комунальних послуг, вправі ставити питання про стягнення у порядку регресу вартості послуг до решти солідарних боржників, тобто з осіб, які мали обов'язок нести відповідні витрати по сплаті житлово-комунальних послуг, у рівних частках.

73.Суд звертає увагу на те, що відповідно до інформації, яка міститься у будинковій книзі щодо будинку АДРЕСА_2 , у будинку АДРЕСА_2 проживала також ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

74.У судовому засіданні сторони спору підтвердили, що вказана особа з 2013 року вже не проживала у будинку АДРЕСА_2 .

75.Таким чином, з огляду на зміст досліджених судом документів щодо часу споживання послуг газо- та електропостачання слід дійти висновку, що обов'язок нести відповідні витрати по сплаті житлово-комунальних послуг мали позивач та відповідачка у рівних частках, тобто по 1/2.

76.Доказів на підтвердження того, що частки щодо обов'язку сплати за спірні житлово-комунальні послуги мали бути інакшими, аніж ті, про які стверджує позивач, відповідачкою та її представницею не надано.

77.Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

78.Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

79.Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

80.Відповідно до частини 6 статті 261 ЦК України за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

81.За правилами частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

82.Повертаючись до фактичних обставин справи, суд вказує на те, що позивач із цим позовом звернувся 07.08.2017.

83.Отже, судовому захисту підлягають права позивача на стягнення коштів у порядку регресу, якщо основне зобов'язання (кожен черговий платіж) було виконано(сплачено) в межах 3-річного строку, що передував зверненню до суду, тобто не пізніше 07.08.2014.

84.Суд звертає увагу на те, що за електропостачання платежі у розмірі 125,54 грн., 198,04 грн., 156,22 грн., 260,18 грн., 205,19 грн. мали бути сплачені до 21.01.2014, 21.02.2014, 21.03.2014, 21.05.2014 та 21.07.2014 відповідно.

85.Позивачем сплата означених платежів проведена упродовж січня-липня 2014 року, у зв'язку з чим до нього перейшло право вимоги до решти солідарних боржників.

86.Отже, звернувшись до суду 07.08.2017 про стягнення у порядку регресу за вищевказаними платежами, позивач пропустив позовну давність.

87.Відомостей, які би свідчили про наявність перешкод для звернення до суду з цим позовом, судом не встановлено.

88.Доказів поважності причин пропуску позовної давності позивачем та його представницею суду не представлено.

89.У зв'язку з наведеним посилання представниці відповідачки на сплив позовної давності знайшли своє часткове підтвердження.

90.Із урахуванням попередніх висновків слід констатувати, що позовні вимоги про стягнення 1/2 частки за платежами в розмірі 125,54 грн., 198,04 грн., 156,22 грн., 260,18 грн., 205,19 грн. не підлягають задоволенню з огляду на сплив позовної давності.

91.Аналогічним чином суд оцінює позовні вимоги у частині стягнення 1/2 частки від платежів за газопостачання на суму 1 000 грн., 1 832,56 грн., 752,69 грн. та 149,81 гривень.

92.Згідно з пунктом 17 Правилам надання населенню послуг з газопостачання , затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 №2246 (далі - Правила №2246) розрахунковим періодом для визначення розміру оплати послуг з газопостачання є календарний місяць. Плата за надані протягом розрахункового періоду послуги з газопостачання вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено інший строк. Зняття показань лічильників газу проводиться споживачем щомісяця станом на 1 число місяця, що настає за розрахунковим. Газопостачальне підприємство має право контролювати правильність зняття показань та оформлення споживачем платіжних документів.

93.Після проведення вищенаведених платежів на суму 1 000 грн., 1 832,56 грн., 752,69 грн. та 149,81 грн. упродовж лютого-липня 2014 року до суду позивач звернувся лише 07.08.2017.

94.Підсумовуючи викладене в сукупності, на переконання суду, за послугами електропостачання з відповідачки на користь позивача слід стягнути 1/2 частки від 6 130,41 грн. (7 075,58 грн. - 125,54 грн. - 198,04 грн. - 156,22 грн. - 260,18 грн. - 205,19 грн.), що дорівнює 3 065,20 гривень.

95.У свою чергу, за послугами газопостачання з відповідачки на користь позивача слід стягнути 1/2 частки від 32 076,78 грн. (35 711,84 грн. - 1000 грн. - 1 832,56 грн. - 752,69 грн. - 149,81 грн.), що дорівнює 16 038,39 гривень.

96.Таким чином, сумарно за вимогами про стягнення в порядку регресу грошових коштів, сплачених за електропостачання та газопостачання, з відповідачки на користь позивача слід стягнути 19 103,59 (3 065,20 грн. + 16 038,39 грн.) гривень.

97.Суд критично оцінює посилання відповідачки на те, що вона користується спірним будинком на підставі закону як колишній член сім'ї власника, адже предметом спору, серед іншого, є стягнення грошових коштів за житлово-комунальні послуги та користування житлом.

98.Твердження про те, що будинок у АДРЕСА_2 був побудований за спільні кошти відповідачки та позивача є недоречними та зводяться до переоцінки висновків Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, викладених у рішенні від 28.07.2014 по справі №308/14441/13-ц, згідно з яким за ОСОБА_2 визнано право власності в порядку спадкування на квартиру за адресою АДРЕСА_1 та домоволодіння - житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований на земельній ділянці пл. 0,1097 га кадастровий №2124880301:03:002:0024 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 .

99.Не заслуговує на увагу аргумент представниці відповідачки про те, що пропозицій щодо погодження сум, порядку та сплати комунальних послуг та плати за проживання не надходило від позивача до моменту подання останнім позову до суду, оскільки законодавство не встановлює обов'язковість позасудового звернення для стягнення витрат, понесених у зв'язку зі сплатою житлово-комунальних послуг.

100.З аналогічних міркувань неспроможними є і доводи представниці відповідачки про те, що позивач з 14.03.2013 не звертався до суду із позовними вимогами про встановлення порядку користування житловим будинок, встановлення порядку його утримання та/або про розділ особового рахунку на оплату комунальних послуг.

101.Вибір способу захисту та форм подальшої взаємодії із відповідачкою є прерогативою позивача та охоплюється диспозитивністю як одним із засадничих принципів цивільного процесу.

102.На переконання суду, твердження представниці відповідачки про те, що позивач має довести, що комунальні послуги дійсно нараховані і постачалися, що такі спожиті у заявлений період, що позивач поніс витрати по їх оплаті і що за рахунок такої оплати відповідачка якось незаконно збагатилась або завдала йому збитків, що наявні договори з постачальниками таких послуг, що особові рахунки не розділені, що має місце заборгованість чи несвоєчасно сплата нарахованих платежів ґрунтуються на довільному розумінні розподілу тягаря доказування та власній інтерпретації заявлених у цій справі позовних вимог.

103.Передусім суд вказує на те, що позивач просить суд стягнути з відповідачки в порядку регресу кошти, сплачені ним за комунальні послуги, а не грошові кошти в рахунок відшкодування шкоди.

104.Крім того, у розглядуваній справі позивач довів, що є власником домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_2 , а також надав докази на підтвердження понесених витрат за послуги електро- та газопостачання.

105.Суд з'ясував, що в будинку за адресою АДРЕСА_2 відповідачка проживає з 1997 року, що підтверджується змістом поданого відзиву.

106.Відповідачка в обґрунтування своїх заперечень не представила доказів того, що:

106.1.послуги, про стягнення вартості яких просить позивач, за адресою вищезгаданого будинковолодіння не надавалися;

106.2.відповідачка не проживала за адресою АДРЕСА_2 у періоди, за які надавалися послуги з електро- та газопостачання, про якій йдеться у цій справі.

107.Посилання на те, що позивач не довів, що особові рахунки не розділені є непереконливими, так як відповідачка могла самостійно надати докази протилежного.

108.Суд вважає, що позивач не був зобов'язаний доводити, що особові рахунки не розділені, адже відсутність доказів зворотного сама по собі створює юридичні наслідки, а обов'язок спростування цих обставин та доведення того, що особові рахунки насправді розділені, покладається на того, хто стверджує про існування саме цього факту, тобто на відповідачку.

109.Докази, які були долучені представницею відповідачки згідно з клопотанням відповідачки від 05.01.2026 (Т.2, а.с.231), зокрема, довідку про відсутність заборгованості №4107269-В від 04.01.2026, відомості щодо історії платежів, акт звірки від 04.01.2026, інформацію з особистого кабінету побутового споживача електроенергії суд відхиляє, оскільки вони не стосуються періоду, за який позивач просить стягнути витрати за житлово-комунальні послуги.

110.На переконання суду, позовні вимоги про стягнення інфляційного збільшення та 3% річних слід залишити без задоволення з огляду на таке.

111.Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

112.Отже, підставою для здійснення нарахувань та стягнення грошових коштів на підставі частини 2 статті 625 ЦК України є прострочення виконання грошового зобов'язання.

113.Суд вказує на те, що за своєю суттю регрес є зворотною вимогою регредієнта до регресата, метою якої є повернення грошей (іншого майна), переданих регредієнтом на виконання основного зобов'язання.

114.З моменту виконання солідарного зобов'язання припиняються відносини між кредитором та солідарними боржниками. Проте дана обставина не призводить до припинення правових зв'язків між солідарними боржниками. У результаті виникає нове зобов'язання - регресне, а зобов'язання, яке існувало раніше, припиняється виконанням.

115.Таким чином, у зв'язку з понесенням позивачем витрат за комунальні послуги зобов'язання по їх сплаті припинилося виконанням, а позивач отримав можливість стягувати відповідні кошти в порядку регресу.

116.Для здійснення нарахувань за частиною 2 статті 625 ЦК України позивачу мав звертатися до відповідачки, яка, у свою чергу, повинна була допустити прострочення виконання регресного зобов'язання.

117.Між тим, позивач не довів, що в позасудовому порядку звертався до відповідачки з вимогою про повернення сплачених коштів, що виключає можливість стверджувати про прострочення грошового зобов'язання, а звідси - й можливість стягувати з відповідачки грошові кошти на підставі частини 2 статті 625 ЦК України.

118.Суд критично оцінює посилання позивача та його представниці на надсилання листа-вимоги про погашення заборгованості за спожиті комунальні послуги(Т.1, а.с.16) з огляду на таке.

119.На підтвердження направлення цього листа до матеріалів справи представниця позивача долучила повідомлення про вручення поштового відправлення(Т.1, а.с.17), з якого слідує, що датою подання поштового відправлення значиться 05.07.2017.

120.У той же час, сам лист-вимога датується 07.07.2017, що спростовує можливість його надсилання 05.07.2017.

121.Долучене представницею позивача повідомлення про вручення поштового відправлення(Т.1, а.с.16) не підтверджує, що таким відправленням був лист від 07.07.2017, а розбіжність дат мала технічний характер.

122.Поряд із цим, сам по собі лист від 07.07.2017 не свідчить про те, що такий надсилався відповідачці.

123.Будь-яких інших доказів на підтвердження надсилання листа від 07.07.2017 позивачем та його представницею не надано.

124.Підсумовуючи викладене, суд доходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат і 3% річних за прострочення грошового зобов'язання слід відмовити за необґрунтованістю.

125.З приводу позовних вимог про стягнення грошових коштів за користування житлом суд вважає за доцільне вказати про таке.

126.З обставин справи вбачається, що позивач наполягає на наявності підстав для стягнення з відповідачки 7 000 грн. щомісячно за період з грудня 2017 року по серпень 2025 року.

127.Підстави для стягнення грошових коштів представниця позивача диференціює, а саме - вказуючи, що з 01 грудня 2017 року між сторонами існували договірні відносини, які тривали 1 рік (договір без пролонгації), а після спливу цього строку підстави для стягнення є позадоговірними.

128.Суд встановив, що позивач цінним листом відправив відповідачці примірник договору найму (оренди) житлового приміщення від 01.01.2017, що підтверджується описом вкладення до цінного листа і платіжною квитанцією від 28.11.2017 (Т.1, а.с. 63).

129.Вказаний лист відповідачка отримала 30.11.2017, що підтверджується роздруківкою про відстеження поштового відправлення за трекінгом 8800021890370.

130.У зв'язку з наведеним суд відхиляє твердження відповідачки про те, що отримання нею примірника проекту угоди від 01.01.2017 документально не підтверджується.

131.За змістом пунктів 1.4. та 1.7. примірника зазначено, що плата за приміщення становитиме 7 000 грн., а договір укладатиметься строком на 1 рік без права пролонгації.

132.Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

133.Згідно зі статтею 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

134.Частиною 1 статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

135.За приписами статті 643 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

136.Згідно з частиною 1 статті 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

137.Відповідно до положень статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

138.Отже, мовчання має правове значення у випадках, встановлених договором або законом.

139.Договір найму житла укладається у письмовій формі (частина 1 статті 811 ЦК України).

140.У справі, яка розглядається, встановлено, що відповідачка, отримавши 30.11.2017 поштове відправлення, у якому містився лист «Про укладення договору найму оренди та сплата заборгованості» та проєкт договору найму (оренди) житла від 01.01.2017, жодних дій, які б засвідчували її бажання укласти договір із позивачем, не вчинила, відповіді про прийняття пропозиції на укладення договору не надала.

141.Наведене свідчить про те, що між сторонами у справі не було досягнуто згоди щодо умов договору і, як наслідок, договірні відносини не виникли.

142.Ураховуючи те, що договір найму (оренди) житла між сторонами не був укладеним у встановленому чинним законодавством України порядку, правові підстави для стягнення плати за користування житлом на підставі договірних правовідносин відсутні.

143.Разом із цим, у зв'язку з відмовою відповідачки від укладання договору найму (оренди) житла права позивача на отримання коштів за користування житловим буди є порушеними і у нього, як у власника спірного нерухомого майна, виникає право вимагати стягнення коштів, обов'язок сплати яких був встановлений законом, зокрема, статтею 162 ЖК України.

144.У даному випадку слід виходити з того, що відповідачка без достатньої правової підстави за рахунок позивача зберегла у себе кошти, які мала заплатити як орендну плату за користування спірною житлом.

145.Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

146.За таких обставин, у зв'язку з тим, що відповідачка не вносила позивачу орендну плату за користування житлом, у позивача виникло право вимагати стягнення таких коштів на підставі статті 1212 ЦК України.

147.Після подання заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач просить стягнути плату за користування житлом за період з грудня 2017 по серпень 2025 року із урахуванням того, що місячний платіж становить 7 000 гривень.

148.В обґрунтування позову представниця позивача долучила відомості, надані Головним управлінням статистики у Закарпатській області, щодо плати за оренду, зокрема, 2-кімнатної квартири.

149.Поряд із цим, суд бере до уваги те, що житло за адресою АДРЕСА_2 є будинком, площа якого становить 349,9 кв.м., з яких житлова площа 143.3 кв.м.

150.Суд вважає прийнятними пояснення представниці позивача про те, що розмір місячного платежу за оренду квартири може бути орієнтиром та враховуватися для вирішення питання про розмір платежу за оренду будинку.

151.За обставин справи суд вважає за необхідне керуватися тим, що у період, коли вартість оренди 2-кімнатної квартири згідно з листом ГУС у Закарпатській області перевищує розмір місячного платежу, яким керується представниця позивача, наявні підстави для стягнення коштів, виходячи з розміру платежу, про який стверджує представниця позивача.

152.У свою чергу, у період, коли вартість оренди 2-кімнатної квартири згідно з листом ГУС у Закарпатській області не перевищує розмір місячного платежу, яким керується представниця позивача, наявні підстави для стягнення коштів виходячи з розміру платежу за оренду 2-кімнатної квартири.

153.Отже, розмір стягнення слід обраховувати так:

153.1.за грудень 2018 року - 4 872,68 грн.;

153.2.за січень 2019 року - листопад 2019 року - 11 місяців по 4 872,68 грн., тобто 53 599,48 грн.;

153.3.за грудень 2019 року - 5 441,64 грн.;

153.4.за січень 2020 року - листопад 2020 року - 11 місяців по 5 441,64 грн., тобто 59 858,04 грн.;

153.5.за грудень 2020 року - 5 548,81 грн.;

153.6.за січень 2021 року - листопад 2021 року - 11 місяців по 5 548,81 грн., тобто 61 036,91 грн.;

153.7.за грудень 2021 року - 6 008,40 грн.;

153.8.за січень 2022 року - листопад 2022 року - 11 місяців по 6 008,40 грн., тобто 66 092,40 грн.;

153.9.за грудень 2022 року - серпень 2025 року - 33 місяці по 7 000 грн., тобто 231 000 грн.

154.Отже, загальна сума, яка підлягає до стягнення складає 493 458,36 грн. (4 872,68 грн. + 53599,48 грн. + 5 441,63 грн. + 59 858,04 грн. + 5 548,81 грн. + 61 036,91 грн. + 6 008,40 грн. + 66 092,40 грн. + 231 000 грн.).

155.У задоволенні решти позову в частині стягнення за користування житлом, а саме - стягненні за період з грудня 2017 року до листопада 2018 року - слід відмовити у зв'язку з недоведеністю розміру місячного платежу, який мав би братися до уваги для обчислення суми стягуваних коштів.

156.Повертаючись до тверджень представниці відповідачки про пропуск позовної давності, суд вказує про таке.

157.Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) було запроваджено карантин на всій території України з 12 березня 2020 року. У подальшому термін дії карантину продовжувався постановами Кабінету Міністрів України.

158.Постановою Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

159.Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» 540-IX від 30 березня 2020 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення "Цивільного кодексу України доповнено, зокрема п. 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний Закон набрав законної сили з 02 квітня 2020 року.

160.Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356) доповнити пунктами 18 і 19 такого змісту:

"18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

161.У подальшому пункт 19 розділу було виключено на підставі Закону «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» № 4434-IX від 14.05.2025, який набрав чинності 04.09.2025.

162.Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257 ЦК України, встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, на набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину - 02 квітня 2020 року, пункти 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також на встановлені судом обставини посилання представниці відповідачки на пропуск позивачем строку позовної давності є безпідставними.

V. Висновки за результатами розгляду справи

163.Згідно з частиною 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

164.Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

165.Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

166.Підсумовуючи викладене, суд доходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

VІ. Судові витрати

167.Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

168.За подання цього позову позивачем сплачено 6 413,37 грн. судового збору (1 485,37 грн. + 4928 грн.).

169.У розглядуваній справі суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача 19 103,59 грн. у порядку регресу за сплачені комунальні послуги та 493 458,36 грн. за користування житлом.

170.Таким чином з відповідачки на користь позивача потрібно стягнути 4 296,96 грн. судового збору (6 413,37 грн. * ((19 103,59 грн. + 493 458,36 грн.) / 764 537,01 грн. *100%).

171.З приводу стягнення адвокатських витрат суд зазначає про таке.

172.Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

173.За визначенням, наведеним у статті 1 цього Закону, договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

174.Згідно з частиною 1 статті 26 цитованого Закону адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

175.Відповідно до положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру або погодинної оплати.

176.Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

177.Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

178.Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

179.Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

180.Вказане узгоджується із правовим висновком відображеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 по справі №922/1964/21.

181.Згідно з частиною 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

182.Відповідно до частини 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

183.Частиною 3 статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

184.Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 137 ЦПК України).

185.Згідно з частинами 5 та 6 цієї ж статті ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

186.Отже, процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання. Слід зауважити, що на сторону, яка подає клопотання про зменшення витрат, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат.

187.При цьому суд наголошує на тому, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

188.Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

189.Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

190.Згідно з частиною 4 статті 141 ЦПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

191.За змістом частини 5 цієї ж статті ЦПК України якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

192.Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 141 ЦПК України).

193.Відповідно до частини 9 статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

194.Отже, відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

195.Вказане узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 21.01.2021 по справі № 280/2635/20 та від 03.10.2019 по справі №922/445/19.

196.Крім того, системний аналіз наведеного правового регулювання дає підстави стверджувати про необхідність розмежування понять «зменшення судових витрат» та «розподіл судових витрат».

197.У цьому контексті суд бере до уваги правові висновки, відображені в постановах Верховного Суду від 22.12.2021 по справ №873/212/21, від 01.12.2021 по справі №910/20852/20 та від 30.11.2020 по справі №922/2869/19.

198.Так, в силу положень статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

199.Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені статтею 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

200.У такому випадку суд, керуючись частинами третьою-п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

201.При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

202.Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20.

203.До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

204.При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

205.У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

206.У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

207.Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

208.Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 по справі № 904/4507/18.

209.Екстраполюючи викладене на обставини цієї справи, суд вказує на те, що в обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу представницею позивача долучено акт прийняття-передачі наданих послуг б/н від 10.02.2026, складений на виконання договору №18/к від 11.04.2018 про надання правової допомоги.

210.Крім того, в матеріалах справи міститься копія договору №18/к від 11.04.2018 про надання правової допомоги.

211.Розділом 2 цього договору передбачено види юридичних послуг, що надаються на користь позивача.

212.За змістом розділу 2 та 4 договору №18/к від 11.04.2018 про надання правової допомоги сторони передбачили його оплатність, строки і порядок проведення оплати, а також необхідність складання акту приймання-здачі наданих послуг.

213.За актом про надані послуги від 10.02.2026 зафіксовано надання адвокатських послуг на суму 13 500 грн., а саме:

213.1.аналіз документів замовника, пропозиція можливих способів захисту інтересів Замовника, надання консультації на підставі проаналізованих документів, підготовка розрахунків компенсації та судових витрат, аналіз останньої судової практики з вирішення подібних спорів - 2 години витраченого часу, вартість 1 000 грн.;

213.2.складання та подання заяв по суті спору та заяв з процесуальних питань (заява про збільшення позовних вимог, додаткові пояснення, заперечення на відводи, заперечення на зупинення розгляду справи, клопотання про приєднання додаткових доказів, клопотання про закриття підготовчого засідання, адвокатські запити на отримання додаткових доказів Архів та ГУ Держстатистики) - 15 год., вартість 7 500 грн.;

213.3.витрати на канцелярію та поштові відправлення, пальне ксерокопіювання документів замовника для формування таких і подачі в суд, вартість 1 000 грн.;

213.4.представництво інтересів замовника в суді за період з квітня 2018 року по лютий 2026 року.

214.Згідно з пунктом 3 досліджуваного акту жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу в цілому Замовник до Виконавця не має.

215.Пунктом 5 згаданого акту зафіксовано, що сторони погодили, що обумовлена вартість послуг буде сплачена Замовником протягом 10 днів з моменту підписання Акту.

216.Надаючи правову оцінку заявленому розміру адвокатських витрат, про відшкодування яких просить представниця позивача, суд доходить до переконання про те, що їх розмір є завищеним з огляду на таке.

217.Суд критично оцінює включення до суми стягнення за адвокатські послуги вартість за аналіз документів замовника, пропозиція можливих способів захисту інтересів Замовника, надання консультації на підставі проаналізованих документів, підготовка розрахунків компенсації та судових витрат, аналіз останньої судової практики з вирішення подібних спорів.

217.1.З цього приводу суд передусім вказує на те, що наведені види юридичних послуг за своєю суттю характерні для підготовки позовної заяви та зверненню суду з позовом.

217.2.Із урахування зазначеного суд звертає увагу на те, що з цим позовом до суду позивач звернувся 07.08.2017.

217.3.У той же час договір про надання правничої допомоги, за яким стягуються витрати на професійну правничу допомогу, укладено лише 11.04.2018.

217.4.Натомість спершу на підтвердження повноважень представництва представниця позивача долучала довіреність від 15.04.2016 (Т.1, а.с.59).

217.5.Матеріали справи не містять доказів, що контрагентами вищевказаного договору погоджено, що в силу частини 3 статті 631 ЦК України його умови застосовуються до відносин, які виникли до його укладення.

217.6.Не обмежуючись викладеним, суд зазначає про те, що після подання позову аналізовані в цьому пункті види юридичних послуг також могли надаватися у зв'язку з поданням заяви про збільшення позовних вимог.

217.7.Однак у такому разі, на переконання суду, надання цих послуг фактично поглинається підготовкою заяви про збільшення позовних вимог.

218.Суд відхиляє включення до суми стягнення витрат на заперечення на відводи на зупинення розгляду справи, оскільки в матеріалах справи відсутні окремі процесуальні документи з означених питань від представниці позивача.

219.Клопотання про приєднання додаткових доказів було подано до суду 17.01.2018 (Т.1, а.с.87), тобто до укладення договору про надання професійної правничої допомоги, у зв'язку з чим такі витрати слід виключити із сум, які представниця позивача просить стягнути як витрати на адвокатські послуги за договором від 11.04.2018.

220.Також суд не вбачає підстав для включення до адвокатських витрат сум за подання адвокатського запиту до ГУ Держстатистики, оскільки подання цього запиту (Т.2 а.с.181) є складовою частини такої послуги як підготовка додаткових пояснень (Т.2, а.с.174-181).

221.Інакше кажучи, подання адвокатського запиту до ГУ Держстатистики не є окремою процесуальною дією, а є дією, що направлена на досягнення результату у вигляді написання підготовка додаткових пояснень.

222.Суд вказує про відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження того, що результат вирішення цієї справи істотно впливає на репутацію позивача або відповідна справа є резонансною через наявність публічного інтересу.

223.Таким чином, суд доходить до переконання, що у розглядуваній справі з урахуванням принципів справедливості та пропорційності з відповідачки на користь позивача слід стягнути витрати за професійну (правничу) допомогу в розмірі 5 000 гривень.

Керуючись статтями 12, 13, 18, 81, 133-141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 в порядку регресу кошти, сплачені за комунальні послуги на суму 19 103 (дев'ятнадцять тисяч сто три) грн. 59 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 плату за фактичне користування домоволодінням, розташованим за адресою АДРЕСА_2 , у розмірі 493 458 (чотириста дев'яносто три чотириста п'ятдесят вісім) грн. 36 коп.

У задоволенні решти позову відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 сплачений судовий збір у розмірі 4 296 (чотири тисячі двісті дев'яносто шість) грн. 96 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.Й. Данко